вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
15 червня 2011 р. Справа №2а-16099/10/11/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., при секретарі Фурлетовій Г.Ю., розглянув за участю
представника позивача: ОСОБА_1, довіреність від 01.01.2011р.
у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою Дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»
до Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим,
про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.
Суть спору: Дочірнє підприємство «Санаторій «Лівадія» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі Позивач, санаторій «Лівадія») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003612301/0 від 26.11.2010р., якими позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 332515,00грн., у тому числі за основним платежем 225437,00грн., за штрафними (фінансовим) санкціями 107078,00грн.
26.06.2011р. позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0003612301/0 частково, у сумі 330967грн., у тому числі за основним платежем 224437,00грн., за штрафними (фінансовим) санкціями 106530,00грн. Заява позивача прийнята до розгляду Окружним адміністративним судом АР Крим(а.с.179).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки, на підставі якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач дійшов необґрунтованих висновків щодо завишення позивачем валових витрат внаслідок віднесення до їх складу витрат по страхуванню. Позивач вважає, що при проведенні перевірки відповідачем не враховані положення діючого законодавства та необґрунтовано зроблені висновки про встановлене порушення.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення по суті справи.
Відповідач явку свого представника у судове зсідання, яке відбулося 15.06.2011р., не забезпечив, про час, дату і місце судового засідання повідомлен належним чином - судовою повісткою. Про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив. У судовому засіданні 16.03.2011р. представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях зазначивши про те, що оскаржуване рішення прийнято правомірно оскільки позивачем порушені вимоги п.3.1. ст.3, пп.5.4.6 п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -
Державною податковою інспекцією у м. Ялта була проведена планова виїзна перевірка Дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р.
За результатом проведеної перевірки складений акт №3970/23-1/02650788/279 від 15.11.2010р. (дали по тексту - акт перевірки), в висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 3.1 ст.3, п.п 5.2.5 п. 5.2, п.п 5.4.6 п. 5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.1997р., №283/97-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в загальній сумі 225437 грн., у тому числі за 1 квартал 2009р. у сумі 239грн., за півріччя 2009р. у сумі 56877грн., за три квартали 2009р. у сумі 160707грн., за 2009 рік у сумі 56877грн., за півріччя 2010р. у сумі 24396грн., із врахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування у розмірі 28768грн. (а.с.8-53).
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003612301/0 від 26.11.2010р. (а.с.7), яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "податок на прибуток" у загальній сумі 332515грн., з яких 225437грн. за основним платежем та 107078грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Як вбачається з акту перевірки, перевіркою показників, відображених у рядку 04.12 Декларацій з податку на прибуток «сума витрат зі страхування (крім витрат з довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення, зазначених у р.04.5 Декларації)» за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. у сумі 1275553грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із страхування майнових інтересів, у т.ч. громадсько-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, майнові інтереси, пов'язанні з життям, здоров'ям, працездатністю та добровільного страхування фінансового ризику.
Проведеною перевіркою встановлено завищення задекларованих показників у рядку 12 Декларації «сума витрат зі страхування (крім витрат з довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення, зазначених у р.04.5 Декларації)» на загальну суму 924056грн., у т.ч. за 2 квартал 2009р. в сумі 224016грн., за 3 квартал 2009р. в сумі 415318грн., за 4 квартал 2009р. в сумі 161338грн., за 2 квартал 2010р. в сумі 123384грн.
Висновки про порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» були зроблені відповідачем на підставі того, що аналізуючи договори, які укладені позивачем зі страховою компанією, встановлено, що предметом договору страхування є майновий інтерес Страхувальника, що не суперечить законодавству України, та пов'язаний з фінансово-господарською діяльністю, при якій Страхувальник може нанести збиток Вигодонабувачу унаслідок невиконання умов договору про надання послуг із санаторно-курортного лікування застрахованим особам та членам їх сімей за профілями лікування. Вигодонабувач за цим Договором - Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Київ. Згідно договорам, укладеним з Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, одним з пунктів є те, що у разі повернення Виконавчою дирекцією путівок, запізнення та (або) дострокового вибуття застрахованих осіб і членів їх сімей оплата вартості ненаданих санаторієм послуг Замовником не проводиться, а перераховані кошти повертаються Виконавчій дирекції. Отже, санаторій в зв'язку з ненаданням послуг або з запізненням чи достроковим вибуттям застрахованих осіб зменшує свої валові доходи, так як наслідок повертає кошти Виконавчій дирекції, тому у Вигодонабувача ні в якому випадку не настає фінансовий ризик пов'язаний зі збитками.
Дослідивши договори укладенні між Дочірнім підприємством «Санаторій «Лівадія» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової трати працездатності №159/06/08 від 18.12.2008р.(а.с.58-66), Додатковий договір №1 від 27.03.2009р. до Договору №159/06/08 від 18.12.2008р. (а.с.80-84), Додатковий договір №3 від 09.06.2009р. до Договору №159/06/08 від 18.12.2008р. (а.с.91-95), договори укладені між Дочірнім підприємством «Санаторій «Лівадія» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія Атланта» №ФР-09/01-00009 від 02.01.2009р. (а.с.67-73), №ФР-09/04-00037 від 01.04.2009р. (а.с.85-90), №ФР-09/07-00006 від 01.07.2009р. (а.с.96-101), Адендум №1 від 27.05.2009р. до Договору №ФР-09/04-00037 від 01.04.2009р. (а.с.102-103), Адендум №1 від 23.12.2009р. до Договору №ФР-09/07-00006 від 01.07.2009р. (а.с.104-105), платіжні доручення, якими здійснено страхові платежі (а.с.133-151), суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"(тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно до положень п. 5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1. вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Згідно до положень п.п. 5.4.6 п. 5.4. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб. Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.
Відповідно до положень ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:
1)життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);
2)володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);
3)відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Абзац 4 ст. 4 Закону України “Про страхування”, встановлює, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).
Страхування фінансових ризиків - один з видів майнового страхування. У переліку видів добровільного страхування, вказаний в п. 18 с. 4 ст. 6 Закону України “Про страхування”.
Матеріали справи свідчать, що однією з обов'язкових умов договору на продаж санаторно-курортних послуг, укладених із Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності(а.с.58-63), з урахуванням укладених додаткових договорів, обов'язком Виконавця (ДП “Санаторій “Лівадія”) є страхування на користь Замовника (Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності) ризиків невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором на суму загальної вартості послуг.
Отже, підтвердження страхування ризиків невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором на суму загальної вартості послуг, є однією з умов виконання Замовником своїх зобов'язань перед санаторієм за договором придбання путівок на санаторно-курортне лікування.
Таким чином, оскільки укладення договорів страхування було обов'язковою умовою продажу послуг санаторію на санаторно-курортне лікування та виходячи із положень вказаних вище норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, позивач мав право на віднесення до валових витрат, витрати по страхуванню.
Пунктом 5.11 ст.5 Закону забороняється встановлення додаткових обмежень по віднесенню витрат до складу валових видатків, крім тих, які зазначені в Законі.
Доказів того, що укладені ДП «Санаторій «Лівадія» договори страхування суперечать чинному законодавству в акті перевірки не наведено.
Суд також зазначає, що висновок зроблений в акті перевірки про те, що у вигодонабувача ні в якому випадку не настає фінансовий ризик пов'язаний зі збитками, не свідчить про порушення позивачем п.п. 5.4.6 п. 5.4. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки даний Закон під час віднесення до валових витрат із страхування, не вимагає оцінки реальності настання або не настання таких ризиків у майбутньому.
Також вказаний Закон не ставить в залежність право платника податків на віднесення до валових видатків витрат по страхуванню ризиків ні від типу ризику, ні від настання страхового випадку, ні від одержання страхового відшкодування.
Матеріали справи не містять, а з боку відповідача, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів визнання нечинними договорів страхування фінансових ризиків, укладених позивачем та на підставі яких до валових витрат віднесені витрати з страхування.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача про порушення п.п. 5.4.6 п. 5.4. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” внаслідок включення до валових витрат на страхування фінансових ризиків, в зв'язку з чим, прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення-рішення №0003612301/0 від 26.11.2010р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 225437грн. та штрафні санкцій 107078грн, в частині визначення податкового зобов'язання з цього податку у сумі 224563грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 106530грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
За таких обставин оскаржуване рішення є протиправним, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У позовній заяві позивач просить визнати оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 224563грн. та за штрафними санкціями у сумі 106530грн. нечинним.
Позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки за загальним правилом нечинним може бути визнаний тільки нормативно-правовий акт, тоді як правовий акт індивідуальної дії може бути визнаний протиправним та скасований. В свою чергу, суд вважає можливим на підставі ст.11 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта №0003612301/0 від 26.11.2010р. в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 331093,00грн., в тому числі за основним платежем 224563,00грн. та за штрафними санкціями у сумі 106530,00грн.
Враховуючи висновок про задоволення позову суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого при зверненні до суду судового збору, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.
Під час судового засідання, яке відбулось 15.06.2011 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 20.06.2011 року.
Керуючись ст. ст.11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта №0003612301/0 від 26.11.2010р. в частині визначення Дочірньому підприємству «Санаторій «Лівадія» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (ІН 02650788) податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 331093,00грн., в тому числі за основним платежем 224563,00грн. та за штрафними санкціями у сумі 106530,00грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» 3,40 грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Москаленко С.А.