25 травня 2011 р. Справа № 2а/0470/1837/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
при секретаріГудим І.В.
за участю:
представників позивача
представників відповідача Лубенець С.В.Полуциганової І.В.
Денисенко Я.В., Глушко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Сигмабанк" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про скасування податкового повідомлення-рішення №0000328824/2 від 30.12.2010р., -
До суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Сигмабанк» (далі ПАТ «Сигмабанк) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000328824/2 від 30.12.2010p., Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно було винесено податкове повідомлення-рішення згідно із яким позивачу за порушення п.1.2 та п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 та пп.5.2.4 п.5.2, пп.5.4.2 п.5.4 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.12.2.1 та пп.12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 270 547ё69 грн. Позивач вважає висновки, викладені в акті перевірки, та податкове повідомлення-рішення таким, що суперечать нормам законодавства України та такими, що порушує та обмежує його права, оскільки позивачем правомірно, відповідно до пп.12.2.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" було здійснено формування страхових резервів за операціями з цінними паперами, які включаються до складу валових витрат, та які у подальшому підлягають коригуванню. Закон відокремлює ці операції, але не обмежує їх відображення у податковому обліку.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, письмово виклавши свої заперечення та пояснили, що прийняте рішення є правомірними, оскільки прийняте на підставі обґрунтованих висновків перевірки. Положенням НБУ „Про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами", затвердженого поставою Правління НБУ від 02.02.2007р. №31 та Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено формування резерву під заборгованість за операціями з цінними паперами, оскільки цінні папери, які знаходяться у портфелі банку на продаж, засвідчують лише право власності, а не боргове зобов'язання. Фактично, векселі, по яких ПАТ „Сигмабанк" формував резерв, придбані з метою подальшого продажу та отримання доходу, заборгованість за даними операціями відсутня. Оскільки банком при здійсненні операцій з купівлі-продажу цінних паперів (векселів) не було виплачено суму, що складає основний борг, то не виник і ризик неповернення цих коштів. Також, формування за рахунок валових витрат страхового резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами на продаж (тобто від їх знецінення) суперечить ст.3 Закону України „Про систему оподаткування", оскільки буде мати наслідки подвійного віднесення збитків від реалізації цінних паперів до складу валових витрат, а саме: збільшення витрат у момент купівлі векселів в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами та збільшення валових витрат у вигляді страхового резерву за цими придбаними паперами. Таким чином, включення позивачем до складу валових витрат сум страхового резерву для відшкодування можливих втрат від знецінення цінних паперів суперечить вимогам вищезазначених норм, а отже є неправомірним.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську було проведено планову виїзну перевірку ПАТ „Сигмабанк ", за результатами якої відповідачем було складено акт „Про результати планової виїзної перевірки ПАТ „Сигмабанк", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2010р. № 1940-08-04/33972230 від 27.08.2010р. в якому відповідачем були зроблені наступні висновки.
В порушення пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 пп.12.2.1, пп.12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями (далі - Закон № 334), внаслідок включення до складу валових витрат сум страхового резерву під операції з цінними паперами в портфелі банку на продаж, позивачем неправомірно було завищено валові витрати за період з 01.04.2007р. по 31.03.2010р. у загальній сумі 901 825,64 грн., у тому числі: 2007 р. завищення на 2 846 769,59 грн., ІІІ квартал 2007 р. завищення на 1 561 416,17 грн.; ІV квартал 2007 р. завищення на 1285 353,42 грн.; 2008 р. заниження - 2 846 769,59 грн., у тому числі: І квартал 2008 р. завищення на 1853 165,45 грн.; ІІ квартал 2008 р. заниження на 4 699 935,04 грн.; 2010 р. завищення на 901825,64 грн., І квартал 2010 р. завищення на 901 825,64 грн. Через це позивачем було занижено податок на прибуток підприємств в сумі 225 456,41 грн. за 2010р.
Обгрунтовуючи свої доводи відповідачем зазначено, що відповідно до пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому ст.12 цього Закону. Відповідно до п.п.12.2.1 п.12.2. ст.12 Закону № 334/94-ВР встановлено, що будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, зобов'язана створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі за консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які належать до їх господарської діяльності згідно із законодавством.
Отже, правовою підставою створення страхового резерву за переліченими кредитними операціями є існування боргових відносин між банком як кредитором та його контрагентами.
У підпункті 12.2.1 п.12.2. ст.12 Закону №334/94-ВР також передбачено необхідну ознаку боргових відносин як підстави формування страхового резерву, а саме можливість втрати по основному боргу, тобто наявність ризику, який і зумовлює необхідність створення такого резерву для покриття цих втрат.
Підпунктом 12.2.2. п.12.2. ст.12 Закону №334/94-ВР передбачено, що з урахуванням положень пп.12.2.3 цієї статті створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України.
У фінансовому обліку банк здійснює формування страхового резерву під операції з цінними паперами згідно Положення НБУ „Про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами", затвердженого поставою Правління НБУ від 02.02.2007р. №31. Згідно п.3 Положення, вимоги до розрахунку та формування резерву за цінними паперами в портфелі банку на продаж стосуються формування резерву на суму перевищення балансової вартості цінного папера над сумою очікуваного відшкодування з урахуванням поточної ринкової ставки дохідності та ризику цінного папера.
Термін ризик, відповідно до п.2 даного Положення, вживається в такому значенні: ризик цінного папера - це ризик, пов'язаний з вкладанням коштів у цінний папір, що проявляється у вигляді втрати економічної вигоди від утримання цінного папера.
Тобто, на думку відповідача положення не передбачає формування резерву під заборгованість за операціями з цінними паперами, оскільки цінні папери, які знаходяться у портфелі банку на продаж, засвідчують лише право власності, а не боргове зобов 'язання.
Фактично, векселі, по яких ПАТ „Сигмабанк" формував страховий резерв, придбані з метою подальшого продажу та отримання доходу. Тобто, суть операцій з купівлі-продажу векселів полягає у тому, що позивач придбає векселі нижче номінальної їх вартості з метою отримання економічної вигоди при продажу. При здійсненні операцій з погашення векселів, банк oтpимує їх номінальну вартість. Отже, виникнення збитків від вказаних операцій по своїй суті не є можливим.
У фінансовому обліку за операціями з цінними паперами банки відносять на доходи (або витрати) „реалізований результат" - тобто різницю між ціною продажу та купівлі кожного цінного паперу, яка буде відома на момент продажу. Відповідно до вимог Положення, Банк здійснює формування страхового резерву на суму перевищення балансової вартості цінного папера над сумою очікуваного відшкодування з урахуванням поточної ринкової ставки дохідності та ризику цінного папера. У разі продажу цінного паперу за ціною нижче ціни їх придбання - різницю буде віднесено не на збитки, а відшкодовано за рахунок вже сформованого страхового резерву.
У податковому обліку, продаж цінних паперів за ціною нижчою за вартість придбання знайде відображення в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами відповідно до п.7.6 ст.7 Закону №334.
Оскільки позивачем при здійсненні операцій з купівлі-продажу цінних паперів (векселів) не було виплачено суму, що складає основний борг, то не виник і ризик неповернення цих коштів.
У податковому обліку, для торгівців цінних паперів, відповідно до п.7.6 cт.7 Закону №334/94-ВР при купівлі цінних паперів їх вартість відразу збільшує витрати від операцій з цінними паперами в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами.
Збитки від операцій з такими цінними паперами за рахунок страхового резерву не відшкодовуються, згідно встановленого порядку відшкодування сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву платника податку (п.12.3 ст.12 Закону №334/94-ВР). Тобто відшкодування збитків від реалізації цінних паперів за рахунок страхового резерву по таких цінних паперах Законом не передбачено.
Формування за рахунок валових витрат страхового резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами на продаж (тобто від їх знецінення) суперечить ст.3 Закону України від 25.06.1991р. №1251-XII „Про систему оподаткування", оскільки буде мати наслідки подвійного віднесення збитків від реалізації цінних паперів до складу валових витрат, а саме: збільшення витрат у момент купівлі векселів в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами та збільшення валових витрат у вигляді страхового резерву за цими придбаними паперами.
Таким чином, відповідач дійшов висновку, що включення банком до складу валових витрат сум страхового резерву для відшкодування можливих втрат від знецінення цінних паперів суперечить вимогам вищезазначених норм, а отже є неправомірним.
На підставі акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення №0000278824/0 від 08.09.2010 р. в якому визначена сума податкового зобов'язання в розмірі 598 027,82 грн. з яких 5 846,06 грн. сума основного платежу та 592 163,76 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.
В результаті оскарження позивачем податкового повідомлення рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську винесено податкове повідомлення-рішення № 0000328824/2 від 30.12.2010 р. відповідно до якого визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) 270 547,69 грн. з якої 225 456, 41 грн. сума основного боргу та 45 091,28 грн. сум а штрафних (фінансових) санкцій.
Суд вважає, що висновок викладений в акті відповідачем та прийняті податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими що не відповідають нормам законодавства з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що банком у перевіряємому періоді здійснювались операції щодо купівлі, продажу та погашення векселів.
В податковому обліку ПАТ „Сигмабанк", відповідно до п.7.6 ст.7 Закону №334, відображає витрати по придбаним цінним паперам в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами. Суму сформованого страхового резерву під операції з цінними паперами у фінансовому обліку в повному обсязі було віднесено до складу валових витрат.
Віднесення сум сформованого страхового резерву до складу валових витрат у перевіряємому періоді регламентується наступними нормами.
Відповідно до пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.
В 2007 - 2008 р., норми ст.12 Закону № 334/94-ВР, застосовувались у редакції Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств ".
У відповідності до пп.12.2.1 п.12.2 ст.12 Закону № 334 встановлено, що будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, зобов'язана створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі за консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук. придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які належать до їх господарської діяльності згідно із законодавством.
Згідно до пп.12.2.2. Закону № 334 з урахуванням положень підпункту 12.2.3 цієї статті створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними безнадійними згідно з нормами цього Закону.
В 2009 році - І кварталі 2010 року, норми ст.12 Закону №334, застосовувались у редакції Закону України від 23.06.09 №1533-УІ „Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи".
Пунктом 12.2.1 п.12.2 ст.12 Закону №334 було передбачено, що банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування збитків за всіма видами кредитних операцій (у тому числі гарантій, поручительств, акцептів та авалів, підтверджених акредитивів, зобов'язань з кредитування, консолідованого іпотечного боргу), коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством (далі - страховий резерв).
Страховий резерв формується банком самостійно в розмірі та в порядку, передбачених методикою, яка визначається для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та цінних паперів відповідно до повноважень, та включається до складу валових витрат.
Згідно з пп.12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону №334 до складу валових витрат включається 80 відсотків (для банків на період до 1 січня 2011 року - 100 відсотків) сукупного розміру страхового резерву, сформованого банком або небанківською фінансовою установою згідно з підпунктом 12.2.1 цього пункту.
Страховий резерв формується банком самостійно в розмірі та в порядку, передбачених методикою, яка визначається Національним банком України, тобто, зокрема, відповідно до „Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 р. № 368, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.09.2001 р. за № 841/6032 із змінами і доповненнями (далі - Постанова № 368).
Пунктом 1.1 Гл.1 Постанови № 368 „Банки з метою визначення реального розміру регулятивного капіталу з урахуванням ризиків у своїй діяльності зобов'язані постійно оцінювати якість усіх своїх активів і позабалансових зобов'язань (здійснювати їх класифікацію, визначати сумнівні та безнадійні щодо погашення); здійснювати відповідні коригування їх вартості шляхом формування резервів для покриття очікуваних (можливих) збитків за зобов'язаннями контрагентів. Банки формують резерви за такими активними операціями: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 31 день та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах.
Тобто, резерви формуються з метою коригування вартості активів, зокрема, цінних паперів, шляхом формування резервів для покриття очікуваних (можливих) збитків. Нормами Закону № 334 не передбачано будь-яких умов щодо обмеження віднесення сум сформованих страхових резервів за придбаними цінними паперами лише у разі існування збитків (втрат) від цінних паперів на час їх формування. Законом № 334 передбачено створення страховий резерв для відшкодування можливих збитків і Постановою № 368 визначено створення страхових резервів для покриття саме очікуваних (можливих) збитків за такими активними операціями, як операції з цінними паперами.
Закон № 334 в жодній редакції, що діяла у перевіряємому періоді, не обмежував створення страхових резервів за видами цінних паперів. Віднесення суми сформованих страхових резервів до складу валових витрат законом обмежено лише відповідним розміром суми сукупної заборгованості за борговими зобов'язаннями і будь-яких інших обмежень щодо віднесення страхових резервів, зокрема, за операціями з цінними паперами, до складу валових витрат Законом № 334 не визначено.
Порядок формування резервів під такі активні банківські операції як операції з цінними паперами визначено „Положенням про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами", затвердженим постановою Правління Національного банку України від 02.02.2007 р. № 31, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.03.2007 р. за № 189/13456 із змінами і доповненнями (далі - Постанова № 31).
Згідно п. 1.1 Постанови № 31 це положення визначає порядок розрахунку та формування банками України резерву за операціями з цінними паперами.
Відповідно до п.1.3 Постанови № 31 для розрахунку та формування резерву банк зобов'язаний здійснювати перегляд цінних паперів, які класифіковані ним до портфеля на продаж і портфеля до погашення, не рідше одного разу на місяць з дати визнання їх на балансі. За результатами аналізу фінансового стану емітентів, поточної вартості цінних паперів, грошових потоків і доходів за цінними паперами, а також усієї наявної в розпорядженні банку інформації про обіг відповідних цінних паперів на фондовому ринку банк визначає нестандартні цінні папери, під які мають створюватися резерви. Нестандартні цінні папери - активи у вигляді цінних паперів, за якими визнано втрату економічної вигоди та під які мають створюватися резерви" (п. 2 Постанови № 31).
При цьому відповідно до п. 3.1 Постанови № 31 розрахунок резерву за цінними паперами здійснюється з урахуванням виду цінного папера (боргові цінні папери, акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком) і методу визначення його балансової вартості (собівартості або справедливої вартості).
Отже, розрахунок резерву, у тому числі, здійснюється за борговими цінними паперами, якими зокрема є векселі, які класифіковані до портфеля на продаж і портфеля до погашення.
Пунктом 2 Постанови № 31 визначено, що нестандартні цінні папери - активи у вигляді цінних паперів, за якими визнано втрату економічної вигоди та під які мають створюватися резерви; ризик цінного папера - ризик, пов'язаний з вкладанням коштів у цінний папір, що проявляється у вигляді втрати економічної вигоди від утримання цінного папера та засвідчується наявністю принаймні однієї із нижчезазначених подій (об'єктивних доказів зменшення корисності), які мають вплив на очікувані майбутні грошові потоки за цінним папером: фінансові труднощі емітента; висока ймовірність банкрутства; реорганізація емітента; зникнення активного ринку для цінних паперів через фінансові труднощі емітента; розірвання договору внаслідок невиконання його умов; прострочення виплати відсотків чи основної суми; значне або тривале зменшення справедливої вартості акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком порівняно з їх собівартістю.
Постановою № 31 жодних обмежень щодо формування страхових резервів за операціями з такими цінними паперами як векселі не встановлено.
Таким чином суд вважає, що формування позивачем страхових резервів за операціями з цінними паперами, методика формування яких затверджена Постановою № 31, було правомірним та визначено суми валових витрат за правилами, встановленими пп. 12.2.1 Закону № 334.
Також суд не погоджується з доводами відповідача, що платник податку який здійснює операцію погашення векселю шляхом пред'явлення його емітенту, не здійснює операцію з продажу (торгівлі) векселю - а отже на нього не поширюються норми пункту 7.6 ст. 7 Закону №334, у зв'язку з чим банком, в порушення п.п.7.6.2, 7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону № 334, неправомірно віднесено до складу доходів окремого податкового обліку фінансових результатів операцій з векселями суму коштів, отриману під час погашення раніше придбаних векселів, а також те, що формування за рахунок валових витрат страхового резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами на продаж (тобто від їх знецінення) суперечить ст.3 Закону України від 25.06.1991 № 1251-ХІІ „Про систему оподаткування ", оскільки буде мати наслідки подвійного віднесення збитків від реалізації цінних паперів до складу валових витрат, а саме: збільшення витрат у момент купівлі векселів в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами та збільшення валових витрат у вигляді страхового резерву за цими придбаними паперами.
Суд зазначає, що у податковому обліку, для торгівців цінних паперів, відповідно до п.7.6 cт. 7 Закону №334/94-ВР при купівлі цінних паперів їх вартість відразу збільшує витрати від операцій з цінними паперами в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами.
Сума витрат за придбаними векселями включається до складу витрат за окремим видом цінних паперів і впливає на фінансовий результат за цими операціями під час здійснення продажу (погашення) таких цінних паперів.
Зокрема, в пп. 7.6.1 Закону № 334 визначено, що норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку. Банк не здійснює погашення векселів, оскільки він не був їх емітентом. Такі операції здійснює векселедавець та норми п.7.6 Закону № 334 не поширюються саме на операції погашення векселів, які здійснює векселедавець як емітент такого векселя. На банк, який у цьому випадку є держателем цінного паперу зазначені норми не розповсюджуються і банк повинен відображати операції з векселями, як цінними паперами, у податковому обліку згідно норм п. 7.6 Закону № 334.
При здійсненні позивачем операцій з векселями як з цінними паперами не існує включення витрат на придбання таких векселів двічі до складу валових витрат, оскільки у разі придбання векселів банк за правилами, визначеними п. 7.6 Закону № 334 відображає витрати на їх придбання у складі витрат за відповідним видом цінних паперів, які впливають лише на фінансовий результат звітного податкового періоду за відповідним видом цінних паперів, а не взагалі на склад валових витрат діяльності банку. Витрати на придбання цінних паперів за правилами п. 7.6 Закону № 334 не включаються до складу валових витрат. А у разі покриття понесених банком збитків від операцій з цінними паперами за рахунок сформованого резерву відбувається за правилами п. 12.3 Закону № 334 і у цьому випадку банк повинен коригувати витрати на придбання цінних паперів, які відображені були за правилами п. 7.6 Закону № 334 у майбутніх податкових періодах. У разі здійснення продажу (погашення) векселів банк відображає суму отриманих доходів за правилами, визначеними п. 7.6 Закону № 334 як за операціями з цінними паперами у звітному податковому періоді здійснення таких операцій і, відповідно, зменшує суму сформованого страхового резерву за правилами пп. 12.2.3 Закону № 334. У даному випадку існує окремий облік операцій з цінними паперами та відображення сформованих страхових резервів у складі валових витрат.
На підставі зазначеного суд доходить висновку, що позивачем правомірно були сформовані страхові резерви під векселі (цінні папери) та віднесені до складу валових витрат згідно з пп. 12.2.1 Закону № 334 які у подальшому підлягають коригуванню, оскільки даною нормою передбачено віднесення сум страхових резервів для відшкодування збитків за придбаними цінними паперами так як вексель є борговим цінним папером за яким існує заборгованість і не існує будь-яких обмежень щодо класифікації цінних паперів, резерви за якими можуть або не можуть відноситись до складу валових витрат.
Відображення операцій з такими цінними паперами, як придбані векселі, у податковому обліку банку здійснюється окремо за правилами п.7.6 Закону № 334, тобто витрати на придбання векселів включаються до складу витрат за правилами пп.7.6.3 Закону № 334, а не до складу валових витрат та не впливають на оподатковуваний прибуток, що виплачується за правилами ст. 3 Закону № 334.
З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки у відповідача були відсутні правові підстави для винесення податкового повідомлення-рішення.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Сигмабанк» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000328824/2 від 30.12.2010р. - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000328824/2 від 30.12.2010p. Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 186 України.
Якщо постанову проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 03 червня 2011 року.
Суддя О.В. Врона