ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
08 квітня 2011 року № 2а-11181/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. судді Донець В. А, Шрамко Ю. Т., при секретарі судового засідання Віруцькій О. І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт)
про визнання недійсним рішення ро накладення штрафу від 27.07.2009р. №0012
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про скасування рішення про накладення штрафу № 0012 від 27.07.2009 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення, прийняте на підставі протоколу засідання від 01.07.2009, яким встановлено недотримання вимог законодавства України про рекламу при замовленні зовнішньої реклами знижки цін на сантехніку та СПА-басейни для розповсюдження за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, без зазначення дати початку та дати закінчення зниження цін.
20.05.2009 службовими особами Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів складений протокол здійснення фотофіксації, а 05.06.2009 Головним спеціалістом сектору контролю Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів Сахно Ю. А. був складений протокол про порушення законодавства про рекламу, в якому зазначалося, що ФОП ОСОБА_2 порушив вимоги ч. 5 ст. 8 Закону України «Про рекламу», замовивши зовнішню рекламу знижки цін на сантехніку та СПА-басейни для розповсюдження за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, без зазначення дати початку та дати закінчення зниження цін.
Обґрунтовуючи незаконність вказаного протоколу, позивач зазначає, що службова особа Сахно Ю. А. ще не міг знати, що саме ФОП ОСОБА_2 був замовником реклами за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, оскільки на рекламних сюжетах за вище вказаними адресами був зазначений магазин «Планета води»та його адреса.
Крім того, в порушення Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 «Про порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу»відповідачем проведено засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу без участі позивача.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях.
31.03.2011 до суду надійшла телеграма представника позивача про розгляд справи без його участі.
31.03.2011 відповідач явку свого повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неявку позивача та відповідача, повідомлених належним чином про місце, дату та час судового розгляду, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про рекламу»контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.
Згідно Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затвердженого Указом Президента України «Питання Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики»від 18.03.2003 № 225/2003 (далі -Положення № 225/2003) Держспоживстандарт України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності.
Пунктом 4 Положення № 225/2003 передбачено, що Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики відповідно до покладених на нього завдань у сфері захисту прав споживачів здійснює в межах своєї компетенції контроль за додержанням законодавства про рекламу.
Держспоживстандарт України має право, крім іншого, забороняти рекламу, яка порушує вимоги законодавства про рекламу, вимагати її публічного спростування та публікації відомостей, що коригують (уточнюють, доповнюють) рекламу (підп. 11 п. 5 Положення № 225/2003).
Пунктом 10 вищевказаного Положення передбачено, що Держспоживстандарт України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку свої територіальні органи.
Згідно пп. 1.1, 2.2 Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23.06.2009 № 229, Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів підпорядковується Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики та є його територіальним органом, який здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів та про рекламу на території відповідного регіону.
Вказаним Положенням передбачено, що управління мають право
- контролювати дотримання рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами законодавства про рекламу;
- вимагати від рекламодавців публікації відомостей, що уточнюють, доповнюють рекламу.
Питання накладення уповноваженими особами Держспоживстандарту і його територіальними органами в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу регулюється Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу»від 26.05.2004 № 693 (далі -Порядок № 693).
Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів при проведенні контролю за дотриманням законодавства про рекламу у сфері зовнішньої реклами виявлено розповсюдження за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 реклами знижки на сантехніку та СПА-басейни зміст якої порушує вимоги ч. 5 ст. 8 «Про рекламу», якою передбачено, що реклама про знижку цін на продукцію, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару.
У зв'язку з чим 20.05.2009 фахівцями Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів оформлено протокол фотофіксації від 20.05.2009 на підставі якого 05.06.2009 складено протокол про порушення законодавства про рекламу.
Відповідно до п. 9 Порядку № 693 підставою для розгляду справи про порушення законодавства про реклами є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або Держспоживстандарту і його територіальних органів.
24.06.2009 на підставі вказаного протоколу прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.
01.07.2009 в приміщенні Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів відбулось засідання стосовно порушення Фізичною особою-прідприємцем ОСОБА_2 вимог ч. 5 ст. 8 Закону України «Про рекламу»за результатами якого складено протокол засідання від 01.07.2009.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про рекламу»відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.
Згідно абз. 2 ч. 4 ст. 27 Закону України «Про рекламу»спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням органів державної влади, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, на: рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме листа за підписом позивача від 24.06.2009 № 53 позивачем не заперечується факт недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами щодо відсутності інформації стосовно початку та дати закінчення зниження цін на продукцію.
Згідно договору № ФЛВЮ-09 про надання рекламних послуг, додатків № 1,2, рахунків-фактур, а також акту здачі-прийняття робіт вартість реклами становить 1448 грн., а тому штрафні санкції з урахуванням абз. 2 ч. 4 ст. 27 Закону України «Про рекламу»складають 7240 грн. (1448 грн.*5 = 7240 грн.).
Згідно ч. 8 ст. 27 Закону України «Про рекламу»та абз. 2 п. 8 Порядку № 693 рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.
Враховуючи, що штраф, який мав бути накладений на позивача за порушення законодавства рекламу перевищував 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян листом від 08.07.2009 № 0311/05711 Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів скерувало до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики матеріали справи щодо порушення фізичною особою-прідприємцем ОСОБА_2 вимог ч. 5 ст. 8 Закону України «Про рекламу»для прийняття відповідного рішення.
На підставі поданих матеріалів, 27.07.2009 відповідачем було прийнято рішення № 0012 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу на фізичну особу-прідприємця ОСОБА_2 у розмірі 7240 грн.
Відповідно до п. 7 Положення № 225/2003 Рішення Держспоживстандарту України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України «Про рекламу».
Твердження позивача про порушення відповідачем п. 16 Постанови № 693 в частині неповідомлення позивача про розгляд справи та здійснення такого розгляду без його участі є необґрунтованими з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 11.06.2009 № 0311/05162 Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів повідомило позивача про місце, дату та час розгляду справи про порушення вимог чинного законодавства про рекламу, копія якого наявна в матеріалах справи. Як свідчить напис на листі, вказаний лист був отриманий ОСОБА_4 для передачі керівнику. Проте, в матеріалах справи відсутні відомості стосовно вказаної особи. Доказом отриманням позивачем листа від 11.06.2009 № 0311/05162 є направлення відповіді на адресу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики в якому за підписом позивача повідомлялось про отримання листа та визнання факту порушення законодавства про рекламу.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи відповідача позивач суду не надав.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України. Постанова набуває законної сили у порядок і строки, передбачені ст.254 КАС України.
Головуючий суддя В. І. Келеберда
Судді Д. А. Донець
Ю. Т. Шрамко