"24" травня 2011 р. справа № 2а-6211/10/0870
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.
при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного підприємства «Трейд»
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року у справі №2а-6211/10/0870 за позовом приватного підприємства «Трейд»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Приватне підприємство «Траверс»звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення рішення: від 09.03.2010. №0000252302/0, від 25.05.2010р. №0000252302/1, від 26.07.2010 №0000252302/2 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 137 605,35 грн., з яких за основним платежем 91 736,90 грн. та штрафних санкцій у розмірі 45 868,45 грн. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень стали необґрунтовані висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»в частині формування підприємством податкового кредиту.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року у задоволені позовних вимог відмовлено. Постанова суду мотивована посиланням на Закон України «Про податок на додану вартість», яким визначено порядок та підстави віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства. Враховуючи вимоги названого Закону, суд дійшов висновку про те, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у вартості послуг, які не пов'язані з господарською діяльністю позивача.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, приватне підприємство «Трейд»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не повне з'ясування судом обставин справи, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга, зокрема, обґрунтована тим, що судом першої інстанції не встановлено природу придбаних позивачем послуг по формуванню та перепакуванню металопрокату, вантажно-розвантажних робіт і відповідно не встановлена пов'язаність цих послуг з господарською діяльністю підприємства.
Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки ПП «Трейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р. складено акт від 25.02.2010р. №471/23/32149625.
В зазначеному акті ДПІ, зокрема, зроблено висновок про порушення ПП «Трейд»вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 95162,57 грн., в тому числі за жовтень 2006р. 333,33 грн., листопад 2006р. 1166,67 грн., грудень 2006р. 1009,00 грн., січень 2007р. 916,67 грн., лютий 2007р. 2500,00 грн., березень 2007р. 2000,00 грн., квітень 2007р. 2000,00ргн., травень 2007р. 2183,14 грн., червень 2007р. 2666,67 грн., липень 2007р. 2866,66 грн., серпень 2007р. 5066,67 грн., вересень 2007р. 4036,67 грн., жовтень 2007р. 8089,16 грн., листопад 2007р. 9111,27 грн., грудень 2007р. 2166,67 грн., січень 2008р. 4733,33 грн., лютий 2008р. 6716,66 грн., квітень 2008р. 5833,34 грн., травень 2008р. 6916,67 грн., червень 2008р. 2800,00 грн., липень 2008р. 2500,00 грн., вересень 2008р. 2008р. 3708,33 грн., листопад 2008р. 833,33грн., січень 2009р. 2975,00 грн., лютий 2009 р. 916,67 грн., квітень 2009р. 1333,33 грн., травень 2009р. 2333,33 грн., червень 2009р. 1666,67, липень 2009р. 3166,66 грн., вересень 2009р. 1600,00 грн.
З огляду на висновки податкового органу, які зроблено в п.3.2.2 Акту перевірки, порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»мало місце внаслідок включення до податкового кредиту податку на додану вартість по витратам за отримані послуги, по яким в ході перевірки не підтверджено їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.
На підставі складеного акту, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.03.2010 року № 0000252302/0 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 137 605,35 грн., з яких 91 736,90 грн. за основним платежем та 45 868,45 грн. -штрафні (фінансові) санкції. Розрахунок донарахованих податкових зобов'язань та визначених штрафних (фінансових) санкцій -т.1 а.с.223.
За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.05.2010р. №0000252302/1, від 26.07.2010 №0000252302/2.
Правомірність та обґрунтованість оскаржених рішень відповідача про донарахування податкових зобов'язань та визначених штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя на підставі та у спосіб, що визначені Законом України «Про податок на додану вартість», з огляду на те, що позивачем, в порушення вимог вказаного Закону, безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, які сплачено у вартості отриманих послуг, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з наступних підстав.
За наслідками перегляду судового рішення колегією суддів встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами полягають у застосуванні норм Закону України «Про податок на додану вартість», якими визначено підстави для формування податкового кредиту підприємства.
Так, пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно із пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності ж з пп..7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбаванням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього).
Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) податку на додану вартість, факт сплати (нарахування) податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних матеріальних та нематеріальних активів, у вартості яких сплачено (нараховано) ПДВ, в господарській діяльності платника.
Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.
Предмет доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту підприємства.
Як зазначено вище, позиція податкового органу у спірних правовідносинах полягала в тому, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, які сплачено у вартості отриманих послуг, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.
З огляду на позицію податкового органу, встановленню підлягають обставини, які підтверджують або спростовують пов'язаність отриманих позивачем послуг з його господарською діяльністю.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що ПП «Трейд»в перевіряємому періоді придбавало послуги по формуванню та перепакуванню металопрокату у таких постачальників: ТОВ «Укрбудпостач -ХХІ», ТОВ «ТБ Будмонтаж -Запоріжжя», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТСЦ Юг».
Так, між позивачем та ТОВ «ТБ Будмонтаж -Запоріжжя»укладено договір на виконання послуг від 10.01.2007р. Предмет договору: Виконавець (ТОВ «ТБ Будмонтаж -Запоріжжя») зобов'язується надати послуги по перепакуванню пачек металопрокату, сортуванню, розвантажно-вантажних робі Замовнику (ПП «Трейд»).
03.06.2008р. між позивачем та ТОВ «ЗНТК»укладено договір на виконання послуг. Предмет договору: Виконавець (ТОВ «ЗНТК») зобов'язується надати послуги по перепакуванню пачек металопрокату, сортуванню, розвантажно-вантажних робі Замовнику (ПП «Трейд»).
05.01.2009р. між позивачем та ТОВ «ТСЦ Юг» укладено договір на виконання послуг. Предмет договору: Виконавець (ТОВ «ТСЦ Юг») зобов'язується надати послуги по перепакуванню пачек металопрокату, сортуванню, розвантажно-вантажних робі Замовнику (ПП «Трейд»).
Між позивачем та ТОВ «Укрбудпостач -ХХІ»укладено договір на виконання послуг. Предмет договору: Виконавець (ТОВ «Укрбудпостач -ХХІ») зобов'язується надати послуги по перепакуванню пачек металопрокату, сортуванню, розвантажно-вантажних робі Замовнику (ПП «Трейд»).
Основним видом діяльності ПП «Трейд»є оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них (т.1 а.с.134).
Актом перевірки підтверджено, що у перевіряємому періоді позивачем як придбавалася металопродукція так і реалізовувалась покупцям. Позивач не є виробником металопродукції, у зв'язку з чим має потребу у формуванні асортименту придбаної металопродукції для її подальшої реалізації, з урахуванням замовлень покупців щодо асортименту та кількості такої продукції. Вказані обставини обумовлені необхідністю проведення перепакування, сортування та у зв'язку з цим розвантажно-вантажних робіт. Таким чином, придбання послуг з перепакування, сортування, розвантажно-вантажних робіт, які направлені для подальшої реалізації металопродукції, пов'язані з господарською діяльністю позивача, яка як зазначено вище, полягає у оптовій торгівлі чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них. Вказані обставини підтверджуються видатковими накладними, які оформлені постачальниками металопродукції та видатковими накладними, які оформлено ПП «Трейд»при реалізації такої продукції, з яких вбачається суттєва різниця між кількістю та асортиментом металопродукції яку поставлено позивачу та яку ним реалізовано.
Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про пов'язаність отриманих позивачем послуг з його господарською діяльністю.
Колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції та доводи податкового органу відносно того, що позивачем не надано первинних документів, які б свідчили про подальшу реалізацію зазначених послуг і відповідно свідчили про використання цих послуг у господарській діяльності позивача.
Такі доводи ДПІ, з якими погодився суд першої інстанції, фактично звужують суть господарської діяльності позивача та зводяться до того, що при наявності факту отримання послуг позивачем має бути факт подальшої реалізації позивачем цих послуг і лише за таких обставин, можливо зробити висновок про пов'язаність таких послуг з господарською діяльністю позивача.
Між тим, характер господарської діяльності позивача свідчить про те, що метою отримання послуг є подальша реалізація позивачем товару (металопродукції), тобто ці послуги використані у господарській діяльності підприємства.
Крім цього, факт отримання позивачем вищевказаних послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, зміст яких відповідає вимогам ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і відповідно цих документів податковим органом зауважень висловлено не було.
Висновки суду першої інстанції щодо не пов'язаності витрат по операціям з придбання послуг з господарською діяльністю підприємства, оскільки ці операції, з огляду на відсутність подальшої реалізації придбаних послуг, не направлені на отримання доходу, не відповідають вимогам пп..5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Отже, вказаною норма права не передбачено обов'язковість подальшої реалізації придбаних послуг, натомість визначено право на віднесення до складу валових витрат витрати, понесені, зокрема, у зв'язку з організацією продажу товарів.
Безпідставними колегія суддів вважає і висновки суду першої інстанції щодо не підтвердження факту господарських операцій по придбаванню послуг, з огляду на виробничі можливості, відсутності технічного персоналу у постачальників позивача.
Як вбачається з Акту перевірки (п.3.2.2 Акту), який став підставою для прийняття оскарженого рішення, податковим органом не ставилась під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та його постачальниками та не заперечувався факт отримання позивачем вищевказаних послуг.
Отже, суд першої інстанції безпідставно вказав на обставини, які не були підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржені рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим не відповідають критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які визначено ч.3 ст.2 КАС України.
З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Трейд»- задовольнити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року у справі №2а-6211/10/0870 -скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов приватного підприємства «Трейд»- задовольнити.
Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя від 09.03.2010. №0000252302/0, від 25.05.2010р. №0000252302/1, від 26.07.2010 №0000252302/2 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість -визнати протиправними та скасувати.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
(Повний текст постанови виготовлено 26.05.2011р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська