22 червня 2011 р. Справа № 37829/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - Багрія В.М.,
суддів - Каралюса В.М., Старунського Д.М.,
при секретарі судового засідання - Баран П.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Господарського суду Львівської області від 04 грудня 2007 року в справі за позовом Релігійної громади Української греко-католицької церкви Успенія Пресвятої Богородиці Жовківського району Львівської області до Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області, третя особа ОСОБА_2, про скасування рішення,-
04 жовтня 2007 року Релігійна громада Української греко-католицької церкви Успенія Пресвятої Богородиці звернулась до суду з адміністративним позовом до Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області про скасування рішення Річківської сільської Ради від 17.07.2007 року «Про скасування рішення Річківської сільської Ради від 21.06.1993 року «Про передачу будинку».
Постановою Господарського суду Львівської області від 04 грудня 2007 року адміністративний позов задоволено повністю. Постановлено скасувати рішення Річківської сільської ради від 17.07.2007 року «Про скасування рішення Річківської сільської ради від 21.06.1993 року «Про передачу будинку».
Не погодившись із постановою її оскаржили ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вважають, що судом першої інстанції при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Просили рішення суду першої інстанції скасувати а провадження у справі закрити.
В апеляційній скарзі посилаються на те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку КАС України, оскільки спір виник щодо права власності на житловий будинок, а тому спір повинен був розглядатися місцевим загальним судом.
Заслухавши суддю доповідача, представників позивача по справі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та представника апелянтів по справі ОСОБА_6, проаналізувавши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до рішення виконавчого комітету Річківської сільської ради № 3 від 12.01.1989 року і додатку № 1 до нього визнано можливим оформити право власності за ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_2
Згідно рішення Жовківського районного суду Львівської обл. від 27.04.1993 року визнано недійсним договір, укладений виконавчим комітетом Річківської сільської ради 18.11.1990 року, про продаж будинку плебанії в АДРЕСА_2
21.06.1993 року відповідачем по справі прийнято рішення про безкоштовну передачу спірного будинку у власність церковного комітету с.Річки; на виконання вказаного рішення був складений Акт про передачу будинку від 22.06.1993 року.
Відповідно до рішення Жовківського районного суду Львівської обл. від 06.02.2007 року виселено ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_8 на підставі приватної власності, з наданням житлового приміщення в будинку АДРЕСА_2
17.07.2007 року на виконання протесту прокуратури Жовківського району Львівської обл. відповідачем по справі прийнято рішення №2, яким скасоване рішення Річківської сільської ради від 21.06.1993 року «Про передачу будинку».
Відповідно до наявних у справі довідок слідує, що документи про право власності на спірний будинок видані третій особі ОСОБА_2, ОСОБА_2 разом із своїми дружиною та сином зареєстровані в АДРЕСА_2
Із врахуванням наведеного вбачається, що право власності на спірний будинок у 1989 року було зареєстровано за ОСОБА_2, у подальшому такий був безкоштовно переданий позивачу по справі, і в кінцевому підсумку рішенням відповідача по справі знову повернутий ОСОБА_2
Проте, оскаржуваною постановою господарського суду Львівської області від 04 грудня 2007 року скасовано рішення Річківської сільської ради від 17.07.2007 року «Про скасування рішення Річківської сільської ради від 21.06.1993 року «Про передачу будинку».
Згідно Закону України від 21.05.1997 року №280/97 «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські, районні та обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Консти туцією України, цим та іншими законами.
Норма п.15 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносить до компетенції ряд скасування актів виконавчих органів, які не відповідають Конституції чи Законом України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.
Так, пунктом 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що у разі коли відповідач по справі встановив факт невідповідності Рішення Річківської сільської ради від 21.06.1993 року «Про передачу будинку» Конституції України або законам України, то Річківська сільська рада Жовківського району Львівської області зобов'язана була вчинити дії, які передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається із матеріалів справи, даний спір в апеляційній скарзі не ставився, а тому колегією суддів до у ваги не береться.
Що стосується покликання апелянта на те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку КАС України, оскільки спір виник щодо права власності на житловий будинок, а тому спір повинен був розглядатися місцевим загальним судом в порядку ЦПК України, колегія суддів з таким не погоджується з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2010 року даний спір щодо належності розгляду даного спору в порядку КАС України був вирішений та якою справу №10/309 за позовом Релігійної громади Української греко-католицької церкви Успенія Пресвятої Богородиці Жовківського району Львівської області до Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області, третя особа ОСОБА_2, про скасування рішення направлено на новий апеляційний розгляд до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку КАС України.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, ч.4 ст.196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 04 грудня 2007 року у справі № 10/309 - без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.М. Багрій
Суддя В.М. Каралюс
Суддя Д.М. Старунський
Повний текст виготовлений 27.06.2011 року.