14 червня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3902/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Головка А.Б.,
при секретарі - Ковальові Д.О.,
за участю:
представників позивача - Денисенка В.В., Романенка А.М.,
представника відповідача - Мовчан Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "ВКФ "МАК" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-
11 травня 2011 року Приватне підприємство "ВКФ "МАК" (далі - позивач, ПП "ВКФ "МАК") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0003492301/1354.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що вважає неправомірним та таким, що не відповідає дійсності, висновок контролюючого органу щодо завищення податкового кредиту за грудень 2010 року по взаємовідносинах з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", оскільки взаємовідносини позивача з вказаним контрагентом за перевіряємий період підтверджуються первинними документами, які не були взяті до уваги податковим органом під час перевірки, у зв'язку з чим просив скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.
Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У письмових запереченнях відповідачем вказано, що висновки Кременчуцької ОДПІ щодо порушення позивачем вимог підпункту 7.2.1, пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині висновків про завищення позивачем податкового кредиту за грудень 2010 року в сумі 22 537 грн. 35 коп. є обгрунтованими, оскільки господарські операції, на підставі яких сформовано податковий кредит, не підтверджені первинними документами, у зв'язку із чим вважає правомірним спірне податкове повідомлення-рішення.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ПП «ВКФ «МАК» (ідентифікаційний код 36804973) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 09.11.2009 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 360053, та взято на податковий облік у Кременчуцькій ОДПІ.
У період з 01.04.2011 року по 05.04.2011 року на підставі наказу від 01.04.2011 року № 1504 державним податковим інспектором Кременчуцької ОДПІ Третяк Н.М. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «ВКФ «МАК» по питанню взаємовідносин з ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року.
За результатами перевірки складено акт від 05.04.2011 року № 1889/23-209/36804973, у якому відображено порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого ПП «ВКФ «МАК» завищено податковий кредит за грудень 2010 року на суму 22 537 грн. 35 коп.
На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0003492301/1354, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 28 171 грн. 69 коп., в тому числі: 22 537 грн. 35 коп. - основний платіж, 5 634 грн. 34 коп. - штрафна санкція.
Проте позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить із наступного.
Преамбулою Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР) визначено, що цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).
При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
З матеріалів справи судом встановлено, що 01.12.2010 року між ПП «ВКФ «МАК» та ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» укладено договір поставки.
Згідно умов договору, Постачальник (ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10”) зобов'язується передати у власність Покупцю (ПП «ВКФ «МАК») товар, а Покупець прийняти його та оплатити. Найменування, асортимент, кількість і ціна товару указується в рахунках-фактурах і накладних, які є невід'ємною частиною договору. Оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або розрахунком готівкою. Поставка товару здійснюється окремими партіями у відповідності із заявками Покупця.
На виконання умов договору ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” виписано ПП «ВКФ «МАК» податкові накладні на загальну суму 135 224 грн. 48 коп., в тому числі ПДВ - 22 537 грн. 41 коп., рахунки-фактури та видаткові накладні.
На підтвердження розрахунку за придбаний товар позивачем надано копії квитанцій до прибуткових касових ордерів ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10”.
Доставка товару від Постачальника (ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10”) до Покупця (ПП «ВКФ «МАК») здійснювалася із використанням послуг кур'єра на підставі договору № 10-К про надання послуг кур'єрської доставки від 01.09.2010 року, укладеного ПП «ВКФ «МАК» із ФОП ОСОБА_5, та підтверджується актом здачі-прийому виконаних послуг від 30.12.2010 року № 347.
ПП «ВКФ «МАК» на підставі виписаних ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” податкових накладних включено до складу податкового кредиту до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року суму ПДВ 22 537 грн. 35 коп.
Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до їх змісту та форми відсутні.
В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у подальшому позивач використав придбаний у ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” товар у своїй господарській діяльності, а саме: для реалізації ПП «Юсіп», ТОВ «Добробит», ПП «Техноком-Сервіс».
Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності ПП «ВКФ «МАК»- для подальшої його реалізації.
З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано на підставі, виписаних ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” належно оформлених податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України “Про податок на додану вартість”.
Суд зазначає, що згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до пункту 9.8 статті 9 вказаного Закону реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
Із матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних, ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано.
Доводи контролюючого органу про обов'язковість наявності такої підстави для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту як сплата цих сум до Державного бюджету України, судом не беруться до уваги, оскільки норми Закону України “Про податок на додану вартість” не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.
Крім того, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця, оскільки право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, так як це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.
Тобто, суд зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом України “Про податок на додану вартість”, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.
Слід зазначити, що відповідачем надано копію податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року поданої ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” до податкового органу 19.01.2011 року, де відображено в податкових зобов'язаннях суму ПДВ у розмірі 22 537 грн. 35 коп. по ПП «ВКФ «МАК».
З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
З огляду на зазначене, суд вважає правомірним включення позивачем до податкового кредиту за грудень 2010 року суму ПДВ 22 537 грн. 35 коп. по взаємовідносинах із ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10”.
Таким чином, податкове повідомлення - рішення від 19.04.2011 року № 0003492301/1354 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене та виходячи з положень частини 2 статті 11, пункту 1 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 19.04.2011 року № 0003492301/1354.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Приватного підприємства "ВКФ "МАК" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 19.04.2011 року № 0003492301/1354.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "ВКФ "МАК" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 20 червня 2011 року.
Суддя А.Б. Головко