2-а-946/11
23.06.2011
Лутугинський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Шпідько В.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої місячної соціальної допомоги “Дітям війни”,
16 червня 2011 року позивач звернулася з вказаним позовом до суду .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона має статус “дитини війни”у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виплачувана їй пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідач у 2006-2008 роках їй таку допомогу не виплатив, а тому просила зобов'язати відповідача нарахувати їй не отриману допомогу за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01січня 2010року по 31 грудня 2010року у сумі 2927 грн. та в подальшому. Позивач у судове засідання не з'явилася, просила розглядати справу за її відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, просив розглянути справу за його відсутності. У запереченнях проти позову, які є в матеріалах справи, відповідач посилається на наступне. Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”прийнято рішення про виплату надбавки дітям війни у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Виплату надбавки дітям війни було врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, згідно до якої надбавка виплачується в таких розмірах : з 22 травня -48 грн.10 коп., з 1 липня -48 грн.20 коп., з 1 жовтня - 49 грн.80 коп. Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”виплата надбавки дітям війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком не передбачена. Просив суд відмовити у задоволенні позову, застосувати строк позовної давності.
Ухвалою суду від 17 червня 2011року позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.01.2009р.по 15.12.2010р. залишені без розгляду.
23 червня 2011 року постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі ч.4 ст.122 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням № 13800 (а.с.7), ксерокопією паспорту /а.с.5/.
Згідно з довідкою відповідача позивач з 1 січня 2009 року отримувала підвищення у розмірі 10% від встановленого прожиткового мінімуму, а саме -49 грн.80 коп. ( а.с.14).
Відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”від 18 листопада 2004 року № 2195-4, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Статтею 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни”залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а тому розміри надбавки, встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, на які посилається відповідач, не можуть застосовуватися дітям війни.
У 2010 та 2011 роках будь-які зміни до ст..6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”не приймалися.
Заявляючи вимоги про стягнення суми не донарахованого підвищення до пенсії за 2009- 2010 рік та в подальщому, позивач тим самим вважає дії відповідача неправомірними, та фактично просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату їй суми у встановленому законом розмірі, а оскільки до компетенції суду не входить перерахування вказаних сум, суд вважає, що у даному випадку вимоги позивача повинні бути задоволені не шляхом стягнення суми, а шляхом зобов'язання перерахувати та виплатити позивачеві підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з урахуванням здійснених виплат, що за змістом відповідає суті її вимог.
Суд вважає задовольнити позовні вимоги позивача з 16 грудня 2010року без обмеження певною датою,оскільки Законом України “Про соціальний захист дітей війни” не передбачено строк його дії.
Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України , а у випадку часткового задоволення позову -відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ст. ст. 2,11, 17, 18, 87, 94,99, 102, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області нарахувати щодо відмовити в здійсненні перерахунку та виплаті колосовій ОСОБА_2 підвищення до пенсії до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни згідно зі ст..6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 16 грудня 2010 року.
Зобов'язати управління пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни згідно зі ст..6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 16 грудня 2010 року з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти вимог відмовити
Стягнути з Державного бюджету України на користь колосової ОСОБА_2 судові витрати у сумі 1,70 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через лутугинський районний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: В.Г.Шпідько