ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 червня 2011 року 19:10 № 2а-7222/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., суддів Кротюка О.В. та Маруліної Л.О., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Компанії «GASKAR SHIPPING LIMITED»
до
Третя особаДержавної виконавчої служби України,
Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області,
Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції
Миколаївська митниця
провизнання дій та рішення незаконними, скасування постанови та зобов'язання вчинити дії
У судовому засіданні 22 червня 2011 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
Компанія «GASKAR SHIPPING LIMITED»(надалі -також «Позивач») звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України (надалі -також «Відповідач 1»), Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області (надалі -також «Відповідач 2»), Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (надалі -також «Відповідач 3»), за участю Миколаївської митниці (надалі -також «Третя особа»), та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила скасувати постанову Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження № 18780311 від 20 квітня 2010 року; визнати нечинним рішення заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції щодо відкриття 20 квітня 2010 року виконавчого провадження на підставі Постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 грудня 2009 року; визнати нечинним рішення (лист вих. № Ж-6600125 від 29 березня 2011 року) Департаменту державної виконавчої служби, щодо не виявлення (відсутності) порушень діючого законодавства в діях заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції в частині відкриття 20 квітня 2010 року заступником начальника Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції виконавчого провадження на підставі Постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 грудня 2009 року; визнати нечинним рішення державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області щодо прийняття до виконання виконавчого провадження № 18780311 на підставі Постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 грудня 2009 року; скасувати Постанову від 27 жовтня 2010 року державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про прийняття до виконання виконавчого провадження № 18780311 на підставі Постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 грудня 2009 року; скасувати накладений 23 квітня 2010 року заступником начальника Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Гавриленко В. В. арешт на вітрильну яхту «АNNА», прапор Беліз, реєстраційний номер 020510176 порт приписки Беліз, позивні: V3WC4, що належить на праві власності іноземній компанії ГАСКАР ШИППІНГ ЛИМИТЕД (GASKAR SHIPPING LIMITED); скасувати накладений 27 жовтня 2010 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області арешт на вітрильну яхту «АNNА», прапор Беліз, реєстраційний номер 020510176 порт приписки Беліз, позивні: V3WC4, що належить на праві власності іноземній компанії ГАСКАР ШИППІНГ ЛИМИТЕД (GASKAR SHIPPING LIMITED); зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області передати вітрильну яхту «АNNА»представнику кампанії «GASKAR SHIPPING LIMITED»- Жукову Тимуру Вікторовичу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що при відкритті виконавчого провадження з примусового виконання Постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 грудня 2009 року державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції було протиправно порушено вимоги чинного законодавства України, а тому прийняті ним рішення, на думку представника Позивача, підлягають скасуванню, а відповідні дії -визнанню протиправними.
Як зазначив в судовому засіданні представник Позивача, у державного виконавця були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження з виконання рішення суду, строк виконання якого вже закінчився.
Таким чином, представник Позивача посилався і на протиправність дій Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області щодо прийняття до виконання виконавчого провадження № 18780311, а також бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині невжиття законних заходів щодо припинення незаконних дій Відповідача 2 та Відповідача 3.
Представник Відповідача 1 -Державної виконавчої служби України, -в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
В обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача 1 було зазначено про те, що при прийнятті оскаржуваних рішень та вчиненні оскаржуваних дій відповідачі діяли виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України.
Представник Відповідачів 2 та 3 -Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області та Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції , -в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила та просила відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових заперечень на позов.
Додатково представник відповідачів 2, 3 звернула увагу на те, що виконавче провадження було відкрито державним виконавцем на підставі законного та обґрунтованого судового рішення, яке набрало законної сили, а тому у державного виконавця не було підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Третя особа -Миколаївська митниця, -явку уповноваженого представника до суду не забезпечила, про причини неявки суду не сповістила, письмового відношення до заявлених позовних вимог суду не надала.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача та представників відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження»(в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних рішень та вчинення дій) (надалі -також «Закон»).
Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі -рішення).
Примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом (частина 1 статті 3 Закону).
Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 3 Закону відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зокрема: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону (пункт 1 частини 1 статті 18 Закону).
Відповідно до статті 24 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Постановою Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП № 18780311 від 20 квітня 2010 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови Центрального районного суду м. Миколаєва по справі № 3-13-6266/09 від 1 грудня 2009 року про конфіскацію у ОСОБА_3 предмета порушення митних правил -вітрильної яхти «ANNA», прапор Беліз, реєстраційний номер 020510176, яка знаходиться на зберіганні на території ВАТ «Суднобудівний завод «ЛИМАН».
Постановою Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23 квітня 2010 року накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_3 -вітрильну яхту «ANNA», прапор Беліз, реєстраційний номер 020510176.
На виконання постанови начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області виконавче провадження з примусового виконання постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 грудня 2009 року за № 3-13-6266/09 передано із Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, про що складено відповідний акт.
27 жовтня 2010 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження.
На думку Позивача, дії Відповідача 3 щодо відкриття виконавчого провадження 20 квітня 2010 року на підставі постанови Центрального районного суду Миколаєва від 1 грудня 2009 року по справі № 3-13-6266/09, дії Відповідача 2 щодо прийняття до виконання виконавчого провадження № 18780311 та бездіяльність Відповідача 1 в частині невжиття законних заходів щодо припинення незаконних дій відповідачів 2 та 3 є противоправними.
Щодо позовних вимог про скасування постанови Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження № 18780311 від 20 квітня 2010 року та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23 квітня 2010 року, Суд звертає увагу на наступне.
Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішення суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 грудня 2009 року у справі № 3-13-6266/09, залишеною без змін Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 28 грудня 2009 року, визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. ст. 348, 330 Митного кодексу України та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді конфіскації предмета порушення митних правил -вітрильної яхти «ANNA», прапор Беліз, реєстраційний номер 020510176, яка знаходиться на зберіганні на території ВАТ «Суднобудівний завод «ЛИМАН».
Перелік органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення визначено статтею 213 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції станом на час винесення судового рішення).
Так, справи про адміністративні правопорушення розглядаються:
1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;
2) виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад;
4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями);
5) органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Відповідно до статті 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення, частини 2 статті 386 та статті 357 Митного кодексу України справи про порушення зобов'язання про зворотне вивезення чи зворотне ввезення товарів (стаття 348 Митного кодексу України) розглядаються судом.
Згідно з частиною 2 статті 392 Митного кодексу України у справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 391 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 391 Митного кодексу України визначено, що у справі про порушення митних правил митний орган або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов:
1) про проведення додаткової перевірки;
2) про накладення адміністративного стягнення;
3) про закриття провадження у справі;
4) про порушення кримінальної справи про контрабанду.
Згідно з частиною 4 статті 299 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення визначено статтею 300 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України (частина 1 статті 300 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Відповідно до статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження чи опротестування постанови відповідно до статті 291 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги або протесту. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки. Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.
Статтею 400 Митного кодексу України визначено не підлягає виконанню постанова митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Статтею 21 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки, зокрема, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, -протягом трьох місяців (пункт 4 частини 1 статті 21 Закону України «Про виконавче провадження»).
Враховуючи вищевикладене, Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 21 Закону України «Про виконавче провадження»постанови суду по справі про адміністративне правопорушення підлягають зверненню до стягнення протягом трьох місяців.
Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження»визначено підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Так, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання (пункт 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Як встановлено Судом та підтверджується матеріалами справи, Постанова Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 грудня 2009 року у справі № 3-13-6266/09 набрала законної сили 28 грудня 2009 року (в зв'язку із залишенням без змін Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 28 грудня 2009 року).
Таким чином, у відповідності до вимог статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 400 Митного кодексу України та пункту 4 частини 1 статті 21 Закону України «Про виконавче провадження», строк звернення до виконання Постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 грудня 2009 року закінчився 29 березня 2010 року.
Як підтверджується наявною в матеріалах справи копією супровідного листа Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 квітня 2010 року № 31027, постанова Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 грудня 2009 року надійшла до Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції 20 квітня 2010 року.
Виконавче провадження з примусового виконання даної постанови було відкрито 20 квітня 2010 року.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про те, що при винесенні постанови Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження № 18780311 від 20 квітня 2010 року, а також постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23 квітня 2010 року, Відповідачем 3 було порушено вимоги чинного законодавства України в частині встановленого строку звернення до виконання рішень суду у справах про адміністративні правопорушення. Відтак, вказані постанови є протиправними та підлягають скасуванню.
Стосовно посилань представників відповідачів на те, що в спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми Закону України «Про виконавче провадження»в частині встановлення трирічного строку для виконання судових рішень, Суд звертає увагу на наступне.
В спірних правовідносинах примусовому виконанню підлягало рішення суду (як органу, уповноваженого на розгляд справ про адміністративні правопорушення) у справі про адміністративне правопорушення.
Щодо строків виконання даних рішень -Кодексом України про адміністративні правопорушення, Митним кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження», встановлено спеціальні правила, відмінні від загальних правил щодо звернення до виконання виконавчих листів суду.
Крім того, порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення врегульовано спеціальними нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення. В той же час, Суд звертає особливу увагу на те, що пункт 4 частини 1 статті 21 Закону України «Про виконавче провадження»містить пряму вказівку на те, що постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, підлягають зверненню до виконання протягом трьох місяців.
В той же час, Відповідачем 3 було невірно застосовано до спірних правовідносинах загальне правило щодо виконання судових рішень, а не спеціальні норми, якими визначено порядок звернення до виконання постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Стосовно решти позовних вимог, Суд звертає увагу на наступне.
Задоволенню в адміністративному процесі підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права Позивача у сфері публічно-правових відносин.
Оскарження постанови державного виконавця, прийнятої в межах виконавчого провадження, до вищестоящого органу чи посадової особи державної виконавчої служби є елементом у системі захисту прав та законних інтересів учасника виконавчого провадження, що є альтернативним судовому захисту, який спрямований на виявлення порушення закону з боку державного виконавця при прийнятті процесуальних рішень у зв'язку із здійсненням виконавчого провадження.
Рішення вищестоящого органу чи посадової особи державної виконавчої служби, прийняте за результатами розгляду скарги учасника виконавчого провадження, завжди містить оцінку законності постанови державного виконавця, є похідним від такої постанови, але не має самостійного значення, адже безпосередньо не визначає обсягу прав та обов'язків учасника виконавчого провадження.
Це означає, що скасування у судовому порядку рішення вищестоящого органу чи посадової особи органу державної виконавчої служби, прийнятого за результатами розгляду скарги учасника виконавчого провадження, не відновить порушених прав Позивача, оскільки таке відновлення матиме місце лише в результаті скасування лише відповідного первинного документу виконавчого провадження.
Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку про те, що задоволення позовних вимог про скасування постанови Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження № 18780311 від 20 квітня 2010 року та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23 квітня 2010 року є достатнім та належним способом захисту порушених прав Позивача у сфері публічно-правових відносин з відповідачами. Відтак, позовні вимоги про визнання нечинним рішення заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції щодо відкриття 20 квітня 2010 року виконавчого провадження на підставі Постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 грудня 2009 року; визнання нечинним рішення (лист вих. № Ж-6600125 від 29 березня 2011 року) Департаменту державної виконавчої служби, щодо не виявлення (відсутності) порушень діючого законодавства в діях заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції в частині відкриття 20 квітня 2010 року заступником начальника Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції виконавчого провадження на підставі Постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 грудня 2009 року, -є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання нечинним рішення державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області щодо прийняття до виконання виконавчого провадження № 18780311 на підставі Постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 грудня 2009 року; скасування Постанови від 27 жовтня 2010 року державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про прийняття до виконання виконавчого провадження № 18780311 на підставі Постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 грудня 2009 року; зобов'язання Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області передати вітрильну яхту «АNNА»представнику кампанії «GASKAR SHIPPING LIMITED»- Жукову Тимуру Вікторовичу, Суд звертає увагу на те, що вказані позовні вимоги є похідними від вимог по скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про накладення арешту.
Задоволення позовних вимог про скасування постанови Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження № 18780311 від 20 квітня 2010 року, а також постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23 квітня 2010 року, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»має своїм наслідком автоматичне вчинення відповідних процесуальних дій державним виконавцем (скасування постанов, зняття арешту, повернення майна тощо). В той же час, задоволення позовних вимог на майбутнє суперечить закріпленим в статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства.
Таким чином, зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Стосовно посилання представників відповідачів на пропуск Позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом, Суд звертає увагу на те, що представниками відповідачів не надано, а Судом не встановлено, доказів на підтвердження того, що Компанія «GASKAR SHIPPING LIMITED»дізналася про оскаржувані рішення відповідачів в інші періоди час, тобто в межах строку звернення до адміністративного суду.
В той же час, Кодексом адміністративного судочинства України (в редакції, чинній станом на час винесення оскаржуваних рішень) визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, Судом не встановлено порушення Позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 181 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії і скасувати постанову ВП № 18780311 Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 20 квітня 2010 року.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23 квітня 2010 року серія АА № 170342.
4. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча суддя Н. Є. Блажівська
Судді О.В. Кротюк
Л.О. Маруліна