Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
10 червня 2011 р. № 2-а- 14274/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіна Ю.В. при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.
за участю:
представника позивача -Зеленцова О.П.,
відповідача -Воловельської Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аіст - таксі"
до Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова
про скасування податкового повідомлення-рішення ,
Позовні вимоги заявлені до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій віл 12.10.2010 року № 0004142310 із посиланням на те, що перевірка проведена з порушенням встановленого законом порядку - без попереднього повідомлення.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі міста Харкова з поданим позовом не погодилася. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач указав, що згідно з актом перевірки від 28.09.2010 року № 8190/20/40/23/36456359 в діяльності позивача п.п.6,9,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року № 265/95-ВР. Перевірка проведена з дотриманням встановленої законом процедури, попереднього повідомлення суб'єкта господарювання про проведення даного виду контролю законом не вимагається, участь в перевірці від суб'єкта господарювання приймала особа, яка від імені даного суб'єкта здійснювала господарську діяльність з надання послуг по перевезенню пасажирів.
Допитаний у судовому засіданні свідок, ОСОБА_3 суду пояснив, що на підприємстві допускається використання резервних таксометрів, які реєструються у податковій інспекції та використовуються у випадку ремонту основного РРО.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Судовим розглядом встановлено, що на підставі направлення на проведення перевірки від 28.09.2010 року № 10307 працівниками ДПА у Харківській області проведена планова перевірка ТОВ «Аіст-таксі»з питання дотримання Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Вказане направлення вручено директору ТОВ «Аіст-таксі», що підтверджується підписом останнього на екземплярі направлення
За результатами перевірки складено акт від 28.09.2010 року №8190/20/40/23/36456359, яким встановлено порушення приписів п.6,9,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року № 265/95-ВР.
Порушення зафіксовані актом перевірки стали підставою для прийняття керівником ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.10.2010 року № 0004142310, яким позивачеві відповідно до положень ст.17, п.3, ст.17 п.4, ст.25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року № 265/95-ВР застосовані штрафні санкції у розмірі 15569,60 грн.
У судовому засіданні представник позивача просить суд скасувати оскаржувані рішення з тих підстав, що вони прийняті на підставі перевірки, проведеної фахівцями податкової інспекції із порушенням вимог діючого законодавства: не повідомлено позивача про проведення перевірки за 10 днів.
Щодо посилань позивача на недотримання перевіряючи ми вимог законодавства в частині не повідомлення позивача про проведення перевірки за 10 днів, суд зазначає, що вимоги щодо направлення не пізніш ніж за десять днів до дня проведення планової виїзної перевірки письмового повідомлення з зазначенням дати її початку та закінчення, які передбачені ч. 4 ст. 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, у редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, застосовуються в разі проведення планової документальної перевірки платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ними податків та зборів (обов'язкових платежів) і не поширюються на перевірки з питань дотримання положень Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, оскільки застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг діючим законодавством не визначено в якості податку або збору (обов'язкового платежу).
Оскільки Закон № 1776 є спеціальним у питаннях застосування реєстраторів розрахункових операцій, то інші нормативні акти, у тому числі Закон України “Про державну податкову службу України” № 509, застосовуються тільки в частині, не врегульованій Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Суд зазначає, що ст. 112 Закону № 509-ХІІ, яка встановлює умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, також передбачає наслідки недотримання контролюючим органом цих умов. Так, згідно частини другою цієї статті ненадання посадовими особами органу державної податкової служби платнику податків документів, перелік яких наведений в частині першій, або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Перевіряючи оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.
Щодо порушень п.6,9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" , щодо не забезпечення зберігання Книги обліку розрахункових операцій протягом встановленого терміну та незабезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків (z-звіт) за 44 дні, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Згідно з п.5 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.
Позивач здійснює діяльність з надання послуг по перевезенню пасажирів, проте в силу положень п.4 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" право не застосовувати при проведенні розрахункової операції реєстратор розрахункових операцій та розрахункову книжку, що зареєстрована на такий РРО надається лише за умови продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.
Пунктом 7.4 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок (затверджено наказом ДПА України від 01.12.2000р. №614, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.02.2001р. за №106/5297) передбачено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає: - наявність книги ОРО в господарській одиниці, на яку ця книга зареєстрована, або на місці проведення розрахунків; - здійснення записів про реквізити розрахункових квитанцій до початку використання розрахункової книжки та безпосередньо після закінчення її використання у межах робочого дня чи зміни; - щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.
З приписів п.4 Порядку слідує, що при здійсненні діяльності з надання послуг по перевезенню пасажирів міським пасажирським автомобільним транспортом розрахункові книжки реєструються на книгу обліку розрахункових операцій.
Відповідальність за порушення приписів названих норм закону встановлена саме п.3 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", згідно з яким у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши їх за правилами ст.86 КАС України, суд зауважує, що у спірних правовідносинах позивач був обтяжений обов'язком застосовувати при проведенні розрахункових операцій книгу обліку розрахункових операцій та розрахункову книжку, що зареєстрована на таку книгу обліку розрахункових операцій.
В судовому засідання представник позивача послався на те, що вказаний таксометр є резервним, оскільки у вказані дні він не використовувався, то друкування фіскальних звітних чеків за вказаний період не здійснено. Проте суд зазначає, що будь-яких доказів в силу приписів ст.71 КАС України на підтвердження цієї обставини в судове засідання позивачем не надано, як і не встановлено їх судом в порядку ст.11 КАС України
За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірне застосування відповідачем штрафу в розмірі саме згідно з п.4 ст.17 Закону України Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за вчинення позивачем діяння у вигляді невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій;
Щодо порушення вимог п.13 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в частині не забезпечення відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Актом перевірки зафіксований факт порушення позивачем вимог даної норми закону шляхом незабезпечення відповідності готівкових коштів на суму 53,92 грн. В судовому засіданні представник позивача не надав суду доказів, які б спростовували наявність даного порушення, пославшись на те, що оскільки перевірка проведена із порушенням норм діючого законодавства, то висновки перевірки не можуть носити легітимного характеру.
Відповідно до ст.22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши їх за правилами ст.86 КАС України, суд зауважує, що штраф в розмірі 269,60грн. (53,62грн. * 5) згідно з ст.22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" застосований відповідачем правомірно.
Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні осадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене вище та беручи до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідач який у спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень, належними доказами довів правомірності дій працівників органів податкової служби при проведенні перевірки та застосуванні фінансових санкцій, а тому суд не вбачає достатньо підстав для задоволення позову.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.8-14,71,94,160-163,167,185-186 КАС України суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аіст - таксі" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 15.06.2011 року
Суддя Зоркіна Ю.В.