ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
31 травня 2011 року 18:54 № 2а-5459/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом ОСОБА_1
доГоловного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України,
Командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
У судовому засіданні 31 травня 2011 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
ОСОБА_1 (надалі -також «Позивач») звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (надалі -також «Відповідач 1»), Командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (надалі -також «Відповідач 2»), про визнання протиправними дій Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Командувача внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх справ України щодо виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 131 166 гривень ОСОБА_1, як інваліду другої групи без урахування надбавки за вислугу років 40 % , надбавки за виконання особливо важливих завдань 55%, надбавки за таємність 15%, надбавки за класну кваліфікацію 11%, премії та одноразових виплат; зобов'язання Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України провести доплату одноразової грошової допомоги виходячи з розміру 54-місячного грошового забезпечення на день звільнення полковника ОСОБА_1 з урахуванням надбавки за вислугу років 40 % надбавки за виконання особливо важливих завдань 55%, надбавки за таємність 15%, надбавки за класну кваліфікацію 11%, премії та одноразових виплат в сумі 248 358,96 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при виплаті Позивачу одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності у розмірі меншому, ніж встановлений чинним законодавством, тобто без урахування додаткових видів грошового забезпечення, Відповідачем було порушено вимоги чинного законодавства України.
Як зазначив в судовому засіданні представник Позивача, при призначенні одноразової грошової допомоги Позивачу Головним управлінням внутрішніх військ МВС України протиправно не було враховано надбавку за вислугу років 40 % надбавку за виконання особливо важливих завдань 55%, надбавку за таємність 15%, надбавку за класну кваліфікацію 11% , премій та одноразових виплат. Таким чином, враховуючи те, що при звільненні з військової служби Позивачу було виплачено 131 166 грн., сума недоплати, відповідно, складає 248 358, 96 грн.
Представник відповідачів -Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та Командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, -в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
В обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача було зазначено про те, що при здійсненні розрахунків з Позивачем, відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України.
На думку представника відповідачів, розрахунок грошової допомоги повинен розраховуватися на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294, а не статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки стаття 9 вказаного закону не регулює питання щодо встановлення видів грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні розміру одноразової грошової допомоги.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та представника відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту штабу Головного управління внутрішніх військ МВС України у місті Києві.
Згідно з Наказом Командувача внутрішніх військ МВС України від 28 жовтня 2010 року № 111 о/с ОСОБА_1 було звільнено у відставку по пункту 6-Б (за станом здоров'я), з правом носіння військової форми одягу.
Як підтверджується наявними в матеріалах справи документами, Позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням військової служби.
Відповідно до довідки МСЕК серія 10 ААА № 133048 встановлено, що захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до Наказу Командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України № 563 від 9 грудня 2010 року про виплату грошової допомоги ОСОБА_1 було виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 131 166 (сто тридцять одна тисяча сто шістдесят шість) гривень 00 коп.
Відповідно до преамбули вищезазначеного наказу, ОСОБА_1, як інвалід 2-ї групи по захворюванню, пов'язаному з виконанням обов'язків військової служби, має право на одноразову грошову допомогу в розмірі 54-місячного грошового забезпечення.
В той же час, на думку Позивача, при виплаті йому одноразової грошової допомоги на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року, Відповідачем протиправно не було враховано додаткових видів грошового забезпечення, як це передбачено статтею 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є, зокрема, позовна вимога про визнання протиправними дій відповідачів щодо виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 131 166 гривень ОСОБА_1, як інваліду другої групи без урахування надбавки за вислугу років 40 % , надбавки за виконання особливо важливих завдань 55%, надбавки за таємність 15%, надбавки за класну кваліфікацію 11%, премії та одноразових виплат, як дій суб'єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних дій з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який вчиняє відповідні дії.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(в редакції, чинній на момент встановлення позивачу інвалідності) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (надалі -також «Порядок»).
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі: 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.
Відповідно до абзацу 3 частини 2 пункту 2 Порядку грошове забезпечення визначається для військовослужбовців, які перебувають на кадровій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби -на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності чи у разі інвалідності, що сталися включно до 31.12.2007 -виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення відповідно до Указів Президента України від 10.04.1996 № 925 та від 23.02.2002 № 173 і постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 № 829.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2009 року у справі № 2а-5920/10/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року, було визнано незаконним та нечинним абзац 3 частини 2 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 499, в частині визначення грошового забезпечення для військовослужбовців, звільнених із служби у разі інвалідності, що сталася включно до 31 грудня 2007 р., - виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення відповідно до Указів Президента України від 10 квітня 1996 р. N 925 та від 23 лютого 2002 р. N 173 і постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 р. N 829.
Таким чином, Суд звертає увагу на необґрунтованість посилань представника відповідачів на те, що при здійсненні нарахування Позивачу одноразової грошової допомоги підлягає застосуванню Порядок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, оскільки відповідну норму, на яку посилається представник відповідачів, визнано незаконною та нечинною судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:
1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу (частина 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на закріплений Кодексом адміністративного судочинства України принцип законності та особливості його застосування в адміністративному судочинстві, Суд вважає за необхідне керуватися частиною 2 статті16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»з урахуванням статті 9 цього Закону з метою недопущення звуження прав, гарантованих Позивачу в силу наявного у нього статусу військовослужбовця та встановленої інвалідності.
Крім того, Суд вважає за необхідне зазначити, що посилання представника відповідачів на необхідність застосування Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 року, як на нормативно-правовий акт, на підставі якого Позивачу виплачувалася одноразова грошова допомога, є необґрунтованими також з огляду на те, що вказана Постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому її положення не повинні суперечити вимогам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розвиток якого і приймалася вказана постанова.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»передбачено віднесення до складу грошового забезпечення:
- посадового окладу, окладу за військовим званням;
- щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відтак, виходячи з переліку вищенаведених видів грошового забезпечення, Відповідачі повинні були здійснювати виплату одноразової грошової допомоги Позивачу.
В той же час, як підтверджується матеріалами справи, при виплаті одноразової грошової допомоги Позивачу Відповідачами протиправно не було враховано надбавки за вислугу років 40 % , надбавки за виконання особливо важливих завдань 55%, надбавки за таємність 15%, надбавки за класну кваліфікацію 11% та премії.
Стосовно вимог Позивача про зобов'язання відповідачів провести доплату одноразової грошової допомоги, включаючи, зокрема, одноразові виплати, Суд звертає увагу на те, що в розумінні частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», такі виплати повинні мати постійний характер.
В той же час, переліку та видів відповідних додаткових виплат, як і доказів на підтвердження того, що вони мали постійний характер, представником Позивача не надано, а Судом не встановлено.
Таким чином, Суд звертає увагу на те, що при виплаті Позивачу одноразової грошової допомоги відповідачі не враховували додаткові виплати, що не суперечить вимогам чинного законодавства, а, відтак, відсутні підстави для зобов'язання відповідачів при виплаті одноразової грошової допомоги враховувати додаткові доплати. Відтак, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, для належного захисту порушених прав Позивача, Суд дійшов висновку про те, що належним та повним способом захисту його прав буде задоволення позовних вимог про визнання протиправним рішення Командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, викладене в Наказі № 563 від 9 грудня 2010 року про виплату грошової допомоги ОСОБА_1, визнаному інвалідом 2-ї групи, без урахування надбавки за вислугу років 40 %, надбавки за виконання особливо важливих завдань 55%, надбавки за таємність 15%, надбавки за класну кваліфікацію 11% та премії; зобов'язання Командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення щодо здійснення доплати невиплаченої частини одноразової грошової допомоги, виходячи з розміру 54-місячного грошового забезпечення на день звільнення полковника ОСОБА_1, а саме: надбавки за вислугу років -694,00 грн., надбавки за виконання особливо важливих завдань -1335,95 грн., надбавки за таємність -240 грн., надбавки за класну кваліфікацію -176,00 грн. та премії -1600,00 грн.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є частково обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним рішення Командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, викладене в Наказі № 563 від 9 грудня 2010 року про виплату грошової допомоги ОСОБА_1, визнаному інвалідом 2-ї групи, без урахування надбавки за вислугу років 40 %, надбавки за виконання особливо важливих завдань 55%, надбавки за таємність 15%, надбавки за класну кваліфікацію 11% та премії
3. Зобов'язати Командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення щодо здійснення доплати, а Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України -здійснити доплату невиплаченої частини одноразової грошової допомоги, виходячи з розміру 54-місячного грошового забезпечення на день звільнення полковника ОСОБА_1, а саме: надбавки за вислугу років -694,00 грн., надбавки за виконання особливо важливих завдань -1335,95 грн., надбавки за таємність -240 грн., надбавки за класну кваліфікацію -176,00 грн. та премії -1600,00 грн.
4. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н. Є. Блажівська