ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
25 травня 2011 року 12:51 № 2а-3306/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-П»
до
Третя особаДержавної податкової адміністрації у м. Києві,
Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва
Державне казначейство України
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
У судовому засіданні 25 травня 2011 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
ТОВ «Паритет-П»(надалі -також «Позивач») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової адміністрації у м. Києві (надалі -також «Відповідач 1», «ДПА у м. Києві»), Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (надалі -також «Відповідач 2», «ДПІ у Оболонському районі міста Києва»), за участю Державного казначейства України (надалі -також «Третя особа») про визнання протиправними дії Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва щодо відмови у поверненні ТОВ «Паритет-П»надмірно сплачених коштів у розмірі 233 676,46 грн.; зобов'язання Державну податкову адміністрацію у м. Києві та Державну податкову інспекцію у Оболонському районі міста Києва повернути ТОВ «Паритет-П»надмірно сплачені кошти в розмірі 233 676,46 грн. на розрахунковий рахунок підприємства: № 260003031 в ПАТ «Перший Інвестиційний Банк»МФО 300506.
Позовні вимоги мотивовано тим, що дії відповідачів щодо відмови ТОВ «Паритет-П»у поверненні надмірно сплачених коштів в розмірі 233 676,46 грн., які було сплачено на виконання судового рішення, що набрало законної сили (постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2010 року), та на виконання договору про розстрочення податкових зобов'язань, є неправомірними, оскільки зазначене судове рішення було скасовано судом вищої інстанції (Постанова Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2010 року).
Як зазначила представник Позивача, між ТОВ «Паритет-П»та ДПІ у Оболонському районі м. Києва було укладено Договір про розстрочення податкових зобов'язань від 4 березня 2010 року № 2 (погоджено ДПА у м. Києві), відповідно до якого податкові зобов'язання на суму 1 091 335, 50 грн. були розстрочені під проценти терміном з 27 лютого 2010 року до 15 грудня 2010 року. На виконання умов Договору від 4 березня 2010 року ТОВ «Паритет-П»було сплачено 233 676, 46 грн.
В той же час, враховуючи, що 13 травня 2010 року постановою Вищого адміністративного суду України постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2010 року було скасовано, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2008 року залишено без змін, ТОВ «Паритет-П»14 травня 2010 року було подано в ДПІ в Оболонському районі заяву № 1397/0/12-10, якою повідомлено податковий орган щодо наявності законних підстав для припинення сплати податкового зобов'язання та, відповідно, здійснення платежів за Договором розстрочення податкових зобов'язань від 4 березня 2010 року № 2. Оскільки два платежі за Договором були виконані, цією ж заявою ТОВ «Паритет-П»просило ДПІ у Оболонському районі м. Києва повернути сплачені згідно договору кошти в розмірі 233 676, 46 грн. на розрахунковий рахунок підприємства або зарахувати дані суми як надмірно сплачені податкові зобов'язання в рахунок майбутніх платежів по податку на додану вартість. Однак, Відповідачем 2, неправомірно, на думку представника Позивача, вказані кошти не було повернуто Позивачу, як і не було зараховано в рахунок майбутніх платежів по податку на додану вартість.
Відповідач 1 -Державна податкова адміністрація у м. Києві, -явку уповноваженого представника в судове засідання 25 травня 2011 року не забезпечив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Представником Відповідача 1 через канцелярію суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи його зайнятістю представника в іншому судовому засіданні. Враховуючи наявність в матеріалах справи письмових заперечень на позов Відповідача 1, неодноразове подання представником Відповідача 1 клопотання про відкладення розгляду даної справи, а також те, що вказане клопотання подано та підписано ОСОБА_2 (в той час, коли в судових засіданнях 28 квітня 2011 року представництво Відповідача 1 здійснював ОСОБА_3), Суд ухвалив здійснювати розгляд адміністративної справи за відсутності представника Відповідача 1.
В письмових запереченнях на позов представник Відповідача 1 посилається на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях.
Відповідач 2 -Державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва, явку уповноваженого представника в судове засідання 25 травня 2011 року не забезпечив, письмового відношення до заявлених позовних вимог суду не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Таким чином, керуючись вимогами частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Станом на час виникнення спірних правовідносин був чинним та підлягав застосуванню Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ (станом на час розгляду справи закон втратив чинність) (надалі -також «Закон № 2181»).
У період з 7 листопада 2005 року по 12 грудня 2005 року ДПА у м. Києві було проведено невиїзну документальну перевірку з питання повноти та своєчасності сплати сум податку на додану вартість при ввезенні майна на митну територію України як внеску до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-П»у період з 1 жовтня 2004 року по 31 грудня 2004 року.
За результатами перевірки було складено Акт від 12 грудня 2005 року № 6/35-30/2528760 про результати невиїзної документальної перевірки з питання повноти та своєчасності сплати сум податку на додану вартість при ввезенні майна на митну територію України як внеску до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-П». На підставі вказаного Акту ДПІ у Оболонському районі м. Києва було винесено податкові повідомлення-рішення від 23 грудня 2005 року, якими ТОВ «Паритет-П»були визначені податкові зобов'язання на загальну суму 1 091 335, 50 грн.
Не погодившись із винесенням вищезазначених податкових повідомлень-рішень, ТОВ «Паритет-П»застосувало процедуру адміністративного оскарження, передбачену Законом № 2181, та, в подальшому, оскаржило податкові повідомлення-рішення в судовому порядку.
Постановою Господарського суду м. Києва від 31 серпня 2006 року по справі № 28/125-А (залишено без змін Ухвалою Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 21 листопада 2006 року) позов ТОВ «Паритет-П»було задоволено повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 4 березня 2008 року вищевказані судові рішення було скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
За результатами нового розгляду справи Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2008 року позов ТОВ «Паритет-П»було задоволено частково: визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000013500/0 та № 0000023500/0 від 23 грудня 2005 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва; в задоволенні решти позову -відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2010 року задоволено апеляційні скарги ДПА у м. Києві та ДПІ у Оболонському районі м. Києва: скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2008 року та ухвалено нову, якою відмовлено у задоволенні позову.
Відповідно до частини 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка була чинною станом на час прийняття постанови судом апеляційної інстанції) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка була чинною станом на час прийняття рішення судом апеляційної інстанції) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Таким чином, судове рішення, яким ТОВ «Паритет-П»було відмовлено в задоволенні позовних вимог, набрало законної сили 2 лютого 2010 року.
Згідно з частиною 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Вищевказана норма права визначає зміст обов'язковості судових рішень як одного з основних положень адміністративного процесу і закріплює його значення як принципу судочинства, адже виконання судового рішення є кінцевою метою судового захисту.
Відповідно до частини 5 статті 124 і частини 3 статті 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.
Обов'язковість судових рішень гарантується згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін.
Відповідно до цього принципу постанова або ухвала суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх суб'єктів правовідносин, яких у той чи інший спосіб стосується судове рішення:
1) насамперед для осіб, які беруть участь у справі (сторони, треті особи, їх представники, відповідно до статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України) та для їхніх правонаступників;
2) для органів, підприємств, установ та організацій, їхніх посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб.
Відтак, з метою виконання судового рішення, яке набрало законної сили (Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2010 року), ТОВ «Паритет-П» 11 лютого 2010 року звернулось до Начальника ДПІ у Оболонському районі м. Києва (лист № 457/0/12-10 від 11 лютого 2010 року) з проханням погодити відстрочення податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 23 грудня 2005 року на 3 місяці та розстрочити протягом травня-грудня 2010 року рівними сумами по 136 416, 9994 грн. щомісячно та прийняти відповідне рішення.
Рішенням ДПА у м. Києві № 13 про розстрочення податкових зобов'язань від 27 лютого 2010 року надано розстрочення сплати податкових зобов'язань під проценти за платежем «Податок на додану вартість»з 27 лютого 2010 року до 15 грудня 2010 року.
1 березня 2010 року між ТОВ «Паритет-П»та ДПІ у Оболонському районі м. Києва було укладено Договір про розстрочення податкових зобов'язань № 2 відповідно до умов якого сплату податкових зобов'язань на суму 1 091 335, 50 грн. було розстрочено під проценти терміном з 27 лютого 2010 року до 15 грудня 2010 року.
Як підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору від 1 березня 2010 року ТОВ «Паритет-П»було сплачено 233 676, 46 грн. (два чергових платежі за березень та квітень 2010 року).
В той же час, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2010 року к/с № К-6529/10 задоволено касаційну скаргу ТОВ «Паритет-П»: скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2010 року, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2008 року у справі № 28/125-а-17/2 залишено в силі.
Враховуючи те, що Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2010 року було скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2010 року (на виконання якої Позивачем укладався договір розстрочення податкових платежів), а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2008 року було залишено без змін, ТОВ «Паритет-П»14 травня 2010 року звернулося до ДПІ у Оболонському районі м. Києва із заявою № 1397/0/12-10, якою повідомило податковий орган щодо наявності законних підстав для припинення сплати податкового зобов'язання та, відповідно, здійснення платежів за Договором розстрочення податкових зобов'язань від 4 березня 2010 року № 2.
Крім того, оскільки два платежі за Договором про розстрочення податкових зобов'язань уже було здійснено, вищевказаною заявою ТОВ «Паритет-П»просило ДПІ у Оболонському районі м. Києва повернути сплачені згідно договору кошти в розмірі 233 676, 46 грн. на розрахунковий рахунок підприємства або зарахувати дані суми як надмірно сплачені податкові зобов'язання в рахунок майбутніх платежів по податку на додану вартість.
Як було зазначено представником Позивача, відповіді на вищевказану заяву ТОВ «Паритет-П»не отримувало.
Рішенням ДПА у м. Києві № 13/с про скасування розстрочення податкових зобов'язань від 1 грудня 2010 року скасовано Рішення № 13 від 27 лютого 2010 року про розстрочення податкових зобов'язань.
13 січня 2011 року ТОВ «Паритет-П»направило до ДПА України та ДПІ у Оболонському районі м. Києва заяву (вих. № 17/0/12-11 від 13 січня 2011 року), якою повторно просило повернути попередньо сплачені згідно Договору про розстрочення кошти в розмірі 233 676, 46 грн. на розрахунковий рахунок підприємства або зарахувати дані суми як надмірно сплачені податкові зобов'язання в рахунок майбутніх платежів по податку надану вартість.
Листом ДПА у м. Києві № 1439/10/24-307 від 15 лютого 2011 року ТОВ «Паритет-П»було повідомлено про те, що податковий орган не вбачає підстав для повернення сплачених згідно Договору розстрочення коштів в розмірі 233 676,46 грн.
Дії відповідачів щодо відмови у поверненні ТОВ «Паритет-П»надмірно сплачених коштів у розмірі 233 676,46 грн. Позивач вважає такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, а тому підлягають визнанню протиправними.
Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є, зокрема, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідачів щодо відмови у поверненні ТОВ «Паритет-П»надмірно сплачених коштів у розмірі 233 676,46 грн., як дій суб'єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних дій з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.
Порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу визначено статтею 5 Закону № 2181.
Відповідно до абзацу 6 підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181 день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Системно-логічний аналіз законодавчого формулювання вищевказаної норми права свідчить про те, що під «відповідним»рішенням по суті законодавець розуміє судове рішення, яке набрало законної сили.
Як вже було зазначено, відповідно до частини 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка була чинною станом на час прийняття постанови судом апеляційної інстанції) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відтак, податкові зобов'язання ТОВ «Паритет-П», визначені податковими повідомленнями-рішеннями № 0000013500/0 та № 0000023500/0 від 23 грудня 2005 року, стали узгодженими (відповідно до Закону № 2181) з моменту прийняття Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2010 року, яка з моменту її прийняття підлягала обов'язковому виконанню ТОВ «Паритет-П».
В той же час, Суд звертає увагу на те, що згідно з підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону № 2181 податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо
а) сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків;
б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження;
в) рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом;
г) податкові зобов'язання (крім податкового боргу) розстрочуються або відстрочуються чи стосовно них досягається податковий компроміс та про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс;
д) податковий борг визнається безнадійним.
Підпунктом 14.1.3 Закону № 2181 визначено, що платник податків, який звертається до податкового органу з заявою про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого податкового зобов'язання.
Як встановлено Судом та підтверджується поясненнями представника Позивача, для запобігання виникненню податкового боргу та з метою виконання судового рішення, яке набрало законної сили, ТОВ «Паритет-П»звернулося до податкового органу із заявою про розстрочення податкового зобов'язання, за результатами розгляду якої сплату податкових зобов'язань було розстрочено.
В той же час, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2010 року к/с № К-6529/10 було скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2010 року, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2008 року у справі № 28/125-а-17/2, якою було визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000013500/0 та № 0000023500/0 від 23 грудня 2005 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва, залишено в силі.
Відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка була чинною станом на час прийняття рішення судом касаційної інстанції) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування»(був чинним станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено обов'язки платників податків і зборів (обов'язкових платежів).
Так, зокрема, відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням.
Таким чином, внаслідок прийняття Ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2010 року к/с № К-6529/10, обов'язок ТОВ «Паритет-П»щодо сплати податкового зобов'язання втратив свій юридичний зміст (скасовано).
Крім того, Суд звертає увагу на те, що оскільки Договір про розстрочення податкових зобов'язань № 2 від 1 березня 2010 року було укладено між Позивачем та податковим органом саме на виконання Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2010 року, яку 13 травня 2011 року було скасовано, сплачені ТОВ «Паритет-П»кошти в розмірі 233 676, 46 грн. на виконання договору розстрочення безумовно підлягають поверненню.
Суд акцентує увагу на тому, що вищевказаним договором про розстрочення податкових зобов'язань було надано розстрочку по наступних податкових зобов'язанням:
- основний платіж за актом документальної перевірки: 727 557,00 грн.
- штрафна санкція: 363778,50 грн.
Відтак, з огляду на те, що податкові повідомлення-рішення, якими було визначено вищевказані зобов'язання, скасовані, а саме: скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000013500/0 та № 0000023500/0 від 23 грудня 2005 року, відповідно до яких і було нараховано 727 557,00 грн. податку на додану вартість і 363778,50 грн. штрафних санкцій, позовні вимоги позивача є доведеними і обґрунтованими.
Таким чином, проаналізувавши матеріали адміністративної справи та вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, Суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах відповідачі діяли не на підставі та не у спосіб, визначений чинним законодавством України, що є підставою для визнання їх дій протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо повернення коштів Позивачу.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва щодо відмови у поверненні ТОВ «Паритет-П»надмірно сплачених коштів у розмірі 233 676,46 грн.
3. Зобов'язати Державну податкову адміністрацію у м. Києві та Державну податкову інспекцію у Оболонському районі міста Києва вчинити дії, спрямовані на повернення ТОВ «Паритет-П»надмірно сплачених коштів в розмірі 233 676,46 грн. на розрахунковий рахунок підприємства: № 260003031 в ПАТ «Перший Інвестиційний Банк»МФО 300506.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н. Є. Блажівська