ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" червня 2011 р. Справа № 2a-1526/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Матуляка Я.П.
при секретарі Андрейчук Л.М.
за участю:
представника позивача - Садового В.Я.
представників відповідача - Ружицької З.Я., Позичайло А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державного підприємства Залучанський спиртовий завод
до відповідача: Державної податкової інспекції у Снятинському районі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000542300/0 від 07.10.2010р.,-
Державне підприємство «Залучанський спиртовий завод» звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Снятинському районі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за №0000542300/0 від 07.10.2011 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної ДПІ в Снятинському районі перевірки встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на суму 164 331 грн. За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким донараховане податкове зобов'язання за основним платежем на суму 164 331 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 82 165,5 грн. Позивач зазначає, що виявлені при проведенні перевірки порушення ґрунтуються виключно на висновку перевіряючих щодо нікчемності договору купівлі-продажу укладеного між ДП «Залучанський спиртовий завод» з ТзОВ «Южцентрторг», оскільки вказаний договір є таким, що порушує публічний порядок, і направлений на незаконне заволодіння майном держави; договір не направлений на реальне настання правових наслідків обумовлених у ньому. Фактично вказаний висновок ґрунтується на висновках ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, згідно якого угоди укладені між ТзОВ «Южцентрторг» та ТОВ «Кораліс», не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемним. В подальшому товар придбаний ТзОВ «Южцентрторг» у ТОВ «Кораліс», був реалізований ДП «Залучанський спиртовий завод». Позивач зазначає, що усі документи, які свідчать про реальність вчинення правочину, були надані перевіряючим при проведенні перевірки. Договір купівлі-продажу укладений між ДП «Залучанський спиртовий завод» та ТзОВ «Южцентрторг» спрямований на отримання товару покупцем та отримання коштів за таку поставку. Вважає, що посилання податкового органу на положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України є необґрунтованими та суперечать обставинам, які склались під час виконання вказаного правочину.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили. Зазначили, що оскаржуване рішення прийняте правомірно. Позовні вимоги є необґрунтованими. Вказали, що факт безтоварності операції проведеної позивачем підтверджується висновком податкового органу щодо нікчемності угод укладених ТзОВ «Юцентрторг». Просили в задоволенні позову відмовити з мотивів викладених в письмовому запереченні на позов.
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.
28.09.2010 року ДПІ в Снятинському районі проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Залучанський спиртовий завод» з питань повноти обчислення та правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.04.2009 року по 30.04.2009 року.
Перевіркою встановлено порушення ДП «Залучанський спиртовий завод» вимог податкового законодавства. Зокрема в порушення вимог пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у квітні 2009 року включено до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 164 331 грн., обчислений з вартості пшениці, придбання та використання якої у межах господарської діяльності підприємством не доведено. Та як наслідок, встановлено заниження податку на додану вартість який підлягає сплаті до бюджету в розмірі 164 331 грн.
Судом встановлено та відображено в Акті перевірки, що ДП «Залучанський спиртовий завод» укладено договір куплі-продажу № 19/03-кп від 19.03.2009 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Южцентрторг» на виконання якого ТзОВ «Южцентрторг» поставлено по податковій накладній № 29 від 02.04.2009 року пшеницю для продовольчих потреб в кількості 975 т на суму 1 088 100 грн.: в тому числі ПДВ 181350 грн.
ДП «Залучанський спиртзавод» проведено безготівковий розрахунок та перераховано ТзОВ «Южцентрторг» платіжним доручення № 892 від 27.04.2009 року 1 200 000 грн., за пшеницю для продовольчих потреб згідно договору куплі-продажу №19/03-кп від 19.03.2009 року, разом з ПДВ в сумі 200000 грн.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ДП «Залучанський спиртовий завод» 11.02.2009 року укладено з ТзОВ «Югекотоп» договір комісії за №15/02 - К, згідно якого ДП «Залучанський спиртовий завод» надає комісіонеру (ТзОВ «Югекотоп») продукцію згідно додатків (пшеницю для продовольчих потреб українського походження урожаю 2008 року в кількості 1025,00 т.), а комісіонер, в свою чергу, зобов'язується самостійно здійснити комерційно-маркетингову роботу, укласти договори з покупцями на поставку продукції, яка належить комітенту (а.с. 79-84).
На виконання вказаного договору ТзОВ «Югекотоп» укладено контракт за №FW 23/03-09 від 23.03.2009 року з OREXIM LIMITED, згідно якого продавець (ТзОВ «Югекотоп») продає, а покупець купує пшеницю для продовольчих потреб урожаю 2008 року (а.с. 87-95).
В матеріалах справи наявна копія вантажно-митної декларації, де відправником товару (пшениця для продовольчих потреб) зазначено ТзОВ «Югекотоп», а одержувачем OREXIM LIMITED. В графі 9 форми МД-6, крім того, зазначені відомості щодо договору комісії укладеного між ДП «Залучанський спиртовий завод» та ТзОВ «Югекотоп» (96-98).
На підставі наданих ДП «Залучанський спиртовий завод» до перевірки документів, ДПІ в Снятинському районі встановлено, що контрагент позивача - ТОВ «Южцентрторг» мало взаємовідносини купівлі-продажу пшениці, соняшника, кукурудзи та ріпаку з ТОВ «Кораліс», про що було укладено наступні договори: №01/01-09 Пш від 01.01.2009 року, №25/05-П від 25.02.2009 року, №01/04-2К від 01.04.2009 року, №05/09-Рапс від 04.05.2009 року, згідно яких протягом січня - червня 2009 року придбавав у ТОВ «Кораліс», товарно-матеріальні цінності.
В ході проведення перевірки, ДПІ в Снятинському районі направлено ряд запитів та встановлено наступне.
Перевіркою ТОВ «Кораліс» (акт перевірки ДПІ в Центральному районі м. Миколаїв від 29.12.2009 року за №1762/23-300/36143213) встановлено, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились, та як наслідок у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з його відсутністю. В результаті порушення ТОВ «Кораліс» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди укладені з покупцями на реалізацію товару на адресу останніх мають протиправний характер.
Також, встановлено, що постановою Господарського суду Миколаївської області по справі №5/47/10 ТОВ «Кораліс» визнано банкрутом.
Крім того, встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.
У результаті порушення підприємством ТОВ «Кораліс» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад) операції з купівлі-продажу пшениці, кукурудзи, соняшнику та ріпаку, проведені між ТОВ «Кораліс» та ТОВ «Южцентрторг», що були відвантажені на адресу останнього, мають протиправний характер. А такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту ТОВ «Южцентрторг», а вартість пшениці, кукурудзи, соняшнику, та ріпаку - до складу валових витрат, по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного Кодексу є нікчемним.
Таким чином, зазначено в акті перевірки, операції між ТОВ «Южцентрторг» та ТОВ «Кораліс» є операціями без мети настання реальних наслідків та відповідно до частин 1 та 2 ст.215, частин 1 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю
У зв'язку з тим, що господарська операція між ТОВ «Южцентрторг» та ТОВ «Кораліс» є операцію без мети настання реальних наслідків та відповідно до частин 1 та 2 ст.215, частин 1 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемною, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з її недійсністю, а відповідно, господарські операції між ТОВ «Южцентрторг» та ДП «Залучанський спиртовий завод», є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків. На думку перевіряючи, зазначені договори та правочини відповідно до ч.1, ч.2 ст.215, частин 1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Як наслідок перевіркою зроблено висновок, що ДП «Залучанський спиртовий завод» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, використовуючи при цьому фінансово - грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників, а взаємовідносини між ТОВ «Кораліс» та його контрагентами - покупцями, серед яких встановлено ТОВ «Южцентрторг» не спричиняють реального настання правових наслідків.
Дослідивши подані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд приходить висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Відповідачем також, не надано доказів, що вказані правочини визнані недійсними в судовому порядку.
Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Із системного аналізу вищенаведених норм цивільного кодексу вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що договори підряду, укладені ТзОВ «Южцентрторг» з ТОВ «Кораліс», та як наслідок договір купівлі-продажу укладений між ДП «Залучанський спиртовий завод» та ТзОВ «Южцентрторг», укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а тому згідно ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України їх слід вважати нікчемними. Визнання такої угоди недійсною не вимагається.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.
В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.
Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем ДП «Залучанський спиртовий завод» з ТзОВ «Южцентрторг», що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам.
Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.
Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані позивачу в зв'язку з несплатою ним сум податкових зобов'язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобов'язань за спірними договорами або відомості про наявність податкового боргу у позивача, представниками ДПІ в Снятинському районі, також суду не надано. Не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб ДП «Залучанський спиртовий завод» чи ТзОВ «Южцентрторг» та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 КК України, яка б набрала законної сили.
Відповідно до п. 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 року зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.
Окрім того, суд зазначає, що товар, який став предметом купівлі-продажу за угодою відносної якої податковим органом зроблено висновок щодо її нікчемності, не виключено із цивільного обігу, немає й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.
Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку перевіряючих щодо нікчемності договору купівлі-продажу за №19/03-кп від 19.03.2009 року укладеного між ДП «Залучанський спиртовий завод» та ТзОВ «Южцентрторг» та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.
Слід також звернути увагу на те, що відповідно до п.1.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Судом встановлено, що позивач на час укладення спірного правочину, був зареєстрований платником ПДВ. Вказана обставина не заперечується відповідачем у справі та відображена в Акті перевірки складеному ДПІ в Снятинському районі від 28.09.2010 року.
Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість, наявність яких необхідна в силу вимог Закону України «Про податок на додану вартість».
Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що ДП «Залучанський спиртовий завод» правомірно включено до податкового кредиту по податку на додану вартість суми в розмірі 164 331 грн.
Зазначені вище правові позиції висловлені в ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі №К-27958/10 від 28.04.2011 року, по справі №К-16801/07 від 11.08.2010 року та по справі №К-20514/08 від 03.11.2010 року.
Враховуючи все вищенаведене, суд вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення, а оскаржуване рішення ДПІ в Снятинському районі слід визнати протиправними та скасувати.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Факт сплати позивачем до бюджету судового збору в розмірі 3,40 грн., підтверджується платіжним дорученням №58 від 06.05.2011 року.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Снятинському районі за №0000542300/0 від 07.10.2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн., понесених ним судових витрат.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: (підпис) Матуляк Я.П.
Постанова складена в повному обсязі 15.06.2011 року.