Іменем України
20.06.11Справа №2а-1708/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Гавури О.В.;
при секретарі - Плаксіній О.С.,
з участю: представник відповідача - Сиварьова Артема Олеговича, довіреність № б/н від 20.06.11, Державний виконавець ВДВС Гагарінського РУЮ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції м. Севастополя про визнання незаконною та скасування постанови, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,
24.05.2011 ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Севастополя з позовом до відділу Державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції в м.Севастополі про визнання незаконною, скасування постанови від 17.06.2010 про відкриття виконавчого провадження та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Позов обґрунтовано тим, постанова старшого державного виконавця ВДВС Гагарінського РУЮ в м.Севастополі про відкриття виконавчого провадження є незаконною, оскільки виконавчий лист Апеляційного суду АР Крим №1-6/2010 від 08.06.2010 складений з порушенням вимог ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», а саме прізвище «ОСОБА_2» вказано як «ОСОБА_2», проте як вважав позивач воно не відмінюється, крім того: не вірно зазначено місце народження позивача - замість «с. Хиженцы», вказано «с. Хижинцы»; не вказаний ідентифікаційний номер боржника, що є порушенням ч.3 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження». З цих же підстав виконавчий лист слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Про розгляд судового засідання позивач був повідомлений належним чином, надав заяву про підтримання позовних вимог, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з тих підстав, що відповідач діяв на підставі, в межах і способом, передбаченими Конституцією і законами України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 181 КАС України визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, в якій зазначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Пунктом 8 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010 “Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби” встановлено, що судам слід ураховувати, що статтею 409 Кримінально-процесуального кодексу України визначено суд, що вирішує питання, пов'язані з виконанням вироку в частині, примусове виконання якої здійснює державна виконавча служба (рішень щодо стягнення у вигляді штрафу, конфіскації майна тощо), проте не встановлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні вироків, у тому числі тих, що стосуються вирішення цивільних позовів у кримінальних справах, тому відповідно до ст.181 КАС України такі справи підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999, № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно положень ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до статті 19 Закону № 606-XIV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Вказані норми закону регулюють порядок та підстави відкриття виконавчого провадження.
Як передбачає ст. 19 Закону № 606-XIV у виконавчому документі повинні бути зазначені:
1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;
2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання чинності рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.
Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
Відповідно до вимог частин 2, 5 статті 24 Закону державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Відповідно до Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду.
Виконавче провадження здійснюється відповідно до Інструкції про проведення виконавчих дій (Наказ|Інструкція, Мінюст, від 15.12.1999, № 74/5), яка розроблена на виконання Закону України "Про виконавче провадження" та визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.
Порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби (далі - Порядок) розроблений відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу", Закону України "Про виконавче провадження", інших нормативно-правових актів, державних стандартів, що визначають правила складання та оформлення документів (Наказ|Порядок, Мінюст, від 25.12.2008, № 2274/5 "Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби").
Цей Порядок установлює основні правила роботи з документами в органах державної виконавчої служби, в тому числі порядок загального документування у районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних відділах державної виконавчої служби, діловодство з виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішень) у всіх органах державної виконавчої служби, оформлення документів, технічного забезпечення їх підготовки, контролю за виконанням документів, а також здійснення діловодних процесів - організації документообігу, формування справ і зберігання документів (далі - діловодство) та поширюється на всю службову документацію.
Відповідно до п.5.10 Порядку внесення у підписаний документ будь-яких виправлень або доповнень не допускається.
Згідно з п.1.8 Інструкції контроль за законністю виконавчого провадження здійснюється у відповідності до статей 8 - 83 Закону України "Про виконавче провадження".
Керівник органу державної виконавчої служби з власної ініціативи або за заявою сторін виконавчого провадження може виправити допущені в процесуальних документах, винесених державним виконавцем, який йому безпосередньо підпорядкований, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься постанова.
Таким чином, для того, щоб виправити можливі помилки в постанові, необхідно подати заяву на ім»я керівника органу ДВС, посадова особа якого припустилася помилки в виконавчому документі. При цьому в заяві необхідно зазначити на фактичні помилки, які були допущені державним виконавцем в постанові, та вимагати їх усунення.
Відповідно до ч.2 ст.259 КАС України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.
Частина четверта цієї ж статті передбачає, що суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Оскільки суд може допустити помилки як при оформленні, так і при видачі виконавчого листа, слід зазначити, що помилки при оформленні можуть проявлятися у дефектах форми і змісту виконавчого листа: суд неправильно подав інформацію про стягувача чи боржника, резолютивну частину судового рішення перенесено у виконавчий лист з помилками, внаслідок цього обсяг обов'язків, що покладено на боржника, зменшено чи збільшено, або й зовсім змінено (зокрема, якщо резолютивну частину перенесено зовсім з іншого рішення), відсутні всі необхідні реквізити виконавчого документа.
Виконавчий лист може бути також виданий помилково - без наявності судового рішення або за рішенням, що не набрало законної сили і не підлягає негайному виконанню.
Таким чином, підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково може бути видання його помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, встановлених законом.
Доводи позивача щодо невідповідності виконавчого листа Апеляційного суду АР Крим №1-6/2010 від 08.06.2010 вимогам Закону №606-XIV, та скасування з цих підстав постанови про відкриття виконавчого провадження не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки індивідуальний ідентифікаційний номер боржника зазначається в виконавчому документі за його наявності, місце народження боржника відноситься до відомостей, які ідентифікують боржника і також зазначаються, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ. Тому допущення помилки в назві населеного пункта - місця народження боржника, незазначення індивідуального ідентифікаційного номеру боржника не можуть бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження. Прізвище ж боржника в відповідній графі виконавчого листа та постанові про відкриття виконавчого провадження зазначені вірно. Таким чином, виконавчий лист Апеляційного суду АР Крим №1-6/2010 від 08.06.2010 відповідав нормам чинного законодавства і мав всі необхідні реквізити.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.06.2010 Відділ ДВС Гагарінського РУЮ у м.Севастополі діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством України.
Таким чином, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги та викладені в позовній заяві доводи є необґрунтованими, тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 25 червня 2011 року о 17-00.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167, 181, 259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена у строки і порядку встановленими частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О.В. Гавура