ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 червня 2011 року 08 год. 30 хв. № 2а-5511/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В., при секретарі судового засідання Стець Я.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр «Голосіївський»
до Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві Державного комітету України
з питань технічного регулювання та споживчої політики
проскасування припису про надання документів
15 квітня 2011 року до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський»до Головного Київського міського управління з питань захисту прав споживачів Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики, в якому просить скасувати припис №29 від 04.04.2011 р. про надання документів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2011 року було відкрито провадження по справі та призначено попереднє судове засідання. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2011 року було закінчено підготовче провадження по справі та призначено справу до судового засідання.
Під час слухання справи представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі.
Відповідач до судових засідань не з'являвся, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся, своєї позиції щодо пред'явленого позову суду не надав. Керуючись положеннями ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі -КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст.41, 122, 128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні, а розгляд справи продовжується за наявними в справі матеріалами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний припис є незаконним та необґрунтованим, адже відповідач будучи органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, відповідно до ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів»(надалі -Закон №1023) та п.5 ст.5 Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики №229 від 23.06.2009 р. (надалі -Положення №229) має право при проведенні перевірки господарюючого суб'єкта на одержання лише копій документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції, але не на витребування та одержання від позивача вантажно-митних декларацій та актів приймання-передачі на автомобілі Renault.
Крім того, позивач вказав на пропущення відповідачем строку складення оскаржуваного припису, чим порушив п'ятиденний строк для складення припису, встановлений ч.7 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»(надалі -Закон №877).
Також, позивачем в обґрунтування заявленого позову було зазначено, що до повноважень органів влади у сфері захисту прав споживачів належить давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи лише про припинення порушень прав споживачів, однак оскаржуваний припис не містить вимог про припинення порушень прав споживачів.
Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
В період з 14.03.2011 року по 25.03.2011 року службовими особами Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві на підставі направлення № 001116/044 від 04.03.2011 р. була проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр Голосіївський»з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів, за результатами якої 16.03.2011 року було складено Акт № 000784 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів (надалі -Акт №000784).
Відповідно до Акту №000784, відповідачем під час проведення перевірки було встановлено порушення зокрема: відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про строк служби транспортних засобів, чим порушено вимоги п. 27 Порядку торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1200 від 11.11.2009 року та вимоги ч. 1 ст. 15 Закону №1023.
На підставі результатів перевірки 04.04.2011 року відповідачем було винесено Припис №29, згідно якого позивач з урахуванням вимог діючого законодавства мав надати відповідачу до 18 квітня 2011 року прибуткові документи на товари, які зазначені в текстовій частині Акту №000784, а саме вантажно-митні декларації та акти приймання-передачі на автомобілі Renault.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулюється Законом №1023.
Відповідно до ст. 5 Закону №1023 держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.
Відповідно до Положення №229, територіальними органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики та забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів у відповідному регіоні.
Згідно п.5 ч.1 ст.26 Закону №1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції.
Водночас, п.1.4. Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Держспоживстандарту України №311 від 25.10.2006 встановлено, що посадові особи під час проведення перевірки мають право одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції, а також супровідних документів на продукцію, що перебуває в реалізації.
В ході розгляду справи судом було встановлено, що в свою чергу не спростовується позивачем в його поясненнях, автомобілі Renault були імпортовані на митну територію України та перебувають на реалізації у позивача. Зважаючи на наявні матеріали справи, судом було встановлено, що не спростовується позивачем в своїх поясненнях, що вантажні митні декларації та акти приймання-передачі є супровідними документами на автомобіль, а як наслідок позивачем не доведено того, що відповідач не мав права витребовувати від позивача документів, зазначених у спірному приписі.
В той же час, в п.3 ст.3 КАС України зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до преамбули Закони №877, даний Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). При цьому, відповідно до ст.1 Закону №877, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Таким чином, положення Закону №877 поширюють свою дію на відповідача.
Згідно ст.3 Закону №877 одним із принципів державного нагляду є об'єктивність та неупередженість здійснення державного нагляду (контролю). При цьому, відповідно до ч.2 ст. 8 Закону №877 органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом.
Натомість, відповідно до вимог ч.7 ст.7 Закону №877 на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що перевірку було закінчено 25.03.2011 р., а оскаржуваний припис виданий 04.04.2011 р., що в свою чергу свідчить про пропущення відповідачем строку визначеного ч.7 ст.7 Закону №877.
Як наслідок, суд погоджується з позицією позивача в тому, що відповідачем не було дотримано строк складення спірного припису.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В той же час, відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, але своєї письмової позиції суду не надав, доводи позивача відповідачем не спростовані, правомірність прийнятого ним рішення не доведена.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення. Ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПостановиВ:
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр Голосіївський»задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати припис Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №29 від 04.04.2011 року про надання документів.
3. Судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр Голосіївський»за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
Суддя Б.В. Санін