Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321
Іменем України
18.09.2006
Справа №2-23/5864-2006
За позовом управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АРК, 98403, АР Крим, м.Бахчисарай, вул.Сімферопольська,3
До відповідача сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Симиренко», 98433, АР Крим, Бахчисарайський район, с.Віліно, вул.Леніна,128
Про стягнення 50693,14 грн.
Суддя Г.М. Іщенко
При секретарі Єменджієвої А.М.
Від позивача не з'явився
Від відповідача не з'явився
Сутність спору: управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АРК звернулося до господарського суду АРК на підставі статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з позовом до сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Симиренко» про стягнення 50693,14грн., у тому числі: заборгованість по внескам - 35693,11грн., заборгованість по фінансовим санкціям - 9609,50грн., заборгованість по пені - 3086,77грн., заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій - 2303,76грн. (а.с.4).
В судовому засіданні 31.08.2006р. позивач, уточнив позовні вимоги і, просить стягнути з відповідача заборгованість по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 16938,51грн., заборгованість по фінансовим санкціям та пені у сумі 12696,27грн. та заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у розмірі 2303,76грн.(а.с.88).
В судовому засіданні 11.09.2006р. позивач, уточнив позовні вимоги і, просить стягнути з відповідача заборгованість по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 16938,51грн., заборгованість по фінансовим санкціям і пені у сумі 12696,27грн. та заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у розмірі 1919,80грн., в іншій частині просить прийняти відмову від позову(а.с.95).
Ухвалою від 18.09.2006р. суд прийняв відмову позивача від позову в частині стягнення 19138,56грн., (а саме: 18754,60грн.- заборгованість по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та 383,96грн.- заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій ) і закрив в цій частині провадження у справі в порядку пункту 2 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач позовні вимоги визнає в частині стягнення суми боргу у розмірі 14061,13грн., а в іншій частині просить в позові відмовити, і вказує, що 12.09.2003р. між закритим акціонерним товариством “Симиренко», закритим акціонерним товариством “Тур-Корпорація “Усть-Альма», закритим акціонерним товариством “Віліно-Вінтрест», приватним підприємством “Спека» і приватним підприємством “Шторм» був укладений засновницький договір про створення і діяльність сільськогосподарського закритого акціонерного товариства “Симиренко».
Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство “Симиренко» не є правонаступником відкритого акціонерного товариства “Симиренко», оскільки ухвалою господарського суду АР Крим від 29.04.2004р. у відношенні боржника - відкритого акціонерного товариства “Симиренко» порушено провадження по справі про банкрутство, застосована процедура розпорядження майном боржника, призначений розпорядник майном боржника. Постановою господарського суду АР Крим від 25.11.2004р. боржник - відкрите акціонерне товариство “Симиренко» визнаний банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура банкрутства, отже, заборгованість у розмірі 1919,80грн. по пільговим пенсіям не може мати місце, оскільки відповідач здійснює господарську діяльність тільки з 12.09.2003р.
Представники сторін у судове засідання 18.09.2006р. не з'явилися. Суд вважає, що відсутність представників сторін не перешкоджає подальшому розгляду справи. Згідно пункту 4 частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з пунктом 6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України» №2953-1У від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р. до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, суд
встановив:
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно з статтею 2 Закону України “Про судоустрій», суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону, усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору, можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство “Симиренко» зареєстроване як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного Фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим за №16050025.
Відповідно акту звірення сум залишків, розрахунків зобов'язань по збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і реєстру банківських платежів за сільськогосподарським закритим акціонерним товариством “Симиренко» склалася заборгованість по сплаті збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 35693,11грн.,яка була самостійно задекларована відповідачем - платником збору. Також за вказаний період за відповідачем складалася заборгованість по сплаті фінансових санкцій у розмірі 9609,50грн., по сплаті пені у розмірі 3086,77грн. та 2303,76грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.
Суд вважає вимоги позивача частково обґрунтованими і підлягаючими частковому задоволенню по наступних підставах.
01.01.2004р. набув чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-IY, який визначає принципи, основи і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно статті 1 Закону страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.
Згідно статті 3 Закону Пенсійний фонд і юридичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону виключно цім Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно пункту 4 статті 18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Факт наявності та розмір заборгованості відповідача у розмірі 35693,11грн. по сплаті страхових внесків підтверджено розрахунками сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які були самостійно обчислені підприємством і подані до управління Пенсійного фонду України у Бахчисарайському районі, вимогами про сплату боргу, розрахунком суми заборгованість за період з 01.01.2005р. по 01.12.2005р.
Актом звірки розрахунків від 28.08.2006р. підтверджено, що відповідачем з вказаної суми заборгованості по сплаті страхових внесків сплачено 18754,60грн., про що свідчить витяг з реєстру банківських платежів за період з 01.01.2005р. по 01.12.2005р.(а.с.9, 91).
Позивач відмовився від позову в частині стягнення 19138,56грн., (а саме: 18754,60грн.- заборгованість по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та 383,96грн. - заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій), про що суд ухвалою від 18.09.2006р. закрив провадження у справі у даній частині.
З урахуванням уточнень позивача, за відповідачем числиться заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 16938,51грн., яка відповідачем не оспорюється, а підтверджується актом звірки розрахунків.
Факт наявності та розмір заборгованості відповідача по сплаті штрафних санкцій у розмірі 9609,50грн. та пені у розмірі 3086,77грн. підтверджено узгодженими відповідачем рішеннями: від 21.09.2005р. №552, від 15.03.2005р.№167, від 15.03.2005р. №166, від 10.03.2005р. №135 про застосування штрафних санкцій за несплату збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с.12-15).
Отже, за станом на день розгляду справи вказану заборгованість у розмірі 29634,78грн. відповідач не погасив. Таким чином, підлягають задоволенню вимоги позивача відносно стягнення заборгованості у розмірі 29634,78грн., а саме: 16938,51грн.- заборгованість по внескам; 9609,50грн.- заборгованість по фінансовим санкціям; 3086,77грн.- заборгованість по пені.
Відносно стягнення 1919,80грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій (з урахуванням відмови позивача від стягнення у розмірі 383,96грн.) судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Пенсійний фонд України призначає пенсії за віком на пільгових умовах. Витрати з виплати та доставки цих пенсій несе Пенсійний фонд України.
Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону »Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058 зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цім Законом, у розмірі 20% з наступним зменшенням її щороку на 10% до 100% розмірі відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 “Прикінцевих положень» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.
Згідно пункту 6.8. Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Крім того, сільськогосподарське закрите акціонерне товариство “Симиренко» не є правонаступником відкритого акціонерного товариства “Симиренко», оскільки ухвалою господарського суду АР Крим від 29.04.2004р. у відношенні боржника - відкритого акціонерного товариства “Симиренко» порушено провадження по справі про банкрутство, застосована процедура розпорядження майном боржника, призначений розпорядник майном боржника. Постановою господарського суду АР Крим від 25.11.2004р. боржник - відкрите акціонерне товариство “Симиренко» визнаний банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура банкрутства, отже, заборгованість у розмірі 1919,80грн. по пільговим пенсіям не може мати місце, оскільки відповідач здійснює господарську діяльність тільки з 12.09.2003р.
Отже, вимоги позивача відносно стягнення 1919,80грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій необґрунтовані і не підлягають задоволенню.
Таким чином, підлягають задоволенню вимоги позивача відносно стягнення заборгованості у розмірі 29634,78грн., а саме: 16938,51грн.- заборгованість по внескам; 9609,50грн.- заборгованість по фінансовим санкціям; 3086,77грн.- заборгованість по пені.
Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому засіданні 18.09.2006р. Постанова складена у повному обсязі 22.09.2006р.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 4 статі 94, статтями 98,122,158-164,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з сільськогосподарського закритого акціонерного товариства “Симиренко» (98433, АР Крим, Бахчисарайський район, с.Віліно, вул.Леніна,128, рахунок 260058201 в КРД АППБ “Аваль» м.Бахчисарай, МФО 324021, ЗКПО 32561896) заборгованість у розмірі 29634,78грн., а саме: 16938,51грн.-заборгованість по внескам; 9609,50грн.- заборгованість по фінансовим санкціям; 3086,77грн.- заборгованість по пені.
3. В частині стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у розмірі 1919,80грн. відмовити.
4.Виконавчий документ видати після набрання постановою законної сили.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.