11 березня 2008 р.
№ Б-9/102
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Панової І.Ю.-головуючого
Заріцької А.О.,
Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційні скарги
ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2007
у справі господарського суду
№ Б-9/102 Івано-Франківської області
за заявою
НАЕК "Енергоатом" в особі ДП ВП "Хмельницька атомна електростанція"
до
Приватного підприємства "Львів'янка"
про
банкрутство
за участю представників сторін:
не з'явились
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2007 у справі № Б-9/102 (суддя Фанда О.М.) відмовлено в задоволенні майнових заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2; затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, банкрута ліквідовано як юридичну особу та припинено провадження у справі про банкрутство.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2007,( Колегія суддів: Михалюк О.В., Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2007 у справі № Б-9/102 залишено без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
Не погоджуючись з вказаними судовими актами, фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2007 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2007 у справі № Б-9/102, прийняти нове рішення, яким включити їх вимоги до реєстру вимог кредиторів, посилаючись на порушення з боку судів попередніх інстанцій вимог ст. 14 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши в касаційному порядку ухвалу господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2006 порушено провадження у справі №Б-9/102 за заявою НАЕК "Енергоатом" в особі ДП ВП "Хмельницька атомна електростанція" до Приватного підприємства "Львів'янка" про банкрутство, в загальному порядку передбаченому ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 13.09.2006 затверджено реєстр вимог кредиторів.
Ухвалою від 21.12.2006 переведено провадження у справі на спрощену судову процедуру по справі про банкрутство, яка передбачена ст. 52 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на стадії ліквідаційної процедури. Зобов'язано ліквідатора подати звіт та ліквідаційний баланс до 01.04.2007.
Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2007р боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_3.
Судами встановлено, що в ході виконання своїх обов'язків, як передбачено ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатором проведено заходи по виявленню майна та документообігу. Встановлено, що по вказаній адресі - вул. Вовчинецька, 127 , м. Івано - Франіквськ - назване підприємство відсутнє , не виявлено майна, трудового колективу і керівника, бухгалтерської та виробничої документації.
Відповідно до п.6 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд може винести ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої цією статтею, і переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених цим Законом.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зауважує, що в ході процедури банкрутства, згідно норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", можливий перехід лише від спрощеної процедури, передбаченою ст. 52 вказаного Закону, до загальної. А отже, місцевий господарський суд помилково дійшов висновку про можливість переходу з загальної до спрощеної процедури у справі про банкрутство.
Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, до господарського суду із заявами про визнання грошових вимог звертались гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про виплату їй заборгованості по заробітній платі в розмірі 6689, 91 грн. за рахунок реалізації майна боржника, а саме автомобіля ВАЗ 2107.
ОСОБА_2 просив суд зобов'язати ліквідатора у даній справі внести окремо до реєстру вимог кредиторів забезпечені заставою вимоги в розмірі 10000 грн.
Відмовляючи в задоволенні вимог гр. ОСОБА_1, суди виходили з того, що у встановлений ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" термін від ОСОБА_1 до суду та до арбітражного керуючого заяв не надходило, що не дало можливості ліквідатору розглянути дані вимоги та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Ухвала господарського суду від 25.07.07. та постанова суду апеляційної інстанції від 29.10.2007 в частині розгляду заяви з грошовими вимогами ОСОБА_2 мотивовані тим, що подані до заяви договори позики та застави, укладені між фізичною та юридичною особою а отже потребували нотаріального посвідчення,відповідно до норм Цивільного кодексу України. Крім того, суду не було подано доказів, що підтверджують отримання ПП " Львів'янка" коштів в сумі 10000 грн. по договору позики.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в порушення вимог ст.ст.38,43 ГПК України, судами попередніх інстанцій в ухвалі та постанові не вказані та не надана належна оцінка підставам виникнення грошових вимог кредитора ОСОБА_2 їх розміру, моменту виникнення , з посиланням на дати укладання та умови договорів, а також судами не надано належне правове обгрунтування відмови в задоволенні грошових вимог кредитора ОСОБА_2, з посиланням на норми Цивільного кодексу України та спеціального Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.
Крім того, відповідно до вимог ч. 5 ст. 52 вказаного Закону ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.
Судами попередніх інстанцій,в порушення вказаної норми, в ухвалі та постанові не з'ясовано, чи виконав ліквідатор вимоги ч. 5 ст. 52 Закону в частині повідомлення усіх відомих йому кредиторів про визнання відсутнього боржника банкрутом.
Крім того, судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги той факт, що відповідно до вимог ч. 6 ст. 14 Закону розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності -згідно з даними обліку боржника, а також окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров"ю , згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника.
Виходячи з викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що обов'язок подання протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, письмової заяви з вимогами до боржника, в порядку ч. 1 ст. 14 Закону, на кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника та на кредиторів щодо вимог про виплату заробітної плати -не розповсюджується, в зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у визнанні грошових вимог ОСОБА_1, які складають вимоги щодо виплати заборгованості з заробітної плати у сумі 6689,91 грн., у зв'язку з пропуском кредитором граничного строку, який передбачений ст. 14 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2007 та ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.07. у справі № Б-9/102 скасувати.
Справу передати на розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді А.О. Заріцька
Н.Г.Ткаченко