"05" квітня 2011 р.справа № 2а-7269/10/0870
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.
при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року у справі №2а-7269/10/0870 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техпостачресурс»до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя про визнання дій протиправними,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпостачресурс»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати незаконними дії ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя щодо неприйняття та невизнання податковою звітністю Декларацій з податку на додану вартість за березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року; зобов'язати ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя прийняти та визнати податковою звітністю Декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року, квітень 2010 року та травень 2010 року. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідно пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»прийняття податкової звітності є обов'язком контролюючого органу, у зв'язку з чим невизнання ДПІ поданої декларації як податкової звітності є протиправним.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду, мотивована тим, що дії відповідача щодо невизнання декларацій з податку на додану вартість за березень 2010 року, квітень 2010 року та травень 2010 року є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства. При цьому суд зазначив те, що чинним законодавством України визначено підстави, за наявності яких податковий орган може не визнати податкову декларацію як податкову звітність, натомість таких підстав відповідачем у справі не наведено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову. Апеляційна скарга, обґрунтована тим, що подана підприємством декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року не визнана ДПІ як податкова звітність з тих підстав, що подана декларація не підписана відповідною посадовою особою, у подані декларації з ПДВ за квітень 2010 року та травень 2010 року невідповідний або недійсний номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, що є порушенням правила заповнення декларації, які затверджені Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10.03.2010 позивачем направлено поштою податкову декларацію з податку на додану вартість за другий місяць першого кварталу, що підтверджується поштовим повідомленням. 30.04.2010 податкову декларацію з податку на додану вартість за третій місяць першого кварталу, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. 08.05.2010 податкову декларацію з податку а додану вартість за четверний місяць, що підтверджується повідомленням про вручення, та 16.06.2010 за допомогою кур'єрської служби податкову декларацію за п'ятий місяць, про свідчить відмітка про вручення. Крім того, 18.06.2010 відповідачу було направлено уточнений розрахунок до податкової декларації.
Листом № 10096/10128-21312 від 13.05.2010 ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя не визнала декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2000 року, як податкову звітність та не прийняла до обліку з урахуванням строків давності, передбачених п. 15.1 ст. 15 Закону -№ 2181-ІІІ.
Листом від 07.07.2010 № 07-07/3 ТОВ "Техпостачресурс" повідомило відповідача про те, що ніколи підприємство податкову декларацію з податку на додану вартість за I квартал 2000 рік не подавало, оскільки позивач був зареєстрований лише у 2009 році.
ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя листом від 13.05.2010 №10098/10128-21312 не визнана декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року, як податкову звітність у зв'язку з тим, що вона не підписана відповідною особою -головним бухгалтером підприємства.
Податкова декларація з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року 21.05.2010 та 23.06.2010 ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя не визнана, як податкова звітність, оскільки в них вказано невідповідний або недійсний номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Крім того, листом від 23.06.2010 відповідач повідомив ТОВ "Техпостачресурс", що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року не визнаний, як податкова звітність, з причини відсутності звітної податкової декларації за вказаний звітний (податковий) період.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податкова декларація може бути не визнана податковим органом як податкова декларація тільки у випадках, які прямо передбачені пп..4.2.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.
За змістом підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).
Отже, вказаною нормою матеріального права визначено як обов'язок податкового органу щодо прийняття податкової звітності так і підстави для невизнання податковим органом декларації і такими підставами є: не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Аналогічні приписи містить у собі Порядок заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997р. №166.
За вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідний обов'язок закріплює і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до якої посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Як вбачається з листів (а.с.18,20,27,38), яким ДПІ повідомила позивача про невизнання податкової звітності, в ньому не зазначено підстав, які передбачено пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181 для невизнання податкової звітності.
Суд першої інстанції вірно вказав на те, що згідно штатного розпису, затвердженого 26.05.2009р., у штаті позивача відсутня посада головного бухгалтера. Цей факт, також підтверджується формою №1-ОПП, у зв'язку з чим посилання ДПІ про відсутність на поданій декларації за березень 2010 року підпису головного бухгалтера підприємства, що стало підставою для невизнання податкової декларації як податкової звітності, є безпідставними.
Крім цього, в судовому засіданні відповідачем подані декларації ТОВ «Техпостачресурс»за квітень-травень 2010 року, в яких номер платника податку відрізняється від номеру вказаному в деклараціях, поданих позивачем. В зазначених деклараціях вказаний номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ 10022983, а в додатку до декларації в розрізі контрагентів та податкових накладних зазначений номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ 100229839.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що ведення бухгалтерського обліку, підготовка обов'язкової фінансової та податкової звітності на підприємстві позивача, як і на інших підприємствах, здійснюється за допомогою програмного продукту «1С-Бухгалтерія».
З огляду на ці обставини, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги висновок спеціаліста ОСОБА_2, який згідно договору від 10.12.2009р №10, здійснює обслуговування програмного продукту «1С-Бухгалтерія»на ТОВ «Техпостачресурс», згідно якого при роздрукуванні податкової декларації з податку на додану вартість та її додатків, існуючи реквізити підприємства, в тому числі номер свідоцтва платника податку на додану вартість, заносяться в сталі параметри та використовуються в таблицях Декларації з податку на додану вартість та її додатків з однієї бази даних. Тобто, є неможливим друкування номеру свідоцтва платника податку на додану вартість у основній Декларації та додатків до неї з відмінними ( різними) номерами.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність висновків податкового органу про невідповідність номера свідоцтва платника податку на додану вартість, який зазначено в поданій Декларації, в той час, як в додатках до декларації, такий номер зазначено вірно.
Посилаючись в апеляційній скарзі на п.4.4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затвердженої наказом ДПА України від 31.12.2008р. №827, відповідач має враховувати, що дії суб'єкта владних повноважень, в даному випадку по невизнанню податкової звітності, мають відповідати критеріям правомірності, які пред'являються до рішень, дій суб'єктів владних повноважень та які визначено ч.3 ст.2 КАС України, зокрема такому критерію, як вчинення дій (прийняття рішень) розсудливо.
Як вбачається з Декларацій з податку на додану вартість за квітень-травень 2010 року вони подавалися до державної податкової інспекції (адміністрації) в Орджонікідзевському районі, тобто до ДПІ, на обліку якої знаходився позивач. У поданих деклараціях та додатках до них зазначені необхідні реквізити підприємства, які дозволяють ідентифікувати платника податку та прийняти подану звітність від його імені.
Крім цього, встановлені обставини справи свідчать про те, що поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010р., не визнаний як податкова звітність, з причини відсутності звітної декларації за такий звітний (податковий) період (а.с.38).
Такі підстави для невизнання податковою звітністю, які зазначено в листі ДПІ, не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме Закону №2181-ІІІ та Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997р. №166. (чинними на час виникнення спірних правовідносин між сторонами).
Крім цього, на стадії прийняття податкової звітності, податковий орган зобов'язаний перевіряти лише обов'язкові реквізити поданих Декларацій та уточнюючих розрахунків, і позбавлений можливості робити висновки про наявність чи відсутність звітної декларації у періоді, за який подається уточнюючий розрахунок.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, вирішуючи питання про прийняття податкової звітності, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржене судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, і в межах доводів апеляційної скарги, підстав для його скасування і ухвалення нового судового рішення не вбачається.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року у справі №2а-7269/10/0870 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
(Повний текст ухвали виготовлено 08.04.2011р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська