ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
06 червня 2011 року 11:09 № 2а-12026/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Приватного підприємства «Солекс»
до
Третя особа ДПІ у Святошинському районі міста Києва
ТОВ «ЕКСПОТРЕЙД»
провизнання протиправним та скасування рішення
У судовому засіданні 6 червня 2011 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
Приватне підприємство «Солекс»(надалі -також «Позивач», «ПП «Солекс») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (надалі -також «Відповідач», «ДПІ у Святошинському районі м. Києва»), за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПОТРЕЙД»(надалі -також «Третя особа») про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003362330/0 від 10 липня 2009 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 5 780,00 грн. Як таке, що не відповідає нормам чинного в Україні законодавства.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003362330/0 від 10 липня 2009 року є незаконним та таким, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України.
Як зазначив в судовому засіданні представник Позивача, ПП «Солекс»не мало змоги використовувати в якості реєстратора розрахункових операцій гральні автомати, обладнані запам'ятовуючими пристроями (фіскальною пам'яттю) та обліковувати розрахункову операцію одночасно з її здійсненням, оскільки всупереч вимогам чинного законодавства України, профільним міністерством не було розроблено таких пристроїв, а в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій не зареєстровано жодного грального автомата, який можна було б використовувати в якості РРО.
У зв'язку з цим, зазначений факт, на думку представника Позивача, не може бути підставою для притягнення Позивача до відповідальності за оскаржуваним рішенням.
Враховуючи вищевикладене, представником Позивача було зазначено, що на момент проведення перевірки були відсутні нормативні акти, які визначали б правила здійснення обліку розрахункових операцій суб'єктами підприємницької діяльності у випадку, коли послуги надаються у залах гральних автоматів, обладнаних спеціалізованими реєстраторами розрахункових операцій для казино та залів гральних автоматів, а також гральними автоматами, що оснащені запам'ятовуючими пристроями (фіскальною пам'яттю), відтак, висновки ДПІ у Святошинському районі міста Києва є необґрунтованими, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
В ході розгляду даної справи представником Позивача було подано клопотання про призначення судово-технічної експертизи з метою встановлення сумісності комп'ютерно-касової системи «Фіскал»із гральними автоматами Позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2010 року клопотання представника Позивача було задоволено: призначено судово-технічну експертизу з метою встановлення сумісності комп'ютерно-касової системи «Фіскал»із гральними автоматами Позивача.
В той же час, Позивачем, як особою, на яку покладено обов'язок щодо оплатити проведення експертизи, не було здійснено оплати призначеної експертизи, а, відтак, вищевказану ухвалу суду було скасовано.
Представник Відповідача -ДПІ у Святошинському районі міста Києва, -в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, вказавши на їх необґрунтованість та безпідставність. В обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача було зазначено про те, що рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003362330/0 від 10 липня 2009 року є законним, а викладені в ньому висновки є обґрунтованими та такими, що повністю ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.
Відповідно до вимог чинного законодавства України, ПП «Солекс»повинно проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, а також видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Таким чином, як зазначила представник ДПІ у Святошинському районі міста Києва, на підставі акта перевірки від 16 червня 2009 року № 0631/26/57/23/24102644 і відповідно статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до ПП «Солекс»було застосовано штрафні (фінансові) санкції згідно рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10 липня 2009 року № 0003362330 на суму 5780,00 грн.
Третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСПОТРЕЙД», -явку уповноваженого представника до суду не забезпечило та подало письмові пояснення на позов щодо системи комп'ютерно-касової електронної спеціалізованої «Фіскал».
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПП «Солекс»зареєстровано як юридична особа в Святошинській районній у місті Києві державній адміністрації 2 квітня 2009 року та внесено до ЄДРПОУ за ідентифікаційним кодом юридичної особи 24102644.
16 червня 2009 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено перевірку за дотриманням суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя складено Акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 004103 від 16 червня 2009 року, яким встановлено порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
На підставі вищевказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва було прийнято Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10 липня 2009 року № 0003362330, яким, за порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до ПП «Солекс»застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5780,00 грн.
Вказане рішення Позивач вважає незаконним та таким, висновки якого не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а, відтак, підлягає скасуванню.
Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про визнання протиправним та скасування Рішення ДПІ у Святошинському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003362330 від 10 липня 2009 року, як рішення суб'єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній станом на час проведення перевірки Позивача) органи державної податкової служби у випадках, в межах своєї компетенції та у порядку встановлених законами України мають право здійснювати контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(надалі -також «Закон»).
Відповідно до статті 1 Закону реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Статтею 15 Закону визначено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Як свідчать матеріали справи, станом на час проведення перевірки ПП «Солекс»здійснювало господарську діяльність з організації азартних ігор на гральних автоматах на підставі ліцензії Міністерства фінансів України серія АВ № 082933.
Станом на час проведення перевірки в гральному залі Позивача велося надання послуг грального бізнесу на працюючих гральних автоматах, які не обладнані запам'ятовуючим пристроєм (фіскальною пам'яттю), в автоматичному режимі не здійснюється реєстрація розрахункових операцій при наданні послуг грального бізнесу.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Суд звертає увагу на те, що встановлені перевіркою обставини, а саме, -здійснення діяльності з застосуванням гральних автоматів, що не переведені у фіскалізований режим, -підтверджено представником Позивача.
Статтею 2 Закону визначено, що розрахункова операція -це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки -оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614 затверджено Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) (надалі -також «Порядок»).
Частиною 4 Порядку визначено порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Згідно з пунктом 4.4 Порядку реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.
Відповідно до пункту 3 статті 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажі товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.
Суд звертає увагу на те, що Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»містить визначення розрахункових операцій, при виконанні яких застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим.
Вказаний Закон не містить визначення поняття «послуга». Визначення вказаного поняття зафіксовано в іншому нормативно-правовому акті -Законі України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», відповідно до якого послуга -це результат економічної діяльності , яка не створює товар, але продається та купується під час торговельних операцій.
Таким чином, чинне законодавство України пов'язує надання послуги з продажем та купівлею в рамках торговельної операції.
Господарський Кодекс України, зокрема, частина 1 статті 263, наводить визначення поняття «господарсько-торговельної діяльності», як діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу: діяльність, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.
Частиною 3 статті 263 Господарського Кодексу України встановлено, що господарсько-торговельна діяльність суб'єктів господарювання може здійснюватись в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу.
Таким чином, якщо суб'єкт господарювання здійснює господарсько-торгівельну діяльність і при цьому виконує операції, ознаки яких наведені у статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», то на такого суб'єкта поширюються положення вказаного Закону.
Враховуючи вищезазначене, Суд приходить до висновку про те, що операції з купівлі - продажу кредитів, ставок на гру, є розрахунковими і підлягають обов'язковому проведенню через реєстратори розрахункових операцій.
Зазначене також підтверджується положеннями Порядку обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікації таких осіб, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 494 від 20 жовтня 2003 року.
Згідно пункту 5 вказано Порядку, засвідчення прийняття ставок для участі в азартній грі здійснюється через належним чином зареєстрований реєстратор розрахункових операцій з видачею чеків, які повинні зберігатись фізичною особою -гравцем до закінчення її участі в азартній грі.
Кабінетом Міністрів України внесено зміни у Додаток до Постанови Кабінету Міністрів України №121 від 7 лютого 2001 року. Вказаною зміною термін переведення суб'єктів господарювання, які надають послуги гральних автоматів, на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій перенесено на 31 грудня 2006 року.
Таким чином, суб'єкти господарювання, які надають послуги гральних автоматів, мають здійснювати облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.
Невиконання цього обов'язку може бути підставою для накладення на суб'єкта господарювання штрафу, передбаченого статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
За своєю правовою природою зазначені штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями (стаття 238 Господарського кодексу України).
Відповідно до вимог статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення.
У силу частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
Таким чином, вина суб'єкта господарювання у недотриманні вимог щодо використання гральних автоматів, які виконують фіскальні функції, може бути наявна лише в тому випадку, коли існувала об'єктивна можливість ужити всіх заходів для забезпечення використання таких пристроїв.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 121 «Про переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»на Міністерство промислової політики було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції»(наказ втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2008 року № 581) до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.
Отже, до вказаної дати, у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій України не було РРО, який би забезпечував технічну можливість виконувати фіскальні функції гральним автоматом, а у суб'єктів господарювання був відсутній обов'язок дотримання положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у частині використання гральних автоматів, оснащених фіскальною функцією.
За таких обставин, наявність вини суб'єктів господарювання у порушенні ними порядку використання РРО під час надання послуг у сфері грального бізнесу виключалася.
Разом із тим, із моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій комп'ютерно-касової системи «Фіскал», суб'єкти господарювання зобов'язані використовувати зазначену систему.
Крім того, з цього часу суб'єкти господарювання не повинні вводити в експлуатацію ті гральні автомати, що не забезпечують можливості застосування цієї системи, оскільки вони об'єктивно можуть забезпечити дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
ТОВ «Експотрейд»є виробником комп'ютерно -касової електронної спеціалізованої системи «Фіскал»та ряду інших реєстраторів, має атестат виробництва ISO 9001.
В матеріалах справи міститься належним чином завірена копія Сертифікату відповідності серія ВВ № 001132 на систему комп'ютерно-касову електронну спеціалізовану «Фіскал».
Відповідно до письмових пояснень ТОВ «Експотрейд», наявних в матеріалах справи, впровадження комп'ютерно -касової електронної спеціалізованої системи «Фіскал»на ряді підприємств грального бізнесу, що здійснювалось відповідно до постанови КМУ від 7 лютого 2001 року № 121 (із змінами та доповненнями), підтвердило ефективність роботи системи «Фіскал», як технічного засобу фіскального контролю, і можливість її роботи з усіма типами гральних автоматів, які експлуатувалися зазначеними підприємствами.
Таким чином, Суд не приймає до уваги посилання представника Позивача на неможливість обладнання гральних автоматів, що ним експлуатуються, засобами, які виконують фіскальні функції.
Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, і видавати такий документ на повну суму проведеної операції особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї (пункти 1, 2 статті 3 Закону).
В акті перевірки від 16 червня 2009 року встановлено факт надання послуг у сфері грального бізнесу із застосуванням 17 гральних автоматів, які не проведено у фіскальний режим роботи, не зареєстровано та не опломбовано.
Щодо твердження представника, що в гральному залі Позивача згідно укладених договорів знаходиться 19 гральних автоматів (а не 17, як це встановлено Відповідачем), а, відтак, факт зазначення в акті перевірки кількості автоматів у 17, на думку представника Позивача, свідчить про те, що перевірка взагалі не проводилася, є безпідставним, оскільки сам по собі факт укладення договорів не є автоматичним наслідком розміщення цих автоматів у конкретному гральному залі, який був об'єктом перевірки.
Відповідальність за вищевказане порушення передбачена пунктом 2 статті 17 Закону, відповідно до якого за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян -у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.
Оскільки Позивачем не було виконано вимоги пунктів 1, 2 статті 3 Закону, Відповідач правомірно застосував до нього штрафні санкції відповідно до кількості гральних автоматів, а саме: 20 х 17 грн. х 17 = 5780,00 грн.
Стосовно посилання представника Позивача на процесуальні порушення, до допущені Відповідачем при здійсненні перевірки, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Порядок проведення планових та позапланових перевірок регламентовано статтею та 11 та 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції закону, чинній станом на час проведення перевірки Позивача).
Відповідно до частини 1 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення (частина 4 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).
В той же час, перевірка, яка проводилася щодо Позивача, не стосується перевірки нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Статтею 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначено умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, а саме: надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки (частина 2 статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).
Таким чином, за умов допущення працівників ДПІ у Жовтневому районі м Запоріжжя до проведення перевірки, доводи представника Позивача про не надіслання за 10 днів до початку перевірки відповідного направлення є безпідставними.
Крім того, Суд звертає увагу на те, що належних доказів, які б підтверджували те, що, як стверджував представник Позивача, Відповідачем не проводилася перевірка грального залу Позивача, представником надано не було, а Судом не встановлено. В той же час, в матеріалах справи міститься належним чином оформлений акт перевірки, який свідчить про її проведення.
Відтак, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, Суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість прийнятого Відповідачем рішення про застосування до Позивача штрафних (фінансових) санкцій. Оскільки Відповідачем було встановлено факт використання 17 не переведених у фіскальний режим роботи гральних автоматів після включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій комп'ютерно-касової системи «Фіскал», Відповідач дійшов вірного висновку про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України.
Вищенаведені висновки суду також підтверджуються правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладену в Ухвалі від 15 липня 2010 року № К-7580/10.
Належних доказів на спростування висновків Відповідача та відсутності підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій до ПП «Солекс»представником Позивача не надано, а Судом не встановлено.
Відтак, Відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним рішення, а Позивач не надав Суду належних доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в позовній заяві докази Позивача є необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову -відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н. Є. Б