ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
16 червня 2011 року 13:15
№ 2а-2993/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»
до
за участю Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва
Прокуратури Святошинського району міста Києва
провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень
У судовому засіданні 16 червня 2011 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
ТОВ «Обербетон-Інвест»(надалі -також «Позивач») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (надалі -також «Відповідач», «ДПІ у Святошинському районі міста Києва»), за участю Прокуратури Святошинського району міста Києва про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення № 0000482350/0 від 17 лютого 2011 року та податкового повідомлення-рішення № 0000492350/0 від 17 лютого 2011 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що податкові повідомлення-рішення № 0000482350/0 від 17 лютого 2011 року № 0000492350/0 від 17 лютого 2011 року є протиправними та не ґрунтуються на вимогах чинного податкового законодавства.
Як зазначили в судовому засіданні представники Позивача, при заповненні декларації з податку на прибуток за півріччя 2010 року Позивачем не було допущено порушень вимог чинного податкового законодавства. Як зазначив представник Позивача, за наслідками півріччя 2010 року у Позивача об'єкт оподаткування має від'ємне значення і донарахування податку на прибуток не виникає. А тому законні підстави для винесення рішення щодо збільшення суми грошового зобов'язання та нарахування штрафних санкцій були відсутні.
На думку представника Позивача, висновки Відповідача про недостатність первинних документів щодо наданих ТОВ «Консерела Україна»послуг для визначення їх зв'язку із господарською діяльністю Позивача є безпідставними, оскільки всі необхідні документи наявні.
Представник Позивача також зверну увагу на те, що на підставі вимог Закону України «Про податок на додану вартість»включення Позивачем отриманих від ТОВ «Спецбудбетон»податкових накладних № 92 від 2 червня 2009 року та № 93 від 19 червня 2009 року до податкового кредиту є правомірним, оскільки вказані податкові накладні оформлені у встановленому законом порядку.
Представник Відповідача -ДПІ у Святошинському районі міста Києва, -в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила та просила відмовити в їх задоволенні.
В обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача було зазначено про те, що при винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.
Як вказала представник Відповідача, при проведенні перевірки Позивача не встановлено факту відображення результатів попередньої перевірки ТОВ «Обербетон-Інвест»у декларації з податку на прибуток за її квартал 2009 року, так як будь-які документальні підтвердження цього (крім пояснення директора) відсутні. Позивач разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду (за II квартал 2009 року) у якому, згідно пояснення керівника Позивача, було здійснено коригування валових витрат за результатами попередньої перевірки, письмової заяви щодо наміру поновлення документів, до Відповідача не надсилав. Крім цього, попередній акт перевірки від 2 червня 2009 року було підписано без заперечень чи відміток про намір поновлення в подальшому документів, відсутніх при проведенні перевірки.
Представник Відповідача також посилалася на неправомірне віднесення Позивачем до складу валових витрат суми витрат, сплачених ТОВ «Консерела Україна»за надані послуги згідно договору б/н від 21 серпня 2008 року, оскільки у ході проведення документальної перевірки кошторисна документація, яка підтверджує достовірне визначення вартості робіт, визначеної у довідках про вартість виконаних робіт форми КБ-3, та на підставі яких складалися акти приймання-передачі на суму 10313879 грн., була відсутня та до перевірки не надавалася, що унеможливило підтвердження достовірного визначення вартості робіт та їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. Як свідчать надані до перевірки документи, участь у будівництві ТОВ «Консерела Україна»не передбачено, і обов'язки по наданню послуг, зазначених у актах виконаних робіт підприємства, були покладені та виконані іншим суб'єктами господарювання, які перебували у відносинах з ТОВ «Обербетон-Інвест».
Крім того, на думку представника Відповідача, Позивач неправомірно відносив до складу валових витрати на підставі первинних документів, отриманих від ТОВ «С.Дж.Р.Груп», оскільки фінансово-господарська діяльність ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»здійснювалась поза межами правового поля (що підтверджується фактом порушення кримінальної справи щодо фіктивного підприємництва даної юридичної особи).
Представник Прокуратури Святошинського району міста Києва в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, наведених представником Відповідача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, представника прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Станом на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень спірні правовідносини регулювалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (станом на час розгляду справи закон втратив чинність частково), Законом України «Про податок на додану вартість»(станом на час розгляду справи закон втратив чинність), Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ (станом на час розгляду справи закон втратив чинність) (надалі -також «Закон № 2181»).
Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено Акт від 21 січня 2011 року № 13/23-50/35223245, яким встановлено порушення ТОВ «Обербетон-Інвест», зокрема:
- пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;
- підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
На підставі вищевказаного акту перевірки Відповідачем було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0000482350/0 від 17 лютого 2011 року;
- № 0000492350/0 від 17 лютого 2011 року.
Вищевказані податкові повідомлення-рішення Позивач вважає такими, що суперечать вимогам чинного станом на час їх винесення податкового законодавства, а тому вони підлягають, на його думку, визнанню недійсними.
Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000482350/0 від 17 лютого 2011 року та № 0000492350/0 від 17 лютого 2011 року, як рішень суб'єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.
1. Щодо податку на прибуток:
1. Як встановлено Судом та підтверджується матеріалами справи, попередню планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 26 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року було проведено Відповідачем з 24 квітня 2009 року по 25 травня 2009 року, за результатами якої складено Акт від 2 червня 2009 року № 114/23-209/35223245, за висновками якого ТОВ «Обербетон-Інвест»було зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2008 рік на 103 138 79 грн., а саме: було встановлено, що на порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ «Обербетон-Інвест»у ІІІ кварталі 2008 року було віднесено до складу валових витрати, які на час проведення виїзної планової перевірки підприємства були відсутні, на загальну суму 103 138 78,55 грн. (витрати відповідно до актів виконаних робіт, послуг з корпорацією «Альті-Холдінг»).
Таким чином, Відповідачем в ході вищевказаної перевірки було встановлено, що ТОВ «Обербетон-Інвест»було завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2008 рік на 10313879 грн.
У зв'язку з тим, що в податковому обліку дані операції у попередньому перевіряємому періоді були відображені у рядку 04.1 декларації з податку на прибуток за III квартал 2008 року (витрати на придбання товарів, робіт, послуг), ТОВ «Обербетон-Інвест»після проведення перевірки для відображення її результатів було здійснено коригування валових витрат за II квартал 2009 року, а саме: зменшено суму валових витрат за II квартал 2009 року на 10313879 грн. згідно акту перевірки, в той же час Позивачем було збільшено суму валових витрат за ІІ квартал 2009 року на 10313879 грн. у зв'язку з поновленням документів, а саме: від Корпорації «Альтіс-Холдинг» було отримано оригінали актів виконаних робіт.
Порядок визначення валових витрат врегульовано статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Пунктом 5.2 визначено види витрат, які відносяться до валових.
До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Види витрат, які не включаються до валових, визначено пунктом 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абзац 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
В той же час, абзацом 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що у разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.
Таким чином, Суд звертає увагу на те, що вищевказаною нормою права передбачене спеціальне правило та порядок дій платника податку у разі відсутності у нього відповідних документів на підтвердження валових витрат, а саме -необхідність подання письмової заяви до податкового органу та здійснення заходів, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду.
Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України, для відображення результатів попередньої перевірки Позивачу необхідно було у декларації з податку на прибуток за II квартал 2009 року зменшити показник рядка 04.9 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року) на 10313879 грн., та, у разі наявності підстав для поновлення документів, провести коригування валових витрат у рядку 05.2 (самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів).
В той же час, Судом встановлено, що такого відображення результатів попередньої перевірки ТОВ «Обербетон-Інвест»у декларації з податку на прибуток за II квартал 2009 року здійснено не було.
Таким чином, Позивачем було порушено встановлений чинним законодавством імперативний порядок вчинення виправлень (коригування суми валових витрат) (зокрема, пов'язаних з відновленням необхідних підтверджуючих документів).
Як підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Обербетон-Інвест»разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду (за II квартал 2009 року) у якому, згідно пояснення керівника Позивача, було здійснено коригування валових витрат за результатами попередньої перевірки, письмової заяви щодо наміру поновлення документів, як це передбачено законом, до Відповідача не надсилало. Крім цього, акт перевірки № 114/23209/35223245 від 2 червня 2009 року було підписано без заперечень та без відміток про намір поновлення документів.
Як встановлено Відповідачем в ході перевірки, ТОВ «Обербетон-Інвест»у II кварталі 2009 року було збільшено суму валових витрат за ІІ квартал 2009 року на 10313879 грн. у зв'язку з поновленням документів, а саме: від Корпорації «Альтіс-Холдинг»було отримано оригінали актів виконаних робіт, які на час проведення попередньої виїзної планової перевірки підприємства були відсутні. Проте, в бухгалтерському обліку операції з оприбуткування актів виконаних робіт від Корпорації «Альтіс-Холдинг»були відображені бухгалтерським записом Дт23 Кт37.7, в особовій картці і оборотно-сальдовій відомості рахунку 23, 37,7 на підставі копій довідок про вартість виконаних робіт форма КБ-3, але ніякої кошторисної документації до актів та довідок надано не було.
Відповідно до пункту 1.2 Договору підряду № 12-07/01 від 15 грудня 2007 року, укладеного між Корпорацією «Альтіс-Холдинг»(Підрядник) та ТОВ «Обербетон-Інвест»(Замовник) на підрядника покладається обов'язок по підготовці проектно-кошторисної документації.
Основні правила визначення вартості будівництва визначено Правилами визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затвердженими наказом Держбуду України від 27 серпня 2000 року № 174 (в редакції наказу Держбуду України від 17 червня 2003 року № 85) (надалі -також «Правила»).
Згідно з пунктом 2.2 Правил для визначення кошторисної вартості будівництва проектованих підприємств, будівель, споруд або їх черг складається інвесторська кошторисна документація.
У ході проведення документальної перевірки кошторисна документація, яка підтверджує достовірне визначення вартості робіт, визначеної у довідках про вартість виконаних робіт форми КБ-З, та на підставі яких складалися акти приймання-передачі на суму 10313879 грн., була відсутня та до перевірки не надавалася, що унеможливило підтвердження достовірного визначення вартості робіт та їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.
Крім того, статтею 29 Закону України «Про планування і забудову територій»(був чинним станом на час виникнення спірних правовідносин) було визначено, що дозвіл на виконання будівельних робіт -це документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.
Як випливає зі змісту акту перевірки, Позивачем не було надано до перевірки дозвільні документи на проведення будівельних робіт у 2008 році.
Щодо посилань представників Позивача на те, що за відсутність дозвільної документації на будівництво Позивачем вже було понесено адміністративну відповідальність, Суд звертає увагу на те, що податкова відповідальність є самостійним видом відповідальності, а тому факт притягнення особи до іншого виду відповідальності (цивільної, кримінальної, адміністративної) не звільняє винну особу від обов'язку нести податкову відповідальність за наявності на те законних підстав.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, Судом встановлено, що ТОВ «Обербетон-Інвест»безпідставно завищено валові витрати за II квартал 2009 року на 10313879 грн. та від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за ІІ квартал 2009 року, а саме: рядок 04.9 (від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового органу) на 10313879 грн.
2. Крім того, Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною та характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього -відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.
У ході проведення перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Обербетон-інвест»відносило до складу валових витрат суми витрат, сплачені ТОВ «Консерела Україна»код ЄДРПОУ 35946223 за надані послуги згідно договору б/н від 21 серпня 2008 року. Для підтвердження вказаних витрат на придбання послуг до перевірки було надано акти виконаних робіт, у яких зазначено: найменування робіт, послуг -консультації та координації процесів проектування та будівництва, технічний нагляд проекту.
В той же час, конкретного переліку та детальної інформації щодо характеру наданих консультацій, суті координаційних процесів проектування та технічного нагляду акти виконаних робіт не містять.
Судом також встановлено, що відповідно до Дозволу на виконання будівельних робіт № 66/6 від 19 лютого 2009 року, виданого ПП «ТКЦ «Аметист»на виконання будівельних робіт з реконструкції власного незавершеного будівництвом виробничого корпусу № 2 під завод залізобетонних виробів по вул. Баранова, 89 у м. Житомирі, авторський нагляд здійснює ТОВ «Альтіс-Дизайн»(ліцензія АВ № 358991); технічний нагляд здійснює інженер-будівельник ОСОБА_3 (наказ замовника від 4 лютого 2009 року № 18/09). Згідно з Актом готовності об'єкта до експлуатації від 1 червня 2009 року, підписаного приймальною комісією, утвореною наказом Інспекції ДАБК у Житомирській області від 1 червня 2009 року № 39-ОД, встановлено, що в період будівництва з вересня 2008 року по червень 2009 року:
- будівництво здійснювалося генеральним підрядником -Корпорацією «Альтіс-Холдинг», який виконав комплекс будівельно-монтажних робіт;
- субпідрядними організаціями, які виконували: ТОВ «Трансбуд-Компані»- підсилення існуючих металевих конструкцій, антикорозійний захист конструкцій, монтаж металоконструкцій, улаштування монолітних з/б фундаментів, комплекс робіт з улаштування огороджувальних конструкцій та заповнення отворів, улаштування монолітних з/б підлог, комплекс робіт по влаштуванню огорожі території;
- ТОВ «Альтіс-Спецбуд»-комплекс зенітних робіт з плануванням та благоустроєм території, комплекс робіт по внутрішніх та зовнішніх інженерних мережах та комунікаціях (каналізація, водопровід);
- ТОВ «Альтіс-Енерго» -комплекс робіт з електрозабезпечення та слабкострумових мереж;
- ПП «Інтер-Сервіс»- комплекс робіт з газозабезпечення;
- ТОВ «Житомиренергобуд»-улаштування зовнішнього електрозабезпечення;
- ТОВ «Альтіс-Дизайн» -генеральний проектувальник, який виконав проектну документацію у кількості 17 томів.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій»у разі якщо право на будівництво об'єкта містобудування передано іншому замовнику або змінено будівельну організацію (генпідрядника), дозвіл на виконання будівельних робіт підлягає перереєстрації.
Зі змісту наданих Суду документів не вбачається участі у будівництві ТОВ «Консерела Україна», оскільки обов'язки по наданню послуг, зазначених у актах виконаних робіт підприємства, були покладені та виконані іншими суб'єктами господарювання, які перебували у договірних відносинах з ТОВ «Обербетон-Інвест».
В той же час, стаття 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обумовлює право платника податків на віднесення витрат за придбання послуг до валових необхідністю обов'язкового використання таких послуг у власній господарській діяльності.
За таких обставин, для доведення правильності формування валових витрат Позивач повинен був би надати докази на підтвердження того, що отримані ним послуги від ТОВ «Консерела Україна»мали місце в реальності, та, в подальшому, використовувалися Позивачем в його господарській діяльності, направленій на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, тобто, довести зв'язок валових витрат з господарською діяльністю Позивача.
В той же час, Позивачем так і не доведено як самого факту реального отримання послуг від ТОВ «Консерела Україна», так і не надано доказів і на підтвердження того, що такі послуги в подальшому використовувалися ним в його господарській діяльності з метою отримання прибутку.
За таких обставин, Відповідачем вірно встановлено, що ТОВ «Обербетон-Інвест»було безпідставно завищено валові витрати за 2009 рік на суму 686376,67 грн., у тому числі: за І квартал 2009 року на 318377,0 грн.; за II квартал 2009 року на 325000,0 грн.; за ІІІ квартал 2009 року на 43000,0 грн.
3. У ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Обербетон-Інвест»у 4 кварталі 2009 року до валових витрат було віднесено суму 23004,4 грн., сплачену ТОВ «С. Дж. Р. Груп»код ЄДРПОУ 34981754, яке на підставі договору № 149/11 від 19 листопада 2009 року поставляло Позивачу обладнання та матеріали для монтажу та пусконалагодження систематизованої кабельної мережі.
Договір, додатки до нього, видаткові та податкові накладні, акт виконаних робіт підписані директором ТОВ «С. Дж. Р. Груп»Якимцем А.В.
В той же час, на підтвердження незаконності фінансово-господарської діяльності ТОВ «С. Дж. Р. Груп»Відповідачем було надано Суду докази порушення кримінальної справи за фактом фіктивного створення підприємства ТОВ «С. Дж. Р. Груп», а також документи на засвідчення встановлених в ході досудового слідства обставин, які свідчать про фіктивність господарської діяльності ТОВ «С. Дж. Р. Груп».
В той же час, Суд, враховуючи вимоги та принципи чинного кримінально-процесуального законодавства України, звертає увагу на те, що вищевказані обставини самі по собі не є належними доказами на підтвердження факту фіктивності відповідних господарських операцій, а повинні аналізуватися в сукупності з іншими доказами, які несуть доказову інформацію з приводу спірних правовідносин.
Проте, Суд звертає увагу на те, що жодних належних доказів на підтвердження того, що поставлені Позивачу ТОВ «С. Дж. Р. Груп» обладнання та матеріали для монтажу та пусконалагодження систематизованої кабельної мережі були реальними господарськими операціями та в подальшому використовувалися Позивачем в його господарській діяльності, представником Позивача Суду надано не було.
Суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.
Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування валових витрат, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари фактично не поставлялися, то придбання таких товарів не відбулося. Відповідно право на валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -придбання товарів з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.
Як вже було зазначено Судом, за спірних обставин обов'язковим є аналіз реальності господарської діяльності контрагентів договору, який повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
За таких обставин, враховуючи недоведеність реальності господарської операції між Позивачем та його контрагентом ТОВ «С. Дж. Р. Груп»(шляхом ненадання належних підтверджуючих доказів), висновок Відповідача про порушення ТОВ «Обербетон-Інвест»пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є обґрунтованим та відповідає дійсним обставинам спірних правовідносин.
2. Щодо Податку на додану вартість:
1. Як встановлено Відповідачем в акті перевірки, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 1 січня 2009 року по 30 червня 2010 року встановлено його завищення на загальну суму 997 207,38 грн., у тому числі: за червень 2009 року на 992606,5 грн.; за грудень 2009 року на 4600,88 грн.
Так, ТОВ «Обербетон-Інвест»у червні 2009 року було включено до податкового кредиту з податку на додану вартість суми за податковими накладними, отримані від ТОВ «Спецбудбетон»код ЄДРПОУ 34731008 № 92 від 2 червня 2009 року на суму ПДВ 508333,33 грн., та № 93 від 19 червня 2009 року на суму ПДВ 484273,17 грн. за роботи по благоустрою території по договору № 186-03/01 від 5 травня 2009 року.
Як встановлено Судом, у вищенаведених податкових накладних вказано місцезнаходження покупця: м. Київ, вул. Качалова, 5В, номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100232109.
В той же час, станом на час видачі вищевказаних податкових накладних (2 та 19 червня 2009 року) ТОВ «Обербетон-Інвест»мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100131837, видане ДПІ у Святошинському районі м. Києва 1 серпня 2008 року, в якому вказано місцезнаходження підприємства: м. Київ, Пр-т академіка Палладіна, буд. 44. Нове свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 00232109, дані якого вказані у податкових накладних, було видано ДПІ у Святошинському районі м. Києва ТОВ «Обербетон-Інвест»лише 26 червня 2009 року (тобто пізніше в часі).
Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку -це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також спеціальні положення щодо оформлення податкових накладних, які встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, Наказу ДПА України від 1 березня 2000 року № 79 «Про затвердження Положення про Реєстр платників податку на додану вартість», Суд дійшов висновку про те, що податкові накладні № 92 від 2 червня 2009 року на суму та № 93 від 19 червня 2009 року оформлені неналежним чином та не можуть підтверджувати право Позивача на податковий кредит.
Відтак, висновок Відповідача про заниження Позивачем податку на додану вартість за червень 2009 року на суму 992 606,5 грн. є вірним та ґрунтується на фактичних обставинах і вимогах закону.
2. У ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Обербетон-Інвест»у грудні 2009 року віднесено до податкового кредиту з ПДВ суму 4600,88 грн., сплачену ТОВ «С. Дж. Р. Груп»код ЄДРПОУ 34981754 за податковими накладними № 9676 від 10 грудня 2009 року (сума ПДВ 2336,88 грн.) та № 9676 від 22 грудня 2009 року (сума ПДВ 2264,00 грн.), яке на підставі договору № 149/11 від 19 листопада 2009 року поставляло Позивачу обладнання та матеріали для монтажу та пусконалагодження систематизованої кабельної мережі. Договір, додатки до нього, видаткові та податкові накладні, акт виконаних робіт підписані директором ТОВ «С. Дж. Р. Груп»Якимцем А.В.
Так, порядок обчислення і плати податку на додану вартість визначено статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Відповідно до вищевказаних норм права податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відтак, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Зокрема, якщо наведені у договорах товари фактично не поставлялися, то придбання таких товарів не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -придбання товарів з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.
Таким чином, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин (та, зокрема, наявності у Позивача права на податкових кредит) встановленню підлягає факт реальності господарських операцій між Позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»із з'ясуванням з цією метою, зокрема, обставин щодо виробника обладнання та матеріалів, які поставлялися, умов їх виробництва, передачі тощо. Сам по собі факт сплати коштів за поставлені товари та матеріали не є безумовним свідченням того, що продаж та отримання таких товарів мали місце в реальності.
Крім того, як вже було зазначено, наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.
Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Крім того, визначальною ознакою оподатковуваної податком на додану вартіть господарської операції є місце надання товару покупцю, з фактом якого поставка вважається виконаною (Оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 6 липня 2009 року № 982/13/13-09).
Враховуючи вищенаведене, Суд звертає увагу на те, що доказове значення для підтвердження факту реальності господарських операцій за Договором № 149/11 від 19 листопада 2009 року має не лише наявність податкових накладних, а й інші докази на підтвердження наявності у Позивача технічних потреб на отримання відповідного виду матеріалів та товарів (обладнання та матеріали для монтажу та пусконалагодження систематизованої кабельної мереж), докази на підтвердження форми зберігання та подальшого використання товарів та матеріалів в господарській діяльності Позивача.
В той же час, Суд звертає увагу на те, що жодних доказів на підтвердження факту реальності господарських операцій між Позивачем ТОВ «С.Дж.Р.Груп», як і подальшого використання обладнання та матеріалів для монтажу та пусконалагодження систематизованої кабельної мереж в подальшій господарській діяльності ТОВ «Обербетон-Інвест»представником Позивача Суду надано не було.
Таким чином, представником Позивача не доведено факту реальності господарської операції за договором № 149/11 від 19 листопада 2009 року. Суд повторно акцентує увагу на тому, що наявність податкових накладних та рахунків про сплату є необхідними, але не достатніми доказами реального здійснення відповідної господарської операції.
За таких обставин, висновок Відповідача про порушення Позивачем - підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є обґрунтованим та правомірним.
Таким чином, проаналізувавши матеріали адміністративної справи та вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, Суд дійшов висновку про те, що представником Позивача не надано належних доказів, які б спростовували висновки Відповідача про порушення податкового законодавства Позивачем, так як і не надано доказів на підтвердження того, що господарські операції з контрагентами Позивача були реальними (тобто дійсно мали місце), а отримані в їх результаті товари та послуги використовувалися Позивачем в його подальшій господарській діяльності, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат платника податків.
Відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними, а підстави для їх скасування -відсутні.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову -відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н. Є. Блажівська
Судді