26 вересня 2006 р.
№ 3/247
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Плюшка І.А.
Суддів: Панченко Н.П., Самусенко С.С.
Розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Елітжитло»
на ухвалу господарського суду м. Києва від 05.05.2006 року
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 року
у справі №3/247
за позовом Закритого акціонерного товариства “Укрінпро»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Елітжитло»
про зобов'язання виконати умови договору
За участю представників:
- позивача -Сімонової Олени Геннадіївни (дов. від 07.06.06 року)
- відповідача - Ванжа Олександра Анатолійовича (дов. від 05.06.2006 року)
Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.05.2006 року у справі №3/247 (суддя Хілінська В.В.) було задоволено клопотання позивача про забезпечення позову та накладено арешт на приміщення площею 604, 50 кв.м. на четвертому поверсі не житлової споруди, що розташована за адресою: м. Київ, пл.. Спортивна, 3, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Елітжитло» на праві власності.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 року у справі №3/247 було змінено ухвалу господарського суду міста Києва від 05.05.2006 року у справі №3/247 в частині викладення резолютивної частини ухвали, та ухвалено викласти резолютивну частину оскаржуваної ухвали господарського суду міста Києва від 05.05.2006 року в новій редакції, згідно якої було накладено арешт на приміщення площею 604,50 кв. м. на четвертому поверсі не житлової споруди літ. “В» приміщення №12, що розташовані за адресою м. Київ, пл.. Спортивна, 3, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Елітжитло» на праві власності.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ТОВ “Елітжитло» звернулося в порядку касаційного оскарження судових рішень до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати відповідні судові акти з мотивів порушення та неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення судом першої і апеляційної інстанцій та правильності застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів, дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою першої та апеляційної інстанції.
Відповідно до встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин справи, позивач звернувся до суду з вимогами про зобов'язання ТОВ “Елітжитло» передати позивачеві приміщення площею 604,5 кв.м. на 4 -му поверсі не житлової споруди, яка розташована в місті Києві на пл.. Спортивній, 3 в рахунок компенсації збитків, заподіяних в наслідок неналежного виконання відповідачем договору інвестування в будівництво нерухомості №07/04-05 від 07.04.2005 року.
04 травня 2006 року позивач звернувся до суду з клопотанням про вжиття заходів про забезпечення позову, обґрунтовуючи необхідність останніх тим, що відповідач може відчужити спірне майно, що зробить неможливим виконання рішення по даній справі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, проаналізувавши матеріали справи та оскаржувані судові акти, не погоджується з обраною судами першої та апеляційної інстанції правовою позицією, з мотивів неправильності застосування норм процесуального права та неповноти встановлених обставин при визначенні підстав забезпечення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Приймаючи рішення про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується власною правосвідомістю і внутрішнім переконанням, однак застосовуючи відповідні заходи останній повинен виходити з вимог встановлених законом. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
З огляду на встановлені процесуальним законом правила забезпечення позову, суд вдаючись до відповідних заходів повинен виходити з необхідності вжиття останніх з огляду на існуючу ймовірність пошкодження чи зникнення об'єкту відносно якого такі заходи вживаються. Відповідно до встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин спірний об'єкт є нерухомими об'єктом, а отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що задовольняючи відповідне клопотання, суди першої та апеляційної інстанції не навели обґрунтувань необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, судами не було обґрунтовано ймовірність вчинення відповідачем дій спрямованих на відчуження зазначеного приміщення, тобто не було досліджено підстав з якими процесуальний закон пов'язує застосування заходів забезпечення позову.
Колегія суддів касаційної інстанції, скасовуючи оскаржувані судові акти, виходить також з того, що приймаючи рішення щодо забезпечення позову суди першої та апеляційної інстанції, помилково прийшли до висновку щодо предмету відносно якого необхідно вжити відповідні заходи, а саме: правовою підставою звернення позивача до суду, з огляду на матеріали справи та встановлені судами фактичні обставини, є порушення відповідачем умов гарантійного обслуговування об'єкта інвестування, яким є не житлове приміщення адміністративно-господарської будівлі Палацу спорту з готельними номерами (блок “Б»), що знаходиться за адресою м. Київ, пл. Спортивна, 1, загальною орієнтовною площею 2639,67 кв.м.
Однак, згідно обставин відображених в постанові суду апеляційної інстанції, при дослідженні доводів апеляційної скарги було встановлено, що четвертий поверх не житлового приміщення №3 на Спортивній площі має площу 1 416, 8 кв.м., в тому числі за актом прийому -передачі від 11.07.2005 року позивачеві передані приміщення на четвертому поверсі площею 269,8 кв.м. Приймаючи рішення щодо забезпечення позову, суди першої та апеляційної інстанції наклали арешт на не житлове приміщення площею 604,5 кв.м. на четвертому поверсі не житлової споруди літ. “В» приміщення №12, що розташовані за адресою м. Київ, пл.. Спортивна, 3. Таким чином, колегія судів приходить до висновку, що вживаючи заходів про забезпечення позову, суди першої та апеляційної інстанції не встановили необхідних обставин щодо характеристик об'єкту забезпечення позову, зокрема: чи є це індивідуалізований відокремлений об'єкт, який може бути відчужений, чи є відповідний об'єкт спірним і які права позивача пов'язані з зазначеним об'єктом. Не житлове приміщення, що було об'єктом інвестиційної діяльності позивача та внаслідок пошкодженням якого було завдано збитків позивачеві позначається літерою “Б» і має площу 2639,67 кв.м., не житлове приміщення щодо якого було вжито заходів забезпечення позову позначається літ. “В» і має площу 604,5 кв. м.
Відповідно до п. 6.2. Роз'яснень Вищого господарського суду України від 23.08.94 р. N 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» за позовами про визнання права власності або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуально визначене майно. З огляду на що, колегія суддів приходить до висновку про неповноту встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин справи необхідних для визначення фактичних підстав застосування заходів забезпечення позову, в наслідок чого було допущено порушення та неправильне застосування норм процесуального права, що відповідно до ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення.
Інші посилання скаржника викладені в касаційній скарзі, на думку колегії суддів призводять до встановлення фактичних обставин справи та дослідження доказів, що не були встановлені та досліджені судами першої та апеляційної інстанції. Встановлення таких фактичних обставин справи призведе до порушення касаційною інстанцією норм процесуального права, а саме положень ст. ст. 1117 ГПК України, якою встановлені межі касаційного перегляду.
Згідно роз'яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові акти на предмет порушення та недотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про допущення судами першої та апеляційної інстанції порушень норм процесуального права, у наслідок чого прийняті відповідними судовими інстанціями судові акти підлягають скасуванню.
Відповідно до вище викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Елітжитло» задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 року та ухвалу господарського суду м. Києва від 05.05.2006 року у справі №3/247 скасувати.
Головуючий суддя І. Плюшко
Судді: Н. Панченко
С. Самусенко