ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
29 червня 2011 року 15:37 № 2а-1976/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Чупринко Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомфізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2010р. №0003011740/0,
за участю:
позивача -ОСОБА_2
відповідач -Пильгун О.О.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту -позивач) звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі по тексту -відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2010р. №0003011740/0.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно винесено податкове повідомлення-рішення.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та на підставі норм чинного законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва проведено перевірку фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 за результатами якої 12.10.2010р. складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за періоди з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. (далі по тексту -акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення вимог п. 12 статті 3 розділу 2 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями), п.8 «Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку», затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999р. №599 та п.5 «Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат», затвердженого Постановою КМУ від: 26.09.2001р. №1269, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 в період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. за адресою:АДРЕСА_1здійснював роздрібну торгівлю одягом, який не був облікований у встановленому порядку, а саме: в Книзі обліку доходів і витрат від 15.05.2008р. №945 в період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. не заповнювалась графа «витрати на виробництво продукції», в якій відображаються документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу. Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 в період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. роздрібна торгівля одягом здійснювалася з порушенням вимог законодавства - без належного обліку (оприбуткування) за місцем їх реалізації на загальну суму 456 651,00грн.; п.п.8.1.1, п.8.1, ст.8 та п.п.«а», п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003р. №889-VI «Про податок з доходів фізичних осіб»(із змінами та доповненнями), перевіркою встановлено не нарахування, неутримання та неперерахування до бюджету суб'єктом підприємницької дальності - фізичною особою ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб в розмірі 14 679,90грн.
На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.11.2010р. №0003011740/0, яким за порушення п.п.8.1.1, п.8.1, ст.8 та п.п.«а», п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003р. №889-VI «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено суму податкового зобов'язання усього на суму 44 039,70грн., у тому числі основний платіж -14 679,90грн. та штрафні санкції -29 359,80грн.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. здійснював роздрібну торгівлю одягом за адресою: АДРЕСА_1, застосовуючи спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Крім того, в книзі обліку доходів та витрат від 15.05.2008р. №945, витрати на закупівлю продукції, яка була реалізована в період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. не відображав. Закупка товару відповідно наданих до перевірки накладних (опис наданих документів в додатку до акту) - на суму 163 632,00грн.
Враховуючи результати інвентаризації, проведеної 12.08.2009р. та 30.09.2010р., книги обліку доходів та витрат, звітів платника єдиного податку за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р., документи, що підтверджують походження товару на загальну суму 97 866,00грн., відсутні.
Відповідно до п. 1.2 статті 1 Закону України від 22.05.2003, № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь.
Згідно з п. 4.1. статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
Пунктом 1.15 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що податковий агент -це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Відповідно до п.п. 8.1. п. 8 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Ставка податку відповідно вимогам п. 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" становить 15%.
Судом встановлено, що відповідно до картки особового рахунку платника податку позивачем податок з доходів фізичних осіб з виплаченого доходу не перераховувався.
Розрахунок податку з доходів фізичних осіб позивача складає:
Сума виплаченого доходу -97 866,00грн.;
Ставка податку -15%;
97 866,00грн. х 15% = 14 679,90грн.
В порушення п.п. 8.1. п. 8 статті 8 та п.п. «а»п.19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" перевіркою встановлено не нарахування, неутримання та неперерахування до бюджету суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб в розмірі 14 679,90грн.
Відповідно до пп. 9.12.3 п. 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності вважається податковим агентом найманої нею особи або фізичної особи, що перебуває з нею у цивільно-правових відносинах, стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь такої особи, включаючи будь-які доходи, які кінцево оподатковуються при їх виплаті.
Згідно з п.п. «а»п. 17.2. статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних особі»особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.
Згідно з п.п. «б»п. 19.2. статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.
Відповідно до п.п. 20.3.2. п. 20.3 статті 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.
Таким чином, в порушення вимог п.п. 8.1.1. п. 8.1 статті 8, п.п. «а»п. 17.2. статті 17, п.п. «а»п. 19.2 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних особі» позивач протягом періоду з 1 липня 2009 року по 30 червня 2010 року нараховував, неутримував та неперераховував до бюджету податок з доходів фізичних осіб, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 44 039,70грн.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про правомірність винесення Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва податкового повідомлення-рішення від 12.11.2010р. №0003011740/0 фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 12.11.2010р. №0003011740/0.
Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні позову фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлений 04.07.2011р.
Суддя В.В. Амельохін