26 вересня 2006 р.
№ 7/226
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б., -головуючої
Гоголь Т.Г.,
Рогач Л.І.
розглянувши касаційну скаргу
Державної виконавчої служби у м. Світловодськ та Світловодському районі
на постанову
за скаргою
на дії
у справі
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2006р.
Обласного комунального виробничого підприємства “Дніпрокіровоград», м. Кіровоград
Державної виконавчої служби у м. Світловодськ та Світловодському районі
№ 7/226 господарського суду Кіровоградської області
за позовом
Обласного комунального виробничого підприємства “Дніпрокіровоград», м. Кіровоград
До
Світловодського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Світловодськ
Про
стягнення 1139998,95грн.
за участю представників сторін:
стягувача
не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
боржника
не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
Державної виконавчої служби
у м. Світловодськ
не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
Стягувач - Обласне комунальне виробниче підприємство “Дніпрокіровоград», м. Кіровоград -звернулось до господарського суду Кіровоградської області зі скаргою від 03.02.2006р. на дії державного виконавця, у якій просить визнати неправомірними дії Державної виконавчої служби у м. Світловодську та Світловодському районі по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Кіровоградської області від 22.10.2001р. по справі № 7/226. Скаргу мотивовано частиною 5 статті 124 Конституції України щодо обов'язковості виконання судових рішень на всій території України та вичерпним переліком підстав для закінчення виконавчого провадження відповідно до статті 37 Закону України “Про виконавче провадження».
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2006 (суддя Мохонько К.М.) скаргу Обласного комунального виробничого підприємства “Дніпрокіровоград» на дії відділу державної виконавчої служби відхилено; доводи скаржника вказано, як неправомірні в зв'язку із закінченням виконавчого провадження органом виконавчої служби на підставі ухвали господарського суду Кіровоградської області від 21.04.05р., згідно якої затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - Світловодського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства -в кількості 7 юридичних осіб, серед яких скаржник відсутній, а решта вимог вважаються погашеними; заявлені в процедурі банкрутства вимоги ОКВП “Дніпрокіровоград» судом було відхилено, тому відповідно до статті 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону від 30.06.1999 року № 784-ХІУ, від 18.01.2001 року № 2238-ІІІ вимоги скаржника вважаються погашеними.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2006 року (головуючий суддя -Шуба І.К., судді Кузнецова І.Л., Швець В.В.) ухвала господарського суду Кіровоградської області скасована, дії Державної виконавчої служби у м. Світловодську та Світловодському районі щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження від 18.01.2006р. з примусового виконання наказу № 7/226 від 22.10.2001р. визнано неправомірними. Постанову вмотивовано вичерпним переліком випадків закінчення виконавчого провадження у статті 37 Закону України “Про виконавче провадження», який не передбачає випадок, зазначений у спірній постанові; обов'язковістю судових рішень для виконання на всій території України, відсутністю підстав для застосування до вимог стягувача положень статті 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки вони були заявлені та задоволені судом у вересні 2001р., в той час, коли ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство боржника порушена у грудні 2004р.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції орган виконавчої служби звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду та залишити без змін ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2006р.
Касаційна скарга мотивована тим, що статтею 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції, що набула чинності з 14.07.2002 року, встановлено місячний строк для звернення кредиторів до господарського суду з письмовими заявами про грошові вимоги до боржника, законодавець визначив цей строк як граничний і такий, що не підлягає поновленню.
Сторони не надіслали відзив на касаційну скаргу, не скористались правом на участь представників у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права при прийняті оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.10.2001 року у справі № 17/226 з відповідача на користь позивача було стягнуто 1139998,95грн. боргу внаслідок невиконання зобов'язань, які виникли на підставі договорів від 25.11.1998р. та від 29.11.1999р. № 4/22 та № 4/02; вказане рішення набуло чинності у встановленому законодавством порядку.
Державною виконавчою службою у м. Світловодськ та Світловодському районі було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню дублікату наказу господарського суду Кіровоградської області, виданому згідно ухвали суду від 11.07.2002 року.
18.01.2006 року Державною виконавчою службою у м. Світловодськ та Світловодському районі виконавче провадження було закінчено, про що було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 7/226, яка є предметом оскарження.
У постанові зазначено, що її прийнято на підставі статті 37 Закону України “Про виконавче провадження» з посиланням на ухвалу суду від 21.04.2005р., якою визначено, що вимоги стягувача є погашеними.
Також судами встановлено, що 27.12.2004р. Господарським судом Кіровоградської області було порушено провадження у справі № 9/304 про банкрутство Світловодського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства; ухвалою від 21.04.2005р. суд визнав грошові вимоги кредиторів та затвердив реєстр вимог кредиторів у кількості 7 юридичних осіб, серед яких стягувач відсутній; мотивувальна частина вказаної ухвали зазначає про звернення стягувача з грошовими вимогами до боржника, які судом визнано такими, що не підлягають розгляду, позаяк їх заявлено з порушенням строку, встановленого частиною 6 статті 53 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що спричиняє наслідки відповідно до частини 2 статті 14 вказаного Закону; 04.05.2005р. суд затвердив план санації боржника, а 09.08.2005р. затвердив мирову угоду боржника з комітетом кредиторів, припинивши провадження у справі.
05.12.2005 року боржник звернувся до господарського суду Кіровоградської області зі скаргою на дії державної виконавчої служби щодо поновлення виконавчого провадження з виконання наказу у справі 7/226; 07.02.2006р. провадження за скаргою боржника було припинено за його відмовою від скарги, пов'язаною з самостійним закінченням органом виконавчої служби виконавчого провадження згідно оскаржуваної постанови від 18.01.06р.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника порушено 27.12.2004р., тобто, вже після набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 07.03.2002р. № 3088 - ІІІ.
Відповідно до вимог частини 1 статті 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у відповідній редакції Закону, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, у місячний строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. За частиною 2 Закону, вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
За термінами статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитором є юридична або фізична особа, що має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах передбачених цивільним законодавством України. При цьому законодавець не розмежовує конкурсних кредиторів залежно від ступені безспірності їх вимог за грошовими зобов'язаннями (наявності судового рішення, наказу тощо)
Грошові вимоги Обласного комунального виробничого підприємства “Дніпрокіровоград» мають конкурсний характер, оскільки виникли до порушення провадження у справі про банкрутство боржника.
Встановлення в Законі України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку, а спрямоване на забезпечення визначеності об'єму його майна протягом усієї процедури банкрутства, створення необхідних умов як для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом, у тому числі й в умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів
Стягнення заборгованості з боржника на користь кредитора, грошові вимоги якого до боржника не були визнані судом та знаходяться за межами мирової угоди, ставить такого кредитора у вигідніше становище порівняно з іншими кредиторами, які добросовісно виконали вимоги Закону , порушує їх майнові права та майнові права боржника, оскільки ставить під загрозу виконання мирової угоди, задоволення майнових інтересів учасників мирової угоди.
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання боржника може бути припинено з підстав, передбачених законом; такі підстави передбачені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
В даному випадку позиція апеляційного суду не відповідає принципам відновлення платоспроможності, які передбачені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана постанова не відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 1117, 1119, пунктом 2 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державної виконавчої служби у м. Світловодськ та Світловодському районі задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2006р. у справі № 7/226 господарського суду Кіровоградської області скасувати.
Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2006р. залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Т. Гоголь
Л. Рогач