ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
04 березня 2011 року 11:09 № 2а-1008/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Попадин О.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Малого приватного підприємства "Гавань" в особі директора ОСОБА_1
до Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Тихонова В. Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Карпачової Н.І.
про зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1
від відповідача-1 Кочура А.В.
від відповідача-2 Таргулова І.Г.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 березня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Мале приватне підприємство "Гавань" в особі директора ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Тихонова В. (далі-відповідач-1) та Уповноваженого Верховної ради України з прав людини Карпачової Н. (далі-відповідач-2 або Уповноважений).
Позовні вимоги неодноразово уточнювались та змінювались позивачем. В останній редакції, яку позивач в судовому засіданні 11 березня 2011 року підтримав в повному обсязі позовні вимоги викладені наступним чином:
1) Визнати невідповідність конституції України пункту Положення 3.13 «Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт», про невизнання самовільною, на 100%, будівлю, збудовану на більш як 65% - 90% готовності під час дії отриманого, згідно закону, дії дозволу на проведення будівельних робіт.
2) Зобов'язати Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України В. Тихонова на подання до Верховної ради України про внесення змін до вказаного Закону п. 3.13 «Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт», про невизнання самовільною, на 100%, будівлю, збудовану на більш як 65% - 90% готовності на кінець дії дозволу на виконання будівельних робіт.
3) Накласти обов'язок на Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Ніну Карпачову подати звернення до Конституційного Суду України про невідповідність на момент - 2007 р. положенням ст.ст.8, 13, 14, 19, 21, 22, 24, 30, 41, 42, 59, 60, 64, 68, 119, 121 Конституції України, міжнародним договорам, положенням Конвенції пункту 3.13 Положення -«Наказу державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України «Про затвердження положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт" від 5 грудня 2000р. № 273 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2000р за № 945/5166 про те, що не можливо вважати самовільною на 100% будівлю, споруду, збудовану під час дії «дозволу на проведення будівельних робіт" більш 65% - 90% і в неї вкладено грошові засоби більш як на 60% - 90% ще вкладено праці, здоров'я, інтересів та іншого і що час не повернеш при знищенні будівлі споруди... - результату і реалізації декілька років законної підприємницької діяльності.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2011 р. провадження у справі закрито частково з підстав неможливості вирішення в порядку адміністративного судочинства на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме в частині позовної вимоги "1) Визнати невідповідність конституції України, на час його дії, на дію у 2007р., пункту Положення 3.13 “Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт”, про невизнання самовільною, на 100%, будівлю, збудовану на більш як 65% - 90% готовності під час дії отриманого, згідно закону, дії дозволу на проведення будівельних робіт.".
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позивач звернувся до суду з вимогами про зобов'язання вчинити певні дії. Зокрема, просив зобов'язати Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України В. Тихонова на подання до Верховної ради України про внесення змін до вказаного Закону (Наказу) п. 3.13 “Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт”, про невизнання самовільною, на 100%, будівлю, збудовану на більш як 65% - 90% готовності на кінець дії дозволу на виконання будівельних робіт.
Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України «Про затвердження положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт»від 5 грудня 2000 року № 273, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2000 р. за № 945/5166 відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року N 34/5.
Згідно із пунктом 1.3. цього Порядку державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї (далі - Конвенція), міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та aquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (далі - Єдиний державний реєстр).
Разом з тим, на момент звернення позивача до суду (вересень 2010 року) Наказ вже втратив чинність згідно із наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19.01.2010 № 13 (копія наказу наявна в матеріалах справи). Проект наказу Мінрегіонбуду № 13 відповідно до статті 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»був оприлюднений в мережі Інтернет. Після чого в порядку статті 9 вказаного Закону 19.02.2010 наказ № 13 набрав чинності. Цей наказ зареєстровано в Мін'юсті 04.02.2010, присвоєно реєстраційний № 129/17424 та опубліковано в Офіційному віснику України № 9, 2010 на сторінці 473.
Відповідно до пункту 1. Указу Президента України від 10.06.1997 № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності»установлено, що нормативно-правові акти підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях.
Офіційними друкованими виданнями є: "Офіційний вісник України"; газета "Урядовий кур'єр".
Офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України, є також газета "Голос України", "Відомості Верховної Ради України".
Звернення позивача до відповідача-1 із вимогами внести зміни до Наказу до суду не надані.
Підстави та повноваження у відповідача-1 вносити зміни до скасованого 19.01.2010 р. на момент розгляду справи, акту.
Відтак, позовні вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Спірні правовідносини із відповідачем-2 врегульовано Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 року N 776/97-ВР.
Згідно статті 2 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»сферою застосування Закону є відносини, що виникають при реалізації прав і свобод людини і громадянина лише між громадянином України, незалежно від місця його перебування, іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на території України, та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами.
При цьому нормами статті 3 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України.
Судом встановлено, що позивач діє в інтересах та від імені юридичної особи -малого приватного підприємства «Гавань».
Згідно статті 4 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»Уповноважений є посадовою особою, статус якої визначається Конституцією України, цим Законом, Законом України "Про державну службу". Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.
Згідно статті 13 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»Уповноважений має право звертатися до Конституційного Суду України з поданням про відповідність Конституції України актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, які стосуються прав і свобод людини і громадянина.
Згідно статті 101 Конституції України парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
При цьому, згідно статті 16 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує:
1) за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників;
2) за зверненнями народних депутатів України;
3) за власною ініціативою.
Позивач до Уповноваженого зі зверненням про внесення конституційного подання не звертався, що випливає з довідки № 22.2/9-5 від 21.02.2011 р. Доказів звернення до відповідача-2 позивачем не надано.
Отже, враховуючи відсутність звернення позивача, як фізичної особи, так і в інтересах юридичної особи до відповідача-2 із вимогою звернутись з поданням, відсутність в Уповноваженого права звертатись з інтересах юридичної особи, порушення прав позивача в діях відповідача-2 не вбачається.
Відтак, судом встановлено, що підстави для зобов'язання відповідача-2 внести конституційне подання в даному випадку відсутні.
Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем обґрунтованість позовних вимог суду не доведена, натомість дані вимоги спростовані запереченнями відповідачів, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
1. Позов Малого приватного підприємства "Гавань" в особі директора ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.В. Клочкова
повний текст постанови виготовлено та підписано 09.03.2011 р.