ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" червня 2011 р. Справа № 2а-1946/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Матуляка Я.П.
при секретарі Андрейчук Л.М.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Левченка В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: УМВСУ в Івано-Франківській області
про визнання протиправним та скасування наказу № 390 від 25.05.2011р. в частині звільнення з ОВС України та наказу №54 о/с від 27.05.2011 року; зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про визнання незаконними пункту 1 наказу УМВС України в Івано-Франківській області за №390 від 25.05.2011 року, наказу №54 о/с від 27.05.2011 року, поновлення на посаді начальника карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВС, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваними наказами позивача звільнено з ОВС України відповідно до ст. 66 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України» за дискредитацію. Фактичною підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ стало виявлення факту заподіяння тілесних ушкоджень громадянину ОСОБА_4, що є грубим порушенням вимог статті 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» щодо неухильного дотримання законодавства України. За фактом спричинення гр. ОСОБА_4, тілесних ушкоджень відносно позивача порушено кримінальну справу. З посиланням на статтю 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, статтю 21 Закону України «Про міліцію», пункт 8 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, позивач зазначає, що на момент прийняття відповідачем рішення про його звільнення, рішення по кримінальній справі за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України, не було прийнято. А отже, вважає, що оскільки його вина у скоєнні злочину не встановлена обвинувальним вироком суду, то висновок відповідача про скоєння кримінального діяння, що дискредитує звання працівника міліції є необґрунтованим та передчасним.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з мотивів викладених в позовній заяві. Крім того, суду пояснили, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач повинен був врахувати те, що за період проходження служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_1 зарекомендував себе позитивно, за що було рекомендовано призначити його на посаду начальника карного розшуку.
Також, звернули увагу суду на ту обставину, що позивач є членом професійної спілки атестованих працівників міліції Івано-Франківського МВ УМВС в Івано-Франківській області. Однак, на момент звільнення ОСОБА_1, керівництво УМВС України в Івано-Франківській області не зверталось до професійної спілки атестованих працівників міліції Івано-Франківського МВ УМВС з питання щодо надання згоди на його звільнення. Просили позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів викладених в письмовому запереченні на позов. Суду пояснив, що позивача звільнено за дії, які дискредитують звання працівника міліції, а не в зв'язку із набранням законної сили обвинувальним вироком суду. Просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1, 15.08.2000 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ про що внесено запис за №1 в трудову книжку (а.с. 11).
16.09.2000 року позивач склав присягу працівника органу внутрішніх справ України (а.с. 47).
З 24.10.2007 року проходив службу в Івано-Франківському МВ УМВС України в Івано-Франківській області на посаді оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів, а з 14.10.2008 року - на посаді начальника відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВС в Івано-Франківській області.
21.03.2011 року прокуратурою м. Івано-Франківська за матеріалами перевірки проведеної працівниками ВВБ в Івано-Франківській області СВБ ГУБОЗ МВС України порушено кримінальну справу за фактом перевищення службових повноважень службовими особами Івано-Франківського МВ УМВС за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 365 КК України.
10.05.2011 року прокуратурою м. Івано-Франківська порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, в тому числі, й відносно начальника карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області капітана міліції ОСОБА_1. Так, капітан міліції ОСОБА_1, обіймаючи посаду начальника карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області, в присутності лейтенанта міліції ОСОБА_5, діючи умисно, з метою покращення показників розкриття злочинів проти власності, перевищуючи надані йому законом повноваження, що супроводжувалось насильством, почав наносити громадянину ОСОБА_4 тілесні ушкодження, змушуючи його зізнатись у вчиненні злочину. Після чого, ОСОБА_1, дав вказівку ОСОБА_5 провести ОСОБА_4 в кабінет №17 та «працювати» з ним (а.с.31).
Службовим розслідуванням по факту порушення законодавчих вимог, в тому числі й щодо позивача ОСОБА_1, доведено вчинення ним дій, які грубо порушують вимоги Присяги працівника ОВС України, Кодексу Честі працівника ОВС України, Етичного кодексу працівників ОВС, дисциплінарного статуту ОВС України, наказів МВС України «Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ та попередження надзвичайних подій, пов'язаних із загибеллю й травмуванням особового складу» за №81 від 16.03.2007 року, «Про стан дисципліни та законності в діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ та заходи щодо його покращення», що є несумісним з подальшим перебуванням в ОВС України. Відповідно п. 2 Висновку, за порушення вищевказаних актів, підлягає звільненню з ОВС України відповідно до статті 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України за дискредитацію начальник карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВС капітан міліції ОСОБА_1 (а.с. 27-30).
Наказами УМВС України в Івано-Франківській області за № 390 від 25.05.2011 року, за №54 о/с від 27.05.2011 року позивача - капітана міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за статтею 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за дискредитацію) з 27.05.2011 року (а.с. 7-9, 48-49).
Статтею 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» передбачено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що дисциплінарний проступок це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Згідно положень статті 5 вказаного Закону за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» визначено, що в обов'язки осіб рядового і начальницького складу входить: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, з честю поводити себе в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд констатує, що працівник міліції під час виконання службових обов'язків, зобов'язаний вживати заходів щодо припинення правопорушень, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють та не допускати вчинення таких дій зі свого боку, з метою зміцнення авторитету органів внутрішніх справ та недопущення дискредитації органів внутрішніх справ України.
Відповідно до ст. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.
Судом встановлено, що звільнення позивача з органів внутрішніх справ через дискредитацію відбулось в зв'язку із вчиненням ним в робочий час ряду протиправних дій, які суперечать вищенаведеним нормам законодавства України, що підтверджується висновком службового розслідування від 13.05.2011 року (а.с. 27-30), постановою про порушення кримінальної справи від 10.05.2011 року (а.с. 31), іншими матеріалами справи.
Крім того, суд зазначає, що з урахуванням вчиненого порушення ОСОБА_1, при накладені дисциплінарного стягнення, УМВС України в Івано-Франківській області, у відповідності до вимог статті 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», враховано тяжкість проступку, обставини за яких його скоєно.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позивач скоїв вчинок який дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ, а УМВС України в Івано-Франківській області при винесенні оскаржуваних наказів діяло у відповідності до вимог статей 1, 2, 5, 7, 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та статей 1-5 Закону України «Про міліцію».
З огляду на вищевикладене, суд також, не приймає до уваги посилання позивач на ту обставину, що в порушення вимог п. 8 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, його звільнено за вчинення злочину до набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Тобто, підставою звільнення позивача не слугував факт вчинення ним злочину, а вчинення дій, які дискредитують звання працівника органів внутрішніх справ, що передбачено статтею 66 Положення.
Що стосується тієї обставини, що звільняючи позивача керівництво УМВС України в Івано-Франківській області не зверталось до професійної спілки атестованих працівників міліції Івано-Франківського МВ УМВС з питання щодо надання згоди на його звільнення, то слід зазначити наступне.
21.06.2011 року, на запит Івано-Франківського окружного адміністративного суду, надійшла відповідь голови профспілкового комітету працівників міліції Івано-Франківського МВ УМВС в Івано-Франківській області та в.о. начальника Івано-Франківського МВ УМВС, згідно якої питання щодо звільнення ОСОБА_1, розглянуто. До вказаної відповіді долучено Протокол засідання профспілкового комітету працівників міліції Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області за №17 від 18.06.2011 року, відповідно до якого профспілковий комітет не погоджує звільнення з органів внутрішніх справ України згідно п.66 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», за дискредитацію, начальника відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВС капітана міліції ОСОБА_1
Право працівників міліції створювати професійні спілки передбачене у частині 7 статті 18 Закону України «Про міліцію».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» дія цього Закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і на профспілкових представників у межах їх повноважень, на роботодавців, їх об'єднання, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Особливості застосування цього Закону у Збройних Силах України (для військовослужбовців), органах внутрішніх справ, Державній кримінально-виконавчій службі України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України встановлюються відповідними законами.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Отже, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» повинен застосовуватися з урахуванням вимог Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Враховуючи, що вказане Положення не передбачає одержання згоди профспілкового органу на звільнення його членів - осіб начальницького чи рядового складу з ОВС, зокрема, за ініціативою адміністрації ОВС, звільнення позивача без надання згоди зборів членів первинної профспілкової організації атестованих працівників ОВС України, на думку суду є правомірним.
Крім того, згідно з підпунктом 2.3.5 статуту Професійної Спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, затвердженого Конференцією професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України 23.03.1992 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України 19.04.2000 року № 1406, член Профспілки не може бути звільненим з органів внутрішніх справ з ініціативи адміністрації без згоди відповідного профспілкового комітету за винятком випадків, передбачених законодавством.
Водночас частиною 1 статті 43 КЗпП України передбачено вичерпний перелік підстав, розірвання трудового договору за наявності яких допускається звільнення лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (пункт 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу). Слід заначити, що серед наведених підстав відсутня така як дискредитація звання працівника органів внутрішніх справ.
Тому, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що звільняючи позивача з органів внутрішніх справ відповідач діяв у межах закону, звільнення позивача є законним, процедура звільнення не порушена, а позовні вимоги є такими, що не підлягають до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано
Суддя: (підпис) Матуляк Я.П.
Постанова складена в повному обсязі 29.06.2011 року.