05 жовтня 2006 р.
№ 14/16-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Остапенка М.І.
суддів :
Борденюк Є.М. Харченка В.М.
розглянувши касаційну скаргу
Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Колядинець»
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2006 року
у справі за позовом
ПП ОСОБА_1
до
Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Колядинець»
про
стягнення коштів
у січні 2006 року, приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Колядинець» про стягнення 21 488,78 грн. заборгованості за поставлені матеріальні цінності по накладній №НОМЕР_1 від 01.03.2005 року.
Заявою від 27.02.2006 року позивач змінив свої вимоги і просив зобов'язати відповідача повернути матеріальні цінності, передані йому по накладній №НОМЕР_1 від 01.03.2005 року, а за відсутності майна -стягнути на його користь 21 488,78 грн.
Рішенням господарського суду Сумської області від 29.03.2006 року позов задоволено частково, шляхом витребування у відповідача майна переданого йому по накладній №НОМЕР_1 від 01.03.2005 року на суму 21 488,78 грн.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2005 року рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача -без задоволення.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.09.2006 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на помилковість висновків щодо наявності у нього боргових зобов'язань перед позивачем, неправильне застосування судами норм матеріального права і просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія вважає, що рішення господарського суду першої інстанції та апеляційного господарського суду не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.
Як зазначається у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення» від 29.12.1976 року №11 зі змінами внесеними постановою від 25.12.1992 року №13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проте, постановлені у даній справі судові рішення не можна визнати такими, що відповідають зазначеним вимогам.
Предметом судового спору у даній справі, з урахуванням заяви від 27.02.2006 року, є вимоги щодо витребування майна, переданого відповідачу по накладній №НОМЕР_1 від 01.03.2005 року, а у разі його відсутності -стягнення вартості цього майна з урахуванням здійснених відповідачем часткових платежів у обсязі 1 401 грн.
Наведене потребувало з'ясування у позивача, яке майно він вважає оплаченим, а яке вимагає повернути з зазначенням його індивідуальних ознак, тобто найменування, його кількості та ціни.
Але, ці обставини при розгляді спору судом не з'ясовувались, обсяг майна, яке просив позивач, судом не визначено і його перелік у рішенні не наведено, зокрема, у резолютивній частині рішення, що унеможливлює його виконання.
Не враховано судом і те, що за рішенням суду підлягає поверненню все майно, отримане по накладній №НОМЕР_1 від 01.03.2005 року, в той час як за твердженням позивача майно частково оплачене, рішення щодо вимог позивача про стягнення 21 488 грн., у разі відсутності майна, не постановлялось.
Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, недоліки судового рішення не усунув, а тому судові рішення у справі не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з'ясувати дійні обставини справи і, виходячи з встановленого постановити законне та обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2006 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2006 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Є.М. Борденюк
В.М. Харченко