20 травня 2008 р.
№ 39/256
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Панової І.Ю.-головуючого
Заріцької А.О.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши касаційну скаргу
ВАТ "Павлоградвугілля"
на рішення
на постанову
Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2004
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2008
у справі
господарського суду
№ 39/256
Дніпропетровської області
за позовом
Державного управління екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області
До
ВАТ "Павлоградвугілля"
Про
460 469грн.
за участю представників сторін:
від Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області -Кульбака С.О.
від ВАТ " Павлоградвугілля" -Скиба С.Г.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2004р. у справі №39/256 (суддя Ліпинський О.В.) позов Державного управління екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області до Державної холдінгової компанії "Павлоградвугілля" про стягнення 460469грн. задоволено повністю.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2008( колегія суддів: Головко В.Г., Павловський П.П., Чус О.В.), замінено сторону у справі: Державну холдінгову компанію "Павлоградвугілля" на її правонаступника - Відкрите акціонерне товариство "Павлоградвугілля", рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2004 у справі №39/256 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Не погодившись з вказаними судовими актами, ВАТ "Павлоградвугілля" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2004 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2008 у справі № 39/256, а провадження у справі припинити.
Касаційна скарга мотивована тим, що зобов'язання ВАТ " Павлдоградвугілля" перед позивачем є припиненими, на підставі ч. 2 ст. 14 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-ХІІ, тобто відповідний предмет спору з приводу стягнення збитків у розмірі 460469,00 грн. відсутній, чому суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу в порядку ст. 101 ГПК України, не надав правової оцінки, відповідно до вимог ст. 103 ГПК України провадження у справі не припинив.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до акта перевірки від 11.02.-31.03.2003, Західно-Донбаською регіональною державною екологічною інспекцією встановлено порушення Павлогорадським регіональним управлінням по водопостачанню і очистці каналізаційних стоків структурного підрозділу ДХК "Павлоградвугілля" природоохоронного законодавства, тобто використання води без дозволу на спеціальне водокористування та ліцензії на право користування надрами. Протоколом про порушення природоохоронного законодавства від 25.06.2003 інспекцією зафіксовано порушення підприємством природоохоронного законодавства в період з 1.08.2002 по 1.06.2003р.
У період з 01.08.2002 по 01.06.2003 кількість добутої води без дозволу на спеціальне водокористування становить 6522229 м3, та підтверджується відповідною довідкою від 20.06.2003р. № 791.
Дозвіл на спеціальне водокористування було отримано тільки 01.01.2004р.
Враховуючи самовільне використання відповідачем води в період з 01.08.2002 по 01.06.2003р., тобто без дозволу на спеціальне водокористування, Західно-Донбаська РДПІ здійснила розрахунок збитків спричинених державі в сумі 460469грн.
Згідно ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв..., воно здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових... та інших державних і громадських потреб.
За ст.49 Водного кодексу України видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреб у воді, погодженого з державними органами ... Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.2 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. №321, яке діяло на той час, дозволи видаються у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення - державними управліннями екології та природних ресурсів в областях.
Згідно ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Відповідно до п.4 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджених наказом Мінекобезпеки України №37 від 18.05.1995р. з наступними змінами та зареєстрованого в Мінюсті України 1.06.1995р., шкода заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації юридичними та фізичними особами, в тому числі іноземними, як правило, в повному обсязі, без застосування норм зниження розміру стягнення і незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів... Відповідальність юридичних і фізичних осіб настає внаслідок порушення ними встановлених умов водокористування, а саме: самовільного
водоспоживання, тобто забору води з поверхневих чи підземних джерел без дозволу на спец водокористування.
Колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання відповідачем води, відповідає вимогам п.6.1 вищезазначеної Методики, а отже суди вірно та обґрунтовано задовольнили вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків в сумі 460469грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в газеті "Урядовий кур'єр" № 181 від 24.09.2005 року опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство відповідача.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з відповідача 460469 грн. було прийнято 22.11.2004 року, до публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача та до виникнення правовідносин, які регулюються ч.ч.1 та 2 ст. 14 спеціального Закону " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", щодо обов'язків кредитора боржника.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції, в межах повноважень, переглядаючи рішення господарського суду, правомірно дійшов висновку, що публікація оголошення про початок процедури банкрутства боржника, після винесення рішення господарським судом у справі № 39/256 , не впливає на його законність та обгрунтованість.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ВАТ "Павлоградвугілля" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2004 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2008 у справі № 39/256 залишити без змін.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді А.О. Заріцька
Л.В. Продаєвич