ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
17 червня 2011 року 12:12 № 2а-2314/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Стець Я. В. розглянувши у судовому засіданні позов та надані сторонами матеріали
за позовомПублічного акціонерного товариства «Укрнафта»
до 1. Чернігівської митниці
2. Головного управління Державного казначейства України у місті Києві
3. Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області
провизнання протиправним та скасування рішення про встановлення митної вартості та стягнення суми у розмірі 5 176,40 грн.
за участю представників:
від позивачаОСОБА_1 (за довіреністю № юр-467/д від 08.12.2010 року)
від відповідача 1ОСОБА_2 (за довіреністю № 14/1146 від 31.03.2011 року)
від відповідача 2не з'явився
від відповідача 3не з'явився
від прокуратуриЧипова О.В. (посвідчення № 79, видане 01.04.2011 року)
21.02.2011 року до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»до Чернігівської митниці, Головного управління Державного казначейства України у місті Києві, в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати Рішення Чернігівської митниці про визначення митної вартості товарів №102000006/2010/000899/1 від 13.08.2010 року.
2. Зобов'язати Головне управління Державного казначейства України у місті Києві здійснити повернення з Державного бюджету України на користь ВАТ «Укрнафта»суму у розмірі 5 176,40 грн. надміру сплачених коштів (ПДВ).
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2011 року позовну заяву було залишено без руху та надано старок для усунення недоліків.
Після надходження через Відділ документального обігу та контролю документів, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2011 р. було відкрито провадження в адміністративній справі, якою призначено попереднє судове засідання.
Відповідно до положень ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), в справу вступила Прокуратура м. Києва на стороні Чернігівської митниці, про що до Окружного адміністративного суду м. Києва було подано відповідний лист Прокуратури м. Києва.
В попередньому судовому засіданні представником Головного управління Державного казначейства України у місті Києві було заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача Головне управління Державного казначейства України у Чернігівській області. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2011 р. було залучено до участі у справі в якості відповідача Головне управління Державного казначейства України у Чернігівській області та відкладено попереднє судове засідання.
В попередньому судовому засіданні позивачем було повідомлено про зміну назви товариства, зокрема протоколом загальних зборів Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»№21 від 21.03.2011 року було прийнято рішення змінити найменування товариства з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»на Публічне акціонерне товариство «Укрнафта».
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2011 року було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, та просить:
1. Визнати протиправним та скасувати Рішення Чернігівської митниці про визначення митної вартості товарів №102000006/2010/000899/1 від 13.08.2010 року.
2. Зобов'язати Головне управління Державного казначейства України у місті Києві та Головне управління Державного казначейства України у Чернігівській області солідарно здійснити повернення з Державного бюджету України на користь ВАТ «Укрнафта»суму у розмірі 5 176,40 грн. надміру сплачених коштів (ПДВ).
3. Стягнути понесені позивачем витрати на судовий збір, у розмірі 55,16 грн.
17.06.2011 року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови, повний текст постанови було виготовлено та підписано 20.06.2011 року.
В судове засідання з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позов задовольнити, в зв'язку зі порушеннями відповідачем положень Митного кодексу України (надалі -МК України), Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006 р. (надалі -Порядок №1766) під час застосування шостого методу визначення митної вартості товару, які імпортуються в Україну, та як наслідок незаконного винесення оскаржуваного рішення.
В судове засідання з'явився представник відповідача, який позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить в позові відмовити, та зазначає, що дотримувався положень чинного законодавства під час застосування шостого методу визначення митної вартості товару, які імпортуються в Україну, та законно виніс оскаржуване рішення.
Представник Головного управління Державного казначейства України у місті Києві в судове засідання не з'явився, про час та місце був належним чином повідомлений, подав клопотання про розгляд справи без його участі. Крім того, відповідач-2 надав свої заперечення на позовну заяву, та вказує що оскільки кошти були перераховані до Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області, тому відповідно до положень Бюджетного кодексу України, Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митний та інших платежів, які відносяться до /або під час митного оформлення, затвердженого спільним наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України №25/44 від 24.01.2006 року, саме вказане управління Державного казначейства і має повертати кошти позивачу.
Представник Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області Києві в судове засідання не з'явився, про час та місце був належним чином повідомлений, подав клопотання про розгляд справи без його участі. Крім того, відповідач-3 надав свої заперечення на позовну заяву, та вказує що Головне управління Державного казначейства України у Чернігівській області, відповідно до положень Бюджетного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №106 від 16.02.2011 року «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету», Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митний та інших платежів, які відносяться до /або під час митного оформлення, затвердженого спільним наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України №25/44 від 24.01.2006 року, має проводити повернення коштів виключно після надходження відповідного подання органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
07.07.2008 року між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Первоуральський новотрубний завод», в особі Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Уралтрубосталь»було укладено контракт №35/599-МТР на поставку металопродукції. Як було повідомлено в судовому засіданні між Відкритим акціонерним товариством «Первоуральський новотрубний завод», в особі Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Уралтрубосталь»та позивачем було укладено до вищевказаного контракту Додаткову угоду №5 від 30.01.2009 року, відповідно до якої мали поставлятись труби.
Згідно абз. 23 ст. 1 МК України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях -це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.
13.08.2010 року декларантом позивача -ТОВ «Салті-Брок-2000»було подано Вантажно-митну декларацію (надалі -ВМД) №102040000/2010/041605 вказавши в графі 31 товар що завозиться «труби сталеві, безшовні, гарячедеформовані з чорних металів, ГОСТ 8732-78, ГОСТ 8731-74, груп В, марка сталі 20, не легована титаном, не матреноситностаріюча, поріг міцності 44-52 кгс/мм.кв., труби різних діаметрів». При цьому, вартість товару який поставлявся через кордон декларантом було визначено в розмірі 235 662,07 грн.
Митним кодексом України передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до ч. 2 ст. 27 завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.
Згідно ст. 88 МК України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання Митних процедур; сплатити податки і збори.
Згідно ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.260 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.
Частиною 1 ст. 261 МК України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості -спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 МК України, митні органи - є спеціально уповноваженими органами виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до МКУ та інших законів України покладено її безпосереднє здійснення.
Системний аналіз норм Митного кодексу України дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок базується на положеннях основного принципу, закріпленого у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.
Враховуючи зазначене, а також приписи ст. 11 Митного кодексу України про те, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи, що саме цими органами має виконуватись комплекс завдань, зумовлений цілями та конкретним змістом митної політики, а також напрямками державної діяльності в сфері зовнішньої та внутрішньої політики, питання встановлення митної вартості та її контролю не може бути предметом вирішення будь якого іншого органу, окрім митних органів. Рішення митного органу щодо митної вартості може бути піддано судовому контролю лише на предмет перевірки його вимогам закону та компетенції цього органу.
Відповідно до п.5 Порядку №1766 для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою ДМВ-1, затвердженої додатком 1 Порядку №1766.
Враховуючи, що при здійсненні митного оформлення товару, що надходив в Україну за вищевказаним контрактом декларантом позивача -ТОВ «Салті-Брок-2000»було використано митну вартість товарів, за ціною договору, тобто за основним методом визначення митної вартості товарів, тому декларантом було надано до відповідача Декларацію митної вартості товару, за формою ДМВ-1.
Частиною 1 ст.264 МК України, зафіксовано, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно приписів ст. 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Згідно із ч. 2 ст. 265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Судом встановлено, що Чернігівською митницею здійснено контроль за правильністю визначення Позивачем митної вартості товару «труби сталеві, безшовні, гарячедеформовані з чорних металів, ГОСТ 8732-78, ГОСТ 8731-74, груп В, марка сталі 20, не легована титаном, не матреноситностаріюча, поріг міцності 44-52 кгс/мм.кв., труби різних діаметрів», який останній на підставі ВМД №102040000/2010/041605 переміщував через митний кордон України.
Як було встановлено в судовому засіданні, Чернігівською митницею було проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах позивача, наданих до митного оформлення, цінову інформацію Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (надалі - ЄАІС ДМСУ) на подібні (ідентичні) товари, що ввозились на митну територію України у період заявлення товару до митного оформлення та встановлено, що митна вартість заявленого до митного оформлення товару була меншою від мінімального рівня вартості таких товарів у ціновій базі даних ЄАІС ДМСУ.
Відповідно до п.11 Порядку №1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу».
В судовому засіданні було встановлено, що посадова особа відповідача при контролі митної вартості зробила запис в Декларації митної вартості в графі «для відміток митного органу»про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме було зафіксовано позивачу перелік документів, які він має надати, зокрема:
ь інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій, спеціалізованих експертних організацій (Держзовнішінформу) про вартість товару;
ь калькуляцію фірми-виробника товару;
ь каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми виробника товару.
Однак, декларантом в ДМВ було зазначено, що додаткові документи надати немає можливості.
В зв'язку із ненаданням позивачем необхідних документів, після проведення із декларантом консультації в порядку передбаченому ст. 206 МК України, митний орган, керуючись положеннями п.14 Постанови КМУ №1766, прийняв рішення про неможливість прийняття методу визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються для цілей митної оцінки, та провів визначення митної вартості товарів на підставі наявних відомостей згідно з законодавством.
Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів; за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6). При цьому, якщо основний метод (за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються) не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Враховуючи, що у співробітників відділу контролю митної вартості Чернігівської митниці виникли сумніви щодо правильності визначення декларантом заявленої митної вартості товару у зв'язку з низьким рівнем заявленої митної вартості, митний орган застосував резервний метод (шостий) та прийняв рішення №102000006/2010/000899/1 від 13.08.2010 року про визначення митної вартості товарів, відповідно до якої встановлено митну вартість товару в розмірі 33 148,80 USD (або 261 544,03 грн.).
Декларант подав до митниці нову Декларацію митної вартості №102040000/2010/041605 від 13.08.2010 року, в якій було визначено нову митну вартість товару в розмірі 33 148,80 USD (або 261 544,03 грн.).
Водночас, в Декларації митної вартості №102040000/2010/041605 від 13.08.2010 року, були зафіксовані причини не можливості застосувати кожний із попередніх методів, зокрема:
ь другий метод визначення митної вартості не були застосовані відповідачем, оскільки на момент митного оформлення у митного органу була відсутня цінова інформація стосовно ідентичних відповідно до ст.268 МК України;
ь третій метод визначення митної вартості не були застосовані відповідачем, оскільки на момент митного оформлення у митного органу була відсутня цінова інформація стосовно подібних (аналогічних) ст. 269 МК України товарів;
ь четвертий метод був неприйнятий митними органами в зв'язку зі відсутністю основи для віднімання вартості, а саме суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності не надав документи щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення, документи, які відображають витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток та загальні витрати у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду, звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування;
ь п'ятий метод був не прийнятий для застосування через відсутність основи для додавання, зокрема не суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності не були надані документи на основі яких можливо застосувати даний метод: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до митного кордону України, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.
Відповідно до пунктів 9.1-9.3 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Держмитслужби №74 від 31.01.07, митна вартість, визначена за резервним методом згідно з положеннями ст.273 МК України, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначених (визнаних) митних вартостях. Для використання положень ст.273 при визначенні митної вартості повинні використовуватися методи, викладені у ст. 267-272 МК України, при цьому обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням ст.273 МК України.
Відповідно до ст. 273 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Водночас, суд критично ставиться до посилання позивача про надання ним відповідачеві Висновку Держзовнішінформу №6/156 від 07.04.2010 року, оскільки як вбачається зі вказаного Висновку він був виданий щодо проведення цінової експертизи додатків №2 та №3 до контракту №35/599-МТР від 07.07.2008 року. Більше того, в даному висновку зафіксовано, що він дійсний протягом одного календарного місця. Натомість, як було встановлено судом, спір між позивачем та відповідачем виник щодо розмитнення в серпні 2010 року труб, які поставлятись за додатковою угодою №5 та №6 до контракту №35/599-МТР від 07.07.2008 року. Таким чином, висновок Держзовнішінформу було надано по іншим додатковим угодам, а також строк дії вказаного висновку, станом на дату виникнення спірних відносин, закінчився.
Крім того, суд також критично сприймає посилання позивача що відповідач неправомірно застосував інформацію із Витягу з цінової бази даних ЄАІС ДМСУ, оскільки один із вказаних пунктів був визнаний Київським апеляційним адміністративним судом протиправним. Однак, як вбачається із постанови Київського апеляційного адміністративного суду по справі №2а-12617/10/2670 вона була винесена 18.11.2010 року, тобто значно пізніше застосування шостого методу визначення митної вартості товарів, та винесення Чернігівською митницею Рішення про визначення митної вартості товарів №102000006/2010/000899/1 від 13.08.2010 року.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги що Чернігівська митниця при здійсненні митного оформлення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення.
Враховуючи що інша позовна вимога позивача до Головного управління Державного казначейства України у місті Києві та Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області є взаємопов'язаною та похідною від першої позовної вимоги до Чернігівської митниці, в їх задоволенні слід також відмовити.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення. Ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Враховуючи що суб'єктом владних повноважень не були понесені витрати пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню із позивача не підлягають.
Керуючись положеннями ст.ст. 2, 3, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні позову Публічному акціонерному товариству «Укрнафта»до Чернігівської митниці, Головного управління Державного казначейства України у місті Києві, Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
Суддя Б.В. Санін