22 червня 2011 р. Справа № 39925/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - Багрія В.М.,
суддів - Старунського Д.М., Каралюса В.М.,
при секретарі судового засідання - Баран П.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу прокуратури Рівненської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Рівненської області, Головного управління державного казначейства України у Рівненській області, третя особа Державна податкова інспекція у м.Рівне, про визнання протиправними дій, стягнення суми,-
25.06.2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до прокуратури Рівненської області, Головного управління державного казначейства України у Рівненській області, третя особа Державна податкова інспекція у м.Рівне, про визнання дії Прокуратури Рівненської області протиправними щодо розрахунку розміру виплати грошової допомоги тільки за 17 років роботи на прокурорсько-слідчих посадах; визнання за ним право на отримання грошової допомоги без сплати податку, розрахованої з місячного заробітку 5 706,9 грн. на час звільнення з роботи у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років за кожен з 19 повних років роботи на загальну суму 108 431,50 грн.; стягнення з прокуратури Рівненської області невиплачену суму грошової допомоги без утримання податку за 2 роки в розмірі 11 431,50 грн.; зобов'язання прокуратуру Рівненської області виплатити грошову допомогу без утримання податку за два роки роботи в сумі 11 431,50 грн. шляхом видачі чеку нa отримання готівки.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року адміністративний позов задоволено. Постановлено визнати протиправними дії прокуратури Рівненської області щодо утримання податку з доходів фізичних осіб з належної грошової допомоги у зв'язку із виходом на пенсію ОСОБА_2. Визнати протиправними дії прокуратури Рівненської області щодо розрахунку розміру грошової допомоги за 17 років роботи на прокурорсько-слідчих посадах ОСОБА_2. Стягнути з Головного управління державного казначейства у Рівненській області на користь ОСОБА_2 14 552,60 грн. неправомірно утриманих з грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію. Стягнути з прокуратури Рівненської області на користь ОСОБА_2 суму грошової допомоги без утримання податку за два роки в розмірі 11413,80 грн.
Не погодившись із постановою її оскаржила прокуратура Рівненської області, вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального права.
Просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції виносячи рішення не врахував того, що правовідносини, з якими законодавець пов'язує право особи на вихід на пенсію за вислугою років та отримання у зв'язку з цим грошової допомоги, передбаченої ч. 15 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» виникли саме у 2006 році, і тому, здійснене у 2007 році волевиявлення позивача по справі щодо отримання таких виплат через припинення трудової діяльності не є підставою для її перерахунку. Вказує, що при визначенні розміру грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років прокуратурою області правомірно обраховано стаж прокурорсько-слідчої діяльності ОСОБА_2, який на момент виходу на пенсію, у 2006 році становив повних 17 років і до якого, відповідно до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» не враховано період роботи позивача на посаді стажиста протягом 03.08.1987 - 16.08.1988 роках.
Крім того, з 01.01.2004 року введено в дію Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до ст.4 п. 4.2 п.4.2.1 якого передбачено утримання податку із загального місячного доходу, до складу якого включається дохід у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору.
Заслухавши суддю доповідача, позивача по справі ОСОБА_2 прокурора Мельничука Ю.І., представника відповідача по справі Оксимчука А.О., проаналізувавши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач по справі ОСОБА_2 з 01.05.1988 року переведений на посаду слідчого-стажиста прокуратури Тлумацького району, де працював до 16.08.1988 року. З 16.08.1998 року по 26.06.2007 року працював на прокурорських посадах.
До досягнення 20-річного стажу роботи позивачу з 04 липня 2006 року на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» оформлено пенсію за вислугу років, виходячи з місячного заробітку 5706.9 грн., з продовженням трудової діяльності.
Як видно із матеріалів справи, Наказом №448к від 22.06.2007 року звільнено позивача по справі з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури Рівненської області за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (ст.38 КЗпП України) з 26.06.2007 року.
Наказом прокурора №376 від 27.06.2007 року надано позивачу по справі грошову допомогу в розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за 17 років роботи на прокурорсько-слідчих посадах. До стажу не зараховано періоди роботи позивача стажистом та після оформлення пенсії.
Згідно ч. 5, 7, 9 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорсько-слідчих посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників та у зв'язку з обранням їх на виборні посади органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Прокурорам і слідчим, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором, у тому числі на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Військові прокурори і слідчі військових прокуратур при звільненні з військової служби мають право на одержання пенсії відповідно до цієї статті або на одержання пенсії, встановленої законом для військовослужбовців.
У відповідності до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Зокрема, відповідно до частини 14 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», прокурори і слідчі прокуратури, яким призначено пенсію за вислугу років і які працюють на прокурорсько-слідчих посадах, мають право одержувати заробітну плату відповідно до законодавства. Стаж трудової діяльності після призначення пенсії за вислугою років зараховується до загального стажу роботи, в тому числі і до стажу роботи на прокурорсько-слідчих посадах.
Відповідно до ч.15 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено порядок розрахунку грошової допомоги прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи, объективно підтверджує відсутність у цій правовій нормі положень щодо здійснення такого розрахунку з суми місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором і слідчим прокуратури на час її призначення.
Крім того, як вбачається з ст.19 Положення про організацію в органах прокуратури України роботи з молодими спеціалістами, які закінчили вищі юридичні учбові заклади, затвердженого Генеральним прокурором 23.09.1992 року, молоді спеціалісти під час стажування користуються правами і пільгами, встановленими для слідчих і помічників прокурорів міських, районних та прирівняних до них прокуратур.
Суд першої інстанції вірно врахував, що позивачу по справі до виплати у зв'язку з виходом на пенсію грошова допомога, згідно частини 15 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», має розраховуватись з місячного заробітку за кожен із повних років роботи прокурором та слідчим прокуратури станом на 26 червня 2007 року.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно наказу прокурора Рівненської області №376 від 27.06.2007року для розрахунку розміру грошової допомоги позивачу по справі взято місячний заробіток лише за 17 років роботи на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури. Внаслідок цього, позивачу невірно розраховано грошову допомогу.
Позивачу по справі нараховано грошову допомогу у розмірі 97017, 30 грн. за 17 років роботи на прокурорсько-слідчих посадах. Отже, місячний заробіток, з якого обчислена пенсія становить 5 706,90 грн.
З невірно розрахованої грошової допомоги в розмірі 97017,30 грн. прокуратурою утримано 14552,60 грн. податку з доходів фізичних осіб. Сума утриманого податку була перерахована на рахунок відділення Державного казначейства у Рівненській області.
Податок з невірно нарахованої позивачу по справі грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію утримано на підставі Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-ІУ.
Згідно пункту 22.2 статті 22 зазначеного Закону, у разі, якщо норми інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать його нормам, пріоритет мають норми цього Закону. Цим же Законом (підпункт «в» пункту 22.11 статті 22) доручено Кабінету Міністрів України до 1 вересня 2003 року подати па розгляд Верховної Ради України проект закону щодо внесення змін до таких законів, які випливають з його змісту, у тому числі до Закону України «Про прокуратуру». Втім, жодних змін до частини 15 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» так і не внесено.
За таких обстави, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що відмовляючи у призначенні позивачу по справі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» - порушено його права на одержання державної пенсії.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги в частині покликання апелянта на те, що суд першої інстанції приймаючи рішення не врахував того, що правовідносини, з якими законодавець пов'язує право особи на вихід на пенсію за вислугою років та отримання у зв'язку з цим грошової допомоги, передбаченої ч.15 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» виникли саме у 2006 році, і тому, здійснене у 2007 році волевиявлення позивача по справі щодо отримання таких виплат через припинення трудової діяльності не є підставою для її перерахунку не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, 196 ч.4, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокуратури Рівненської області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року у справі № 2а-4016/08 - без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України, до касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.М. Багрій
Суддя Д.М. Старунський
Суддя В.М. Каралюс
Повний текст виготовлений 27.06.2011 року.