Категорія №11.5
Іменем України
24 червня 2011 року Справа № 2а-4466/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Прудника С.В.,
при секретарі: Шматковій Д.О.,
представників сторін:
від позивача - Ширяєва Н.І.
Ковальова К.М.
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Кам'янобродської районної у м. Луганську ради до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області про визнання дій неправомірниими та скасування постанови, -
01 червня 2011 року Управління праці та соціального захисту населення Кам'янобродської районної у м. Луганську ради звернулось до суду з позовною, в якій просить визнати дії старшого виконавця підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2010 року за виконавчим листом № 2-38/10 виданим 09.12.2010 року Кам'янобродським районним судом м. Луганська про зобов'язання позивача перерахувати та виплатити ОСОБА_3 щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2004, 2005, 2007 та 2008 роки, з урахуванням здійснених виплат, неправомірними та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2010 року за виконавчим листом № 2-38/10 виданим 09.12.2010 року Кам'янобродським районним судом м. Луганська про зобов'язання позивача перерахувати та виплатити ОСОБА_3 щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2004, 2005, 2007 та 2008 роки, з урахуванням здійснених виплат.
02 червня 2011 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду адміністративний позов було залишено без руху, з наданням часу для усунення недоліків.
17 червня 2011 року встановлені судом недоліки були усуненні, на підставі зазначеного було відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду на 24 червня 2011 року.
Також, слід зазначити, що ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 червня 2011 року позивачу було поновлено строк звернення з адміністративним позовом до суду.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги обґрунтовували наступним.
11.02.2011 року позивачем було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2010 року за виконавчим листом № 2-38/10 виданим 09.12.2010 року Кам'янобродським районним судом м. Луганська про зобов'язання позивача перерахувати та виплатити ОСОБА_3 щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2004, 2005, 2007 та 2008 роки, з урахуванням здійснених виплат. Вважають постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2010 року за виконавчим листом № 2-38/10 такою, яка підлягає скасуванню, виходячи із наступного. Згідно пункту 1 Положення про управління праці та соціального захисту населення Кам'янобродської районної у м. Луганську ради від 30.062006 року № 5/4, з наступними змінами та доповненнями, управління праці та соціального захисту населення є структурним підрозділом Кам'янобродської районної у місті Луганську ради, що утворюється головою Кам'янобродським районної у місті Луганську ради. Крім того, в порушення частини 5 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем копія постанови була вручена під розписку 11.02.2011 року.
В судовому засіданні представники позивача наполягали на задоволенні адміністративного позову повністю.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду, був повідомлений належним чином, що підтверджується факсовим повідомленням (а.с. 27). Заперечень до суду не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався. Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
На підставі зазначеного, суд вважає за можливе вирішити даний спір за наявними у ній доказами та без участі належним чином повідомленого відповідача.
Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).
На час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»).
Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
У відповідності із статтею 17 України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)») примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Частиною 2 статті 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із частиною 1 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)») державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Отже судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі рішення Кам'янобродського районного суду м. Луганська на Управління праці та соціального захисту населення Кам'янобродської районної у м. Луганську ради було покладено обов'язок перерахувати та виплатити ОСОБА_3 щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2004, 2005, 2007 та 2008 роки, з урахуванням здійснених виплат. На підставі рішення суду було видано виконавчий лист № 2-38/10 який надійшов на виконання Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області.
Відповідно до статтей 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 1 розділу 1 Положення про УПСЗН Кам'янобрідської районної у м. Луганську ради, затвердженого рішенням сесії Кам'янобрідської районної у м. Луганську ради від 30.06.2006 року № 5/4, управління є структурним підрозділом Кам'янобрідської районної у м. Луганську ради.
Стаття 5 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачає, що система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.
Відповідно до статті 20-1 Закону України «Про виконавче провадження", на підрозділ примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції покладається виконання рішень: за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів державної влади, місцеві суди, міські або районні ради чи районні державні адміністрації, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, а також інші територіальні підрозділи органів державної влади.
Управління праці та соціального захисту населення Кам"янобрідської районної у м.Луганську ради є структурним підрозділом ради, разом з тим, воно є юридичною особою, має самостійний баланс та реєстраційні рахунки в установах Державного казначейства.
Частиною 1 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено проведення виконавчих дій державним виконавцем за місцезнаходженням постійно діючого органу або майна боржника - юридичної особи.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конституції України, місцеве самоврядування не є складовою державної влади в Україні.
Тобто, виходячи із зазначеного відповідач при прийняті оскаржуваної постанови було порушено вимоги чинного законодавства.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2010 року за виконавчим листом № 2-38/10 виданим 09.12.2010 року Кам'янобродським районним судом м. Луганська про зобов'язання позивача перерахувати та виплатити ОСОБА_3 щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2004, 2005, 2007 та 2008 роки, з урахуванням здійснених виплат підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про визнання дій старшого виконавця підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області по відкриттю виконавчого провадження № 24369502 залишається судом без задоволення з огляду на таке.
Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії - постанови про відкриття виконавчого провадження. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів).
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.
Згідно із частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 24 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 25 червня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Кам'янобродської районної у м. Луганську ради до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області про визнання дій неправомірниими та скасування постанови задовольнити частково.
Скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області про відкриття виконавчого провадження № 24369502 від 17.12.2010 року за виконавчим листом № 2-38/10 виданим 09.12.2010 року Кам'янобродським районним судом м. Луганська про зобов'язання позивача перерахувати та виплатити ОСОБА_3 щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2004, 2005, 2007 та 2008 роки, з урахуванням здійснених виплат.
В іншому відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 25 червня 2011 року
СуддяС.В. Прудник