Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
Вступна та резолютивна частини
м. Миколаїв.
31.05.2011 р. справа № 2а-1232/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Продана Ю.І., при секретарі судового засідання Чайкіній М. С.,
за участю позивача: ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області 17.05.2001р.);
представника позивача: ОСОБА_2 (посвідчення адвоката від 20.10.2009 р. № 559);
відповідач: не з'явився;
третя особа: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомОСОБА_1,
АДРЕСА_1, 54000
доЖовтневої районної державної дміністрації,
проспект Жовтневий, 306, м. Миколаїв, 54050
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачаСільськогосподарський кооператив "Злагода"
вул. Леніна, 48, с. Михайло - Ларине, Жовтневий район, Миколаївська область, 57252
провизнання протиправним та скасування рішення від 12.10.2010 р. № 3148/3-03/14-10, зобов'язання вчинити дії,
керуючись статтями 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Жовтневої районної адміністрації у Миколаївський області від 12 жовтня 2010 року № 3148/3-03/14-10.
3. Зобов'язати Жовтневу районну адміністрацію у Миколаївський області включити ОСОБА_1 до списку осіб, яким передаються земельні ділянки (пай) при приватизації Державного підприємства “Гвардії Ілліча”.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя Ю.І. Продан
Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
31.05.2011 р. справа № 2а-1232/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Продана Ю.І., при секретарі судового засідання Чайкіній М. С.,
за участю позивача: ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області 17.05.2001р.);
представника позивача: ОСОБА_2 (посвідчення адвоката від 20.10.2009 р. № 559);
відповідач: не з'явився;
третя особа: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомОСОБА_1,
АДРЕСА_1, 54000
доЖовтневої районної державної дміністрації,
проспект Жовтневий, 306, м. Миколаїв, 54050
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачаСільськогосподарський кооператив "Злагода"
вул. Леніна, 48, с. Михайло - Ларине, Жовтневий район, Миколаївська область, 57252
провизнання протиправним та скасування рішення від 12.10.2010 р. № 3148/3-03/14-10, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - Жовтнева РДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Сільськогосподарський кооператив "Злагода" про визнання протиправним та скасування рішення від 12 жовтня 2010 р. № 3148/3-03/14-10, та зобов'язання включити його до списку осіб, яким передаються земельні ділянки (пай) при приватизації Державного підприємства “Гвардії Ілліча”.
В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що згідно з нормами Закону України від 05.06.2003 р. № 899-ІV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 899-ІV) та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 р. № 177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки", він належить до кола осіб, які мають право на отримання земельної ділянки, проте відповідач всупереч нормам цих нормативно - правових актів відмовив йому в її отриманні.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що 12.10.2010 р. за № 3148/3-03/14-10 Жовтневою РДА надано відповідь на запит ОСОБА_1 згідно з вимогами Закону України від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР "Про звернення громадян", яка має лише інформаційний та рекомендаційний характер. Також, відповідач просив розглянути справу за наявними у справі матеріалами та без участі його повноважного представника.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, також просить суд розглянути справу без участі її повноважного представника.
Позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх повністю.
У судовому засіданні 31.05.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Судом установлено і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював у Державному підприємстві радгоспі "Гвардія Ілліча" (далі - Підприємство) начальником бригади сторожів у період з 01.06.2006 р. по 31.08.2007 р.
12 жовтня 2010 року Жовтнена РДА приймаючи рішення № 3148/3-03/14-10 про відмову позивачу щодо включення його до списку громадян-працівників та пенсіонерів з їх числа, яким передаються земельні ділянки при приватизації радгоспу, виходила з того, що останній був звільнений з цього підприємства 31.08.2007 р. за власним бажанням, в період його реорганізації 17.09.2007 р. не працював та на пенсію не вийшов, а тому і втратив право на отримання земельної ділянки.
Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Преамбулою Закону України від 9 квітня 1994 року № 586-IV "Про місцеві державні адміністрації" (далі - Закон № 586-ХIV) встановлено, що відповідно до Конституції України цей Закон визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.
Згідно зі статтею 3 Закону № 586-ХIV, місцеві державні адміністрації діють на засадах:
- відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність;
- верховенства права;
- законності;
- пріоритетності прав людини;
- гласності;
- поєднання державних і місцевих інтересів.
До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля (пункт 7 частини 1 статті 13 Закону № 586-ХIV).
Відповідно до пункту 2 статті 21 Закону № 586-ХIV, місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК), районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.
Відповідно до пункту 12 Перехідних положень цього Кодексу, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно з частинами 2, 3 статті 116 ЗК, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Суд бере до уваги те, що до набрання ЗК чинності, питання приватизації земель, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств і організацій, а також їх розпаювання між членами цих підприємств регулювалося Указами Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" (далі - Указ № 666/94) та від 8 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ № 720/95).
Відповідно до статті 1 Указу № 666/94, приватизація земель, які перебувають у користуванні сільськогосподарських підприємств і організацій, є невідкладним першочерговим заходом у здійсненні земельної реформи в Україні.
Згідно зі статтею 1 Указу № 720/95, паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Статтею 2 цього ж Указу передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.
З огляду на викладене, паюванню підлягали земельні ділянки, які вже перебували у колективній власності громадян, а не в державній власності.
На час розгляду цієї справи питання приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств регулюється Земельним кодексом України.
Відповідно до частин 3, 5 статті 118 ЗК, громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної; міської ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.
Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з вимогами частин 1, 5 статті 25 цього Кодексу, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).
Отже, в даному випадку здійснюється розпаювання земель державної власності між особами, які мають право на отримання земельної частки (паю), а не земель колективної власності.
Частиною 4 статті 116 ЗК встановлено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Таким чином, дія частини 4 статті 116 Земельного кодексу України розповсюджується тільки на випадки розпаювання земель сільськогосподарських підприємств у межах норм, визначених статтями 25, 32, 121 цього Кодексу.
Ураховуючи те, що у частині 4 статті 116 ЗК, посилання на вказані вище Укази Президента України відсутнє, позивачі мають право отримати ще земельну ділянку із земель державної власності у розмірі земельної частки (паю) згідно з вимогами цього Кодексу.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
При цьому, завдання адміністративного судочинства ґрунтуються на положеннях статті 55 Конституції України, відповідно до якої, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення частини 1 статті 9 КАС відповідають приписам частини 2 статті 19 Конституції України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 71 КАС).
Враховуючи викладені норми матеріального і процесуального законодавства, встановлені обставини справи, суд вважає заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 правомірними і такими, що підлягають задоволенню повністю.
Згідно з частиною 1 статті 94 КАС, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Жовтневої районної адміністрації у Миколаївський області від 12 жовтня 2010 року № 3148/3-03/14-10.
3. Зобов'язати Жовтневу районну адміністрацію у Миколаївський області включити ОСОБА_1 до списку осіб, яким передаються земельні ділянки (пай) при приватизації Державного підприємства “Гвардії Ілліча”.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя Ю.І. Продан
Повний текст постанови складено та підписано 3 червня 2011 року.