ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 1/25
м. Київ
27 квітня 2011 року 11:21 № 2а-19144/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В. при секретарі судового засідання Попадин О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Дочірнього підприємства "Інтерзв'язок"
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
за участю представників сторін:
представник позивача Кобилянський О.Ю.;
представник відповідача Пильгун О.О.,
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
19 серпня 2010 року Дочірнє підприємство "Інтерзв'язок" (далі - позивач, ДП "Інтерзв'язок") звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001031710/30861947 від 24.11.2009 р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 серпня 2010 року суддею Пилипенко О.Є. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-12189/10/2670.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2010 року суддею Пилипенко О.Є. закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-12189/10/2670 та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2010 року суддею Пилипенко О.Є. позовну заяву в адміністративній справі № 2а-12189/10/2670 залишено без розгляду у зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року апеляційну скаргу ДП "Інтерзв'язок" задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2010 року скасовано, а справу направлено до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду по суті.
Адміністративній справі після перереєстрації присвоєно новий номер 2а-19144/10/2670.
Згідно протоколу розподілу справ між суддями від 14.01.2011 р. на підставі пункту 3.1.11 "Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах" у зв'язку з припиненням повноважень судді Пилипенко О.Є. у справі № 2а-19144/10/2670 суддю призначено повторно та передано судді Клочковій Н.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2011 року адміністративну справу № 2а-19144/10/2670 прийнято до свого провадження суддею Клочковою Н.В. та призначено судове засідання.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові. Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ДПІ у Святошинському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001031710/30861947 від 03 серпня 2009 р. (далі - ППР № 0001031710/30861947), яким встановлено порушення позивачем пп. 4.2.9. "г" п. 4.2. ст. 4, п. 7.1. ст. 7, пп. 8.1.1., 8.1.2. п. 8.1. ст. 8, пп. 9.2.2., п. 9.12. ст. 9, пп. "а", "б" п. 19.2. ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІV від 22.05.2003 р. (далі - Закон № 889-ІV). На підставі Акта перевірки № 156/23-50/30861947 від 22.07.2009 р. (далі - Акт № 156/23-50/30861947) визначено податкове зобов'язання ДП "Інтерзв'язок" загальною сумою 48 507,50 грн., нараховане відповідно до пп. 16.4.1. п. 16.4. ст. 16, пп. 17.1.9. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 р. зі змінами і доповненнями (далі - Закон № 2181-III).
За результатом розгляду первинної скарги б/н від 13.08.2009 р. рішенням ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 01.09.2009 р. № 7594/10/25-033 частково скасоване ППР № 0001031710/30861947 від 03.08.2009 р. в частині донарахування податку на доходу фізичних осіб у сумі 242,40 грн. і 484,80 грн. застосованої санкції.
За результатом розгляду повторної скарги № 56 від 11.09.2009 р. рішенням ДПА у м. Києві від 11.11.2009 р. № 5033/10/25-214 частково скасовано ППР № 0001031710/30861947 від 03.08.2009 р. у частині нарахованої пені у сумі 7 844,90 грн., в іншій частині - залишено без змін.
Із врахуванням часткового скасування ППР № 0001031710/30861947 від 03.08.2009 р. відповідачем було складено і направлено податкове повідомлення-рішення № 0001031710/2/30861947 від 24.11.2009 р. (далі - ППР № 0001031710/2/30861947), відповідно до якої донараховано податкове зобов'язання у сумі 13 311,80 грн., загалом на суму 39 935,40 грн., з яких 8 444,30 грн. - податок на доходи, виплачених фізичним особам-підприємцям, 4 867,50 грн. - податок на доходи фізичних осіб - працівників позивача у вигляді сум додаткових благ з оплати послуг стільникового зв 'язку, а також санкції у сумі 26 623,60 грн.
Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ДП "Інтерзв'язок", виходячи з наступних мотивів.
Як зазначено на сторінці 18 наявної в матеріалах справи копії Акту № 156/23-50/30861947, за результатами перевірки відповідач дійшов висновку про заниження зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб, виплачених суб'єктам господарської діяльності - фізичним особам:
п/пП.І.П. Сума
доходуСлід утриматиНе утримано
8СГД ОСОБА_41354-42176-10176-10
10СГД ОСОБА_54740616-20616-20
11СГД ОСОБА_65470711-10711-10
12СГД ОСОБА_75503-44715-50715-50
13СГД ОСОБА_8478886225-406225-40
Всього:8444.30
В Акті № 156/23-50/30861947 зазначено, що неутримання податку можливе за умови пред'явлення податковим агентом документів, які підтверджують, що одержаний дохід є доходом від провадження їх підприємницької діяльності, зокрема, копій свідоцтва про державну реєстрацію та платіжних документів про сплату авансових платежів податку з доходів фізичних осіб або копію свідоцтва про сплату єдиного податку. У разі, якщо останні з будь-яких причин не надають підприємству зазначені документи, то таке підприємство - податковий агент повинно виконати обов'язок щодо нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з виплачуваних підприємцям доходів згідно п. 7.1. ст. 7 Закону № 889-ІV. До перевірки не надано документи, які свідчать про те, на якій системі оподаткування перебувають вищевказані СГД та яким видом діяльності вони займаються, що призвело до заниження зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб.
У рішенні про результати розгляду первинної скарги ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 01.09.2009 р. № 7594/10/25-033 зазначено, що у разі виникнення у підприємства господарських відносин з фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності це підприємство має вимагати у таких підприємців копії свідоцтв про реєстрацію підприємницької діяльності, свідоцтв про сплату єдиного податку, платіжних документів про сплату єдиного податку або авансових платежів податку з доходів фізичних осіб та пред'являти їх під час перевірки на вимогу податкового органу. Також зазначено, що таке роз'яснення дано листом ДПА України від 13.03.2006 р. № 2241/6/17-0716.
Суд не погоджується з даною позицією відповідача, виходячи з наступного.
Зокрема, на запит суду відповідачем було надано документальне підтвердження того, що контрагенти позивача, вказані в акті зареєстровані суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами.
Крім цього, відповідно до норм чинного на той час Закону України "Про систему оподаткування" № 1251-ХІІ від 25.06.1991 р. зі змінами і доповненнями для платника податків не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано право (ст. 10) вимагати від іншого платника податків (іншої сторони правочину) будь-яких відомостей, у т.ч. щодо реєстрації в якості суб'єкта підприємництва, платника податків, документів про сплату ним податків.
Суд звертає увагу на тому, що лист ДПА України від 13.03.2006 р. № 2241/6/17-0716 не є нормативно-правовим актом у сфері оподаткування, обов'язковим для платників податків, та не є підставою для визначення податкового зобов'язання.
Згідно листа ДПА України № 707/7/17-0217 від 17.01.2007 р. щодо утримання податку з доходів фізичних осіб, які виплачуються податковим агентом, то слід керуватися наказом ДПА України № 633 від 29.12.2003 р. "Про затвердження Податкового роз'яснення щодо застосування положень пункту 1.8 ст. 1, п. 9.12. ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", у якому відсутнє зазначення, що у разі виникнення у підприємства господарських відносин з фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності це підприємство має вимагати у останніх копії свідоцтва про реєстрацію підприємницької діяльності, свідоцтва про сплату єдиного податку, платіжних документів про сплату єдиного податку або авансових платежів податку з доходів фізичних осіб та пред'являти зазначені документи на вимогу працівників податкової служби під час проведення перевірки.
Водночас в даному наказі зазначено, що на підставі положень пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (а також підпункту 4.3.25 пункту 4.3 статті 4, підпунктів 9.12.1 та 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, статті 17 Закону; статті 2 та 6 Указу Президента України від 28 червня 1999 року N 746; статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування - оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу (виручки), оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу та порушення сфер правового регулювання між Указом, Декретом та Законом.
Згідно підпункту г) п. 4.4.2. ст. 4 Закону № 2181-III податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового зобов'язання контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб на їх запити.
Оскаржуваним ППР № 0001031710/30861947 було встановлено порушення позивачем приписів пп. 9.12.2. п. 9.12. ст. 9 Закону № 889-ІV.
Суд вважає, що відповідачем невірно застосовано приписи п.п. 9.12.2. п. 9.12. ст. 9 Закону № 889-ІV, оскільки відносини між ДП "Інтерзв'язок" та фізичними особами -підприємцями, зазначеними у таблиці на сторінці 18 наявної в матеріалах справи копії Акту № 156/23-50/30861947, регулюються приписами п.п. 9.12.1 ст. 9 Закону № 889-ІV.
Згідно п.п. 9.12.1. п. 9.12. ст. 9 чинного на той час Закону № 889-ІV оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Зі змісту п. 9.12.1. ст. 9 Закону № 889-ІV, якщо дохід виплачується підприємством (податковим агентом) фізичній особі, яка має статус підприємця, тобто є суб'єктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи, який зареєстрований у встановленому законом порядку, за проданий цією особою товар (надані послуги, виконані роботи) у межах її підприємницької діяльності, це підприємство не зобов'язане нараховувати і сплачувати податок з доходів фізичних осіб під час здійснення виплат цим фізичним особам.
Суд звертає увагу на те, що статтею 9 Закону № 889-ІV не визначено переліку документів, які свідчать, що дохід, який виплачується фізичній особі - підприємцю, є доходом від підприємницької (господарської) діяльності такої особи. Проте, судом встановлено, що позивачем під час перевірки надавалися документи, які свідчать, що фізичні особи, з якими позивач мав правові відносини, мають статус фізичних осіб - підприємців, а отриманий ними дохід є доходом від здійснення підприємницької діяльності (продажу товарів).
Відповідно до ст. 50 Цивільного кодексу України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Стосовно правовідносин позивача з СГД ОСОБА_8 суд звертає увагу на наступному.
Під час податкової перевірки було надано копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ОСОБА_8, а також рахунок-фактуру № 28 від 03.07.2006 р. та видаткову накладну № 30 від 03.07.2006 р., зміст яких свідчить, що зазначена особа є підприємцем без створення юридичної особи та здійснила продаж товару, в результаті чого одержала дохід від підприємницької діяльності.
Крім того, було надано Акт перевірки від 27.07.2007 р. № 4781/17-2111 суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_8, що здійснювалась ДПІ у м. Черкаси, зі змісту якого останній є суб'єктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи, зареєстрованим рішенням виконкому Черкаської міської Ради 23.09.2004 р. за № 2026 000 000 000 011198, є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 04.10.2004 р., а також є платником податків.
Наказом МВС України N 17 від 11.01.1999 р. зі змінами і доповненнями було затверджено "Інструкцію про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів". Згідно п. 3.1.3., 3.1.4. Інструкції для одержання дозволу на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів підприємці-громадяни тощо подають в органи внутрішніх справ заяву, а також, зокрема, копію свідоцтва про державну реєстрацію.
Судом встановлено, що рахунок-фактура № 28 від 03.07.2006 р. та видаткова накладна № 30 від 03.07.2006 р. скріплені круглою печаткою суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_8 із зазначенням його ідентифікаційного номеру в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Оскільки виготовлення круглої печатки суб'єктом підприємництва - фізичною особою можливе на підставі дозволу органу внутрішніх справ, який надається за наявності свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем, надані позивачем документи, які скріплені печаткою підприємця ОСОБА_8, свідчать, що зазначена особа здійснила продаж товару, є фізичною особою-підприємцем та одержаний нею дохід є доходом від її підприємницької діяльності.
Відтак, під час проведення розрахунків з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 на загальну суму 47 888 грн. позивач не зобов'язаний був нараховувати і сплачувати податок з доходів фізичних осіб, а донарахування для стягнення з позивача податкового зобов'язання у сумі 6 225,40 грн. суд вважає неправомірним.
Стосовно правовідносин позивача з СГД ОСОБА_5 суд звертає увагу на наступному.
За наслідками перевірки розрахунків з ОСОБА_5 за травень 2006 р. у сумі 4 740 грн. було донараховано податку з фізичних осіб на суму 616,20 грн.
Під час податкової перевірки було надано накладні № 117 від 02.06.2006 р., № 137 від 11.07.2006 р., № 138 від 11.07.2006 р., які скріплені круглою печаткою суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 із зазначенням ідентифікаційного номеру в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб-підприємців. Оскільки виготовлення круглої печатки фізичною особою-підприємцем можливе на підставі дозволу органу внутрішніх справ, який надається за наявності свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем, накладні, які скріплені печаткою ОСОБА_5, свідчать, що зазначена особа здійснила продаж товару, є фізичною особою-підприємцем та одержаний нею дохід є доходом від її підприємницької діяльності.
Відтак, під час проведення розрахунків з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 на загальну суму 4 740 грн. позивач не був зобов'язаний нараховувати і сплачувати податок з доходів фізичних осіб, а донарахування відповідачем для стягнення з позивача податку у сумі 616,20 грн. суд вважає неправомірним.
Таким же чином видаткова накладна № 21 від 03.08.2006 р., видана у перевіряємий період і скріплена круглою печаткою підприємцем - фізичною особою ОСОБА_7 із зазначенням його ідентифікаційного номеру в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб-підприємців свідчить, що зазначена особа здійснила продаж товару, є фізичною особою-підприємцем та одержаний нею дохід є доходом від її підприємницької діяльності, а тому донарахування відповідачем податку по розрахунках з підприємцем - фізичною особою ОСОБА_7 суд вважає неправомірним.
Суд звертає увагу на те, що в Акті № 156/23-50/30861947 відповідач зазначив, що позивач мав правовідносини з суб'єктами господарської діяльності - ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, тобто цим самим підтвердив доводи про те, що позивачем здійснювалися виплати фізичним особам-підприємцям і не було підстав для утримання податку з фізичних осіб.
Стосовно висновку відповідача щодо заниження суми податку з доходів фізичних осіб на суму 4 867,50 грн. суд зазначає наступне.
В Акті № 156/23-50/30861947 податковий орган дійшов висновку, що оплата послуг міжнародного роумінгу, наданого оператором стільникового зв'язку ЗАТ "КИЇВСТАР", яким користувалися працівники ДП "Інтерзв'язок" протягом 2006 - 2008 рр., є додатковим благом для працівників, оскільки їх перебування за кордоном не підтверджено наказом про відрядження, проїзними документами і т.д., та вартість цих послуг має оподатковуватися податком на доходи фізичних осіб, а позивач його не утримав, що призвело до заниження зобов'язань по податку на доходу з фізичних осіб на суму 4 867,50 р.
Відповідно до п. 1.1. ст. 1 Закону № 889-ІV додаткові блага - кошти, матеріальні цінності, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем, якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку. Відповідно до підпункту "г" п. 4.2.9. ст. 4 Закону № 889-ІV доходом, отриманим платником податку від його працедавця як додаткове благо, є суми грошового або майнового відшкодування будь-яких втрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.
Судом встановлено, що ДП "Інтерзв'язок" як працедавцем не здійснювалося виплат, відшкодувань витрат чи втрат працівникам, нарахувань на їх користь, пов'язаних з оплатою вартості телефонних розмов.
Зазначені послуги надавалися оператором зв'язку не працівникам ДП "Інтерзв'язок", а згідно Генеральної угоди № 3282/2001 від 18.10.2001 р. з додатками та угод, зокрема, № 411988 від 25.06.2005 р., укладених ДП "Інтерзв'язок" з ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." надавалися саме ДП "Інтерзв'язок", яке здійснювало оплату цих послуг безпосередньо оператору зв'язку згідно рахунків.
За твердженням позивача вартість послуг з користування стільниковим зв'язком є витратами, пов'язаними з господарською діяльністю ДП "Інтерзв 'язок".
Відповідно до п. 3 Акту № 156/23-50/30861947 відповідачем проводилася перевірка повноти обчислення та своєчасності сплати, зокрема п. 3.1.1. - податку на прибуток підприємств - за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р.
Вартість послуг стільникового зв'язку (телефонних розмов), якими користувався позивач протягом 2006 - 2008 рр., у т.ч. міжнародного роумінгу, позивачем було задекларовано у складі валових витрат підприємства в зазначений період. Згідно Акту № 156/23-50/30861947 під час перевірки правильності визначення позивачем валових витрат за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р., який включає період користування послугами телефонного зв'язку, було встановлено завищення валових витрат на суму 152 150 грн. внаслідок неправомірного включення до складу валових витрат у 3-му кварталі 2006 р. витрат по операціях (виконаним роботам та придбанню матеріалів) з ПП "Алєртс Груп". Інших порушень при визначенні позивачем валових витрат у зазначений період встановлено не було.
Відтак, включення позивачем вартості послуг телефонного зв'язку, у т.ч. роумінгу, отриманих у 2006 - 2008 рр., до складу валових витрат підприємства відповідачем не було визначено як порушення приписів п. 5.1., підпункту 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, до яких включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті).
Тим самим відповідач підтвердив, що витрати на оплату вартості послуг телефонного зв'язку, якими користувався позивач у 2006 - 2008 р.р., у т.ч. міжнародного роумінгу, є витратами позивача, сплаченими (нарахованими) у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).
Зазначене спростовує висновки самого ж відповідача, що оплата вартості послуг телефонного зв'язку (роумінгу) є додатковими благами для працівників позивача, а не його витратами, пов'язаними з його власною господарською діяльністю.
Наказом ДПА України за N 327 від 10.08.2005 р. затверджено "Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (далі - Порядок).
Згідно п. 1.4. Порядку при проведенні планової виїзної перевірки складається один зведений акт планової перевірки - службовий документ, який стверджує факт проведення планової виїзної перевірки з усіх питань за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Згідно п. 1.6. Порядку за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.
Згідно п. 1.7. Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно п. 2.3.2. Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
В даному випадку, констатуючи в акті перевірки факт порушення позивачем приписів Закону № 889-ІV, відповідач посилається на деталізовані рахунки від оператора стільникового зв'язку із зазначенням номерів абонентів і часу їх розмов, проте не наводить, на підставі яких саме первинних документів (рахунків із зазначенням номера, дати, найменування оператора стільникового зв'язку тощо) відповідач дійшов таких висновків, тобто не наводить доказів, що підтверджують наявність факту порушення, що суперечить вимогам п.п. 1.6., 1.7., 2.3.2. Порядку.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів стосовно використання вищевказаними фізичними особами телефонних номерів саме цими особами, а також що розмови проводились не по роботі. Відтак, з наведеного не вбачається, що мало місце додаткове благо.
Крім цього, відповідачем помилково застосовано штрафні санкції на підставі пп. 17.1.9 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі-Закон № 2181), оскільки вказана норма визначає, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.
Матеріалами справи встановлено, що в діях позивача не вбачається факт продажу товарів, послуг, щодо яких було встановлено попередній обов'язок сплати податку, а вже потім безпосередньо грошової виплати. Відтак, законні підстави для нарахування штрафу в подвійному розмірі на підставі пп.17.1.9 Закону № 2181 у відповідача були відсутні.
Отже, застосування ДПІ у Святошинському районі м. Києва податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій до позивача, нарахованого відповідно до пп. 17.1.9. п. 17.1. ст. 17 Закону № 2181-III, суд вважає протиправним
Крім цього, відповідачем не підтверджено невиконання податкового зобов'язання контрагентів позивача - суб'єктів підприємницької діяльності не було підтверджено, а факт належної оплати податків контрагентами позивача відповідач не спростував.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позов обґрунтований, а тому підлягає задоволенню, а понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду у розмірі 3,40 грн. згідно зі ст. 94 КАС України підлягають присудженню з Державного бюджету України на його користь.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Дочірнього підприємства "Інтерзв'язок" задовольнити повністю.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 0001031710/30861947 від 24.11.2009 р.
3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Дочірнього підприємства "Інтерзв'язок" за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.В. Клочкова