"01" липня 2011 р. Справа № 6/486-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. -головуючого
Волковицької Н.О.
Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи -підприємця ОСОБА_4
на постановувід 06.04.2011 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі№ 6/486-10 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_5
доФізичної особи -підприємця ОСОБА_4
простягнення 76825,94 грн.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 про стягнення збитків у розмірі 39601,00 грн., пені у розмірі 33264,84 грн., штрафу у розмірі 3960,10 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2011 року (суддя Коваленко О.О.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 року (головуючий суддя Швець В.В., судді Павловський П.П., Чус О.В.), позовні вимоги задоволені частково.
З Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 стягнуто 39601,00 грн. збитків, 5940,15 грн. пені, 3960,10 грн. штрафу та відповідні судові витрати.
В решті позову відмовлено.
Доповідач Волковицька Н.О.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 року і прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень були порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
На думку заявника суди попередніх інстанцій, застосовуючи до спірних правовідносин приписи частини 1 статті 193 Господарського кодексу України проігнорували частини 2, 6, 7 вказаної статті, чим порушили матеріальні права скаржника не врахувавши повну відсутність виконання зобов'язань за договором.
Заявник також посилається на те, що судами при розгляді справи не було дотримано процедури дослідження доказів, не призначено експертизу щодо встановлення достовірності підписів на договорі та акті, не розглянуто та не надано оцінки доводам апеляційної скарги.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даному випадку є правові наслідки неналежного виконання зобов'язання у вигляді відшкодування збитків та стягнення неустойки.
Задовольняючи частково позовні вимоги суди попередніх інстанцій встановили, що 22.06.2009 року між позивачем (Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5) та відповідачем (Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4) був укладений договір зберігання №11-2/09, відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач зобов'язується прийняти, зберігати та повернути майно (мототехніку) за актами приймання-передачі майна, які є невід'ємною частиною договору.
Факт передачі майна на зберігання підтверджується актами приймання -передачі №9/06, від 22.06.2009 року на суму 57291,00 грн. та №19/08, від 19.08.2009 року на суму 6020,00 грн., підписаних сторонами та скріплених печатками.
Моторолер моделей: ZN 150 Т - 7 С у кількості 1 шт. на суму 6614,00 грн.; ZN150T - 18 у кількості 1 шт. на суму 7937,00 грн.; JL250N - 6 у кількості 1шт. на суму 9159,00 грн. на загальну суму 23710,00 грн. були повернуті позивачу про що відповідач не заперечує.
Таким чином, судами встановлено, що загальна вартість майна, яке повинно зберігатися у відповідача відповідно до договору №11-2/09 складає 39601,00 грн.
13.05.2010 року за №05/05-10 та 06.07.2010 року за №8 на адресу відповідача була направлена вимога про стягнення збитків.
Відповідач вимоги не виконав, мототехніку зі зберігання не повернув, збитки не сплатив, в зв'язку з чим позивач просить стягнути вартість неповернутого товару в сумі 39601,00 грн., пені у сумі 33264,84 грн. та штрафу у розмірі 3960,10 грн.
Відповідно до пункту 2.3, зберігач зобов'язується приймати заходи необхідні для збереження майна та повернути майно за першою вимогою поклажодавця (підпункти 2.3.2, 2.2.6).
Відповідно до пункту 5.2, зберігач відповідає за втрату та нестачу товару в розмірі вартості втраченого або такого, що не вистачає майна.
Відповідно до пункту 5.3, зберігач зобов'язаний відшкодувати збитки у вигляді компенсації повної вартості втраченого або пошкодженого товару протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги поклажодавця.
Пунктом 5.4 передбачено, що у разі порушення строків повернення поклажодавцю товару на протязі трьох календарних днів з моменту отримання вимоги поклажодавця, в тому числі при наявності збитків, зберігач повинен сплатити пеню у розмірі 0,5% від вартості неповернутого або пошкодженого товару, за кожен день прострочення, а за прострочку повернення товару більше 30 календарних днів зберігач додатково сплачує штраф у розмірі 10% вказаної вартості.
Відповідно до пункту 1.1 та підпункту 2.2.6, пункту 2.3 договору термін зберігання починається з моменту передачі майна поклажодавцем зберігачу та закінчується за першою вимогою поклажодавця.
Отже, врахувавши вищенаведені умови договору суди встановили, що кінцевий термін зберігання мототехніки (з врахуванням поштового пробігу) настав 16.05.2010 року - за вимогою №05/05-10, від 05.05.2010 року, але відповідачем зобов'язання щодо належного виконання умов договору зберігання порушені, до теперішнього часу моторолери не повернуті, збитки не відшкодовані.
Загальна вартість збитків у розмірі втраченого майна складає 39601,00 грн.
Статтею 936 Цивільного кодексу України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до статті 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків.
За таких обставин, суди дійшли висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла з вини відповідача, а саме у зв'язку з неповерненням відповідачем позивачеві зі зберігання товару загальною вартістю 39601,00 грн. та задовольнили вимоги в цій частині повністю.
В частині неустойки, вимоги позивача задоволені частково в сумі 5940,15 грн. пені та штрафу в сумі 3960,10 грн., розрахунок яких відповідач не заперечує.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 року у справі № 6/486-10 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Л. Рогач