Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-1107/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Кавун Т.В.
51 Доповідач Фомічов С. Є.
Іменем України
15.06.2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - Бубличенко В.П.
суддів - Сукач Т.О.
Фомічова С.Є.
при секретарі - Савченко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, третя особа -сільський голова Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області Михалевський Василь Арсенійович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2010 року і,
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, третя особа -сільський голова Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області Михалевський Василь Арсенійович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що розпорядженням сільського голови Кальниболоцької сільської ради за № 45 від 5 липня 2010 року її було звільнено з роботи в зв'язку з відсутністю на робочому місці більше трьох годин, вважає своє звільнення незаконним. Просила суд поновити її на посаді землевпорядника Кальниболоцької сільської ради та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.
Рішенням Маловиськівського районного суду від 21 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені частково. Скасовано розпорядженням сільського голови Кальниболоцької сільської ради за № 45 від 5 липня 2010 року „ Про звільнення ОСОБА_3 та поновлено її на роботі з 5 липня 2010 року. Стягнуто з Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_3 9661 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 2000 грн. витрат за отримання правової допомоги та судові витрати.
В апеляційній скарзі Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області ставиться питання про скасування рішення суду як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з ухваленням нового рішення, про відмову у задоволенні позову. Зокрема, вказується на те, що суд повно з'ясував обставини, але надав їм не належну оцінку, не врахувавши пояснення свідків, поведінку позивача, не вірно визначився зі сумою стягнення моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення представника Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу ОСОБА_3 та її представника, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 1 червня 2010 року було складено акт (а.с.5) про те, що з 13 по 17 год. землевпорядник сільської ради ОСОБА_3 була відсутня на робочому місці. З даним актом позивач ознайомилась, однак від підпису відмовилася. Розпорядженням сільського голови від 5 липня 2010 року ОСОБА_3 було звільнено згідно п.4 ст. 40 КЗПП України.
Відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках-прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Як вбачається з довідки виданої в.о. головного лікаря Новоархангельської ЦРЛ від 10 листопада 2010 року ОСОБА_3 зверталася 1 червня 2010 року до лікаря акушер-гінеколога жіночої консультації Новоархангельської ЦРЛ, що підтверджується копією журналу прийому громадян Новоархангельської ЦРЛ (а.с.89).
Відповідно до ст. ст. 147, 148 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення як догана, звільнення. Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. З матеріалів справи ОСОБА_3 була відсутня на робочому місці 1 червня 2010 року, а розпорядження про її звільнення видано сільським головою 5 липня 2010 року. За таких обставин суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку підлягають задоволенню.
Статтею 235 ч. 2 КЗпП України передбачено, що при винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України “ Про практику розгляду судами трудових спорів” № 9 від 6 листопада 1992 року, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Сума стягнення середнього заробітку відповідачем не оскаржується.
Колегія суддів судової палати не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині стягнення 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та стягнення 2000 грн. витрат за отримання правової допомоги.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За загальним правилом, установленим ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 ЦПК України.
Суд визначає розмір моральної шкоди відповідно до характеру і обсягу страждань, тяжкості змін у житті, яких зазнав позивач, інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості. В матеріалах справи відсутні будь які докази на підтвердження зазначених обставин, а тому колегія суддів вважає, що виходячи з даних обставин справи в рахунок відшкодування моральної шкоди необхідно стягнути 500 грн.
Крім того відповідно до вимог ст. 84 ЦПК України підлягають відшкодуванню витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, але дані витрати повинні бути підтверджені належним чином. Як вбачається з матеріалів справи відсутні докази підтвердження таких витрат понесених позивачкою, а тому суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про стягнення їх з відповідача.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, а тому відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підлягає в частині відшкодування моральної шкоди зміні, а в частині відшкодування витрат за отримання правової допомоги скасуванню з ухваленням нового рішення, яким цій частині позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області.
Апеляційну скаргу Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області задовольнити частково.
Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2010 року в частині відшкодування моральної шкоди змінити, зменшити розмір стягнення у відшкодування моральної шкоди з Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_3 з 2000 грн. до 500 грн..
Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2010 року в частині відшкодування витрат на отримання правової допомоги скасувати, відмовити ОСОБА_3 у відшкодуванні 2000 грн. витрат на оплату правової допомоги.
В решті рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2010 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суд набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді