вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
м. Сімферополь
21 червня 2011 р. 10:49 Справа №2а-3807/11/0170/7
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Лотакові А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона-575"
до Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації"
за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС», Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»
про визнання протиправним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій
за участю:
від позивача - представника за довіреністю ОСОБА_2
від відповідача - не з'явився
треті особи - не з'явилися
Обставини справи: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» та з урахуванням уточнень позовних вимог (а.с.95-96) просить визнати протиправним та скасувати рішення реєстратора Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» Воронкової Тетяни Дмитрівни № 11/59 р. від 17 березня 2011 р. про відмову у державній реєстрації прав, а також просить зобов'язати відповідача скасувати запис Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлові будівлі літер «А», «Б», «В», «Г», розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 18а за Товариством з обмеженою відповідальністю «НТС» та поновити запис про державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі літер «А», «Б», «В», «Г», розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 18а за Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона-575».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовляється скасовувати запис про реєстрацію у реєстрі прав власності на об'єкти нерухомого майна права власності третьої особи - ТОВ «НТС», тоді як судове рішення, яким це право було визнано за останнім, скасоване.
Позивач вказує на те, що відповідач оскаржуваним рішенням необґрунтовано відмовив позивачу в державній реєстрації прав власності на виробничу базу, розташовану в м. Сімферополі по вул. Бородіна, 18А.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час дату та місце його проведення повідомлений належним чином, заперечень на позовні вимоги не надіслав, але надав на запит суду матеріали інвентаризаційно-реєстраційної справи на промислову базу по вул. Бородіна, 18А в м. Сімферополі та направив до суду клопотання про відкладення судового розгляду через зайнятість його представника в іншому судовому процесі.
Треті особи у судове засідання не з'явилися, про час дату та місце його проведення повідомлені належним чином. Представником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «КРУ» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» надані заперечення проти позову з викладенням правової позиції, в яких третя особа просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.107-108). У клопотанні (а.с.101) третя особа просить слухання справи перенести через зайнятість представника в іншому судовому процесі.
Третя особа ТОВ «НТС» у судове засідання не з'явилися, про час дату та місце його проведення повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Враховуючи, що відповідач та третя особа відповідно до статті 54 КАС України діють в суді через своїх законних представників, якими є керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом, суд вважає причину неявки неповажною та враховуючи вищенаведене дійшов висновку про можливість здійснити розгляд справи у відсутності представників відповідача та третіх осіб на підставі наявних доказів.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» вказано, що він регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.
Абзацом 2 частини 1 статті 2 вказаного закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.
Відповідно до статті 19 цього Закону підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, рішення судів, що набрали законної сили (пункт 5 частини 1).
Частиною 4 статті 15 вказаного Закону встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Згідно статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.
Частиною 7 статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви правонабувача, сторін (сторони) правочину, за яким виникло право, або уповноважених ними (нею) осіб.
Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі Положення № 7/5), яким визначений порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Згідно пункту 1.3. Положення № 7/5 державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
У пункті 1.8. Положення № 7/5 визначено, що реєстр прав власності на нерухоме майно (далі - Реєстр прав) є єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про зареєстровані права, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва (далі - об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації), правовстановлюючі документи та документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва.
Складовими частинами Реєстру прав є електронна база даних, реєстраційні справи, журнали обліку заяв про державну реєстрацію прав та обліку заяв та запитів про надання інформації з Реєстру прав.
Процедуру внесення інформації до Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також пошуку та надання інформації з нього визначає Порядок ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затверджений наказом Міністерства юстиції від 28.01.2003 р. №7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції від 12.10.2010 N 2480/5), зареєстрований в Міністерстві юстиції 28.01.2003 за № 67/7388 (далі - Порядок № 7/5).
Згідно пункту 1.5 цього Порядку № 7/5, внесення записів до розділу Реєстру прав, відкритого реєстратором бюро технічної інвентаризації, внесення змін та скасування записів або закриття розділу Реєстру прав проводяться реєстратором того БТІ, яким він був відкритий.
Внесення до Реєстру прав запису про перехід права власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права проводиться шляхом зміни запису про право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права.
Зміна запису про право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права полягає у внесенні до відповідного розділу Реєстру прав запису про право власності, яке виникло на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права відповідно до вимог підпункту 3.2.2 пункту 3.2 цього розділу взамін даних про зареєстроване право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права.
У випадку виникнення права спільної часткової власності на нерухоме майно, що належало одному власнику, спочатку вносяться відомості про вид спільної власності та розмір частки, яка залишилась у попереднього власника після переходу права власності, а потім вносяться відомості про нового співвласника відповідно до вимог підпункту 3.2.2 пункту 3.2 цього розділу.
У випадку припинення інших речових прав на нерухоме майно при переході права власності на таке майно реєстратор БТІ при внесенні до Реєстру прав запису про перехід права власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права одночасно вносить запис про припинення інших речових прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав.
Внесення до Реєстру прав запису про зміну або припинення інших речових прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав проводиться шляхом зміни запису про інші речові права на нерухоме майно та суб'єкта цих прав за правилами, встановленими для зміни запису про право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права з урахуванням вимог підпункту 3.2.3 пункту 3.2 цього розділу.
Внесення до Реєстру прав запису про зміну даних про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, проводиться шляхом зміни запису про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, за правилами, встановленими для зміни запису про право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права з урахуванням вимог підпункту 3.2.1 пункту 3.2 цього розділу.
Змінений запис зберігається у Реєстрі прав та може бути поновлено у випадках, передбачених Порядком.
Внесення до Реєстру прав записів про перехід права власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права; про зміну або припинення інших речових прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав може здійснюватися за заявою попереднього власника, правокористувача або уповноваженої ними особи.
Відповідно до абзаців 9, 10 пункту 3.2.4 Порядку № 7/5 у випадку скасування на підставі рішення суду рішення реєстратора БТІ про державну реєстрацію прав або визнання недійсним чи скасування на підставі рішення суду правовстановлюючого документа, на підставі якого проводилася державна реєстрація права власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, чи іншого речового права на нерухоме майно, змінені записи про право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права; про інші речові права на нерухоме майно та суб'єкта цих прав підлягають поновленню на підставі заяви заінтересованої особи, до якої додається відповідне рішення суду.
Поновлення проводиться шляхом внесення до відповідного розділу Реєстру прав запису про право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права відповідно до вимог підпункту 3.2.2 пункту 3.2 цього розділу та у разі наявності запису про інші речові права на нерухоме майно та суб'єкта цих прав відповідно до вимог підпункту 3.2.3 пункту 3.2 цього розділу.
При проведенні поновлення змінених записів використовуються дані реєстраційної справи.
Таким чином, вказаними нормативними актами чітко визначений порядок дій відповідача у випадку скасування (визнання недійсними підстав) для здійснення реєстраційних дій та, відповідно, внесення за такими підставами записів до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Дотримання норм встановлених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», а також Положення № 7/5 та Порядку № 7/5 є обов'язком як уповноважених осіб, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно, так і особи, що звертаються про реєстрацію таких прав.
За позивачем, на підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2003 р. у справі № 2-5/13719 за позовом ТОВ «СПМК № 575» до Сімферопольського МБРТІ про визнання права власності, із змінами внесеними до рішення ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим у цій справі від 02 лютого 2004 р. (а.с.23-24), визнано право власності на об'єкт нерухомого майна - виробничу базу, розташовану за адресою: м. Сімферополь, вул. Бородіна, 18А (а.с.20-22).
Право власності було зареєстроване Сімферопольським міжміським бюро реєстрації і технічної інвентаризації 11 лютого 2004 р., про що зроблено запис № 4310 у книзі № 275.
05 лютого 2007 р. на підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 травня 2006 р. у справі № 2-1/9082-2006 за позовом ТОВ «НТС» до ТОВ «СПМК-575» про визнання договору дійсним та визнання права власності, яке набрало законної чинності 03 жовтня 2006 р. (а.с.25-29), в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно було зареєстровано право власності на нежилі споруди - виробничу базу, розташовану по вул. Бородіна, 18а в м. Сімферополі за ТОВ «НТС».
Постановою Вищого господарського суду України від 12 січня 2010 р. у справі № 2-1/5495.1-2008 (а.с.30-31) за результатом перегляду за нововиявленими обставинами вищезазначене рішення Господарського суду АР Крим від 04 травня 2006 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.09р. та ухвалу Господарського суду АР Крим від 14.05.09р. було скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим.
За наслідком нового розгляду справи, ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 червня 2010 р. у справі № 2-21/1770.2-2010 позовну заяву ТОВ «НТС» було залишено без розгляду (а.с.32-34).
Таким чином підстави для реєстрації права власності (внесення запису до Реєстру прав) за ТОВ «НТС» на виробничу базу в м. Сімферополі по вул. Бородіна, 18А, а саме судове рішення від 04 травня 2006 р. у справі № 2-1/9082-2006 скасовано, а інші підстави, передбачені ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відсутні.
З метою поновлення реєстрації свого права власності на виробничу базу, позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою від 17 березня 2010 р. (а.с.35), в якій просив скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «НТС» на об'єкти нерухомості по вул. Бородіна, 18а в м. Сімферополі, а саме: літ. «А» - виробничу базу, літ. «Б» - ремонтні бокси, літ. «В» - ремонтні бокси, літ. «Г» - склад, разом під основними - 3220 кв.м., літ. «Д» - навіс, літ. «Е» - навіс, разом під службовими - 108 кв.м. та поновити запис про реєстрацію права власності на зазначені об'єкти за ТОВ «СПМК-575».
Розглянувши заяву позивача, відповідач рішенням від 17 березня 2011 р. вих. №11/59рю (а.с.36) відмовив в державній реєстрації прав, та фактично відмовив у скасуванні запису щодо ТОВ «НТС» та поновленні запису про реєстрацію права власності за ним (позивачем) на виробничу базу, розташовану за адресою: Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 18А.
Як вбачається з оскаржуваного рішення відповідача, підставами відмови у задоволенні клопотання позивача стало те, що відповідне майно перебуває в іпотеці згідно іпотечному договору, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 28 березня 2007 р., реєстровий № 838 та договору про внесення змін від 12 жовтня 2007 р., реєстровий № 3335, при цьому відповідач посилався на п. 3.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав.
Перевіряючи згідно з статтею 161 КАС України обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, суд зазначає, що відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» в Україні формується і діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності і розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна, їх обмежень і правочинів щодо нерухомого майна. Державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права і їх обмеження в порядку, встановленому законом.
Пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. N 7/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» встановлено, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ), створеними до набрання чинності Законом України від 11.02.2010 N 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. N 7/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445, визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.
Пунктом 1.2. Тимчасового положення визначено, що це положення діє на всій території України і є обов'язковим для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності.
Пунктом 3.4 Положення № 7/5, на який посилається відповідач, встановлено, що за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній. У своїх діях реєстратор БТІ керується законодавством України.
Але, відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» записи до Державного реєстру прав скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.
Тобто, спірні правовідносини виникли не через ухилення відповідача від державної реєстрації права власності позивача, а через його відмову у скасуванні запису про реєстрацію права власності на виробничу базу, розташовану в м. Сімферополі по вул. Бородіна, 18А за третьою особою - ТОВ «НТС» внаслідок скасування підстави для такої реєстрації - скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 травня 2006 р. у справі № 2-1/9082-2006.
Як Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», так й Порядок № 7/5 визначають відмінний від загального порядку державної реєстрації прав порядок поновлення запису Державного реєстру прав про реєстрацію права власності у випадку, якщо підстава, за якою його було скасовано та внесено новий запис (у зв'язку з переходом права власності, тощо), відпала, відтак відповідач не мав підстав застосовувати приписи п. 3.4 Положення № 7/5 й приймаючи спірне рішення діяв протиправно.
Що стосується наявності зареєстрованого обтяження на виробничу базу, Закон України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачає такої підстави навіть для відмови у державній реєстрації прав (стаття 24), оскільки таке обмеження стосується лише прав, пов'язаних з відчуження нерухомого майна після державної реєстрації обтяжень. В даному випадку такого відчуження не було - ТОВ «НТС» не продавало, не дарувало, не відчужувало виробничу базу ТОВ «СПМК-575» в іншій спосіб.
Спеціальний закон, що регулює підстави, зміст та наслідки іпотеки - Закон України «Про іпотеку» визначає обмеження щодо володіння, користування та розпорядження предметом іпотеки лише для іпотекодавця (статті 9, 10), а відтак не може бути підставою для відмови позивачу у поновленні запису про реєстрацію права власності, адже в даному випадку, як вже зазначалося вище, права позивача не пов'язані із переходом права власності на предмет іпотеки внаслідок його відчуження, правонаступництва, тощо.
При цьому, відповідачу, згідно з пункту 3.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно та частині 4 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», забороняється тлумачення прав або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності.
Згідно з ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду належних доказів, з посиланням на відповідні норми матеріального права, про те, що підстави відмови в скасуванні запису щодо третьої особи - ТОВ «НТС» та поновленні реєстрації права власності на об'єкт нерухомості позивача права є правомірними та передбаченими діючим законодавством.
Таким чином, відмова відповідача у скасуванні запису, здійсненого на підставі скасованого судового рішення на підставах, викладених в рішенні про відмову в державній реєстрації прав вих. № 11/59рю від 17 березня 2011 р., здійснена з перевищенням наданих відповідачу повноважень та є протиправною.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування цього рішення підлягають задоволенню.
При цьому суд зауважує, що спірне рішення приймалося реєстратором відповідача Воронковою Т.Д. та підписано останньою та начальником відповідача, прийнято від імені відповідача - КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», відтак судом визнається протиправним та скасовується рішення саме КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації».
Суд проаналізувавши доводи представника третьої особи - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» щодо неможливості прийняття уточнення до позову, поданого після початку розгляду справи по суті й зауважує наступне. З урахуванням змісту частини 1 статті 51 КАС України позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви лише до початку судового розгляду справи по суті. В той же час, зміна предмета позову передбачає заміну первісних спірних матеріально-правових вимог новими. При доповненні, уточненні позовних вимог формулювання вимоги предмет позову залишається незмінним, а уточнюється вимога до суду. В будь-якому випадку, невірно визначений позивачем спосіб захисту не може бути підставою для відмови у задоволенні позову та перешкодою у відновленні порушених протиправними рішенням, діями чи без діяльністю відповідача прав.
З урахуванням вищенаведеного та з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у державній реєстрації прав № 11/59рю від 17 березня 2011 р. та зобов'язати відповідача вчинити відповідно до приписів закону ті дії, у вчиненні яких він протиправно відмовив, а саме скасувати запис про реєстрацію права власності ТОВ «НТС», здійснений на підставі скасованого рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 травня 2006 р. у справі № 2-1/9082-2006 та поновити запис про реєстрацію права власності ТОВ «СПМК-575».
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 статті 94 КАС України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена в повному обсязі 25.06.2011р.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» № 11/59рю від 17 березня 2010 р. про відмову у державній реєстрації прав.
3. Зобов'язати Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» скасувати запис Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію на підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 травня 2006 р. у справі № 2-1/9082-2006 права власності на нежилі будівлі літер «А», «Б», «В», «Г», розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 18А за Товариством з обмеженою відповідальністю «НТС» (ідентифікаційний код юридичної особи 32361761).
4. Зобов'язати Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» поновити запис про державну реєстрацію права власності на нежилі будівлі літер «А», «Б», «В», «Г», розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 18а за Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона-575» (ідентифікаційний код юридичної особи 01353108, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 18 А).
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона-575» (ідентифікаційний код юридичної особи 01353108, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 18А) 3,40 грн. судового збору.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Маргарітов М.В.