Категорія №10.2.4
Іменем України
29 червня 2011 року Справа № 2а-3375/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Твердохліба Р.С.,
секретаря судового засідання Григоренко-Тумасян А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства «Старобільський завод замінника незбираного молока» до управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про визнання дій протиправними, зобов'язання зарахувати сплачені суми в розмірі 51815,00 грн. в рахунок погашення страхових внесків за грудень 2010 року,
20 квітня 2011 року позивач - закрите акціонерне товариство «Старобільський завод замінника незбираного молока» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про визнання дій протиправними, зобов'язання зарахувати сплачені суми в розмірі 51815,00 грн. в рахунок погашення страхових внесків за грудень 2010 року, в обґрунтування якого послався на таке.
Листом №1438/03 від 03 лютого 2011 року управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі повідомило позивача про зарахування суми, сплачено платіжним дорученням №1638 від 20 січня 2011 року в розмірі 51815,00 грн. в рахунок сплати недоїмки за березень 2010 року, замість зарахування в рахунок погашення страхових внесків за грудень 2010 року, відповідно до призначення платежу, зазначеного в платіжному дорученні.
Позивачем зазначено, що у ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» були внесені зміни, та з 01 січня 2011 року частини з першої по дев'яту виключені відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Таким чином, оскаржувані дії відповідача засновані на підставі закону, який з 1 січня 2011 року втратив чинність.
Крім того, ухвалою господарського суду Луганської області у справі №21/118б від 07 грудня 2010 року у відношенні позивача порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Вважає, що дії відповідача щодо зарахування сплачених сум за платіжним дорученням №1638 від 20 січня 2011 року в розмірі 51815,00 грн. в рахунок сплати недоїмки за березень 2010 року є протиправними, оскільки вчинені в межах повноважень та у спосіб, встановлених ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який втратив чинність 01 січня 2011 року. Крім того, оскаржувані дії не відповідають режиму мораторію, встановленому господарським судом Луганської області 07 грудня 2010 року у справі №21/118б.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи викладені в позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача - управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову посилаючись на те, що згідно п.1 ст. 14 та ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання є страхувальниками та платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Закрите акціонерне товариство «Старобільський завод замінника незбираного молока» зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України та надає звітність з 1991 року, у зв'язку з чим прийняло на себе зобов'язання страхувальника по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду.
Відповідно до п.6 ч.2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальник зобов'язаний перераховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду України.
Борг закритого акціонерного товариства «Старобільський завод замінника незбираного молока» станом на 20 січня 2011 року по 32% складає 414605,29 грн., про що свідчить картка особового рахунку підприємства, який виник з 01 травня 2009 року по 31 грудня 2010 року.
Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості.
Таким чином, відповідно до п. 5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Таким чином, вказана сума, а саме 51815 грн., була зарахована на погашення боргу за березень 2010 року
Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261 (далі - Положення), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, організовує роботу з ведення персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та автоматизованого оброблення інформації у системі Пенсійного фонду України, проводить збирання, акумулювання та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.
Згідно із ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з пунктом 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року. Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Закрите акціонерне товариство «Старобільський завод замінника незбираного молока» відповідно до статей 14, 15 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редаціїї, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Старобільського району Луганської області.
Згідно із пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редаціїї, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) ЗАТ «Старобільський завод замінника незбиранного молока» повинно нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до частини 12 статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редаціїї, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
Частиною 6 статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редаціїї, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для ЗАТ «Старобільський завод замінника незбиранного молока» є календарний місяць.
Відповідно до статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редаціїї, що діяла на час виникнення спірних правовідносин):
- суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій;
- територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату;
- протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій;
- страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку;
- у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки;
- строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за грудень 2010 року, відповідачем самостійно нараховані страхові внески у розмірі 51815,26 грн. (а.с. 70-71).
Зазначена сума заборгованості зі страхових внесків була сплачена позивачем платіжним дорученням №1638 від 20 січня 2011 року (а.с.12).
Управлінням Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області кошти за платіжним дорученням №1638 від 20 січня 2011 року було зараховано на погашення недоїмки у порядку календарної черговості її виникнення, а саме на погашення боргу за березень 2010 року. Таким чином, борг закритого акціонерного товариства «Старобільський завод замінника незбираного молока» станом на 20 січня 2011 року по 32% складає 414605,29 грн., який виник у період з 01 травня 2009 року по 31 грудня 2010 року, про що свідчить картка особового рахунку (а.с. 30-34).
Зазначені обставини по суті сторонами не оспорювались, внаслідок чого, відповідно до ч.3 ст.72 КАС України суд вважає їх такими, що визнаються сторонами та такими, що не доказуються судом.
Посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на те, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства змінив призначення платежу у платіжному дорученні №1638 від 20 січня 2011 року і зарахував сплату поточних сум страхових внесків в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій та те, що Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з 01 січня 2011 року у ст. 106 Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» внесені зміни та із зазначеної дати частини з 1 по 9 виключені, а тому дії відповідача засновані на Законі, якій втратив чинність визнаються судом необґрунтованими з огляду на таке.
Згідно з пунктом 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року. Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та /або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 5 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редаціїї, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Таким чином, нормою спеціального закону прямо встановлено повноваження відповідача на зарахування поточних платежів у випадках, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції, в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій (зазначену правову позицію підтримано Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 08 червня 2010 року за результатами перегляду за винятковими обставинами справи за позовом структурного підрозділу «Шахта «Ольховатська» Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» до Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області про визнання рішення нечинним).
Посилання позивача на порушення справи про банкрутство у відношенні закритого акціонерного товариства «Старобільський завод замінника незбираного молока» те введення мораторію на задоволення вимог кредиторів суд не бере до уваги, оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів в розумінні Закону України вiд 14.05.1992 № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» це зупинення боржником виконання своїх грошових зобов'язань, які виникли до введення такого мораторію, а у даному випадку, грошові зобов'язання погашались не боржником, а органом Пенсійного фонду України у відповідності із вимогами Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оскільки, як вбачається з матеріалів справи (картки особового рахунку страхувальника) станом на 01 грудня 2010 року позивач мав недоїмку по страхових внесках та борг по фінансових санкціях, відповідач правомірно в силу частини 5 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахував сплачені позивачем за платіжним дорученням від 20 січня 2011 року за № 1638 грошові кошти в рахунок погашення недоїмки та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх рішень, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Судові витрати покласти на позивача.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 29 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 30 червня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 30 червня 2011 року.
Суддя Р.С. Твердохліб