ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
місто Київ
10 лютого 2011 року 15:57 справа № 2а-16117/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Пасулька О.М., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомпрокуратури Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського центру зайнятості
до
про товариства з обмеженою відповідальністю «Лікар ОСОБА_6»
стягнення коштів в сумі 17 760 грн. 00 коп.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Смизюк О.О.,
від позивача: Натовський Д.Б.,
від відповідача: ОСОБА_4
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Прокуратура Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського центру зайнятості звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лікар ОСОБА_6»про стягнення коштів в сумі 17 760 грн. 00 коп.
Позовні вимоги мотивовано тим, що товариством з обмеженою відповідальністю «Лікар ОСОБА_6»використовувалась праця іноземця на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземця, чим порушено вимоги п. 4 ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення», у зв'язку з чим до підприємства застосовано штрафні санкції у розмірі 17 760 грн. 00 коп.
Представником прокуратури в судовому засіданні підтримано позовні вимоги у повному обсязі.
Представником Київського міського центру зайнятості в судовому засіданні надано додаткові пояснення по справі та заявлено про підтримання позовних вимог у повному обсязі.
Представником відповідача надано усні та письмові заперечення проти позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Лікар ОСОБА_6»щодо додержання вимог Закону України «Про зайнятість населення». За результатами проведеної перевірки складено Акт № 12/55-ш від 5 липня 2010 року, яким встановлено порушення вимог 8 Закону України «Про зайнятість населення»: в період з 27 травня 2009 року по 20 травня 2010 року громадянин Ізраїлю ОСОБА_6 працював на посаді директора товариства без дозволу на використання праці іноземця, у зв'язку з чим винесено штраф у розмірі 17 760 грн. 00 коп., що дорівнює 20-му розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом (на час проведення перевірки мінімальний розмір заробітної плати становив 888 грн. 00 коп.).
Київським міським центром зайнятості винесено претензію товариству з обмеженою відповідальністю «Лікар ОСОБА_6»на суму 17 760 грн. 00 грн. та зобов'язано товариство перерахувати вищезазначену суму штрафу на рахунок позивача.
Однак, підприємством зазначену суму штрафу на даний час в добровільному порядку не сплачено.
Суд не може погодитись з твердженнями позивача про правомірність застосованої штрафної санкції з огляду на наступне.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Лікар ОСОБА_6»в травні 2009 року отримано Дозвіл за № 35998 на використання праці громадянина Ізраїлю ОСОБА_6 строком на один рік на посаду головного лікаря.
Між товариством з обмеженою відповідальністю «Лікар ОСОБА_6»в особі директора ОСОБА_7 та громадянином Ізраїлю ОСОБА_6 укладено трудовий контракт від 22 травня 2009 року строком на 1 рік, за умовами якого громадянина Ізраїлю ОСОБА_6 призначено на посаду головного лікаря.
Протоколом № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Лікар ОСОБА_6»від 27 травня 2009 року на посаду директора товариства призначено громадянина Ізраїлю ОСОБА_6
Наказом № 3 від 2 червня 2009 року ОСОБА_6 призначено директором (головним лікарем) товариства з обмеженою відповідальністю «Лікар ОСОБА_6».
Протоколом № 3 загальних зборів учасників товариства від 20 травня 2010 року, ОСОБА_6 звільнений з посади директора товариства з 20 травня 2010 року та призначено на посаду директора ОСОБА_7
Наказом № 4/05 від 20 травня 2010 року виданого ОСОБА_6, як директором товариства, складено ОСОБА_6 повноваження головного лікаря (директора) товариства.
Як вбачається з Додатку Б Класифікатора професій 003:2005, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року № 375, визначено класифікацію: керівник підприємства (установи, організації) охорони здоров'я (генеральний директор, директор, головний лікар та ін.).
Відповідно до пункту 1 підпункту 1.1 Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 2 лютого 2007 року № 52 «Про затвердження Положення про метрологічну службу Міністерства охорони здоров'я України»визначено, що заклади охорони здоров'я -підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання методико-санітарної допомоги, включаючи спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру.
Пунктом 2 підпункту 2.1 Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 5 червня 1997 року № 174 «Про затвердження Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я», визначено, що керівництво клінічним закладом охорони здоров'я здійснюється головним лікарем (директором, генеральним директором, начальником), який призначається органом охорони здоров'я за підпорядкуванням клінічного закладу.
Відповідно до пункту 2 статті 8 Закону України «Про зайнятість населення»передбачено, що роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Крім того, в матеріалах справи наявна копія дозволу на працевлаштування № 35998 виданого роботодавцю ТОВ «Лікар ОСОБА_6»на використання праці на посаді (за фахом) громадянина Ізраїлю ОСОБА_6, а також наявна копія Ліцензії серії НОМЕР_1, виданої Міністерством охорони здоров'я України 15 жовтня 2009 року № 35 товариству з обмеженою відповідальністю «Лікар ОСОБА_6», яка підтверджує статус даного товариства, як закладу охорони здоров'я, що, в свою чергу, спростовує доводи представника позивача та прокуратури про порушення відповідачем норм чинного законодавства.
Враховуючи наведене суд прийшов до висновку про дотримання відповідачем вимог чинного законодавча, а позовні вимоги прокуратури Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського центру зайнятості є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, втому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 2, 9, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Клименчук