ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
24 червня 2011 року № 2а-3320/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі Крушеніцькому В., вирішив у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Генеральної прокуратури України
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Гудзь О.М.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України, яким просила: визнати неправомірними дії відповідача щодо порушення строків розгляду звернення, направлення звернення для розгляду тим посадовим особам, дії та рішення яких нею були оскаржені, незалучення її до перевірки розгляду звернення, щодо невжиття заходів прокурорського реагування щодо недодержання законів; зобов'язати відповідача організувати та провести перевірку за зверненням від 05.08.2010 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при розгляді звернення від 05.08.2010 року порушено Конституцію України, Закони України “Про звернення громадян”, “Про прокуратуру”.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив повністю з підстав їх необґрунтованості та безпідставності, зазначивши, що при розгляді звернення позивача від 05.08.2010 року діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законами України, а тому просив суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 звернулась до Генерального прокурора України зі скаргою від 05.08.2010 року, яку зареєстровано приймальною громадян за №17 від 05.08.2010 року, в якій просила скасувати постанову Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 03.06.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи для проведення повної та всебічної перевірки для порушення кримінальної справи; записати на особистий прийом заступником Генерального прокурора України.
Листом від 16.08.2010 року №04/2/3-3572-09 відповідач повідомив позивача, що за результатами проведеної перевірки Генеральною прокуратурою України 13.08.2010 року постанову про відмову в порушенні кримінальної справи скасовано. Матеріали направлено до Прокуратури м. Києва для організації додаткової перевірки. Крім того, Генеральною прокуратурою України до Прокуратури м. Києва направлено лист щодо необхідності прийняття законного рішення у стислі строки та вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності. За таких обставин передчасно вирішувати питання про прийом позивача заступником Генерального прокурора України.
27.09.2010 року позивач звернулась зі скаргою до Генерального прокурора України, яку зареєстровано приймальною громадян за №31 від 27.09.2010 року з приводу зволікання та неприйняття рішення за зверненням, зазначаючи, що до 27.09.2010 року всупереч ст. 97 КПК України відповіді за результатами перевірки не отримано.
Листом від 30.09.2010 року №04/2/3-3572-09 Генеральна прокуратура України направила скаргу ОСОБА_1 від 27.09.2010 року стосовно тривалого проведення перевірки Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві Першому заступнику прокурору міста Києва державному раднику юстиції 3 класу Молодику В. В.
Листом №04/2/2-3600-09 від 04.11.2010 року Прокуратура м. Києва повідомила ОСОБА_1, що прокуратурою організовано розгляд звернення позивача щодо тривалого проведення перевірки Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві за фактом ненадання медичними працівниками допомоги ОСОБА_1 та з інших питань. На даний час триває додаткова перевірка.
Позивач 11.11.2010 року звернулась до Генерального прокурора України із заявою, яку зареєстровано приймальною громадян за №22 від 11.11.2010 року щодо залучення сім'ї ОСОБА_1 до додаткової перевірки.
Листом від 13.12.2010 року №04/2/3-3572-09 Генеральна прокуратура України повідомила позивача, що Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві перевірено її заяву стосовно неналежного виконання медичними працівниками своїх професійних обов'язків під час надання медичної допомоги матері ОСОБА_1 За її результатами указаним підрозділом органу внутрішніх справ 12.11.2010 року прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за ст.ст. 136,139,140 КК України на підставі п.2 ст.6 КПК України (за відсутністю в діях складу злочину). Генеральною прокуратурою України перевірено законність даного процесуального рішення та підстав для його скасування не вбачається.
24.12.2010 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Генерального прокурора України, яку зареєстровано приймальною громадян за №12 від 24.12.2010 року щодо, зокрема, запису на особистий прийом до заступника Генерального прокурора України, скасування постанови від 12.11.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи для проведення додаткової перевірки і відкриття кримінальної справи, залучення сім'ї ОСОБА_1 до перевірки.
Генеральна прокуратура України листом від 25.01.2011 року №04/2/1/2-3572-09 повідомила позивача, що Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві проведено перевірку щодо неналежного виконання медичними працівниками своїх професійних обов'язків під час надання медичної допомоги матері ОСОБА_1, за результатами якої 12.11.2010 року прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за ст.ст. 136,139,140 КК України на підставі п.1 ст.6 КПК України. Генеральною прокуратурою України перевірено законність прийнятого рішення та підстав для його скасування не встановлено. Крім того, про можливість особистого прийому позивача заступником Генерального прокурора України у будь-який четвер ОСОБА_1 повідомлялось у приймальні громадян.
Листом від 01.03.2011 року №04/2/1/2-3572-09 Генеральна прокуратура України додатково повідомила позивача, що підстав для скасування рішення про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.11.2010 року не вбачається та відповідно до вимог ст.8 Закону України “Про звернення громадян”, ст.12 Закону України “Про прокуратуру” провадження з даних питань в органах прокуратури припиняється.
Вищевикладеним спростовуються доводи позивача про розгляд звернення від 05.08.2010 року з порушенням терміну такого розгляду та направлення скарги від 05.08.2010 року для розгляду до Прокуратури м. Києва, оскільки не звернення від 05.08.2010 року, а матеріали, на підставі яких прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи 13.08.2010 року направлено до Прокуратури м. Києва для організації додаткової перевірки.
З огляду на наведене, позовні вимоги про визнання неправомірними дій відповідача щодо порушення строків розгляду звернення, направлення звернення для розгляду тим посадовим особам, дії та рішення яких оскаржувались є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Статтею 40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України, наданого їм Конституцією України, права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюється Законом України “Про звернення громадян” від 02.10.1996р. № 393/96-ВР ( далі - Закон України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР), який забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно з частиною першою ст. 7 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Частиною другою та третьою ст. 8 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР визначено, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Відповідно до частини третьої ст. 15 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР, відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Частиною першою та другою ст. 20 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 року №1789-XII (із змінами і доповненнями) (далі -Закон України від 05.11.1991 року №1789-XII) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Прокурор, відповідно до ст. 12 Закону України від 05.11.1991 року №1789-XII, розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.
Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами.
Прокурор проводить особистий прийом громадян.
Прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду.
Після прийняття рішення по скарзі Генеральним прокурором України провадження по таких скаргах в органах прокуратури припиняється.
Згідно з п. 1.1 Регламенту Генеральної прокуратури України, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 30.09.2005 року №53 (із змінами і доповненнями) (далі -Регламент), організація, засади і порядок діяльності Генеральної прокуратури України визначаються Конституцією України, Законом України “Про прокуратуру”, іншими законодавчими актами, міжнародно-правовими договорами, наказами,інструкціями, розпорядженнями, вказівками Генерального прокурора України, Положеннями про структурні підрозділи, а також цим Регламентом.
Відповідно до п. 1.3 Регламенту, начальники структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, їх заступники є безпосередніми організаторами роботи у підрозділах.
Приймання, реєстрація, розгляд та проходження звернень і документів, відповідно до п. 6.1 Регламенту, здійснюється відповідно до Інструкції з діловодства в органах прокуратури України та цього Регламенту.
Звернення, що надійшли до Генеральної прокуратури, після реєстрації у секретаріаті (проставлення штампа з датою надходження і реєстраційного номера) передаються до управління розгляду з звернень та прийому громадян. Працівники цього відділу вивчають звернення та визначають структурний підрозділ Генеральної прокуратури України, до компетенції якого належить вирішення питань, викладених у зверненні, після чого повертають їх до секретаріату для подальшого спрямування.
Вхідна кореспонденція подається секретаріатом і управлінням розгляду звернень та прийому громадян на розгляд керівництву Генеральної прокуратури України двічі на день відповідно до розподілу обов'язків.
Заступниками Генерального прокурора України, відповідно до п. 6.7 Регламенту, підписуються документи відповідно до їх компетенції та ті, що ними розглядались, а також відповіді на звернення і листи народних депутатів України.
Керівниками самостійних структурних підрозділів (виконувачами обов'язків) підписуються документи, згідно з п. 6.8 Регламенту, крім інших, відповіді про відхилення первинних звернень громадян (тих, які вперше по суті вирішуються в Генеральній прокуратурі України і по яких раніше відповіді давалися за підписом прокурорів обласного рівня).
Абзацом третім пункту 6.10 Регламенту визначено, що прокурори управлінь і відділів підписують документи за письмовою вказівкою начальника управління або відділу -відповіді на задоволені звернення громадян, про роз'яснення їм вимог чинного законодавства, а також у випадках, коли провадження за зверненнями вже раніше припинено на підставі ст. 12 Закону України “Про прокуратуру” ( 1789-12 ).
Відповідно до п. 1.2 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури в Україні, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28.12.2005 року №9 (із змінами і доповненнями) (далі -Інструкція), цією Інструкцією встановлюється порядок розгляду і вирішення звернень громадян, службових та інших осіб, запитів і звернень народних депутатів України, депутатів місцевих рад, а також прийому громадян, службових та інших осіб у Генеральній прокуратурі України, прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратурах регіонів та Військово-Морських Сил України, міських, районних, міжрайонних і прирівняних до них прокуратурах.
Пунктом 3.2 Інструкції визначено, що по кожному зверненню в прокуратурах усіх рівнів може бути виконана одна з таких дій: прийнято до розгляду; передано на вирішення до підпорядкованої прокуратури; направлено до іншого відомства; долучено до скарги, що раніше надійшла, або до матеріалів кримінальної справи.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції, порядок перевірки звернень, що забезпечує найбільш повний, оперативний і кваліфікований розгляд поставлених у них питань, визначається Генеральним прокурором України, його заступниками, начальниками самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України.
За підсумками вирішення звернень може бути прийнято, відповідно до п. 4.14 Інструкції, одне з таких рішень: задоволено, частково задоволене звернення, повторно задоволене, відхилено, роз'яснено.
Пунктом 7.1 Інструкції встановлено, що у Генеральній прокуратурі України особистий прийом громадян, представників державних і громадських організацій, а також інших осіб здійснюється управлінням розгляду звернень та прийому громадян у день їх звернення за участю галузевих підрозділів. Відвідувачі, направлені на прийом до прокурорів управлінь і відділів із скаргами, приймаються негайно (п. 7.2 Інструкції).
Відповідно до положень п. 7.4 Інструкції, особистий прийом керівництвом Генеральної прокуратури України здійснюється згідно із затвердженим Генеральним прокурором України графіком та встановленим розпорядком.
Генеральний прокурор України приймає громадян та інших осіб за попереднім записом (але не в день прийому) за зверненнями, якщо у задоволенні їх раніше відмовлено його заступниками.
Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, скаргу позивача задоволено, то відповідь про передчасність запису на особистий прийом до заступника Генерального прокурора України є правомірною.
Суд також звертає увагу, що зазначеними вище нормативно-правовими актами встановлений порядок особистого прийому громадян Генеральним прокурором України, якого повинні дотримуватись громадяни, реалізуючи своє конституційне право на звернення та особистий прийом.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що, розглядаючи звернення позивача від 05.08.2010 року, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України “Про звернення громадян”, Законом України “Про прокуратуру”, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надане, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Судом беруться до уваги приписи частини 2 статті 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, враховуючи приписи ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України та відсутність з боку позивача витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, вимога про стягнення судового збору задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185, 186, 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко
Постанова складена в повному обсязі та підписана 29.06.2011 року.