Справа № 2-1408/11
06 червня 2011 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Бошкова М.І.
при секретарі Іваненко В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кілія цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про
визнання недійсним заповіту
Позивачка та її представник просять визнати недійсним заповіт, яким ОСОБА_3 - брат позивачки залишив все своє майно ОСОБА_2, так як позивачка ввела його в оману щодо природи заповіту, тиснула на нього психологічно, вживаючи з ним разом спиртні напої.
Представник відповідачки з позовом не згоден, вважає, що ОСОБА_3, підписуючи заповіт не був недієздатним, чітко розумів значення своїх дій, а тому в позові має бути відмовлено.
Вислухав пояснення сторін, свідків, вивчивши представлені докази по справі, оцінюючи їх в сукупності, суд вважає що в позові має бути відмовлено, так як позов не є обґрунтованим з наступних законовстановлених підстав.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Частиною 1 ст. 1235 ЦК передбачено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Згідно заповіту бланк серія ВМО № 083557, складеного 14.09.2009 року і посвідченого приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 зробив заповідальне розпорядження на користь ОСОБА_2. Заповіт був посвідчений у присутності свідків - ОСОБА_6 і ОСОБА_7. В заповіті також вказано наступне - у зв'язку зі хворобою заповідача на його особисте прохання заповіт складено зі слів заповідача, записано нотаріусом, прочитаний заповідачу в голос до підписання, та на особисте прохання заповідача у його присутності власноруч підписаний гром. ОСОБА_8. Судом було встановлено, що вказаний заповіт відповідає вимогам, які встановлені ст. 1247-1248 ЦК щодо форми складання та посвідчення заповіту.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про що свідчить свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1, видане ВРАЦС Кілійського РУЮ 26.05.2010 року.
Позивач стверджує, що укладений заповіт є недійсним з посиланням на те, що він вчинений під впливом помилки, що має істотне значення, відповідачка ввела в оману ОСОБА_5, який вважав умови заповіту умовами договору довічного утримання і помилявся відносно необхідної до себе уваги і допомоги з боку відповідачки.
Постановою № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», зокрема п. 16 Постанови, зазначено, що заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила. Відповідно до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують їх цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Викликана у судове засідання у якості свідків особа, яка були присутні у якості свідків при підписанні заповіту, зокрема ОСОБА_6 пояснила суду, що позивачка та її брати відмовилися від утримання ОСОБА_1, який як було встановлено судом, хворів на туберкульоз, знаходився на стаціонарному лікуванні в Кілійській ЦРЛ. По проханню померлого до нього приходила відповідачка, яка доглядала за ним, при оформленні заповіту він хворим не був, свої думки чітко висловлював, знаходився в повному розумовому здоров'ї.
Як указано в Постанові № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, зокрема в п. 19 Постанови - відповідно до ст. 229 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилялася сторона правочину (ст. 229 ЦК), мають існувати само на момент вчинення правочину. Особа, на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Вимоги позивача та її представника щодо недійсності заповіту, зокрема те, що ОСОБА_5 при складанні заповідального розпорядження помилився щодо істотних обставин природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей і якостей речей не є обґрунтованими і заснованими на законі. Позивачка та її представник не довели суду, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Твердження позивачки, її представника, свідків, які були допитані у судовому засіданні по суті вимог не мають жодної обґрунтованої підстави для виявлення факту помилки при складенні ОСОБА_5 заповідального розпорядження на користь ОСОБА_2, та відповідно підстави для визнання правочину недійсним на вказаних підставах. Спір між сторонами виник внаслідок частини прав померлого на квартиру АДРЕСА_1, внаслідок чого сторони знаходяться в неприязних відносинах. Письмові докази, пояснення свідків, вказують, що ОСОБА_5 при складанні заповіту, був психічно здоровим. Такі відомості сторонами не оспорюються. Також суд не може погодитися з твердженнями позивачки, що відповідачка ввела в оману ОСОБА_5, адже по - перше умисел в діях ОСОБА_2 щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, не є доведеним, по - друге сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, а саме ОСОБА_5, який є померлим, і по - третє заповітом є односторонній правочин, норми ст. 230 ЦК на який не розповсюджуються.
Таким чином суд встановив, що заповіт не вчинений під впливом помилки, а також під впливом обману, внаслідок чого і законовстановлених підстав суд відмовляє в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 15, 30, 60, 212 - 215, 218 ЦПК, ст.ст. 229, 230 ЦК, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів з дня його проголошення.
Суддя Кілійського
районного суду М. І. Бошков