Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
22 червня 2011 р. № 2-а- 2669/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бартош Н.С.,
за участю секретаря судового засідання -Островської М.О.,
за участю представників: позивача -Даниленка О.М., відповідача - Бабенко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової фірми "Бекар ЛТД" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про визнання дій незаконними та скасування рішення,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова фірма "Бекар ЛТД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, в якому просить суд визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, що полягають в протиправному, грубому порушенні ст. 8, ст. 19 Конституції України, ст. 11 Закону України "Про систему оподаткування", ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", ст. 250 Господарського кодексу України при винесенні рішення про застосування штрафних санкцій №0000262200 від 07.09.2010 р. та скасувати його.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 30.07.2010 р. по 19.08.2010 р. Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі міста Харкова проведена виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова фірма "Бекар ЛТД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2010 р., за якою складений акт №4034/23-206/31214415 від 25.08.2010 р. На підставі зазначеного акту відповідачем винесене рішення про застосування штрафних санкцій №0000262200 від 07.09.2010 р.
Позивач вважає вказане рішення необґрунтованим, оскільки на день завершення перевірки, а саме на 25.08.2010 р. строку у 90 днів за ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не існувало, а тому нарахування пені є незаконним.
Крім того, позивач зазначив, що відповідачем порушені строки застосування адміністративно-господарські санкції, які передбачені ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки зазначений строк сплив 20.12.2008 р.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
В обґрунтування заперечення зазначив, що ТОВ ТПФ "Бекар Лтд" укладено контракт № 54 від 17.06.2005 р., на виконання умов якого ТОВ ТПФ «Бекар Лтд» перерахувало платіжним дорученням №23 від 21.09.2007 валютні кошти у сумі 17202,50 дол. США (86872,63 грн.) на рахунок АРЕХ INTERNATIONAL (Індія). Граничний термін надходження товару 20.12.2007р. Товар отримано в повному обсязі 18.02.2008 р. згідно з ВМД №441267. Висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики ТОВ ТПФ «Бекар Лтд» щодо відстрочення терміну 90 календарних днів для отримання товару з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, не надано. Враховуючи вищенаведене, перевіркою зроблено висновок, що ТОВ ТПФ «Бекар Лтд» в порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» отримало імпортний товар по контракту № 54 від 17.06.2005 р. з порушенням термінів, встановлених цим Законом, тобто термін відстрочення поставки перевищує 90 днів з дати перерахування коштів нерезиденту.
Законом України від 23.09.94 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№ передбачено 90-денний термін розрахунків за експортно-імпортними операціями. З 1 січня 2008 року, згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків іноземній валюті», передбачається збільшення строку зарахування виручки в іноземній валюті (відстрочення імпортних поставок) до 180 днів.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність. Тобто, до події, факту застосовується той закон (нормативно-правовий акт), під час якого вони настали або мали місце.
Разом із тим, Конституція України, закріпивши частиною першою ст.58 норму щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.
Враховуючи вищевикладене, у разі не завершення 90-денного терміну розрахунків за експортними (імпортними) операціями резидентів станом на 01.01.2008 року, поширюються норми того закону, який скасовує або пом'якшує, відповідальність резидента.
У ТОВ ТПФ «Бекар» 90-денний термін закінчився 20.12.2007, тобто зазначена операція потрапляє в правове поле Закону України від 23.09.94 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», яким передбачено 90-денний термін розрахунків і, відповідно, пеня за порушення термінів розрахунків повинна нараховуватись до моменту надходження імпортованого товару.
Заслухавши пояснення представників сторін, та дослідивши надані письмові докази в їх сукупності суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З 30.07.2010 р. по 19.08.2010 р. фахівцями Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової фірми «Бекар ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2010 р.
За наслідками проведення перевірки відповідачем складено акт перевірки №4034/23-206/31214415 від 25.08.2010 р. та встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, порушення ст.2 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, ТОВ ТПФ «Бекар Лтд» отримало імпортний товар (частини для двигунів з іскровим запалюванням) по контракту № 54 від 17.06.2005 р., укладеному з АРЕХ INTERNATIONAL (Індія) на суму 17202,50 дол. США. (86872,63 грн.) з порушенням законодавчо встановлених термів, встановлених цим Законом, тобто термін відстрочення поставки перевищує 90 днів з дати перерахування коштів нерезиденту, порушення ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та ст.1 Указу Президента України від 18.06.1994р. №319/94 «Про невідкладні заходи по поверненню в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» зі змінами і доповненнями ТОВ ТПФ «Бекар Лтд» не задекларовано станом на 01.01.2008 в р. II Фінансові вкладення п.13 «Сума коштів, перерахованих за кордон та виставлених векселів по імпортних контрактах» по яких на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів" прострочену дебіторську заборгованість у сумі 17202,50 дол. США. (86872,63 грн.) по контракту №54 від 17.06.05, який укладено з АРЕХ INTERNATIONAL (Індія).
На підставі зазначеного акту відповідачем винесене рішення про застосування штрафних санкцій №0000262200 від 07.09.2010 р. про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової фірми «Бекар ЛТД» штрафної (фінансової) санкції у сумі 15637,07 грн.
Позивач, не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням оскаржував його до податкових органів.
17.09.2010 р. позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, рішенням якої №17729/10/15-014 від 05.10.2010 р. оскаржуване рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Позивач, також не погоджуючись з розглядом первинної скарги, 20.10.2010 р. та 27.12.2010 р. звертався зі скаргами до ДПА в Харківській області та до ДПА України відповідно.
Рішенням ДПА України в Харківській області № 4647/10/25-103 від 14.12.2010 р. залишила без змін оскаржуване рішення та рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, рішенням якої №17729/10/15-014 від 05.10.2010 р., а повторну скаргу - без задоволення.
Також, Рішенням ДПА України № 3511/6/25-0415 від 23.02.2011 р. залишила без змін рішення про застосування штрафних санкцій №0000262200 від 07.09.2010 р., а скаргу - без задоволення.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо порушення позивачем законодавчо встановленого строку виконання імпортних операцій за вказаним зовнішньоекономічним контрактом.
Так, судом встановлено, що 17.06.2005 р. ТОВ ТПФ "Бекар Лтд" з АРЕХ INTERNATIONAL (Індія) укладено контракт № 54 на придбання запчастин - поршневі кільця для автомобільних двигунів з іскровим запалюванням.
На виконання умов зазначеного договору ТОВ ТПФ «Бекар Лтд» перерахувало платіжним дорученням №23 від 21.09.2007 р. валютні кошти у сумі 17202,50 дол. США (86872,63 грн.) на рахунок АРЕХ INTERNATIONAL (Індія).
Згідно ВМД №441267 встановлено, що товар отримано в повному обсязі 18.02.2008 р.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (у редакції, що діяла на момент укладення позивачем названого контракту) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
В процесі виконання умов контракту № 54 від 17.06.2005 р. до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР Законом України від 31.05.2007 р.№ 1108-V внесені зміни, а саме: у частині першій статті 2 цифри і слова "90 календарних днів" замінено цифрами і словами "180 календарних днів".
Суд зазначає, що відповідач помилково застосував до спірних правовідносин наведену норму Закону у редакції, яка діяла до 01.01.2008 р.
Так, в силу вимог частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з офіційним тлумаченням цього положення, наданим у Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 у справі № 1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Зворотна ж дія нормативно-правових актів в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, стосується лише фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
У статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) визначено як момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
За змістом підпунктом "б" пункту 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажно-митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307, моментом перетину митного кордону при морських і річкових перевезеннях при імпорті визначено початок або здійснення митного оформлення в першому порту вивантаження чи перевантаження на території України, якщо факт перевантаження підтверджено митним органом цього порту.
При цьому початок митного оформлення товару співпадає з проставленням на супровідному документі митницею на кордоні, через яку переміщувався товар, відтиску штампа "Під митним контролем" з наступною випискою провізної відомості, що служить дозволом для перевезення вантажу до внутрішньої митниці для повного митного оформлення.
Таким чином, оскільки в даному разі імпортований позивачем товар перетнув митний кордон України 18.02.2008 р., що і слід вважати датою поставки цього товару, то до спірних відносин слід застосувати ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в редакції, яка діє з 01.01.2008 р.
Крім того, суд зауважує, що Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III є спеціальним законом із питань оподаткування, що встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), перелік яких передбачає Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 р. N 1251-XII, а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не є Законом України з питань оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочки у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.
Таким чином, вищевказані норми законодавства передбачають застосування пені саме до резидента - учасника зовнішньоекономічних відносин в разі ненадходження виручки на його валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей.
Будь-які подальші операції такого резидента з борговими зобов'язаннями, які не призводять до фактичного погашення боргових зобов'язань, не звільняють такого резидента від відповідальності за порушення термінів, передбачених статтями 1 та 2 вищеназваного Закону.
Разом з тим, слід врахувати, що відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Пеня за порушення встановлених ст. ст. 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено статтею 4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.
Згідно ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Окрім того, адміністративно-господарські санкції загалом і пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, є конфіскаційними, оскільки своїм наслідком мають вилучення державою у суб'єкта господарювання основних чи оборотних фондів, іншого майна, тому їх застосування відповідно до ст. 41 Конституції України можливе лише за рішенням суду.
Суд зазначає, що застосовуючи ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган виходив з положень преамбули цього Закону щодо поширення його дії на порядок нарахування і сплати штрафних санкцій і пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Разом з тим, аналіз норм цього Закону і статті 15 зокрема дають підстави для висновку, що вони за своїм регулятивним механізмом не можуть бути застосовані для регулювання порядку нарахування і сплати зазначених штрафних санкцій чи пені.
Так, встановлені підпунктами 15.1.1 пункту 15.1 та підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 ст.15 цього Закону строк давності визначення податкового зобов'язання платника податку контролюючим органом та граничний строк стягнення податкового боргу визначені як такі, початок перебігу яких пов'язаний з граничним строком подання податкової декларації або днем її фактичного подання.
Оскільки нарахування пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності не пов'язане з поданням податкової декларації, так як сума пені не є сумою податкового зобов'язання, застосування встановленого зазначеними правовими нормами порядку відрахування строку для стягнення пені неможливо.
Враховуючи, що початок перебігу строку є невід'ємною складовою самого строку, відсутні підстави для висновку, що встановлені ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строки поширюються на вимогу контролюючого органу про стягнення із суб'єкта господарювання в примусовому порядку нарахованої пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що граничний термін надходження товару становить 20.12.2007 р., фактично товар надійшов 18.02.2008 р., а тому рішення про застосування штрафних санкцій №0000262200 від 07.09.2010 р. про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової фірми «Бекар ЛТД» штрафної (фінансової) санкції у сумі 15637,07 грн. прийняте з порушенням річного строку, передбаченого ст. 250 ГК України.
Таким чином, суд зазначає, що контролюючим органом не були дотримані строки, протягом яких до господарюючого суб'єкта може бути застосована адміністративно-господарська санкція.
Стосовно позовних вимог щодо визнання незаконними дії Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, що полягають в протиправному, грубому порушенні ст. 8, ст. 19 Конституції України, ст. 11 Закону України "Про систему оподаткування", ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", ст. 250 Господарського кодексу України при винесенні рішення про застосування штрафних санкцій №0000262200 від 07.09.2010 р., суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (діяв на час виникнення спірних правовідносин) забезпечення застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами, віднесено до функцій саме Державної податкової інспекції.
Право відповідача на застосовування до платників податків фінансових (штрафних) санкції, стягнення до бюджетів та державних цільових фондів сум недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, передбачено п. 11 ч. 1 ст. 11 зазначеного Закону.
Зазначена норма також кореспондується з приписами п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-IIІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якою визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.
За визначенням пункту 2.7 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних /фінансових/ санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 р. N 253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за № 567/5758, (діяв на час виникнення спірних правовідносин) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого порушення (крім порушення правил оподаткування), яке приймається відповідно до законодавчих актів, якими надано право податковим органам застосовувати штрафні (фінансові) санкції.
Відповідно до п. 7.1. ст. 7 цього Порядку податковий орган здійснює розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій та приймає відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, якими податковим органам надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою згідно з додатком 8 (форма "С").
Таким чином, Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі міста Харкова, приймаючи на підставі акту перевірки від 25.08.2010 р. рішення №0000262200 від 07.09.2010 р., діяла у межах повноважень, що передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», а тому позовні вимоги щодо визнання незаконними дії Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова при винесенні рішення про застосування штрафних санкцій №0000262200 від 07.09.2010 р., є безпідставними та не підлягають задоволенню.
За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в частині скасування рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про застосування штрафних санкцій №0000262200 від 07.09.2010 р., а заперечення відповідача відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової фірми "Бекар ЛТД" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про визнання дій незаконними та скасування рішення - задовольнити частково.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про застосування штрафних санкцій №0000262200 від 07.09.2010 р.
В задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконними дій Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, що полягають в протиправному, грубому порушенні ст. 8, ст. 19 Конституції України, ст. 11 Закону України "Про систему оподаткування", ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", ст. 250 Господарського кодексу України при винесенні рішення про застосування штрафних санкцій №0000262200 від 07.09.2010 р. - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової фірми "Бекар ЛТД" витрати зі сплати судового збору в сумі 01,70 грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову у повному обсязі виготовлено 29 червня 2011 року.
Суддя Бартош Н.С.