ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
11 травня 2011 року 17:47 № 2а-2707/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом ТОВ «Перша Українська Індустріально-інвестиційна Компанія»
доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва
проскасування податкового повідомлення-рішення
У судовому засіданні 11 травня 2011 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
ТОВ «Перша Українська Індустріально-інвестиційна Компанія»(надалі -також «Позивач») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (надалі -також «Відповідач») про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 24 грудня 2009 року № 0001302305/0.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення від 24 грудня 2009 року № 0001302305/0 прийнято Відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства України, на підставі невірних висновків та невірного застосування норм податкового законодавства, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.
Як зазначив представник Позивача, висновок податкового органу про те, що ТОВ «Перша Українська Індустріально-інвестиційна Компанія»внаслідок оплати за Договором страхування не придбало ні товарів, ні робіт, ані послуг, які б використовувались ним у господарській діяльності, є таким, що не відповідає фактичним обставинам спірних правовідносин.
Як зазначив представник Позивача, 17 жовтня 2006 року між ТОВ «Перша Українська Індустріально-інвестиційна Компанія»та АКБ «Київ»було укладено Договір про організацію спорудження об'єкта будівництва відповідно до якого сторони фактично домовились створити механізм фінансування будівництва багатоповерхового житлового будинку в м. Рівне. На виконання вимог чинного законодавства та умов Договору про організацію спорудження об'єкта будівництва, 18 жовтня 2006 року між Товариством та АСК «Рокада»було укладено Договір страхування БМР №010/06.
Внаслідок укладення згаданого вищевказаного договору страхування та перерахування грошових коштів в сумі 370 440,00 грн., як вказав представник Позивача, товариством були придбані послуги зі страхування ризиків товариства, які, в подальшому використовувались ним в його діяльності.
На думку представника Позивача, витрати зі страхування будівельно-монтажних робіт на користь вигодонабувача є валовими саме тому що вони підпадають під визначення валових витрат. Таким чином, за підсумком 4-го кварталу 2006 року, 370 440 гривень було абсолютно законно віднесено товариством до валових витрат.
Представник Відповідача -ДПІ у Голосіївському районі міста Києва, -в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
В обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача було зазначено про те, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, а висновки Відповідача повністю відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України.
Як вказала представник Відповідача, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Перша Індустріально-інвестиційна Компанія»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2006 року по 1 липня 2009 року, за результатами якої складено акт від 9 грудня 2009 року № 719 /1-23-06-33440660 та винесено оскаржуване податкове повідомлення -рішення. Проведеною перевіркою було встановлено порушення Позивачем пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Нормою статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як зазначила представник Відповідача, не передбачено включення до складу валових витрат витрат зі страхування будівельно-монтажних робіт (сплати страхових внесків) на користь вигодонабувача (управителя).
Виходячи з вищенаведеного та в порушення підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»Позивачем до складу валових витрат неправомірно, на думку представника Відповідача, віднесено суму по страхуванню будівельно-монтажних робіт в 4 кварталі 2006 року у розмірі 370 440,00 грн. у зв'язку з тим, що згідно умов договору страхування, страхове відшкодування передбачене не на користь Товариства, а на користь уповноваженого банку, який у договорах зазначений як «вигодонабувач»страхування будівельно-монтажних робіт по договору страхування № БМР 010/06 від 18 жовтня 2006 року, укладеного з АСК «Рокада»(код за ЄДРПОУ 20005459), п/д № 42 від 7 листопада 2006 року на суму 370 44 грн.
Таким чином, представник Відповідача наголосила на тому, що за період з 1 жовтня 2006 року по 1 липня 2009 року Позивачем було завищено валові витрати на загальну суму 370 440,00 грн.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Станом на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення спірні правовідносини регулювалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (станом на час розгляду справи закон втратив чинність частково) (надалі -також «Закон № 334»), Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ (станом на час розгляду справи закон втратив чинність) (надалі -також «Закон № 2181»).
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Індустріально-інвестиційна Компанія»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2006 року по 1 липня 2009 року, за результатами якої складено акт від 9 грудня 2009 року № 719 /1-23-06-33440660.
На підставі вищевказаного акту перевірки Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001302305/0 від 24 грудня 2009 року, яким визначено Позивачу суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в сумі 138915,00 грн. (за основним платежем -92610,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -46305,00 грн.).
6 січня 2010 року Позивачем, в порядку, передбаченому Законом № 2181, оскаржено вищезазначене податкове повідомлення -рішення начальнику ДПІ у Голосіївському районі міста Києва.
Рішенням про результати розгляду первинної скарги ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 12 березня 2010 року № 4955/10/25-011 скаргу Позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0001302305/0 від 24 грудня 2009 року -без змін.
22 березня 2010 року Позивачем до ДПА у м. Києві було подано скаргу на рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 12 березня 2010 року.
Рішенням ДПІ у м. Києві про результати розгляду повторної скарги від 19 травня 2010 року № 2567/10/25-114 залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0001302305/0 від 24 грудня 2009 року та Рішення про результати розгляду первинної скарги ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 12 березня 2010 року № 4955/10/25-011, а скаргу Позивача -без задоволення.
28 травня 2010 року Позивачем було подано до Державної податкової адміністрації України скаргу на рішення ДПІ у м. Києві від 19 травня 2010 року.
Рішенням Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги від 23 липня 2010 року № 7225/6/25-0115 податкове повідомлення-рішення № 0001302305/0 від 24 грудня 2009 року та Рішення ДПІ у м. Києві про результати розгляду повторної скарги від 19 травня 2010 року № 2567/10/25-114 без змін, а скаргу Позивача -без задоволення.
Позивач вважає податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0001302305/0 від 24 грудня 2009 року таким, що суперечить вимогам чинного станом на час його винесення податкового законодавства, а, відтак, підлягає скасуванню.
Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовна вимога про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0001302305/0 від 24 грудня 2009 року (надалі -також «оскаржуване податкове повідомлення-рішення»), як рішення суб'єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.
Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок Відповідача про порушення Позивачем пункту 5.1 статті 5 та підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме -безпідставне віднесення Позивачем у 4-му кварталі 2006 року суми 370 440,00 грн., яку було сплачено товариством на виконання Договору страхування БМР № 010/06 від 18 жовтня 2006 року до валових витрат. Згідно з висновками Відповідача, статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено включення до складу валових витрат витрат зі страхування будівельно-монтажних робіт (сплати страхових внесків) на користь вигодонабувача (управителя).
Як встановлено Судом, 17 жовтня 2006 року між АКБ «Київ»(Управитель) та ТОВ «Перша Українська Індустріально-інвестиційна Компанія»(Замовник) було укладено Договір про організацію спорудження об'єкта будівництва.
Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 вищезазначеного Договору -Управитель, який діє на праві довірчої власності в інтересах Довірителів, замовляє Замовнику збудувати належної якості багатоповерховий житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Рівне, на розі вулиць Соборної та Корольова (надалі -Об'єкт будівництва), ввести його в експлуатацію та передати Об'єкти інвестування Довірителям ФФБ у власність у встановлені в цьому Договорі строки та на умовах, визначених Правилами ФФБ, а Управитель зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування будівництва за рахунок грошових коштів, отриманих у довірчу власність за укладеними з Довірителем Договорами про участь у ФФБ.
Пунктом 2.2 розділу 2 Договору про організацію спорудження об'єкта будівництва визначено, що одночасно з укладанням цього Договору Замовник укладає зі Страховиком договір обов'язкового страхування будівельно-монтажних робіт на весь час спорудження Об'єкта будівництва та на гарантійний термін від ризиків його пошкодження або знищення внаслідок техногенних аварій та природних явищ -на користь управителя як довірчого власника коштів, що витрачаються на фінансування таких робіт.
Загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, визначено Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».
Статтею 9 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»(у редакції, яка була чинною станом на час укладення договору про організацію спорудження об'єкта будівництва) визначено, що управитель укладає із забудовником договір, за яким замовляє забудовнику збудувати один або декілька об'єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію та передати об'єкти інвестування установникам цього фонду та на умовах, визначених цим Законом та Правилами фонду. За кожним об'єктом будівництва забудовник або його підрядник зобов'язаний укласти із страховиком, визначеним управителем, договір обов'язкового страхування будівельно-монтажних робіт на весь час спорудження об'єкта будівництва та на гарантійний термін від ризиків його пошкодження або знищення внаслідок техногенних аварій та природних явищ - на користь управителя як довірчого власника.
На виконання вимог Договору про спорудження об'єкта будівництва та статті 9 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», 18 жовтня 2006 року між АСК «Рокада»(Страховик) та ТОВ «Перша Українська Індустріально-інвестиційна Компанія»(Страхувальник) та АКБ «Київ» (Вигодонабувач, Управитель) було укладено Договір № БМР 010/06 майнового страхування будівельно-монтажних робіт.
Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Договору № БМР 010/06, предмет договору -добровільне страхування будівельно-монтажних робіт на весь час спорудження об'єкта будівництва та на гарантій термін на випадок пошкодження або знищення об'єкту будівництва внаслідок техногенних аварій, природних явищ та інших обставин, визначених даним Договором, згідно чого Страховик зобов'язується відшкодувати Вигодонабувачу (Управителю) означені збитки у встановлених Договором межах і порядку, а Страхувальник -сплатити страховику страхову премію.
7 листопада 2006 року ТОВ «Перша Українська Індустріально-інвестиційна Компанія», на виконання умов договору страхування, зокрема, перерахувало АСК «Рокада»370 440,00 грн.
Відповідно до статті 3 Закону України № 334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:
суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;
суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Частиною 1 статті 5 Закону № 334 визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334 (в редакції, чинній станом на час віднесення Позивачем відповідних витрат до валових витрат) до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
Таким чином, Суд звертає увагу на те, що, укладаючи Договір № БМР 010/06 майнового страхування будівельно-монтажних робіт від 18 жовтня 2006 року та перераховуючи кошти в сумі 370 440,00 грн., Позивачем було придбано послуги зі страхування його ризиків.
Крім того, Суд акцентує увагу на тому, що обов'язок щодо укладення договору страхування за кожним об'єктом будівництва імперативно встановлено в статті 9 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».
Стосовно висновку Відповідача про те, що статтею 5 Закону № 334 не передбачено віднесення витрат із страхування будівельно-монтажних робіт на користь вигодонабувача до валових витрат, Суд звертає увагу на наступне.
Специфіка законодавчої конструкції норми статті 5 Закону № 334 полягає в наданні загального визначення валових витрат, переліченні видів витрат, які є валовими, а також видів витрат, які не відносяться до валових витрат.
Так, пункт 5.1 статті 5 Закону № 334 містить загальне визначення валових витрат, як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
В підпункті 5.2 статті 5 Закону № 334 міститься перелік витрат, які відносяться до валових.
Пунктом 5.3 статті 5 Закону № 334 визначено перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат.
Так, не включаються до складу валових витрат витрати на:
5.3.1. Потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:
організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;
придбання лотерей, участь в азартних іграх;
фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.
5.3.2. Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.
5.3.3. Сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.
Для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва (обігу) входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до валових витрат такого платника податку.
У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».
5.3.4. Сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку в порядку, передбаченому пунктом 16.3 цього Закону.
5.3.5. Сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.
5.3.6. Утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання холдінгових компаній, які є окремими юридичними особами.
Під терміном «холдингові компанії»слід розуміти юридичних осіб, які є власниками інших юридичних осіб або здійснюють контроль над такими юридичними особами як пов'язані особи, відповідно до пункту 1.26 цього Закону.
5.3.8. Виплату дивідендів.
5.3.9. Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.
Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.
У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.
Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.
Суд звертає увагу на те, що вищенаведений перелік витрат, які не відносяться до валових, передбачений пунктом 5.3 статті 5 Закону № 334, є вичерпним.
В той же час, пунктом 5.4 статті 5 Закону № 334 визначено особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку.
Зокрема, вищевказаною нормою передбачено, що до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
За таких обставин, оскільки витрати зі страхування будівельно-монтажних робіт на користь вигодонабувача не визначено пунктом 5.3 статті 5 Закону № 334 як витрати, які не відносяться до валових, а пунктом 5.4.6 даної статті передбачено віднесення до валових витрат зі страхування ризиків, Суд приходить до висновку про те, що витрати зі страхування будівельно-монтажних робіт відносяться до валових.
Суд ще раз звертає увагу на те, що сторонами договору страхування є АСК «Рокада»та ТОВ «Перша Українська Індустріально-інвестиційна Компанія», відтак, Відповідачем допущено помилкове тлумачення умов договору страхування як договору щодо страхування сторонньої юридичної особи, адже предметом договору страхування є добровільне страхування будівельно-монтажних робіт на весь час спорудження об'єкта будівництва та на гарантійний термін на випадок пошкодження або знищення об'єкту будівництва внаслідок техногенних аварій природних явиш та інших обставин визначених даним Договором.
Таким чином, Позивачем було правомірно віднесено витрати зі страхування будівельно-монтажних робіт на користь вигодонабувача в розмірі 370 440,00 грн. до валових витрат за 4-й квартал 2006 року.
Відтак, невірним та таким, що не ґрунтується на положеннях Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є висновок Відповідача про порушення Позивачем пункту 5.1 статті 5 та підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства, Суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 24 грудня 2009 року № 0001302305/0 є таким, що прийнято на підставі невірних висновків, які не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства, а, відтак, підлягає скасуванню.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 24 грудня 2009 року № 0001302305/0.
Стягнути на користь ТОВ «Перша Українська Індустріально-інвестиційна Компанія» 3,40 грн. судових витра з рахунків Державного Бюджету України.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н. Є. Блажівська