Копія
Україна
26 травня 2011 року Справа № 1170/2а-1616/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі :
головуючої -судді Нагібіної Г.П.
при секретарі - Дегтярьові Д.В.
за участю:
представника позивача -Поліщук О.М.
представника відповідача -не з'явився.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства «Підприємство Кіровоградської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Кіровоградській області (№6)»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
Обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з державного підприємства «Підприємство Кіровоградської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Кіровоградській області (№6)» адміністративно-господарські санкції у розмірі 14833,33 грн. та 53,40 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, які використовують найману працю та середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно -господарські санкції.
Відповідачем своєчасно подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, проте норматив по працевлаштуванню інвалідів не виконано, адміністративно -господарські санкції у сумі 14833,33 грн. не сплачено.
Крім того, за несвоєчасну сплату адміністративно -господарських санкцій відповідачеві нараховано пеню у сумі 53,40 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача складає 14886,73 грн.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги адміністративного позову підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки (а.с. 54) у судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі (а. с. 55).
Представником відповідача було надано письмові заперечення проти позову, які обґрунтовані тим, що відповідачем було проінформовано органи соціального захисту інвалідів про кількість місць для працевлаштування інвалідів шляхом подачі Кіровоградському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, а також органи праці і соціального захисту населення та центр зайнятості про наявні робочі місця в кількості, передбаченій законом та наявність вакансій для працевлаштування інвалідів шляхом подачі звітів форми № 3-ПН.
Відповідач зазначає, що вказані звіти є актом інформування відповідних органів про наявність на підприємстві робочих місць, у тому числі і для працевлаштування інвалідів.
Враховуючи викладене, відповідач вважає, що ним було виконано усі вимоги закону щодо працевлаштування інвалідів, відтак до нього не має правових підстав застосовувати адміністративно -господарські санкції.
Також, відповідач звернув увагу на те, що за результатами фінансово-господарської діяльності у 2010 р. підприємство працювало збитково.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи викладене, суд вирішив розгляд справи здійснити у порядку письмового провадження.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Пунктом 5 ч. 2 ст. 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 3 Положення про Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів № 16 від 01.03.2007 р. Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів здійснює на території області контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Державне підприємство «Підприємство Кіровоградської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Кіровоградській області (№6)»зареєстроване як юридична особа 27.11.1995 р. Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 24).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі -Закон № 875-XII) діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, соціально-побутових і соціальне-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.
Ч. 3 ст. 18 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому, частиною другою цієї ж статті встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виходячи з приписів ч. 9 ст. 20 Закону № 875-XII спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.
Судом встановлено, що відповідач 08.02.2011 р. подав до відділення Фонду звіт форми № 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 р., з якого вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за вказаний період на підприємстві становила 24 особи, а кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві - 1 особа. (а.с. 8).
Вказаним звітом підприємством самостійно обраховано адміністративно -господарські санкції за невиконання нормативів щодо працевлаштування інвалідів у сумі 14 833,33 грн.
Виходячи з встановлених законом нормативів щодо працевлаштування інвалідів, суд приходить до висновку, що підприємством вірно визначено кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві.
Враховуючи самостійно зазначений відповідачем у звіті розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника на підприємстві, суд вважає, що відповідачем правильно обраховано і адміністративно -господарські санкції у сумі 14833,33 грн.
Ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV встановлено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом
Суд зазначає, що на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний для всіх роботодавців норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення, при цьому законодавець не ставить його у залежність від матеріального становища суб'єкта господарювання.
Ч. 1 ст. 20 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Щодо посилання відповідача на збитковість підприємства за результатами фінансово -господарської діяльності у 2010 році суд зазначає наступне.
За приписами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону № 875-XII сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Частиною 5 цієї ж статті встановлено, що у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Виходячи з системного аналізу вказаних норм, суд вважає, що закон не ставить у залежність сплату адміністративно - господарських санкцій від наявності чи відсутності прибутку, а визначає лише порядок сплати штрафних санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у довідці Вищого адміністративного суду України «Про результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 23.08.2007 р.
До того ж, відповідач, обґрунтовуючи заперечення збитковості підприємства, жодних доказів відсутності прибутку суду не надав.
У матеріалах справи містяться копії звітів про наявність вакансій за формою № 3-ПН за 2010 рік та за січень -квітень 2011 р., які, як зазначив відповідач, підприємство подавало до Кіровоградського МРЦЗ.
Вказаними звітами відповідач у своїх запереченнях обґрунтовує твердження про створення робочих місць для інвалідів та вжиття заходів щодо працевлаштування інвалідів шляхом інформування відповідних органів про створення робочих місць для інвалідів, проте суд не може прийняти надані відповідачем копії звітів за формою № 3-ПН як докази вжиття заходів щодо працевлаштування інвалідів з наступних підстав.
Відповідно до абз . 4 та 6 п. 3 Інструкції щодо заповнення форми звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12. 2005 р. N 420 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення», у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.
Крім того, у разі працевлаштування інваліда, пенсіонера, студента у вільний від навчання час, слід зазначити потребу в працівниках за кожною категорією цих громадян за шифрами:
11 - інваліди;
12 - пенсіонери;
13 - студенти.
Судом встановлено, що зазначених записів, які, на думку суду, свідчили б про вжиття відповідачем заходів щодо працевлаштування інвалідів у жодному зі звітів не міститься (а.с. 34 -49).
Крім того, дослідивши зміст зазначених звітів, суд приходить до висновку, що відповідач подавав заявку на працевлаштування лише «чоловіків, які проходили службу в Збройних силах до 45 р.», «чоловіки до 30 р. без обмежень». Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що особи категорії «чоловіки без обмежень»або «чоловіки, які проходили службу в Збройних силах»не можуть бути інвалідами, а відтак суд приходить до висновку, що відповідач не вживав заходів щодо працевлаштування саме інвалідів.
На підставі зазначеного суд вважає, що твердження відповідача про вжиття ним передбачених законом заходів щодо працевлаштування інваліда документально не підтвердженими.
Відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
За приписами ч. 4 ст. 20 Закону № 875-XII відповідач зобов'язаний був самостійно сплатити суму адміністративно -господарських санкцій у строк до 15 квітня 2011 р., проте цього не зробив.
Ч. 2 ст. 20 Закону № 875-XII встановлено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
За порушення строків сплати адміністративно -господарських санкцій відповідачеві нараховано пеню у сумі 53,40 грн. (14833,33 грн. х 0,03 %)х 12 дн. = 53,40грн.), яка відповідачем також залишилася не сплаченою.
Таким чином, відповідач має заборгованість перед Фондом зі сплати адміністративно -господарських санкцій та пені на суму 14886,73 грн.
На підставі викладеного, суд вважає, що позивачем доведено правомірність застосування до відповідача адміністративно -господарських санкцій та нарахування пені, тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Частиною 4 ст. 94 КАС України встановлено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 86,94, 158-163 КАС України, суд,
Адміністративний позов Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства «Підприємство Кіровоградської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Кіровоградській області (№6)»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити повністю.
Стягнути з державного підприємства «Підприємство Кіровоградської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Кіровоградській області (№6)»(ідентифікаційний код 08680253) адміністративно -господарські санкції у розмірі 14833,33 ( чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять три) гривні 33 коп. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно -господарських санкцій у розмірі 53,40 ( п'ятдесят три) гривні 40 коп.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Г.П. Нагібіна