22 лютого 2008 р.
№ 2-1134/06(2-8914/05)
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.,
Вовка І.В.,
Харченко В.М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2007 року у справі № 2-1134/06(2-8914/05) за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Ужгородхліб",Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Закарпатській області,треті особи- Виконавчий комітет Ужгородської міської ради, Відкрите акціонерне товариство "Геліос", Відкрите акціонерне товариство "Видавництво Закарпаття", Відкрите акціонерне товариство "Софора", Відкрите акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство АТП-12107" про визнання недійсним протоколу зборів засновників і статуту,
Подана ОСОБА_1 касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги (подання), до скарги додаються зокрема докази сплати державного мита у встановленому порядку і розміру.
Згідно підпункту “г» пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Відповідно до п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» (в редакції із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 25.03.2005 року №2505-ІV) ставки державного мита із заяв, що подаються до господарських судів встановлюються в таких розмірах: б) із заяв немайнового характеру ,в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує судове рішення в повному обсязі щодо позову, предметом якого є дві вимоги немайнового характеру: про визнання недійсним протоколу зборів засновників і статуту.
Отже, касаційна скарга на судове рішення у даній справі повинна бути оплачена державним митом з урахуванням обох вимог немайнового характеру, тобто позивач повинен був сплатити по 42,50 грн. державного мита за кожну вимогу немайнового характеру, а сплатив згідно квитанції №ПН388 від 18.01.2008 року лише 42,50 грн. тільки за одну вимогу. Тому зазначене платіжне доручення не може бути доказом сплати державного мита у встановленому розмірі.
Отже, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому розмірі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.
Керуючись п. 4 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2007 року повернути без розгляду.
Судді В.Перепічай
І. Вовк
В. Харченко