13 травня 2008 р.
№ 4/130
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
Панової І.Ю.,
Заріцької А.О. (доповідач у справі),
Продаєвич Л.В.
розглянувши
касаційну скаргу
дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на ухвалу
Одеського апеляційного господарського суду від 28 січня 2008 року
у справі
№ 4/130
за позовом
дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до
відкритого акціонерного товариства "Миколаївська ТЕЦ"
про
за заявою
про
стягнення 1 424 117, 84 грн.
дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
видачу дубліката наказу
за участю представників:
позивача Чижевської Р.В.,
відповідача Ходика М.М.,
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26 травня 2005 року у справі № 4/130 частково задоволено позов дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі -ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") до відкритого акціонерного товариства "Миколаївська ТЕЦ" (далі - ВАТ "Миколаївська ТЕЦ") (а.с. 66). На виконання рішення судом видано наказ.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду України від 19 липня 2005 року вказане рішення змінено, постановлено видати новий наказ, а наказ від 6 червня 2005 року визнати таким, що втратив чинність (а.с. 88).
Постановою Вищого господарського суду України від 18 січня 2006 року оскаржувана відповідачем постанова суду апеляційної інстанції залишена без змін (а.с. 113).
На виконання постанови від 19 липня 2005 року судом першої інстанції було видано наказ від 3 серпня 2005 року.
23 серпня 2007 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до суду із заявою про видачу дубліката наказу посилаючись на те, що наказ від господарського суду не надійшов на адресу компанії, а тому рішення суду залишилося невиконаним.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 3 вересня 2007 року (суддя Коваль С.М.) позивачу відмовлено в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу.
В обґрунтування відмови господарський суд послався на те, що позивачем до заяви не було додано документів передбачених ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).
Позивачем до суду першої інстанції було подано повторну заяву про видачу дубліката наказу. Однак, ухвалою від 26 грудня 2007 року господарський суд Миколаївської області провадження у справі припинив з підстав передбачених п. 2 ст. 80 ГПК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 26 грудня 2007 року у даній справі ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" подала до Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати, заяву позивача задовольнити та доручити суду першої інстанції видати дублікат наказу.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21 січня 2008 року апеляційна скарга позивача прийнята до провадження.
28 січня 2008 року Одеським апеляційним господарським судом (судді: Жукова А.М. -головуючий, Величко Т.А., Бойко Л.І.) винесено ухвалу про припинення провадження за апеляційною скаргою ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", оскільки ухвала суду першої інстанції від 26 грудня 2007 року відповідно до ст. 120 ГПК України не підлягає оскарженню.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просив її скасувати, а справу разом з апеляційною скаргою передати до Одеського апеляційного господарського суду для розгляду по суті.
В обґрунтування касаційної скарги позивач послався на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема ст. 106 ГПК України та ст. 129 Конституції України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшла висновку про задоволення касаційної скарги з наведених нижче підстав.
Припиняючи провадження за апеляційною скаргою позивача Одеський апеляційний господарський суд керувався нормами Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовуються питання видачі дублікату наказу та апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що ст. 120 ГПК України не передбачено можливості оскарження ухвали місцевого господарського суду про видачу дубліката наказу.
Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки в апеляційному порядку оскаржена ухвала про припинення провадження у справі, а не про видачу дубліката наказу, як вказав в оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції.
Статтею 120 ГПК України передбачено, що у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач, або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 106 ГПК України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках передбачених цим Кодексом та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно з ч. 2 ст. 120 ГПК України про видачу дубліката наказу виноситься ухвала. Зазначена норма містить посилання на судовий документ, який виноситься в разі видачі дубліката наказу.
Ухвала про відмову у видачі дубліката наказу перешкоджає виконанню рішення суду першої інстанції, яке вступило в законну силу, тобто ухвала є такою, що перешкоджає подальшому руху справи, а відтак підлягає оскарженню.
Частиною 4 ст. 106 ГПК України зазначається, що у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Вказана норма містить перелік ухвал, які постановлюються з певних питань та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, ухвали, які перешкоджають подальшому руху справи.
Однак, Одеським апеляційним господарським судом при винесенні ухвали про припинення апеляційного провадження у справі не враховано, що ухвала господарського суду першої інстанції від 26 грудня 2007 року винесена на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України.
Таким чином, висновок апеляційного суду про необхідність припинення провадження за апеляційною скаргою позивача суперечить нормам процесуального права, оскільки п. 4 ст. 80 ГПК України передбачено можливість оскарження ухвали про припинення провадження у справі.
Статті 103 і 106 ГПК України також не надають апеляційному господарському суду права припиняти апеляційне провадження у справі.
Отже, у Одеського апеляційного господарського суду не було підстав для припинення провадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу про припинення провадження у справі з підстав передбачених п. 2 ст. 80 ГПК України, оскільки можливість її оскарження передбачена Законом.
За таких обставин ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 28 січня 2008 року у даній справі підлягає скасуванню як така, що винесена внаслідок неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, з направленням справи до Одеського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги на ухвалу від 26 грудня 2007 року по суті.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» задовольнити.
Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 28 січня 2008 року у справі № 4/130 скасувати.
Справу направити до Одеського апеляційного господарського суду на новий апеляційний розгляд.
Головуючий І. Панова
Судді А. Заріцька
Л. Продаєвич