"20" червня 2011 р. Справа № 29/10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Демидової А.М.,
суддів:Воліка І.М.,
Коваленко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Маріупольський хлібокомбінат" (позивач)
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 26.04.2011 р. (скасовано рішення господарського суду Донецької області від 10.02.2011 р.)
у справі№ 29/10 господарського суду Донецької області
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Маріупольський хлібокомбінат"
доЗакритого акціонерного товариства "Слов'янськолія"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору1. Акціонерне товариство "Родовід Банк" (третя особа-1);
2. Акціонерне товариство закритого типу виробниче підприємство "Техмаш" (третя особа-2)
простягнення 1 804 793,34 грн. та зобов'язання третьої особи виконати певні дії
за участю представників:
від позивачаСлободянюк А.В.
від відповідача не з'явились
від третьої особи-1Федорова С.В.
від третьої особи-2не з'явились
У січні 2011 року Відкрите акціонерне товариство "Маріупольський хлібокомбінат" (далі -ВАТ "Маріупольський хлібокомбінат") звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Слов'янськолія" (далі - ЗАТ "Слов'янськолія") про: стягнення з відповідача на користь позивача коштів у сумі 1 804 793,34 грн., які були помилково перераховані відповідачу; зобов'язання третьої особи виконати необхідні дії з повернення безпідставно отриманих коштів з рахунку відповідача № 26005002001439 в АТ "Родовід Банк", МФО 321712 на користь позивача в сумі 1 804 793,34 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.02.2011 р. у справі № 29/10 (суддя Риженко Т.М.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача кошти у сумі 1 804 793,34 грн.; у задоволенні позову про зобов'язання третьої особи виконати необхідні дії з повернення безпідставно отриманих коштів з рахунку відповідача у сумі 1 804 793,34 грн. відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.2011 р. (колегія суддів у складі: Приходько І.В. -головуючого, Акулової Н.В., Ломовцевої Н.В.) рішення господарського суду Донецької області від 10.02.2011 р. у справі № 29/10 скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.2011 р., ВАТ "Маріупольський хлібокомбінат" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.06.2011 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Воліка І.М., Коваленко С.С. прийнято касаційну скаргу ВАТ "Маріупольський хлібокомбінат" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 20.06.2011 р. о 12 год. 45 хв.
Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та третя особа-2 не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією.
Заслухавши представників позивача та третьої особи-1, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 11.01.2011 р. платіжним дорученням № 64 ВАТ "Маріупольській хлібокомбінат" доручило Публічному акціонерному товариству "Донгорбанк" здійснити списання грошових коштів у розмірі 2 236 186,19 грн. на рахунок отримувача ЗАТ "Слов'янськолія".
При цьому, у вказаному платіжному дорученні позивач зазначив банк отримувача - АТ "Родовід Банк", призначення платежу -"оплата за олію соняшникову нерафіновану згідно з договором № 3011/09-1 від 30.11.2009 р.".
11.01.2011 р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 49, у якому позивач просив відповідача повернути помилково перераховані кошти у сумі 2 236 186,19 грн., оскільки заборгованість між сторонами відсутня.
У відповідь на вказаний лист 11.01.2011 р. відповідач листом № 7/95 повідомив позивача про неможливість повернення вказаних коштів, оскільки державним виконавцем ДВС Слов'янського МРУЮ у межах виконання виконавчого провадження № 19250443 з примусового виконання наказу № 3/62 на банківський рахунок, на який надійшли кошти, накладено арешт.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджував про помилковість перерахування грошових коштів відповідачу та зазначив, що на підставі договору № 3011/09-1 існують господарські взаємовідносини з іншою юридичною особою -Закритим акціонерним товариством "Славолія" (далі - ЗАТ "Славолія"), пославшись при цьому на акт звірки взаємних розрахунків про відсутність заборгованості, складений з ЗАТ "Слов'янськолія".
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення з відповідача коштів у сумі 1 804 793,34 грн., місцевий господарський суд виходив з того, що вказані кошти були помилково перераховані відповідачу та не є заборгованістю позивача перед відповідачем, а тому, з огляду на приписи ст. 1212 ЦК України, мають бути повернуті позивачу.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ВАТ "Маріупольський хлібокомбінат" надало копію договору купівлі-продажу № 3011/09-1, який укладено між позивачем та ЗАТ "Славолія".
При дослідженні вказаного договору апеляційним господарським судом встановлено, що дата його укладення -01.03.2010 р., тоді як у платіжному дорученні № 64 йде посилання на угоду, яка укладена 30.11.2009 р.
З урахуванням викладеного, обґрунтованим є висновок апеляційного господарського суду про те, що позивачем не доведено факту існування договору № 3011/09-1 від 30.11.2009 р. з іншою юридичною особою.
Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, з пояснень позивача та відповідача вбачається, що між сторонами існували договірні відносини, але на час перерахування спірних коштів, заборгованість за цією угодою у позивача відсутня. Однак, доказів припинення, визнання недійсним або розірвання договору в установленому законодавством порядку ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи обставини, встановлені апеляційним господарським судом, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов до підставного висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо помилковості перерахування грошових коштів за платіжним дорученням № 64, з огляду на що правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення помилково перерахованих коштів у розмірі 1 804 793,34 грн.
Щодо позовних вимог про зобов'язання третьої особи - Акціонерного товариства "Родовід Банк" виконати необхідні дії з повернення безпідставно отриманих коштів, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, з яким погодився апеляційний господарський суд, щодо відмови у їх задоволенні, оскільки, з огляду на положення п. 4 ч. 2 ст. 54, ч. 2 ст. 84, ч. 1 ст. 27 ГПК України, не є можливим покладення на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-яких матеріально-правових обов'язків, а також установлення чи захист їхніх прав. Тобто є неможливим прийняття рішення суду про права чи обов'язки цих третіх осіб.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України.
Твердження оскаржувача про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський хлібокомбінат" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.2011 р. у справі № 29/10 залишити без змін.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.М. Волік
С.С. Коваленко