"25" червня 2011 р. Справа № 10/173(10)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. -головуючого,
Жаботиної Г.В.,
Ковтонюк Л.В.,
розглянувши матеріали касаційної
скаргиВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Львові
напостанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2011р.
у справігосподарського суду Львівської області № 10/173 (10)
за позовомВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Львові
до
третя особа:Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,
Страхова компанія "Брокбізнес",
простягнення 44 373, 74 грн.
16.09.2010р. відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Львові звернулися до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 в порядку зворотної вимоги суми страхових виплат у розмірі 44 373, 74 грн.
11.11.2010р. рішенням господарського суду Львівської області (О.І. Довга) позов задоволено, присуджено до стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь відділення виконавчої дирекції Фонду 44 373, 74 грн. страхових виплат та судові витрати.
05.04.2011р. постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2011р., (судді: Краєвська М.В. - головуюча, Галушко Н.А., Орищин Г.В.) рішення місцевого суду скасовано, в позові відмовлено, мотивуючи тим, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги статей 1187, 1191 ЦК України.
У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Львові посилалися на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати зазначену постанову, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог скарги виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 ст. 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦКУ).
За приписами ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судами обох інстанцій, 15.07.2008р. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відбулося зіткнення автомобіля УАЗ -31602 д.н.з. НОМЕР_1, керованого водієм ОСОБА_2 із зустрічним йому автопоїздом, керованого водієм ОСОБА_3, який належав приватному підприємцю ОСОБА_1. Згідно акта розслідування нещасного випадку та постанови Сколівського районного суду міста Львова у справі № 1-45/2009 від 16.02.2009р. встановлено, що зазначена дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини ОСОБА_3, внаслідок чого було травмовано працівника ТОВ "Ревант" водія автомобіля УАЗ -31602 ОСОБА_2, який отримав тілесні ушкодження та втратив працездатність. Оскільки нещасний випадок стався під час виконання ОСОБА_2 трудових обов'язків, він розслідувався комісією відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, захворювань і аварій на виробництві (постанова Кабміну України № 1112 від 25.08.2004р.), за результатами якого складено відповідний акт.
На підставі заяви ОСОБА_2 від 03.11.2009р. та положень ст.ст.21, 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" постановами відділення виконавчої дирекції Фонду останньому призначено страхові виплати, а саме одноразову допомогу в сумі 40 140,00 грн. та щомісячну грошову виплату в сумі 604,82 грн. Станом на 01.08.2010о. відділенням виплачено ОСОБА_2 44 373,74 грн., тому посилаючись на положення ст.1187, 1191 ЦК України звернулися до суду з вимогами про стягнення цієї суми з винної особи, які були задоволені місцевим господарським судом, з висновками якого погоджується і касаційна інстанція з огляду на наступне.
Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в України визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до ст.21 яких внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
Статтею 11 Основ та статтею 13 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначено, що страховий ризик -це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Згідно із статтею 2 Закону його дія поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.
Статтею 6 Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Відповідно до зазначеного потерпілий ОСОБА_2 є застрахованою особою, на користь якої здійснювалося страхування страхувальником - роботодавцем ТОВ "Ревант".
За приписами ст.46 Закону фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок, зокрема, надходжень, отримання яких не суперечить законодавству. Отже, позивач, який здійснив виплату ОСОБА_2, відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України правомірно звернувся до відповідача про відшкодування шкоди, завданої його працівником.
За таких обставин, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2011р. скасувати, а рішення господарського суду Львівської області від 11.11.2010р. у справі №10/173 (10) залишити в силі.
Головуючий суддяВ.Я. Карабань
СуддяГ.В. Жаботина
СуддяЛ.В. Ковтонюк