15 червня 2011 р. Справа № 40788/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - Богаченка С.І.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту і зв'язку України на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2009 року в справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_2 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту і зв'язку України про визнання нечинною та скасування постанови,-
29.04.2009 року приватний підприємець ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту і зв'язку України про визнання нечинною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій № 516 від 28.08.2008 року в сумі 510 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що він не є автомобільним перевізником і не здійснював експлуатацію легкового автомобіля, обладнаного як таксі, без наявності ліцензійної картки для перевезення пасажирів. Перевізником у даному випадку був ОСОБА_3, а тому правових підстав для прийняття оспорюваної постанови про застосування фінансових санкцій у відповідача не було.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2009 року адміністративний позов задоволено. Постановлено визнати протиправною та скасувати постанову Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту і зв'язку України про застосування фінансових санкцій №516 від 28.08.2008 року в сумі 510,00 грн.
Не погодившись із постановою її оскаржила Головна державна інспекція на автомобільному транспорті Міністерства транспорту і зв'язку України вважає, що судом при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вказує на те, що судом першої інстанції небуло взято до увагите, що відповідно до вимог п.21., п.22., п.25., п.26., п.27., п.28., п.29., п.30., порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 8 листопада 2006 року №1567, фінансова санкція накладається на власника - суб'єкта господарювання. Вказує, що із свідоцтва про сплату єдиного податку вбачається, що ОСОБА_2 надає послуги з транспортного обслуговування населення легковим автотранспортом, вантажним автотранспортом, якому власне і належить транспортний засіб, який експлуатується для перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, а отже саме він і являється автомобільним перевізником. Зазначає, що приватний підприємець ОСОБА_2 один із числа нелегальних перевізників міста, що безпосередньо впливає на безпеку пасажирських перевезень, неодноразово порушує Закон України «Про автомобільний транспорт».
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що дана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 14.08.2008 року під час здійснення рейдової перевірки було зупинено транспортний засіб Daewoo Nexia, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та встановлено факт експлуатації легкового автомобіля, обладнаного як таксі, без наявності ліцензійної картки на транспортний засіб, про що складено акт № 000224.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Чернівецьким територіальним управлінням головної державної інспекції на автомобільному транспорті винесено постанову від 28.08.2008 року №516 про застосування фінансової санкції до приватного підприємця ОСОБА_2 в сумі 510 грн.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються передбачені цією статтею санкції.
Як видно із матеріалів справи, із змісту постанови накладення фінансової санкції гр. ОСОБА_3 14.08.2008 року по вул. Фрунзе у м. Чернівці на автомобілі марки Daewoo Nexia, державний номерний знак НОМЕР_1, здійснював експлуатацію легкового автомобіля, обладнаного як таксі, без наявності ліцензійної картки, чим допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачено аб. 4 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Згідно з абзацом 17 ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником є фізична особа або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Судом першої інстанції було встановлено, що в оскаржуваній постанові зазначено, що протиправні дії, а саме експлуатацію легкового автомобіля, обладнаного як таксі без наявності ліцензійної картки для перевезення пасажирів чи (та) вантажів, здійснювала інша особа - ОСОБА_3
Скасовуючи постанову Чернівецького територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті, суд першої інстанції вірно врахував те, що саме ОСОБА_3 є фізичною особою, що здійснював перевезення пасажирів транспортним засобом, тобто є автомобільним перевізником. Належність автомобіля ОСОБА_2 чи будь-якій іншій особі не є підставою для притягнення ОСОБА_2 чи інших осіб до відповідальності. Відсутність у ОСОБА_3 статусу приватного підприємця жодним чином не є підставою для звільнення його від відповідальності, оскільки відповідальність несе фізична або юридична особа-перевізник.
Окрім того як вбачається із матеріалів справи, з договору купівлі-продажу автомобіля від 09.05.2008р. №5, відповідно до якого, позивач по справі продав автомобіль марки Daewoo Nexia державний номерний знак НОМЕР_1 на умовах розстрочення платежу ОСОБА_3
Згідно п. 1 - 4 цього договору продавець (позивач по справі) залишається власником автомобіля до повної сплати покупцем ціни продажу автомобіля, а до цього моменту покупець володіє та розпоряджається цим автомобілем. Договір укладений строком на 36 місяців.
У відповідності до п. 3.1.11 Договору покупець зобов'язаний дотримуватись ліцензійних умов та діючого в Україні законодавства.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги вірно прийшов до висновку, що згідно укладеного договору про надання інформаційних послуг ОСОБА_3 зобов'язаний самостійно зареєструватися в органах ДПА та інших організаціях на предмет дозволу заняттям цих видів діяльності, а також дотримуватись правил автоперевезень. Обов'язок по оформленню ліцензійної картки законом був покладений на ОСОБА_3 як на автомобільного перевізника.
Так, позивач по справі безпідставно був притягнений до відповідальності за вказане правопорушення, оскільки його фактично вчинила інша особа.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів прийшла до переконання, що доводи апеляційної скарги в частині покликання апелянта на не взяття до уваги судом першої інстанції той факт, що відповідно до вимог п.21., п.22., п.25., п.26., п.27., п.28., п.29., п.30., порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 8 листопада 2006 року №1567, фінансова санкція накладається на власника - суб'єкта господарювання в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту і зв'язку України залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2009 року у справі №2а-414/09, без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий С.І.Богаченко
Суддя В.М. Багрій
Суддя Д.М. Старунський