ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
14 березня 2011 року № 2а-18190/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал"
до Контрольно-ревізійного управління в м.Києві
про скасування вимоги про усунення порушень від 16.09.2010р. №26-08-14-14/8503
Позивач - Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал»(далі - КП СПБ «Арсенал»), звернулося до суду з вимогами про скасування вимоги про усунення порушень від 16.09.2010 р. №26-08-14-14/8503 винесеного Контрольно-ревізійним управлінням в м. Києві (далі - відповідач, КРУ м. Києва) в частині відображення господарської операції ДП завод «Арсенал»та КП СПБ «Арсенал»пов'язаної з наданням права користування нежитловими приміщеннями -частиною 42% корпусу №45 (п. 2 вимоги); повернення зайво сплачених сум коштів, отриманих як безпідставно нарахованих премій працівникам КП «ЦКБ «Арсенал»за виробничі результати на загальну суму 613,33 тис.грн. (п. 7 вимоги); стягнення з винних осіб нестачі матеріальних цінностей залишковою вартістю 21,98 тис.грн., в порядку та розмірах встановлених ст.ст.130-136 КЗпП України, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей»від 22.01.1996 р. №116, з яких в порядку визначеною постановою перерахувати в дохід державного бюджету кошти на загальну суму 21.98 тис. грн. (п. 12 вимоги); стягнення з винних у понаднормовому списанні пального осіб шкоди на суму 15,13 тис. грн. (п. 13 вимоги).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2010 року відкрито провадження по справі № 2а-18190/10/2670 за позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»до Контрольно-ревізійного управління в м.Києві про скасування вимоги про усунення порушень та призначено справу до судового розгляду.
14.01.2011 до суду надійшло клопотання відповідача про об'єднання адміністративних справ, а саме адміністративної справи № 2а-18190/10/2670 та справи № 2а-18521/10/2670 за позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»до Контрольно-ревізійного управління в м.Києві про скасування вимоги від 16.09.2010р. №26-08-14-14/8503 про усунення порушень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2011 р. були об'єднані для спільного розгляду і вирішення справа №2а-18190/10/2670 та справа № 2а-18521/10/2670. Об'єднаним справам був присвоєний загальний №2а-18190/10/2670.
Представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог представники КП СПБ «Арсенал»посилаються на Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Постанову КМ України «Про затвердження Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою»від 20.04.2006 р. №550, наказ Мінтрансу України від 10.02.1998 р. №43 із змінами та доповненнями та зазначають про помилковий висновок відповідача щодо порушення позивачем положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 19.07.1999 р. № 996, ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України, постанову КМ України «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей»від 22.01.1996 р. №116, та Положення про преміювання працівників КП «ЦКБ «Арсенал», що призвело до прийняття неправомірної вимоги від 16.09.2010 р. №26-08-14-14/8503 в частині п.2, п. 7, п. 12 та п. 13.
Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у письмових запереченнях. В якості безпідставності позовних вимог представники КРУ м. Києва зазначають, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало порушення Казенним підприємством спеціального приладобудування «Арсенал» п. 1, п. 5 ст. 5 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 19.07.1999 р. № 996, ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України, постанови КМ України «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей»від 22.01.1996 р. №116, п.2.1 Положення про преміювання працівників КП «ЦКБ «Арсенал».
Відповідач вказує на те, що при реорганізації господарюючих суб'єктів шляхом приєднання, до новоствореного підприємства переходять всі права та обов'язки, як це передбачено ст. 59 Господарського кодексу України. Підприємство зобов'язано було провести претензійно-позовну роботу щодо стягнення з винних осіб кошти у розмірі 613,33 тис. грн., провести перерахунок та взаємо звірку щодо суми внесків до Фондів, та повернути зайво сплачені кошти, стягнути з осіб, винних у понаднормовому списанні матеріальних цінностей 15,13 тис. грн., відобразити господарську операцію між ДП завод «Арсенал»та КП СПБ «Арсенал», пов'язану з наданням права користування нежитловими приміщеннями, в бухгалтерському обліку. Відповідач стверджує, що вимоги КРУ м. Києва є обґрунтованими та такими, що відповідають на вимогам закону.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Контрольно-ревізійним управлінням в м. Києві була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р. За результатами проведеної ревізії Відповідачем складений Акт ревізії фінансово-господарської діяльності від 02.08.2010 р. за № 08-30/1080 (далі - акт).
Вказаний акт був підписаний директором та головним бухгалтером підприємства з запереченнями.
В акті перевірки викладені порушення КП СПБ «Арсенал», які стосуються не відображення в бухгалтерському обліку господарської операції ДП завод «Арсенал»та КП СПБ «Арсенал», пов'язаної з наданням права користування нежитловими приміщеннями -частиною 42% корпусу №45; не повернення зайво сплачених сум коштів, отриманих як безпідставно нараховані премії працівникам КП «ЦКБ «Арсенал»за виробничі результати на загальну суму 613,33 тис.грн.; не стягнення з винних осіб нестачі матеріальних цінностей залишковою вартістю 21,98 тис.грн., в порядку та розмірах встановлених ст.ст.130-136 КЗпП України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. №116, з яких в порядку визначеною постановою слід перерахувати в дохід державного бюджету кошти на загальну суму 21.98 тис. грн.; не стягнення з винних у понаднормовому списанні пального осіб шкоди на суму 15,13 тис. грн.
КРУ в м. Києві направило на адресу КП СПБ «Арсенал»лист від 16.09.2010 р. №26-08-14-14/8503 з вимогою про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності КП СПБ «Арсенал».
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Рішенням Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України від 16.06.1993р. ЦКБ «Арсенал»перетворене в Державне підприємство «Центральне конструкторське бюро «Арсенал».
Преамбулою Закону України «Про Кабінет Міністрів України»від 16.05.2008р. №279-VI (чинного на час виникнення правовідносин) встановлено, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №987 від 30.06.1998 р. Державне підприємство «Центральне конструкторське бюро «Арсенал»перетворене Казенне підприємство «Центральне конструкторське бюро «Арсенал»(далі - КП «ЦКБ «Арсенал»).
В межах своїх повноважень Кабінетом Міністрів України було прийняте розпорядження від 10.04.2009р. №525 «Про перейменування Казенного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Арсенал» та реорганізацію державного підприємства завод «Арсенал»і державного науково-дослідного підприємства «Український технологічний центр оптичного приладобудування», на його підставі Національним космічним агентством України виданий наказ від 28.05.09 р. № 141, згідно з яким ДП завод «Арсенал»24.11.2009 р. було припинено шляхом приєднання до Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал».
16.11.2009 р. був складений та підписаний передавальний акт у відповідності до вимог ст.107 Цивільного кодексу України. Все майно, права та обов'язки ДП завод «Арсенал» передано до КП СПБ «Арсенал»в результаті приєднання. Даний акт був затверджений наказом Національного космічного агентства України від 18.11.2009 р. № 376. Тобто, ДП завод «Арсенал»до 18.11.2009 р. було самостійним підприємством і вело самостійну фінансово-господарську діяльність з повною відповідальністю посадових осіб за її результати.
Статут КП СПБ «Арсенал»затверджений наказом Національного космічного агентства України за № 377 від 18.11.2009р. та зареєстрований Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 25.11.2009р. за № 10701050009000977. Майно КП СПБ «Арсенал»є державною власністю і закріплене за ним на праві оперативного управління.
Майно КП СПБ «Арсенал»складають основні фонди та оборотні активи, також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Органом управління майном КП СПБ «Арсенал»є Національне космічне агентство України.
В акті перевірки вказано, що «В порушення п.1. та п.5 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 19.07.1999 р. №996 та п.6.1. Договору № 10 Підприємством фактично недоотримано доходів від надання права користування нежитловим приміщенням корпусу № 45 на загальну суму 4272,6 тис.грн., чим нанесено збитки КП СПБ «Арсенал»на зазначену суму». В зв'язку з чим КРУ в м. Києві вимагало відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість по Договору простого товариства (спільної діяльності) від 18.12.2007р. № 10. Провести претензійно-позовну роботу з контрагентом щодо сплати коштів. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у недоотриманні доходу, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст..ст. 130-136 КЗпП України».
Суд не погоджується з даною вимогою відповідача з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 18.12.2007р. між Державним підприємством «Арсенал», Корпорацією «Науково-виробниче об'єднання «Арсенал»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скайнет Ltd»був укладений договір Простого товариства (спільної діяльності) №10, згідно з умовами п.п. 1.1. якого учасники за цим договором зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль діяти без створення юридичної особи для досягнення спільних цілей у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації озброєння, військової техніки, військової зброї, а також здійснення господарської діяльності в інших напрямах та видах, незаборонених законодавством.
В подальшому між тими ж сторонами була укладена додаткова угода від 14.03.2008 р. № 1 до Договору №10, згідно з яким, загальний вклад Заводу в спільну діяльність -нерухоме майно, яке належить державному підприємству на праві господарського відання та право користування майном, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Московська, 8.
Згідно з актом прийому -передачі майна від 14.03.2008 р., ДП завод «Арсенал»передає, а Просте товариство в особі Корпорації «Науково-виробниче об'єднання «Арсенал»приймає право користування нежитловими приміщеннями -частиною 42% площею 11085 кв.м. Грошова оцінка права користування нерухомим майном, яке передане в якості вкладу в Просте товариство, становить 42 726 212,40 грн. в розрахунку на 10 років.
Відповідачем право користування частиною корпусу №45 визнано нематеріальним активом.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пунктом 5 статті 9 цього Закону встановлено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Відповідно до форми Балансу, яка є додатком до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №2 «Баланс», затвердженого наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №87 із змінами та доповненнями (далі - П(С)БО), в рядку 011 Балансу відображається первісна вартість нематеріальних активів.
Відповідно до п.14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №2 «Баланс», у статті «Нематеріальні активи»відображається вартість об'єктів, які віднесені до складу нематеріальних активів згідно з відповідними положеннями (стандартами). У цій статті наводяться окремо первісна та залишкова вартість нематеріальних активів, а також нарахована у встановленому порядку сума накопиченої амортизації. Залишкова вартість визначається як різниця між первісною вартістю і сумою накопиченої амортизації, яка наводиться у дужках.
У відповідності з формою Звіту про фінансові результати, яка є додатком до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, в 130 рядку Звіту про фінансові результати відображаються «Інші доходи».
Згідно з п. 28 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №3 «Звіт про фінансові результати», у статті «Інші доходи»показується доход від реалізації фінансових інвестицій; доход від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначені в П(С)БО №8 «Нематеріальні активи».
Згідно з п. 6, п. 7 П(С)БО №8 «Нематеріальні активи», придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена. Нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство має: намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання; можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу; інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою нематеріального активу.
Пунктами 11 та 13 П(С)БО №8 визначено, що первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням. Первісною вартістю безоплатно отриманих нематеріальних активів є їх справедлива вартість на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених пунктом 11 цього Положення (стандарту).
Тобто, в бухгалтерському обліку відображається придбаний, отриманий або отриманий в результаті розробки нематеріальний актив.
Придбання або отримання нематеріального активу підтверджується накладною, актом приймання -передачі чи іншим документом, який свідчив би про придбання чи безоплатне отримання такого нематеріального активу від іншої сторони.
У випадку отримання нематеріального активу в результаті розробки він відображається в балансі, якщо підприємство має інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою нематеріального активу.
З матеріалів справи встановлено, що право користування нежитловим приміщенням частини (42%) складального корпусу №45 ДП завод «Арсенал»не придбане і не отримане від іншої сторони. Вказане підприємство використовувало зазначену будівлю у своїй власній господарській діяльності, про що свідчить додаткова угода до Договору від 14.03.2008 р. №10. Складальний корпус №45 перебував на балансі підприємства з 1976 р.
Відповідно до п. 5 П(С)БО №7 «Основні засоби», складальний корпус №45 підпадає під класифікацію п.п. 5.1.3 «Будинки, споруди та передавальні пристрої».
Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) (п. 4 П(С)БО №7 «Основні засоби»).
Державне підприємство завод «Арсенал»не може безоплатно отримати право користування 42% складального корпусу №45, який обліковуються у нього на балансі, оскільки, виходячи із визначення основних засобів він є матеріальним активом, який Державне підприємство завод «Арсенал»утримує і використовує у своїй діяльності, протягом визначеного строку. Отже, підприємство ще в момент визнання корпусу № 45 активом (основним засобом), введення його в експлуатацію та відображення в обліку визнало, що буде використовувати корпус №45 протягом строку корисного використання; визнання права користування нежитловим приміщенням нерухомим майном терміном на 10 років частини (42%) складального корпусу № 45 Державного підприємства «Арсенал»призведе до відображення одного активу двічі:
по-перше - у складі основного засобу, під час введення в експлуатацію якого підприємством визнано, що від використання такого має бути отримана економічна вигода;
по-друге - у складі нематеріальних активів, підприємство визнає право користування основним засобом, який має використовуватись підприємством з метою отримання економічних вигод. Таке відображення призведе до завищення активів та доходу підприємства. Зазначене завищення суперечить принципу обачності, який полягає в застосуванні в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.
Системно проаналізувавши норми законодавства, суд дійшов до висновку, що ДП завод «Арсенал»з моменту введення в експлуатацію корпусу № 45 за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8 та визнання його матеріальним активом і відображення у складі основних засобів, не тільки отримало право користування зазначеним активом, а визнало, що має використовувати зазначений актив у своїй діяльності. В зв'язку з чим права користування 42 % складального корпусу № 45 ДП завод «Арсенал»не може бути відображено на балансі такого підприємства у складі нематеріальних активів.
В зв'язку з чим, визнання права користування нерухомим майном терміном на 10 років - частини (42%) складального корпусу № 45 Державного підприємства завод «Арсенал»як нематеріальним активом, не відповідає вимогам чинного законодавства, регламентуючим порядок ведення бухгалтерського обліку. А тому, вимога щодо проведення коригування бухгалтерських проведень господарської операції, пов'язаної з наданням довгострокової послуги - права користування майном, згідно з додатковою угодою № 1 від 14.03.2008р. по договору № 10 від 18.12.2007р. Простого товариства (про спільну діяльність), яка міститься в акті КРУ в м. Києві від 02.08.2010р. № 08-30/1080 не відповідає вимогам чинного законодавства України, регламентуючого порядок ведення бухгалтерського обліку.
В ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначені основні принципи, на яких має ґрунтуватись бухгалтерський облік та фінансова звітність, серед яких зазначений принцип превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Згідно з п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 14 «Оренда», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07,2000р. № 81, із змінами і доповненнями (далі - П(С)БО № 14 «Оренда»), оренда - це угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку.
З даних, зазначених в Додатку № 1 до Договору Простого товариства від 18.12.2007р.; акті приймання-передачі права користування частиною нерухомого майна корпусу № 45, за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, від 14.03.2008р.; актах, які підписувались щоквартально між Державним підприємством завод «Арсенал» і Корпорацією «Науково-виробниче об'єднання «Арсенал», яка діє як уповноважений учасник в інтересах та на виконання Договору Простого товариства від 18.12.2007р., вбачається, що сторонами по Договору №10 визначені: передача Державним підприємством у спільну діяльність довгострокової послуги - права користування нежитловим приміщенням; визначений термін довгострокової послуги - 10 років; вартість в розрахунку на місяць в сумі 356 051,77 грн., в тому числі ПДВ 59 341,96 грн. (квартал в сумі 1 068 155,31 грн., в тому числі ПДВ 178 025,88 грн.); термін користування - 10 років.
Відповідно до п. 4 П(С)БО № 14 «Оренда», фінансова оренда - оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов'язаних з правом користування та володіння активом. Оренда вважається фінансовою за наявності хоча б однієї з наведених нижче ознак:
орендар набуває права власності на орендований актив після закінчення строку оренди; орендар має можливість та намір придбати об'єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату-придбання;
строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об'єкта оренди;
теперішня вартість мінімальних орендних платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об'єкта оренди;
орендований актив має особливий характер, що дає змогу лише орендареві використовувати його без витрат на його модернізацію, модифікацію, дообладнання;
орендар може подовжити оренду активу за плату, значно нижчу за ринкову орендну плату;
оренда може бути припинена орендарем, який відшкодовує орендодавцю його втрати від припинення оренди;
доходи або втрати від змін справедливої вартості об'єкта оренди на кінець терміну оренди належать орендарю.
операційна оренда - оренда інша, ніж фінансова.
Із зазначеного вбачається, що в Спільну діяльність передається право користування частиною (42%) складального корпусу № 45, право володіння нерухомим майном залишається у ДП завод «Арсенал». Також, із визначення операційної оренди випливає, що, по суті, передача довгострокової послуги терміном на 10 років - права користування нежитловим приміщенням - частиною у 42% складального корпусу № 45 із визначеною вартістю такого права у розрахунку на 1 місяць в сумі 356 051,77 грн., зазначенням строку користування - 10 років та підписанням актів виконаних робіт (послуг), що підтверджують фактичне споживання послуги, з метою відображення в бухгалтерському обліку підпадає під критерії визначення операційної оренди.
Згідно з п. 17 П(С)БО № 14 «Оренда», дохід від операційної оренди визнається іншим операційним доходом відповідного звітного періоду на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов'язаних з використанням об'єкта операційної оренди.
У відповідності з «Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. №291, із змінами і доповненнями (далі -«Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку»), для узагальнення інформації щодо одержаних доходів у звітному періоді, які підлягають включенню до доходів у майбутніх звітних періодах призначений рахунок 69 «Доходи майбутніх періодів».
Враховуючи те, що довгострокова послуга терміном на 10 років - право користування нежитловим приміщенням, передається до спільної діяльності, в момент підписання акту приймання - передачі права користування частиною нерухомого майна корпусу № 45, за адресою: м. Київ, вул.Московська, 8, ДП завод «Арсенал»в бухгалтерському обліку підприємства відображаються доходи майбутніх періодів за кредитом рахунку 69 «Доходи майбутніх періодів».
Облік спільної діяльності визначений п.п. 19-23 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції»(далі -П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»).
В п.п. 19, 20 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»зазначено, що кожний учасник спільної діяльності без створення юридичної особи відображає у своїх облікових регістрах (на окремих рахунках аналітичного обліку) і у фінансовій звітності активи, задіяні у спільній діяльності, які він контролює, або свою частку у спільно контрольованих активах.
У відповідності з «Інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку»розрахунки за операціями, пов'язаними із здійсненням спільної діяльності (без створення юридичної особи) обліковуються на рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».
В бухгалтерському обліку Державного підприємства завод «Арсенал»операція з приймання-передачі права користування частиною нерухомого майна корпусу № 45, за адресою: м. Київ, вул.Московська, 8, відображена за дебетом рахунку 377.9 «Спільна діяльність»в кореспонденції з кредитом рахунку 69 «Доходи майбутніх періодів», що відповідає вимогам чинного законодавства України, регламентуючого порядок ведення бухгалтерського обліку.
Як зазначено в «Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку», списання доходів майбутніх періодів на відповідні рахунки обліку доходів та включення їх до складу доходів звітного періоду відображається за дебетом рахунку 69 «Доходи майбутніх періодів». В бухгалтерському обліку Державного підприємства завод «Арсенал»такі операції відображені за дебетом рахунку 69 «Доходи майбутніх періодів»в кореспонденції з кредитом рахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності», що відповідає вимогам чинного законодавства України, регламентуючого порядок ведення бухгалтерського обліку.
Таким чином, документальне оформлення господарської операції ДП завод «Арсенал», пов'язаної з наданням довгострокової послуги - права користування майном, згідно з додатковою угодою № 1 від 14.03.2008р. по договору № 10 від 18.12.2007р. простого товариства (про спільну діяльність) відповідає вимогам чинного законодавства України.
А твердження відповідача щодо порушення позивачем п.1. та п.5 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.6.1. Договору № 10, в результаті чого підприємством фактично недоотримано доходів від надання права користування нежитловим приміщенням корпусу № 45 на загальну суму 4272,6 тис.грн., чим нанесено збитки КП СПБ «Арсенал»на зазначену суму, спростовується матеріалами справи.
В акті перевірки зазначено, що «В порушення п.1. та п.5 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 19.07.1999 р. №996 та п. 2.1. Положення про преміювання працівників КП СПБ «Арсенал»за виробничі результати, Підприємством безпідставно виплачено премій за виробничі результати на загальну суму 613,33 тис.грн. та, як наслідок, зайво перераховано до державних цільових фондів коштів на загальну суму 214, 67 тис.грн., що призвело до збитків Підприємства на загальну суму 828,0 тис.грн.». В зв'язку з чим КРУ в м.Києві вимагало провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених сум коштів. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах кошти у сумі 613,33 тис.грн. у порядку та розмірі встановленому ст. 130-136 КЗпП України. Провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фондів та повернути зайво сплачені кошти або зарахувати в рахунок майбутніх платежів в сумі 214,67 тис.грн. ( п. 7).
В Акті ревізії від 02.08.2010 року № 08-30/1080 встановлені окремі порушення щодо нарахування та виплати заробітної плати, (арк.52). Відповідач стверджує, що всупереч п.2.1 «Положення про преміювання працівників КП «ЦКБ «Арсенал»за виробничі результати», затвердженого 25.01.2003р. Директором - Головним конструктором КП «ЦКБ «Арсенал» Бузановим В. І. та погодженого 23.01.2003р. з Головою профкому Литовець Л. П., у перевіреному періоді преміювались працівники підрозділів, які відсутні в переліку Додатків № 1 та № 2, внаслідок чого безпідставно виплачено заробітної плати у вигляді премії за виробничі результати на загальну суму 613 330,00 грн. та перераховано де державних цільових фондів (35%) на загальну суму 214 665,50 грн., що призвело до збитків Підприємства на загальну сум) 827 995,50 грн.
Суд не погоджується з висновком відповідача щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та даною вимогою відповідача у зв'язку з наступним.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до Статуту КП СПБ «Арсенал», поточне (оперативне) управління КП СПБ «Арсенал»здійснює керівник: Директор - Головний конструктор, який призначається і звільняється з посади Національним космічним агентством України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
При призначенні керівника на посаду між Директором - Головним конструктором та Органом управління майном укладається контракт, на підставі якого видається наказ про призначення керівника на посаду.
Права, обов'язки і відповідальність Директора - Головного конструктора КП СПБ «Арсенал», умови його оплати праці та матеріального заохочення, інші умови найму визначаються у його контракті з Органом управління майном за погодженням сторін.
Згідно Статуту КП СПБ «Арсенал», керівник самостійно вирішує питання діяльності підприємства за винятком питань, віднесених законодавством та Статутом КП СПБ «Арсенал»до компетенції Національного космічного агентства України.
Так, зокрема, Директор - Головний конструктор КП СПБ «Арсенал»: самостійно визначає структуру управління і встановлює штати з урахуванням умов і фонду оплати праці підприємства; за погодженням з Національним космічним агентством України призначає та звільняє своїх заступників і головного бухгалтера; діє без довіреності від імені КП СПБ «Арсенал», представляє його на всіх підприємствах, установах, організаціях; користується правом розпорядження коштами та іншим майном підприємства, відповідно до законодавства; укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах державного банку поточні та інші рахунки; у межах своєї компетенції видає накази та інші акти, дає вказівки, обов'язкові для всіх підрозділів та працівників підприємства.
КП «ЦКБ «Арсенал»на підставі Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24.03.1995р., із змінами та доповненнями, «Галузевої угоди на 2004 - 2005 рік»№ 66 від 13.08.2004р., із змінами та доповненнями, самостійно встановлює форми, системи, розміри оплати праці працівників.
КП «ЦКБ «Арсенал»та його підрозділи працюють на принципах внутрішньогосподарського розрахунку, згідно з діючими Положеннями, при цьому 100% коштів на оплату праці, які були зароблені за договорами та узгодженнями, залишаються у розпорядженні підрозділів.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) визначаються Колективним договором в межах наявних коштів на оплату праці в підрозділах, враховуючи укладені договори та угоди, але не нижче встановленого державою мінімального розміру заробітної плати при умові, що працівник відробить місячний фонд робочого часу.
Оплата праці кожного працівника КП «ЦКБ «Арсенал»визначається його особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих результатів праці КП «ЦКБ «Арсенал»та його підрозділів (місячних, квартальних, річних) і максимальними розмірами не обмежується.
КП «ЦКБ «Арсенал»затверджене та діє «Положення про преміювання працівників КП «ЦКБ «Арсенал»за виробничі результати», затверджене 25.01.2003р. (копія в матеріалах справи), яке визначає порядок преміювання робітників підрозділів КП «ЦКБ «Арсенал», що забезпечили виконання зобов'язань підприємства.
Згідно з «Положенням про преміювання працівників КП «ЦКБ «Арсенал»за виробничі результати праці», затвердженим 25.01.2003р., джерелом преміювання є фонд заробітної плати підрозділу по договорам (контрактам) з договірною ціною.
Премія госпрозрахунковому підрозділу встановлюється у розмірі 30% від суми фонду оплати праці, яка перевищує окладний фонд підрозділу; 70% суми, що залишилась, використовується підрозділом КП «ЦКБ «Арсенал»за діючими на підприємстві Положеннями про матеріальне заохочення.
Премія нараховується з урахуванням виконання графіка надходження коштів.
Розмір премії допоміжним підрозділам встановлюється Директором - Головним конструктором КП «ЦКБ «Арсенал» на поточний рік не пізніше 15 січня поточного року.
Преміювання за «Положенням про преміювання працівників КП «ЦКБ «Арсенал»за виробничі результати праці», затвердженим 25.01.2003р., проводиться за виконання показників, встановлених додатками № 1 і № 2.
Так, у додатку № 1 «Показники преміювання госпрозрахункових підрозділів КП «ЦКБ «Арсенал»до «Положення про преміювання працівників КП «ЦКБ «Арсенал»за виробничі результати праці», затвердженого 25.01.2003р., встановлено, що для відділень 1, З, 6, 10; для відділень 2, 8 .9 відділків 111, 112, 113; для досвідного виробництва (відділок 76, цехи 22 і 52) преміювання здійснюється за виконання номенклатурного плану НДДКР і виконання розпорядчих документів.
Згідно з додатком № 2 «Показники преміювання допоміжних підрозділів КП «ЦКБ «Арсенал»до «Положення про преміювання працівників КП «ЦКБ «Арсенал»за виробничі результати праці», затвердженого 25.01.2003р., для відділків 03, 66, 100, РСО групи 05, 08; відділків 64, 70, 90, 94, 95, 97, 98, 65, 96 лабораторії 115; відділків 72, 74 преміювання здійснюється за виконання плану робіт і виконання розпорядчих документів по КП «ЦКБ «Арсенал».
Виконання показників преміювання визначається у відсотках. При виконанні показника у межах від 50% до 100% премія нараховується пропорційно відсотку виконання. При виконанні показника менш ніж на 50% премія не нараховується. Сума не нарахованої премії направляється на придбання основних засобів для підрозділу.
Розмір премії конкретному працівнику підрозділу встановлюється керівником підрозділу, відповідно до особистого вкладу працівника в загальні виробничі результати підрозділу. Розмір премії керівництву підрозділу встановлюється Директором - Головним конструктором КП «ЦКБ «Арсенал»або його першим заступником. Премія до виплати оформлюється наказом Директора - Головного конструктора КП «ЦКБ «Арсенал».
Основні засади господарювання в Україні визначені Господарським кодексом України, (далі -ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Відповідно до ч.1 статті 55 ГК України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є (п.2 ст. 55 ГК України) є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГКУ, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у ГК України та інших законах (ч.3 ст. 55 ГК України).
У ч.1 ст. 62 ГК України передбачено, що підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами.
Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності (п.2 ст. 62 ГК України).
Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуї (п.3 ст. 62 ГК України).
Частина 1 статті 63 ГК України визначає, що залежно від форм власності передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємства колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності;підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).
В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.
Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні (ч.3 ст. 63 ГК України).
Підприємства державні, комунальні, а також засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника є унітарними підприємствами, що створюються одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства (ч.4 ст. 63 ГК України).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 64 ГК України, підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.
Як зазначено у ст. 65 ГК України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи, відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.
Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
На всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори.
Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами, відповідно до вимог Господарського кодексу України, законодавства про окремі види підприємств, закону про трудові колективи.
Рішення з соціально-економічних питань, що стосуються діяльності підприємства, виробляються і приймаються його органами управління за участі трудового колективу і уповноважених ним органів. Господарським кодексом України та окремими законами встановлюються особливості управління підприємствами окремих видів (організаційних форм підприємств).
Відповідно до ст. 73 ГК України визначає, що державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених Господарським кодексом України та іншими законодавчими актами.
Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Органом управління державного унітарного підприємства є керів підприємства, який призначається органом, до сфери управління якого вхої підприємство, і є підзвітним цьому органові. Державні унітарні підприємства діють як державні комерці підприємства або казенні підприємства.
Стаття 76 ГК України визначає, що казенні підприємства створюються галузях народного господарства, в яких: законом дозволено здійснення господарської діяльності лише держави підприємствам; основним (понад п'ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава; за умовами господарювання неможлива вільна конкурсні товаровиробників чи споживачів; переважаючим (понад п'ятдесят відсотків) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним; приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.
Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підприємства.
Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство затверджує статут підприємства, призначає його керівника, дає дозвіл н здійснення казенним підприємством господарської діяльності, визначає виді продукції (робіт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл.
Особливості господарської діяльності казенних підприємств передбачено статтею 77 ГК України.
Так, зокрема, у ч.1 та ч.2 статті 77 ГК України йдеться про те, що казенне підприємство здійснює господарську діяльність, відповідно до виробничих завдань органу, до сфери управління якого воно входить; самостійно організовує виробництво продукції (робіт, послуг) і реалізує її за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Джерелами формування майна казенного підприємства є (ч.5 ст. 77 ГК України): державне майно, передане підприємству, відповідно до рішення про його створення; кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства; цільові кошти, виділені з Державного бюджету України; кредити банків; частина доходів підприємства, одержаних ним за результатами господарської діяльності, передбачена статутом; інші джерела, не заборонені законом. Порядок розподілу та використання прибутку . (доходу) казенного підприємства визначається фінансовим планом, який затверджується у порядку, встановленому статтею 75 Господарського кодексу України для державних комерційних підприємств (ч.8 ст. 77 ГК України).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 75 ГК України, казенне підприємство, як і державне комерційне підприємство, зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку" та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.
Казенні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю (ч.8 ст. 75 ГК України): амортизаційний фонд; фонд розвитку виробництва; фонд споживання (оплати праці); резервний фонд; інші фонди, передбачені статутом підприємства.
Порядок використання цих фондів визначається, відповідно до затвердженого фінансового плану.
Розподіл прибутку (доходу) казенних підприємств, як і державних комерційних підприємств, здійснюється, відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог Господарського кодексу України та інших законів (ч.9 ст. 75 ГК України).
Інші особливості господарської та соціальної діяльності казенних підприємств визначаються ГКУ, законом про державні підприємства та іншими законодавчими актами (ч.9 ст. 77 ГК України).
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами; сфери державного і договірного регулювання оплати праці визначає Закон України «Про оплату праці»№ 108/95-ВР від 24,03.95р., із змінами та доповненнями (далі - Закон України №108/95-ВР).
Відповідно до ст. 1 Закону України №108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Стаття 2 Закону України №108/95-ВР визначає структуру заробітної плати, а саме заробітна плата включає:
- основну заробітну плату - винагороду за виконану роботу, відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;
- додаткову заробітну плату - винагороду за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;
- інші заохочувальні та компенсаційні виплати - виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності (ст. 4 Закону України №108/95-ВР).
Згідно з вимогами ст. 5 Закону України № 108/95-ВР, організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів;трудових договорів.
Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; власники, об'єднання власників або їх представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники (ст.. 5 Закону України №108/95-ВР).
Стаття 14 Закону України №108/95-ВР встановлює систему договірного регулювання оплати праці, зокрема, на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях, відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди»№ 3356-ХІІ від 01.07.1993р., із змінами та доповненнями, здійснюється договірне регулювання оплати праці працівників підприємств.
У статті 15 Закону України № 108/95-ВР передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про колективні договори і угоди»№3356-ХІІ від 01.07.1993р., із змінами та доповненнями (далі - Закон України № 3356-XII), колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників або уповноважених ними органів.
Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства в межах компетенції цих підрозділів. Угода укладається на державному, галузевому, регіональному рівнях на двосторонній основі (ст. 2 Закону України № 3356-ХІІ).
Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом з однієї сторони і однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів - представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом (ст. 3 Закону України № 3356-ХІІ).
Приписами ст. 5 Закону України № 3356-ХІІ встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.
Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції (ст.. 7 Закону України № 3356-ХІІ).
У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, а саме: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці (ст. 7 Закону України № 3356-ХІІ).
Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді. Після закінчення строку дії колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором (ст. 9 Закону України № 3356-ХІІ).
Проаналізувавши положення вищенаведених законодавчих актів України суд приходить до наступних висновків.
КП СПБ «Арсенал»- це самостійний суб'єкт господарювання, створений для задоволення суспільних потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому ГКУ та іншими законами.
Позивач діє на основі Статуту, затвердженого наказом Національного космічного агентства України № 377 від 18.11.2009р. і зареєстрованого Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 25.11.2009р. за № 10701050009000977.
КП СПБ «Арсенал»є унітарним підприємством, що створене Національним космічним агентством України, яке через призначеного ним керівника здійснює керування підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму. Управління КП СПБ «Арсенал»здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Національне космічне агентство України здійснює свої права щодо управління підприємством, а безпосередньо через призначеного ним керівника, відповідно до Статуту КП СПБ «Арсенал».На підприємстві був укладений Колективний договір КП ЦБК «Арсенал»на 2008 рік, зареєстрований Управлінням праці та соціального захисту населення Печерської районної у м.Києві державної адміністрації за № 142 від 18.04.2008р., яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства.
Фонд оплати праці КП СПБ «Арсенал», призначений для покриття витрат, пов'язаних з діяльністю підприємства, і утворюється за рахунок прибутку (доходу) КП СПБ «Арсенал». Премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, які відносяться до додаткової заробітної плати; виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, а також премії за спеціальними системами і положеннями, які відносяться до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, включаються до фонду оплати праці КП СПБ «Арсенал». Джерелом коштів на оплату праці працівників КП СПБ «Арсенал» є частина доходу та інші кошти, одержані КП СПБ «Арсенал»внаслідок господарської діяльності підприємства.
«Положення про преміювання робітників КП СПБ «Арсенал»за виробничі результати», затвердженого Директором - Головним конструктором КП СПБ «Арсенал»25.01.2003р., є обов'язковим для керівництва підприємства. Дія цього Положення поширюється на всіх працівників позивача незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для керівника КП СПБ «Арсенал», так і для працівників підприємства. Трудовий колектив підприємства складають усі громадяни, які працюють на підприємстві
Таким чином, твердження КРУ в м. Києві щодо необхідності повернення зайво виплачених позивачем сум, в іншому випадку стягнення з осіб, винних у зайвих грошових виплатах кошти у сумі 613,33 тис.грн. у порядку та розмірі встановленому ст.ст 130-136 КЗпП України та проведення перерахунку та відповідну взаємозвірку щодо сум внесків до Фондів та повернення зайво сплачених коштів або зарахування в рахунок майбутніх платежів в сумі 214,67 тис.грн., є безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах закону.
Відповідач в акті перевірки (стор.57-58) зазначає, що за результатами позапланової інвентаризації встановлена недостача основних засобів залишковою вартістю 21,98 тис. грн., що призвело до збитків Підприємства на вказану суму, у зв'язку з чим КРУм. Києва вимагає стягнути з винних осіб нестачу матеріальних цінностей залишковою вартістю 21,98 тис. грн., в порядку та розмірах встановлених ст. ст. 130-136 КЗпП України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №116, з яких в порядку визначеною постановою перерахувати в дохід Державного бюджету кошти на загальну суму 21,98 тис. грн.»(п.12 вимог).
Суд не погоджується з твердженням відповідача та даною вимогою, виходячи з наступного.
У 2005 році керівництвом Державного підприємства завод «Арсенал»було прийнято рішення про термінове знесення корпусу №31 (склад транзитних вантажів), у зв'язку з тим, що на той час будівля не використовувалась у господарській діяльності позивача. На підприємстві була створена відповідна комісія, яка займалася вирішенням даного питання.
Як вказано в п. 4 Протоколу (наявний в матеріалах справи), демонтажні роботи по знесенню корпусу №31 були виконані в грудні 2005 року. Будівельні конструкції для практичного використання практично не придатні, металеві конструкції розібрані, брухт чорних металів, який знаходиться на території підприємства поставлений на облік. Від списання (ліквідації) корпусу №31 були отримані кошти в сумі 5 760,00 грн.
Після знесення корпусу №31 був складений акт про його списання (наявний в матеріалах справи), який підписаний всіма членами комісії, однак, не затверджений Головним інженером Державного підприємства завод «Арсенал»(в той час ОСОБА_2). Тому, корпус залишався на обліку в ДП завод «Арсенал», а в подальшому на обліку в КП СПБ «Арсенал».
Як вже зазначалося вище, у відповідності до Розпорядження КМ України від 10.04.2009 р. №525 «Про перейменування Казенного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Арсенал»та реорганізацію державного підприємства завод «Арсенал»і державного науково-дослідного підприємства «Український технологічний центр оптичного приладобудування»та Наказу Національного космічного агентства України від 28.05.09 р. № 141, 24 листопада 2009 р. ДП завод «Арсенал»було припинено шляхом приєднання до Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал».
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Приєднання передбачає припинення діяльності однієї юридичної особи і передачу всіх справ і обов'язків іншій юридичній особі. Для такого способу припинення юридичної особи притаманні дві особливості: по-перше, здійснюється фактичне припинення юридичної особи; по-друге, права та обов'язки переходять до правонаступників.
16 листопада 2009 р. було складено та підписано передавальний акт з урахуванням вимог ст. 107 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 3 якої, передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення.
Нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника.
Усе майно, права та обов'язки ДП завод «Арсенал»передано до КП СПБ «Арсенал»в результаті приєднання. Даний акт було затверджено Наказом Національного космічного агентства України № 376 від 18.11.2009 р.
Отже, враховуючи зазначене, ДП завод «Арсенал»до 18.11.2009 р. було самостійним підприємством і вело самостійну фінансово-господарську діяльність з повною відповідальністю посадових осіб за її результати.
Абзацом 11 п. 3 «Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою», затвердженого постановою КМ України від 20.04.2006 р. №550 передбачено, що фінансово-господарська діяльність об'єкта контролю приймає та здійснює в частині володіння, використання та розпоряджання фінансовими ресурсами, необоротними та іншими активами.
Таким чином, враховуючи положення ст. 107 ЦК України, передавального акту від 16.11.2009 р. та Постанови КМ України від 20.04.2006 р. №550, позивач не може бути правонаступником сукупності рішень, дій та операцій ДП завод «Арсенал», які той приймав та здійснював в частині володіння, використання та розпоряджання фінансовими ресурсами, необоротними та іншими активами. Оскільки, при цьому потрібно враховувати положення діючих законодавчих та нормативно-правових документів, що регламентують можливість передачі на баланс новоствореного підприємства такого майна.
На думку суду, керівництво КП СПБ «Арсенал»не може нести матеріальну відповідальність в розмірі визначеному відповідачем, оскільки, подія та правопорушення були здійснені до моменту приєднання ДП завод «Арсенал»до КП СПБ «Арсенал», позивач не міг впливати на дії керівництва, на той час, самостійної юридичної особи, ДП завод «Арсенал».
Крім того, позивач в ході проведення позапланової інвентаризації виявивши недостачу корпусу №31, звернувся до першого заступника Генерального директора Національного космічного агентства України (орган уповноважений управляти майном підприємства) Бауліна С.О. з листом від 11.08.2010 р. №1346а (копія в матеріалах справи) з проханням дозволити списання корпусу №31.
Національне космічне агентство України 12.10.2010 р. винесло наказ №324 «Про надання дозволу на списання об'єктів державної власності», на підставі якого 13.09.2010 р. був складений акт про списання основних засобів.
Таким чином, КП СПБ «Арсенал»здійснив списання з балансу корпус №31, чим усунув порушення, які були допущенні ДП завод «Арсенал», тому а вимога відповідача щодо стягнення з винних осіб нестачу матеріальних цінностей залишковою вартістю 21,98 тис. грн., є не обґрунтованою.
В акті перевірки (стор. 48-49) зазначено, що «В порушення п.п. 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерську обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, Підприємством за період з 01.01.2008 р. по 01.04.2010 р. зайво списано пального в кількості 2827,0 літрів на загальну суму 15,13 тис.грн., що призвело до збитків Підприємства на вказану суму», в зв'язку з чим КРУ в м. Києві вимагало стягнути з осіб, винних у понаднормовому списанні матеріальних цінностей на суму 15,13 тис.грн., шкоду в порядку та розмірі встановленому ст. ст. 130,133,136 КЗпП України»(п.13 вимоги).
Суд не погоджується з даною вимогою у зв'язку з огляду на наступне.
В Акті ревізії від 02.08.2010 року № 08-30/1080 відображений факт зайвого списання пального підприємством. Заступником директора-Головним інженером В.В.Єфремовим були дані пояснення з цього приводу.
Згідно з посадовою інструкцією заступника директора - Головного інженера КП СПБ «Арсенал», В.В.Єфремовим було доручено головному технологу Любченко А.Е. зробити розрахунки норм витрат палива для легкового автотранспорту, який знаходився в експлуатації на підприємстві (розрахунок наявний в матеріалах справи).
Нормативи витрат пального базувалися на тимчасових базових лінійних нормах, розрахованих згідно «Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», затверджених наказом Мінтрансу України від 10.02.1998 р. №43 з урахуванням змін і доповнень, затверджених наказом Мінтрансу України від 16.02.2004 р., №99, «Змін до Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті»внесених наказом від 05.08.2008 р. № 973 та «Висновками №1/2771-1,- 2 ДП «Державтотранс НДІ проект»методом усереднення базових лічильних норм витрат пального на аналогічні моделі, зазначених у вказаних документах.
Такі норми були затверджені і при експлуатації легкових автомобілів не перевищувались.
При складанні норм позивач керувався розділом «Загальні положення»«Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті»наказу № 43, де зазначено, норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ (далі - підприємств) в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.
Нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні, та інші умови експлуатації.
Однак, даний наказ не є обов'язковим для виконання позивачем, оскільки незареєстрований в Міністерстві юстиції України, як це передбачено п.1 Указу Президента «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»від 03.10.1992 р. №493/92, згідно з яким з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.
Відповідно до п. 2 цього Указу, державну реєстрацію здійснюють нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю - Міністерство юстиції України.
Відповідно до листа Головного Контрольно-ревізійного управління від 11.08.2010 р. «Про списання пально-мастильних матеріалів», «... наказ Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. №43 не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. Враховуючи зазначене, вважаємо, що він є обов'язковим для виконання лише для підприємств, установ та організацій, які входять до сфери управління Мінтрансу. Іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями повинні бути розроблені власні нормативні документи щодо нормування витрат палива та мастильних матеріалів відповідно до законодавства.»
Таким чином, суд прийшов до висновку щодо відсутності порушень позивача при здійсненні своєї господарської діяльності в частині списання понаднормового пального, та в свою чергу неправомірного висновку відповідача щодо завдання збитків підприємству.
В Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Елементи права, зокрема, розмірність, рівність, мораль, об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Докази, які б спростували вимоги позивача, відповідач суду не надав.
Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вимогам ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не довів правомірності його рішення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення -рішення від 06.07.2010 р. №0000012404/0 на суму 156 315,19 грн. є правомірними та таким, що ґрунтуються на нормах Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 99, 100, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати вимоги Контрольно-ревізійного управління в м.Києві від 16.09.2010 р. №26-08-14-14/8503 «Про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності КП СПБ «Арсенал»в частині щодо вимог про: відображення господарської операції ДП завод «Арсенал»та КП СПБ «Арсенал»пов'язаної з наданням права користування нежитловими приміщеннями -частиною 42% корпусу №45, що викладене у п. 2 Вимоги;
повернення зайво сплачених сум коштів, отриманих як безпідставно нарахованих премій працівникам КП «ЦКБ «Арсенал»за виробничі результати на загальну суму 613,33 тис.грн., що викладена у п. 7 Вимоги;
стягнення з винних осіб нестачі матеріальних цінностей залишковою вартістю 21,98 тис.грн., в порядку та розмірах встановлених ст.ст.130-136 КЗпП України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. №116, з яких в порядку визначеною постановою перерахувати в дохід державного бюджету кошти на загальну суму 21.98 тис. грн., викладена у п. 12 Вимоги;
стягнення з винних у понаднормовому списанні пального осіб шкоди на суму 15,13 тис. грн., що викладена у п. 13 Вимоги.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, та набирає законної сили у порядку і строки, що визначені ч.1 ст.254 КАС України.
Суддя В.І. Келеберда
Дата складення тексту рішення у повному обсязі - 18.03.2011