Справа № 2-770/11
іменем України
"20" травня 2011 р. Ровеньківський міський суд Луганської області в складі:
ОСОБА_1
при секретарі Н.В. Коновалової, В.Г. Шепелявцевої
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ровеньки Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відповідачів Державного підприємства «Ровенькиантрацит», Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Ф.Є. Дзержинського»Державного підприємства «Ровенькиантрацит»,»Про стягнення середнього заробітку у зв'язку з затримкою у розрахунку при звільненні»,-
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою в якій вказав, що з 15.03. 2001 р. працював на «Шахті ім. Ф.Є. Дзержинського» державного підприємства «Ровенькиантрацит».
28.07.2009 р. був звільнений за ст.40 п.4 КЗпП України за прогули без поважних причин, наказ №1008к від 29.07.09 р.
Рішенням Ровеньківського міського суду Луганської області, від 23 квітня 2010 року, його було поновлено на роботі на посаді механіка ділянки з повним робочим днем під землею ВП «Шахта ім. Дзержинського»ДП «Ровенькиантрацит»та стягнуто на його користь з Державного підприємства «Ровенькиантрацит»заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.
29.04.2010 року він був звільнений за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію.
Рішенням Ровеньківського міського суду Луганської області, від 13 жовтня 2010 р., з ДП «Ровенькиантрацит»на його користь був стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 2794 грн. 88 коп., стягнуто компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 1821 грн.50 коп. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив дане рішення до апеляційного суду Луганської області.
Рішенням Апеляційного суду Луганської області, від 07 грудня 2010 р. , рішення Ровеньківського міського суду , від 13 жовтня 2010 р., було змінено, а саме зменшена сума відшкодування моральної шкоди до 500 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.
Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, але не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Як встановлено, відповідач порушив його право на отримання повного розрахунку при звільненні, а саме йому не була виплачена компенсація за невикористану щорічну відпустку, чим було порушено вимоги ст. 116 КЗпП.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідач повинен був розрахуватися зі ним 29.04.2010 р. - в день звільнення, фактично ж розрахувався - 24.12.2010 р.
Так, відповідач зобов'язаний виплатити йому середній заробіток за час затримки у розрахунку при звільненні:
Середньомісячна заробітна плата складає - 2794 грн. 86 коп.
середня кількість робочих днів - 22
середньоденна заробітна плата:
2794грн.86коп. (заробітна плата): 22(кількість днів) = 127.04 грн. кількість днів затримки - 149 день 149 х 127.04 = 18928 грн.96 коп.
Діями відповідачів йому була спричинена також велика моральна шкода, яка визначається в порушенні його нормальних життєвих зв'язків, він вимушений був перенести великі моральні та психологічні страждання внаслідок несвоєчасної виплати належних йому , як працівнику сум. Так, спочатку його було незаконно звільнено, згодом було порушено його право на отримання повної компенсації за невикористану щорічну відпустку, потім порушено його право на своєчасний розрахунок при звільненні. У зв'язку з незаконними діями відповідача були порушені його права, що гарантуються Конституцією України, ст. 116 КЗпП. Моральну шкоду, яка спричинена йому незаконними діями відповідачів з урахуванням перенесених моральних та психологічних страждань він оцінюю в 10 000 грн., але і це н е покриє тих психологічних страждань, які він пережив.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
У зв'язку з тим, що рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2010 р., було змінено та набрало законної сили 07 грудня 2010 р. строк, для звернення до суду виникає саме з цієї дати.
Просить суд стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит»на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 18928 грн.96 коп. за період з 28 травня 2010 року по 24 грудня 2010 року. Стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит»моральну шкоду, яка спричинена йому внаслідок незаконних дій відповідача в сумі - 10 000 тис. грн..
Позивач у судовому засіданні свої вимоги, викладені в позові підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити вимоги та стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 18928 грн.96 коп. за період з 28 травня 2010 року по 24 грудня 2010 року. Стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит»моральну шкоду, яка спричинена йому внаслідок незаконних дій відповідача в сумі - 10 000 тис. грн., посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача за довіреністю, ОСОБА_3, заперечував проти заявлених вимог вважав позовні вимоги не можливо розглядати по суті, оскільки позивач ОСОБА_2 вже звертався з такими вимогами до суду, до того ж самого відповідача, позовні вимоги ОСОБА_2 вже були розглянуті, як судом першої інстанції так і апеляційним судом з постановленням рішення, а також ОСОБА_2 усі суми отримав, які йому були присуджені відповідно до рішення суду. Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 вважає за необхідне закрити відповідно до ст.205 ч.1 п.2 ЦПК України , оскільки постановлені рішення суду, які набрали законної сили з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Просить суд постановити ухвалу про закриття провадження у справі і заявлене клопотання обгрунтовує наступними доводами:
Позивач працював на підприємстві відповідача і 29.04.2010 року був звільнений за власним бажанням в зв'язку з переходом на пенсію.
Повний розрахунок отримав 28.05.2010 року. В зв'язку з затримкою разрахунку та неповної суми, на його думку, він звернувся до Ровеньківского суду з позовом про стягнення середнього заробітку в зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, в сумі 3648 грн., про стягнення грошової компенсації за не використану щорічну та додаткову відпустку в сумі 3950 грн 38 коп. та моральної шкоди в сумі 5000 грн.
13.10.2010 року суд частково задовольнив вимоги ОСОБА_2, виніс рішення про виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 2794 грн. 88 коп., компенсації за не використану відпустку в сумі 1821 грн. 50 коп. та 2000 грн. моральної шкоди.
07.12.2010 року Луганський апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу ВП «Шахта ім. Ф.Е.Дзержинского»на судове рішення від 13.10.2010 року., зменшив розмір моральної шкоди до 500 грн., в іншій частині рішення залишив без змін.
ОСОБА_2 був присутній при розгляді апеляційної скарги, ніяких додаткових вимог щодо компенсації за затримку розрахунку не заявляв.
В той же день, 07.12.2010 року., був виданий наказ по підприємству (копія надається), а 24.12.2010 року, за усною згодою ОСОБА_2, платіжним зарученням №161, на рахунок ОСОБА_2 в «Ощадбанк»була перерахована сума боргу по судовому рішенню 5116 грн.З8 коп.
Згідно ст. 117 ч.2 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільняємому робітникові сум, якщо спір вирішений на користь робітника частково, розмір компенсації за час затримки встановлюється органом, що виносить рішення по суті спору, тобто рішенням Ровеньківського міського суду від 13.10.2010 року, зі змінами, внесеними апеляційним судом Луганської області, від 07.12.2010 року.
Оскільки, згідно ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для виконання, а час для надання касаційної скарги по рішенню суду, 13.10.2010 року, вийшов , з боку позивача є спроба переглянути судове рішення, що набрало законної сили, а це неможливо без порушення законодавства, тому що ст. 117 КЗпП Укрїни, має імперативний характер.
За наведенних обставин у суду є всі підстави для закриття провадження у справі відповідно до ст.. 205 ЦПК України.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали даної цивільної справи № 2-77-11, додані додаткові документи, вивчивши матеріали справи № 2-6149-10, вважає, що заявлене клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, відповідно до вимог ст. 205 ч.1 п.2 ЦПК України підлягає задоволенню, з наступних підстав:
Згідно матеріалів справи 2-6149-10 , позивач ОСОБА_2 звертався 30.08.2010 року до Ровеньківського міського суду Луганської області із позовною заявою до відповідачів Державного підприємства «Ровенькиантрацит», Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Ф.Є. Дзержинського»Державного підприємства «Ровенькиантрацит», »Про стягнення середнього заробітку у зв'язку з затримкою у розрахунку при звільненні, про стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну та додаткову відпустку та моральної шкоди».
Ровеньківським міським судом Луганської області позовні вимоги ОСОБА_2 були розглянуті по суті із поставленням рішення суду , 13 жовтня 2010 року, згідно якого позовні вимоги ОСОБА_2 »Про стягнення середнього заробітку у зв'язку з затримкою у розрахунку при звільненні, про стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну та додаткову відпустку та моральної шкоди»були задоволені частково і з відповідача Державного підприємства «Ровенькиантрацит»на користь ОСОБА_2 було стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в розмірі 2794 грн., стягнуто з Державного підприємства «Ровенькиантрацит»на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 1821 грн. 50 коп., стягнуто з Державного підприємства «Ровенькиантрацит»на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 2000 грн.( справа № 2-6149-10, а.с.44-48).
Рішення Ровеньківського міського суду Луганської області, від 13 жлвтня 2010 року, було переглянуто Апеляційним судом Луганської області за апеляційною скаргою відокремленого підрозділу «Шахта ім. Ф.Є. Дзержинського ДП «Ровенькиантрацит»і згідно рішення суду апеляційної інстанції, від 07 грудня 2010 року, апеляційну скаргу ВП ш.ім.Дзержинського ДП «РА»задоволено частково, рішення Ровеньківського міського суду Луганської області, від 13 жовтня 2010 року змінено, зменшена сума відшкодування моральної шкоди і стягнуто з ДП «РА»на користь ОСОБА_2 не 2000 грн. а 500 грн. В іншій частині рішення Ровеньківського міського суду від 13 жовтня 2010 року, залишено без змін.
При розгляді справи у суді апеляційної інстанції з боку позивача ОСОБА_2 ніяких вимог щодо збільшення розміру позовних вимог заявлено не було. Рішення Ровеньківського міського суду від 13 жовтня 2010 року і рішення Апеляційного суду Луганської області від 07 грудня 2010 року , набрали чинності.
Як встановлено у судовому засіданні, позивачеві ОСОБА_2, відповідачем сплачені усі належні суми за рішенням судів, про що є відповідні докази: платіжне доручення № 161 про перерахунок коштів за рішенням суду на ім»я ОСОБА_2 в Ощадбанк 3116.
Згідно ст. 117 ч.2 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільняємому робітникові сум, якщо спір вирішений на користь робітника частково, розмір компенсації за час затримки встановлюється органом, що виносить рішення по суті спору.
Суд вважає, що провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до відповідачів Державного підприємства «Ровенькиантрацит», Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Ф.Є. Дзержинського»Державного підприємства «Ровенькиантрацит»,»Про стягнення середнього заробітку у зв'язку з затримкою у розрахунку при звільненні», підлягає закриттю відповідно до вимог ст.205 ч.1 п.2 ЦПК України , оскільки набрали законної сили рішення суду постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Керуючись ст. 205 ч.1 п. 2, ст. 293, 294 ЦПК України, суд, -
Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до відповідачів Державного підприємства «Ровенькиантрацит», Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Ф.Є. Дзержинського»Державного підприємства «Ровенькиантрацит»,»Про стягнення середнього заробітку у зв'язку з затримкою у розрахунку при звільненні», закрити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду через Ровеньківський міський суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п»яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п»яти днів з дня отримання копії ухвали суду.
Суддя