Справа № 2117/2-474/11 .
20 червня 2011 року
Новокаховський міський суд Херсонської області в складі:
головуючої судді - Бойко М.Є.
при секретарі - Ярошенко І.В.,
за участю позивачки - ОСОБА_1,
представників відповідача - Морлока В.П., Ватуліна І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нова Каховка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпрянської селищної ради про скасування рішення сесії про скорочення посад, розпоряджень селищного голови про скорочення посади та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди та судових витрат, -
У березні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеними позовними вимогами, мотивуючи їх наступними обставинами. З 09.02.2004 року вона працювала інспектором військового столу у Дніпрянській селищній раді. 01.03.2011 року була звільнена з цієї посади у зв»язку із скороченням штату, у відповідності із ст.40 ч.1 п.1 КЗпП України. Вважає таке звільнення незаконним, проведеним внаслідок багаторічного упередженого та неприязного ставлення до неї селищного голови Морлока В.П., який вже неодноразово звільняв її з різних підстав, але судом всі ці звільнення визнавались незаконними, а вона поновлювалась на роботі. Вважає, що не за умов необхідності, а лише за своїм власним бажанням ввести посаду юрисконсульта Морлок В.П., порушивши Закон «Про місцеве самоврядування в Україні», ініціював прийняття рішення третьої позачергової сесії 6 скликання № 27 від 16.12.2010 року « Про скорочення штатних одиниць» та видав відповідне розпорядження № 136-к від 17.12.2010 року, хоча законні підстави для скорочення її посади були відсутні . Крім того, про майбутнє вивільнення її за два місяці, як того вимагає ст. 49-2 КЗпП України, попереджено не було, рішення сесії та розпорядження про скорочення посади вона отримала лише 01.03.2011 року, тобто у день звільнення. Крім скасування рішення сесії, розпорядження селищного голови та поновлення на роботі, позивачка також просила суд стягнути на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, компенсацію за 14 днів невикористаної відпустки, а також моральну шкоду в сумі 50000 грн. та понесені нею судові витрати по оплаті правової допомоги в сумі 820 грн.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги позову повністю підтримала, просила їх задовольнити. Додатково пояснила, що скорочення займаної нею посади було недоцільним та необґрунтованим, її звільнення з роботи викликано виключно неприязним ставленням з боку селищного голови Морлока В.П. та з метою введення нової посади юриста, проведено без завчасного двомісячного попередження, без надання згоди профспілкової організації відповідача, інші посади їй не пропонувались.
Представники відповідача позов не визнали, наполягаючи на дотриманні вимог законодавства при звільненні ОСОБА_1 У виконкомі Дніпрянської селищної ради дійсно відбулось скорочення працівників, в тому числі й позивачки по справі. Про наступне вивільнення її було попереджено у встановлені законом строки, але від отримання та підпису такого попередження вона відмовилась в присутності свідків, про що складено відповідний письмовий акт. Інша вакантна посада їй не пропонувалась в зв»язку із відсутністю такої . Згода профспілкової організації не запитувалась, оскільки позивачка не є її членом. Адміністрація підприємства вимушена була скорочувати чисельність працівників у зв'язку з тяжким фінансовим станом та необхідністю економії бюджетних коштів, до того ж кількість призовників, військовозобов»язаних та офіцерів на території Дніпрянської селищної ради складає менше 500 осіб, а тому посада інспектора військово-облікового столу взагалі є недоцільною, його обов»язки виконує інспектор виконкому з кадрів. В день звільнення вона отримала оформлену трудову книжку та повний розрахунок. Вважають, що звільнення є законним та просять в задоволені позовних вимог повністю відмовити.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до статті 40 п. 1 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Як роз'яснено в п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 ( з наступними змінами і доповненнями), розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.І ст.40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався за два місяці про наступне вивільнення.
Судом встановлено, що у відповідності із розпорядженням № 9-к ОСОБА_1 з 09.02.2004 року була прийнята інспектором військово-облікового столу Дніпрянської селищної ради, що підтверджується записом у її трудовій книжці. З 01.03.2011 року позивачку звільнено з роботи у відповідності із розпорядженнями селищного голови № 136-к від 17.12.2010 року та № 18-к від 28.02.2011 року в зв»язку із скороченням посади, яку вона займала, на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.
З матеріалів справи вбачається, що вищезазначені розпорядження видані на виконання рішення третьої позачергової сесії 6-го скликання Дніпрянської селищної ради Херсонської області від 16.12.2010 року про скорочення в апараті її виконкому штатних одиниць інспектора по податках з 01.01.2011 року та інспектора військово-облікового столу, посаду якого займала ОСОБА_1, з 01.03.2011 року. Цим же рішенням затверджено нову структуру Дніпрянської селищної ради, до якої названі посади вже не входять. Суду також надано рішення п»ятої чергової сесії 6-го скликання Дніпрянської селищної ради № 55 від 05.01.2011 року, згідно з яким з 01.01.2011 року та з 01.04.2011 року скорочено ще кілька штатних одиниць виконкому. Як пояснили представники відповідача ці заходи розроблені та виконані з метою економії та раціонального використання коштів бюджету, необхідність застосування яких підтверджується наявними в матеріалах справи листами Фінансового управління Новокаховської міської ради від 11.11.2010 року № 1-14/1305 та від 30.11.2010 року № 1-14/1381.
Скорочення штатної одиниці інспектора військового столу виконкому Дніпрянської селищної ради було безпосередньо погоджено з військовим комісаром м. Нова Каховка ( лист № 1736/2-9 від 08.12.2010 року).
17 грудня 20010 року та 10.03.2011 року до Новокаховського міського центру зайнятості населення відповідачем подано звіти про заплановане та фактичне вивільнення позивачки .
Таким чином, судом встановлено, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва, а саме поетапне скорочення штату з метою економії бюджетних коштів, у тому числі посади ОСОБА_1, що спростовує твердження останньої про створення умов для її штучного звільнення внаслідок неприязного ставлення селищного голови Морлока В.П. Рішення суду за минулі роки про поновлення на роботі, надані позивачкою на підтвердження її доводів про існування між ними таких стосунків, цих фактів також не містять. Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, заявлені позивачкою, в ході розгляду справи упередженість з боку селищного голови Морлока В.П. до ОСОБА_1 також не підтвердили, пояснивши, що попередні звільнення її з роботи проводились після надання негативних висновків перевірками виконання нею своїх службових обов»язків. Отже, ці обставини в ході розгляду справи позивачкою залишились недоведеними.
Факт скорочення штату підтверджується також штатними розкладами відповідача, згідно з якими на 01 січня 2011 року була одиниця інспектора військового облікового столу, а на 02.03.2011 року вона відсутня.
Суд не може погодитись з доводами позивачки щодо відсутності необхідності та законних підстав скорочувати займану нею посаду. Так, за загальним правилом власник підприємства, установи організації або уповноважений ним орган сам вирішує питання організаційної структури, чисельності та штатів працівників, які посади йому необхідні, а тому питання про доцільність скорочення посад, чисельності працівників не може бути предметом судового розгляду, оскільки суд з точки зору ст. 40 КЗпП України при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов'язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення штату або чисельності працівників), проте не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення, адже власник має право, на свій розсуд, вносити зміни у штатний розпис без обмежень. При цьому власник має право скорочувати чисельність працівників певної спеціальності та одночасно приймати рішення про прийняття на роботу працівників інших спеціальностей або збільшити чисельність інших посад. Виходячи з даної норми закону, суд вважає, що прийняття на роботу та створення нових робочих місць за іншими спеціальностями та професіями не може свідчити про відсутність скорочення чисельності та штату працівників у відповідача.
З вищенаведених підстав суд не приймає до уваги доводи позивачки про те, що скорочення посади, яку вона займала, було недоцільним та проведеним з метою її штучного усунення як небажаної особи та введення нової посади юриста.
Відповідно до ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці, і водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника з зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Судом достовірно встановлено, що позивачку про наступне вивільнення особисто, за два місяці було попереджено письмовим розпорядженням голови Дніпрянської селищної ради 17.12.2010 року, ознайомлено з рішенням сесії від 16.12.2011 року, але розписатись в цьому вона відмовилась, про що присутні працівники виконкому ОСОБА_6, ОСОБА_7 та К.О. 17.12.2010 року склали та підписали відповідний акт. Всі вони допитувались судом у якості свідків та підтвердили в судовому засіданні факт відмови від підпису ОСОБА_1, повідомивши всі подробиці цієї події, які є послідовними та узгоджуються між собою, містять однакові деталі, що дозволяє суду зробити висновок про об»єктивність і правдивість їх пояснень. Відповідний акт від 17.12.2010 року та пояснювальні записки свідків долучені до матеріалів справи. До того ж, свідок ОСОБА_8, допитаний з ініціативи позивачки, суду пояснив, що він є депутатом Дніпрянської селищної ради, йому було заздалегідь відомо про розгляд питання щодо скорочення посади інспектора військово-облікового столу, він особисто розповів про це ОСОБА_1, яка при цьому навіть висловила бажання виступити на сесії з приводу доцільності скорочення цієї одиниці, потім він же повідомив її, що таке рішення було прийнято. Проти наведених обставин ОСОБА_1 в суді не заперечувала, підтвердивши, що про наступне вивільнення вона дізналась від ОСОБА_9 одразу ж після сесії 16.12.2010 року, з чого також можна зробити висновок про завчасне попередження позивачки щодо скорочення займаної нею посади. Слід також зазначити, що відсутність такого її попередження , крім власних пояснень, які спростовуються вищенаведеними доказами, позивачка жодним належним та об»єктивним доказом не підтвердила.
Отже, суд, з огляду на вищенаведене, дійшов до висновку, що положення ст.49-2 КЗпП України відповідачем при звільненні позивачки з роботи були дотримані в повному обсязі, а саме: про наступне звільнення вона персонально попереджена за два місяці, в зв»язку з відсутністю вакансій на момент попередження, що підтверджується наявними в матеріалах справи штатними розкладами виконкому Дніпрянської селищної ради, будь-яка інша робота їй не пропонувалася. З 01.01.2011 року в штатну структуру Дніпрянської селищної ради було введено посаду юриста, але позивачка не заперечувала, що вона необхідним вимогам не відповідає, належної освіти та навиків не має, претензій щодо можливості зайняття нею цієї посади не висувала. Центр зайнятості про наступне вивільнення позивачки було повідомлено.
Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 ст. 40 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не є членом профспілки працівників виконкому Дніпрянської селищної ради. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими даними її членів та відсутність особистої заяви ОСОБА_1 на членство в профспілці. Листом № 640/2.9 від 10.05.2011 року відповідачем повідомлено про неможливість виконання ухвали суду від 18.04.2011 року про вирішення питання про дачу згоди на звільнення позивачки, в якому також зазначено, що позивачка заяви на вступ до профспілки не писала, її членом не була, а профспілкові внески з її заробітної плати деякий час ( у лютому, березні та червні 2004 року) утримувались помилково та на її усну заяву повністю були повернуті. На підтвердження цих обставин суду відповідачем надано пояснювальну бухгалтера виконкому та відповідні відомості заробітної плати працівників. Наведені вище обставини позивачкою не заперечувались, доказів членства у профспілці нею не надано. Таким чином, у судовому засіданні було встановлено, що позивачка не є членом профспілкової організаціі, яка діє у виконкомі Дніпрянської селищної ради, а тому її згода на звільнення не була потрібна.
Враховуючи всі вищеперераховані обставини у їх сукупності, відсутність доказів щодо незаконного звільнення ОСОБА_1 з підстав, зазначених в позовній заяві, слід вважати встановленим, що воно відбулося законно, а тому, згідно ст. 235 КЗпП України, позовні вимоги в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають за необгрунтованістю.
Крім того, як вбачається з акту перевірки Територіальної державної інспекції праці у Херсонській області Міністерства праці і соціальної політики України № 21-04-120/53 від 21.03.2011 року, порушень законодавства України щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи не виявлено.
Цим же актом встановлено правильність розрахунку позивачки при звільненні компенсації за невикористану відпустку за 7 календарних днів, жодного доказу того, що така компенсація повинна бути розрахована саме за 14 днів, нею, в порушення вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України, не представлено. Враховуючи ці обставини, відповідні позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними і з цих підстав задоволенню не підлягають.
Згідно із ст. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди власником або уповноваженим ним органом працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв*язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Дійшовши до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення, розпоряджень про скорочення посади, звільнення та поновлення на роботі, суд вважає, що вимоги позову про відшкодування моральної шкоди, які є похідними від основних, задоволенню також не підлягають з огляду на обставини та підстави звільнення позивачки з роботи, висновки суду про законність при цьому дій адміністрації відповідача, з врахуванням і того, що вона не надала доказів в підтвердження заподіяння такої шкоди, не обґрунтувала її завдання, як того вимагає закон, а лише констатувала цей факт, чого недостатньо з точки зору закону.
Враховуючи, що законних підстав для задоволення позову немає, то й вимоги ОСОБА_1 про стягнення судових витрат по справі, пов»язаних із оплатою правової допомоги, не підлягають задоволенню. До речі, жодного доказу на підтвердження понесення таких витрат та їх розміру позивачкою суду також не надано.
На підставі ст.ст.40, 42 ,43, 49-2, 232-235, 237-1 КЗпП України, п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 ( з наступними змінами і доповненнями), керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд-
Відмовити ОСОБА_1 у позові до Дніпрянської селищної ради про скасування рішення сесії про скорочення посад, розпоряджень селищного голови про скорочення посади та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди та судових витрат.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області через Новокаховський міський суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ М.Є. БОЙКО