20 червня 2011 р. Справа № 2а/0270/2046/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,
розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи
за позовом: Могилів-Подільського міжрайпрокурора в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у м. Могилів-Подільському
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про: стягнення заборгованості
Могилів-Подільський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у м. Могилів-Подільському звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані наступним. Проведеною Могилів - Подільською міжрайпрокуратурою наглядовою перевіркою дотримання вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована в управлінні ПФУ у м.Могилеві-Подільському за № НОМЕР_1 та є платником до 01.01.2011р. страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011р. - платником єдиного внеску .
Протягом періоду з липня по грудень 2010року ФОП ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльні, про що свідчить проведення нею сплати фіксованого податку (сплата за торгівельний патент), однак сплату страхових внесків, у розмірах, передбачений Закону 1058, відповідач не проводила.
В зв'язку з вище викладеним, за відповідачем виникла заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період липня по грудень 2010року на загальну суму 1744,80 грн., що є несплаченою на день подання позовної заяви.
Відповідачу направлялалися вимоги про сплату боргу № Ф 80 від 03.11.2010р. що утворився за 3 кв. 2010р. у сумі 860,46 грн.; вимога № Ф 54 від 01.02.2011р. за 4 кв. 2010р. у сумі 884,34 грн. Однак, боржник протягом 10 робочих днів з аі отримання вимоги не сплатив зазначену у вимозі суму боргу.
На час звернення до суду відповідачем кошти до бюджету не перераховані, а тому позивач звернувся до суду про примусове стягнення заборгованості.
04.05.2011 року ухвалою суду у справі відкрито скорочене провадження.
12.05.2011 року на адресу суду повернувся конверт із відміткою поштового відділення зв'язку "адресат за даною адресою не проживає", у зв'язку із чим, ухвалою суду від 06.06.2011 року справу призначено до розгляду в загальному порядку.
Представник прокуратури та позивача та 20.06.2011 року у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.20,21).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, повноважного представника в судове засідання не направив. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся завчасно та належним чином, шляхом направлення копії ухвали на адресу зазначену позивачем на позовній заяві. Однак, 16.06.2011 року на адресу суду повернувся конверт із відміткою поштового відділення зв'язку "адресат відмовився від отримання".
За таких обставин, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
Частиною 6 статті 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи відсутність перешкод у розгляді справи та потреби у виклику свідків чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
При цьому, відповідно до положень статті 41 КАС України технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Дослідивши та вивчивши матеріали позовної заяви, письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
ОСОБА_1 27.08.2004 року взята на облік платника єдиного внеску в управлінні Пенсійного фонду України у м. Могилів-Подільському, що підтверджується повідомленням від 29.03.2011 року(а.с.4).
Відповідач має заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з липня по грудень 2010 року в сумі 1744,80 грн.
Сума заборгованості відповідача підтверджується повідомленнями-розрахунками зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за липень-грудень 2010 року (а.с. 6,7), розрахунком ціни позову(а.с.5).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Стаття 11 цього ж Закону визначає осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема ними є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 5 ст. 14 Закону встановлено, що до кола страхувальників відносяться застраховані особи, визначені п. 3 ст. 11 даного Закону.
Стаття 15 вказаного Закону передбачає, що платниками страхових внесків до Накопичувального фонду є застраховані особи, зазначені в пунктах 1-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Частиною 1 ст. 19 Закону визначено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у п. 5 ст. 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Верховною Радою України 08.07.2010 року прийнято Закон України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 17.07.2010 року. Закону підпункт 4 пункту 8 розділу 15 "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладено у наступній редакції:
"Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Закону.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески ".
Мінімальний страховий внесок визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлений Закону на день отримання заробітної плати (доходу).
Згідно до статті 20 цього Закону, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Частина 6 цієї ж статті передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Протягом липня-грудня 2010 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність, про що свідчить проведення ним сплати фіксованого податку (сплата за торгівельний патент), однак сплату страхових внесків, у розмірах, передбачений Закону, відповідач не проводила.
В зв'язку з цим, у відповідачки виникла заборгованій страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період липня-грудня 2010 року в сумі 1744,80 грн., яка складається з суми мінімального страхового внеску за період липня-грудня 2010 року та відсотку від фіксованого податку, що перераховується до Пенсійного фонду України.
Відповідно ч. 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою).
Згідно ч. 3 ст. 106 Закону територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст.106 Закону відповідачу направлялися вимоги про сплату боргу: № Ф 80 від 03.11.2010 року про сплату боргу, що утворився за 3 кв. 2010 року в сумі 860,46 грн., що відповідачем отримала під розпис 16.11.2010 року(а.с. 7) та № Ф 54 від 01.02.2011 року про сплату боргу за 4 кв. 2010 року в сумі 884,34 грн., відмітка про отримання якої відсутня, однак згідно абз.6 п.8.3. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України N 21-1 від 19.12.2003р., вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення (а.с.8). Однак, боржник протягом 10 робочих днів з аі отримання вимоги не сплатив зазначену у вимозі суму боргу.
Відповідно до абз. 3 ч. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зобов'язання із сплати страхових внесків мають пріоритет над усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати зарплати.
Згідно із ст. ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, та беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо предмету спору, суд приходить до висновку що адміністративний позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та в межах заявлених вимог в сумі 1744,80 грн.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на рахунок управління Пенсійного фонду України у м. Могилів-Підільському (24000, м. Могилів-Подільський, Соборна площа, 12, р/р 25606323581203 в ВАТ "Держощадбанк України", МФО 302076, код ЄДРПОУ)24900850) заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з липня по грудень 2010 року на суму 1744,80 грн.(одна тисяча сімсот сорок чотири грн. 80 коп.)
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна